Аннотация: Писалось за 10 хв, так що не судіть строго...
Осінь... Чисте поле.... І нічого не виділяє його з-понад багатьох інших йому подібних, але це на перший погляд. Якщо уважніше придивитись то можна побачити самотню людину в сірому плащі, що повернута обличчям в проти вітру. Чимось ця людина привертає до себе увагу. Але не тим що одна посеред поля. Ні. Є ще щось, що поки-що важко зрозуміти. Поглянемо ближче й бачимо що це чоловік середнього віку, руки ледь розставлені в сторони, губи шепчуть якісь не зрозумілі слова, при чому ,здається, цей чоловік і сам не розуміє, що говорить. А між тим вітер стає все сильніш і сильніш. Ось уже з землі підіймаються перші пилинки і сміття. Але чоловік здається цьому лиш ще більш радіє, в його очах з'являється іскра фанатизму. А вітер тим часом стає все сильніш і починає закручуватись в невеликий смерч. І від цього в чоловіка з'являється уже не іскра а цілий фанатичний вогонь і по губам розтягується посмішка. А між тим смерч стає все сильнішим. Ось він уже більше ніж у 5 раз вищий чоловіка. І як не дивно починає рухатись в його сторону, миттєво набираючи швидкість. В очах чоловіка на мить з'являється здивування, а потім страх. І через мить його наздоганяє створений ним же смерч.