Аннотация: Я Янгол. Янгол Вiйни. Я iснував завжди, з самого моменту виникнення Розуму у Всесвiтi. Я народився, щоб роздiляти поняття Добра та Зла, щоб карати Зло та нагороджувати Добро.
ЯНГОЛ ВIЙНИ
ОПОВIДАННЯ-ЛЕГЕНДА
(19 березня 2022 року)
Я Янгол. Янгол Вiйни. Я iснував завжди, з самого моменту виникнення Розуму у Всесвiтi. Я народився, щоб роздiляти поняття Добра та Зла, щоб карати Зло та нагороджувати Добро.
Iнодi я майже зникаю, стаючи маленьким, сiрим та непомiтним, а iнодi я стаю величезним. Тодi з моїх блискучих темнотою крил стiкає липким туманом чорнота на тих, хто розв'язав особливо жорстоку вiйну з безглуздим убивством всього живого, систематичним руйнуванням житлових та громадських будiвель, планомiрним знищенням досягнень культури та цивiлiзацiї.
Тi, на кого проливається мiй чорний туман, вiдчувають величезнi муки, як фiзичнi, так i психологiчнi. Це i запаморочливий бiль, що перевищує бiль усiх убитих ними людей i тварин, i пекельна безвихiдь без полегшення у майбутньому, i чорний сум, i жахливий вiдчай вiд самого свого iснування, i нестерпнi докори сумлiння за скоєне, i кошмарнi сни, в яких вони знову i знову вiдчувають все те, що завдали iншим, i розчарування, i безнадiйнiсть, i сором... Зовсiм трохи, всього на тисячну частку, полегшити свої страждання вони можуть лише каяттям та розповiдями якомога бiльшiй кiлькостi людей про свої злочини. Так вiдбувається, що тi, на кого проливається чорний туман з моїх крил, завжди програють. Хто ранiше, хто пiзнiше, але завжди.
Та це лише незначна частка тих мук, якi чекають на них пiсля смертi. Там, за межею життя, усi посланi на них мною страждання збiльшаться в сотнi разiв. Бiль, жах, страх, горе, розпач, сором, сум, безнадiйнiсть, розчарування, розгубленiсть, будуть терзати їх вiчно...
Чорний туман, стiкаючи з моїх крил, поступово освiтлює мене. Спочатку я стаю сiрим, потiм все бiлiшим i бiлiшим, поки не стаю абсолютно бiлим. Ставши слiпучо бiлим, я лечу до тих, хто бореться зi Злом. Разом iз слiпучим сяйвом з моїх крил стiкає на праведникiв впевненiсть у своїх силах, гордiсть за свою мужнiсть, надiя на перемогу, радiсть та щастя вiд загального єднання, окриленiсть найвищою мрiєю, велич душi та змiцнення загального iмунiтету.
Щоразу, вiдроджуючись, я майже нiчого не пам'ятаю про своє попереднє пробудження. Здається, востаннє таких великих розмiрiв я досягав трохи бiльше нiж вiсiмдесят рокiв тому. Велику вiйну тодi розпочали фашисти. Сором i каяття за злочини своїх предкiв їхнi нащадки зазнають й досi.
Нинiшню вiйну розв'язали рашисти, остання з iмперiй, що iснували на Землi. Спочатку вона оголосила, що несе визвольну мiсiю, нiби "визволяючи" окремi країни чи їхнi частини вiд якихось "моджахедiв" в Афганiстанi, "терористiв" у Чечнi, "екстремiстiв" у Сирiї, "бандерiвцiв" в Українi, "iмперiалiстiв" у Приднiстров'ї, Пiвденнiй Осетiї та Абхазiї. Вiдокремлюючи якусь область вiд будь-якої країни, керiвництво Iмперiї вiдразу визнавало її незалежнiсть i кидало свої вiйськовi сили на захист нової "Незалежної держави" вiд "геноциду" її колишньої країни. У кожнiй такiй "Новiй незалежнiй державi" ставився марiонетковий уряд, який повнiстю пiдпорядковувався Iмперiї.
Поливаючи чорним туманом страждань цих рашистiв, я на весь Всесвiт кричу:
- Що ви робите?! Куди ви лiзете? Чого вам все не сидиться у себе вдома? Невже у вашiй країнi немає жодних проблем?! Чому ви прагнете вирiшувати вигаданi вами проблеми iнших, коли у самих не все так чудово, як би хотiлося?!
Але вони мене не чують i продовжують вбивати та морити голодом мирних жителiв, позбавляючи їх життя, будинкiв та тепла.
Я, Янгол Вiйни, зараз я вирiс до величезних розмiрiв. Мої крила виблискують чорнотою. Я лечу до рашистських окупантiв, поливаючи їх чорним жахом, розгубленiстю, вiдчаєм, горем, соромом, втратою вiри, наповнюючи їх тiла i душi роздираючим болем, нерозумiнням причин їх перебування в цiй країнi, страхом, безнадiйнiстю, чорнотою доти, доки вся вона не стече з моїх крил. Думаю, вiд цiєї чорноти їх нащадки не зможуть вiдмитися i до кiнця двадцять другого сторiччя.
I ось, слiпуче бiлий, я лечу до захисникiв країни, що бореться з рашистськими окупантами. До тих, хто навiть пiд бомбардуванням житлових будинкiв, дитячих садкiв, шкiл, лiкарень, пологових будинкiв, автобусiв з дiтьми та жiнками не втратили своєї людяностi. Я висвiтлюю їх упевненiстю у перемозi, радiстю життя i єднання, щастям проживання на своїй рiднiй землi, згуртованiстю у вiдновленнi зруйнованого, непереборним бажанням жити у мирi та спiльною надiєю на швидку загибель останньої у свiтi Iмперiї... Я вiрю, що моє свiтле сяйво допоможе їм перемогти. Я вiрю, що пiсля цiєї перемоги менi вдасться проспати набагато довше...