Аннотация: Всi вже померли. Я залишився зовсiм один. Вiдчуваю, що i мої сили закiнчуються. От, вирiшив надиктувати свої останнi спогади. Може, вони коли-небудь комусь стануть у нагодi...
ОСТАННЯ ЕКСКУРСIЯ
ОПОВIДАННЯ
(23 вересня 2020 року)
Це повинен був бути чудовий вiдпочинок - нашi дiти подарували нам на рiчницю весiлля мiсячну путiвку до будинку вiдпочинку i розваг на Мiсяцi. Полiт ми з дружиною перенесли прекрасно, номер нам дiстався чудовий, страви в ресторанi готували найкращi, сусiди виявилися милими й iнтелiгентними. I навiть поява через пару днiв у мiсячному готелi "Мондлiхт" дiтсадiвської групи п'ятирiчних карапузiв не завдала неприємностей.
У якостi розваг готель пропонував плавання у басейнi в умовах меншої сили тяжiння, спортивнi змагання з безлiччю рiзних видiв стрибкiв, мiсячний баскетбол, всiлякi концерти, конкурси, тренiнги, iгри, i, зрозумiло, екскурсiї. Та що вам розповiдати! Щось подiбне вiдбувається в усiх позаземних готелях, вiдрiзняються програми хiба що екскурсiями.
Не зважаючи на те, що ми з дружиною вже вiдсвяткували по шiстдесят рокiв, ми брали участь у всiх запропонованих заходах i навiть, здається, вiдчули другу молодiсть. Екскурсiї у нас були, практично, через день: i нацiональними секторами єдиного мiжнародного пiдмiсячного мiста Мiсяцеграда, i до науково-дослiдних комплексiв, i на поверхню Мiсяця.
Остання екскурсiя, на якiй ми побували, була найцiкавiшою. Розповiм про неї трохи докладнiше. Всi ви знаєте, що Мiсяцеград постiйно розширюється. Для деяких секторiв знаходяться i адаптуються природнi порожнечi i печери, для деяких доводиться рити котловани. Так от, нещодавно роботизованi екскаватори, якi рили котлован неподалiк вiд уже iснуючого iспанського сектора, виявили щось незрозумiле. У програму будь-якої будiвельної технiки введенi "Stop"-и на випадки таких непорозумiнь. Прибулi на мiсце робiт археологи зробили висновок, що екскаватори наткнулися на залишки якоїсь давньої штучної споруди. Для проведення подальших археологiчних робiт котлован накрили куполом i поставили компресори, якi постiйно нагнiтають пiд нього повiтря, щоб люди могли працювати там без скафандрiв.
Стародавнiй комплекс представляв собою вирiзаний у скелi круглий зал дiаметром приблизно тридцять шiсть метрiв з величезним, теж круглим, кам'яним саркофагом у центрi. До залу вели кiлька засипаних мiсячним грунтом круглих у перерiзi коридорiв дiаметром близько трьох метрiв, на початку, в центрi та кiнцi яких розташовувалися кам'янi диски-перегородки з незрозумiлими однаковими знаками - вiд центральної западини-точки розходилися в рiзнi боки переривчастi i звивистий, як хвилi на дитячих малюнках, променi. Променiв було вiсiмнадцять. Вiд поверхнi Мiсяця до коридорiв вели вертикальнi шахти теж засипанi грунтом. Сам саркофаг мав зовнiшнiй дiаметр близько шести метрiв, а внутрiшнiй - п"ять з половиною. Вiн виявився порожнiм, якщо не брати до уваги маленької металевої коробочки, схожої на круглу коробку вiд цукерок монпансьє, хiба що у два рази бiльшої. Метал, до речi, виявився якимось складним сплавом, невiдомим на Землi. Всерединi коробка була порожньою.
То тут, то там у коридорах знаходили окремi уламки деталей з такого ж металу. I все. Бiльше нiчого не було, хоча роботи-археологи ретельно розкопували весь комплекс i просiювали весь вийнятий грунт. Датування показало, що комплекс був засипаний п'ять мiльйонiв рокiв тому.
Археолог-екскурсовод поводив нас по трьом звивистим коридорам, якi вже повнiстю розкопали, провiв до залу, показав саркофаг i коробку, запропонував подивитися на розкопки iнших коридорiв. Їх теж виявилося вiсiмнадцять, як i променiв на кам'яних зображеннях. Деякi з них розкопали майже повнiстю, деякi - до середини або тiльки почали. Всi знайденi диски-перегородки зi звивистими "сонечками" складали уздовж стiн круглого залу. Ким були невiдомi будiвельники, як вони виглядали i звiдки прилетiли, куди подiлися, для чого побудували цей комплекс, що хотiли заховати в саркофазi з коробочкою i що означають зображення на дисках - так i залишилося загадкою, що розбурхувала фантазiю.
Коли ми сiли в лунобус, щоб повернутися у мiсто, до нас пiдсiло й кiлька археологiв. Разом з собою вони прихопили для лабораторних дослiджень один з дискiв-перегородок i металеву коробочку з саркофага.
А потiм почалися хвороби. Спочатку захворiли i померли майже всi археологи, потiм - персонал лабораторiї, потiм почали хворiти постiйнi жителi Мiсяцеграда та його гостi. Хто ранiше, хто пiзнiше почали вiдчувати дивнi симптоми. У першу чергу пропадав апетит. Повнiстю. Люди не могли нi їсти, нi пити. Штучне годування викликало рiзкi спазми i блювоту, введення глюкози внутрисудинно приводило до болю по всьому тiлу аж до втрати свiдомостi. Потiм наставала апатiя - людина не хотiла нi ходити, нi говорити, нi взагалi рухатися. Ось так, лежачи, абсолютно байдужi люди поступово висихали i вмирали, хто за кiлька днiв, а хто за два тижнi вiд початку прояву симптомiв.
Мiсцевi медики встановили, що хворобу викликає невiдомий вiрус, який, ймовiрно, був захований у саркофазi стародавнього комплексу. Одразу ж було оголошено карантин, польоти на Мiсяць i на Землю скасованi, вiрус почали дослiджувати, а всi ми - i мiсцевi, i тi, що прилетiли, були взятi пiд посилений медичний контроль зi щоденною здачею аналiзiв i експериментами щодо лiкування. Всi данi вiдправлялися по вiдео зв'язку на Землю, тож там були в курсi всього, що вiдбувалося.
Було висунуто припущення, що кам'янi круглi диски-перегородки з "сонечками" слугували попереджувальними про небезпеку знаками. Мабуть, вiрус був небезпечним i для тих, хто будував комплекс, тому вiн i був з такими пересторогами засипаний.
Коли померли двi п'ятирiчнi дитини, вирiшили розподiлити групу дiтсадiвських дiтей, що прилетiли на екскурсiю, по одному серед бажаючих городян та гостей. Психологи вважали, що, не бачачи, як помирають їхнi одногрупники, дiти не будуть схильнi до сильного стресу. Вихователька оголосила дiтям, що кiлька днiв вони будуть грати в цiкаву гру, яку назвала "Нова сiм'я". Дiти повиннi були називати папами i мамами тих, хто їх до себе взяв i робити вигляд, що вони одна сiм'я.
Ми з дружиною брати дiтей не стали, хоча й дуже переживали за них. Майже всi дiти померли у першi три тижнi пiсля оголошення карантину. Потiм iнфекцiя почала поширюватися з такою швидкiстю, що мiсцевий крематорiй не встигав справлятися з трупами i їх стали десятками закопувати в траншеях стародавнього комплексу.
У тих, хто мав досить сильний iмунiтет, хвороба не виявлялася доволi довго i ми навiть сподiвалися, що зможемо пережити цю епiдемiю. Моя Марiанна померла всього за чотири днi майже через три мiсяцi пiсля початку страшних подiй, коли п'ятимiльйонне населення Мiсяцеграда скоротилося бiльше нiж наполовину. На цей час вже всi, хто мiг рухатися, були зайнятi на перевезеннi трупiв до мiсця розкопок. Їх складали штабелями у звивистих коридорах i по мiрi наповнення засипали мiсячним грунтом. Я протримався найдовше - близько п"яти мiсяцiв.
Ще тиждень тому нас у мiстi залишалося п'ятсот сiмдесят три особи. Саме тодi менi в голову прийшла думка, що зi знаками попередження про небезпеку треба попрацювати бiльш серйозно. Ну, самi подумайте, що скаже якомусь iнопланетянину наш знак, що попереджає про радiацiю? Що вони можуть подумати про кружечок, навколо якого розташовано три трикутнички з дугоподiбними пiдставами? Нiчого! Всi знаки попередження повиннi бути бiльш унiверсальними, щоб їх могли зрозумiти всi, а не лише земляни, якi про них домовилися. Це на майбутнє...
А зараз Земля оголосила Мiсяць недоторканим. Щоб не занести страшний вiрус на Землю, на кiлька мiльйонiв рокiв сюди заборонили польоти не лише людям, а й автопiлотникам i роботизованим кораблям та човникам. Мiсяцеградцi та їх гостi вмирали далеко вiд рiдних...
Вчора померли всi, хто до цього тримався, а я вперше вiдчув симптоми хвороби. Ховати небiжчикiв у мене немає нi сил, нi бажання. Єдине, що я змiг, так це закрити i загерметизувати всi входи до Мiсяцеграду, розклеївши бiля них наклейки зi знаком ядерної небезпеки. Iнших знакiв я не знайшов.
Я залишився абсолютно один. Всi вже померли. Вiдчуваючи, що й мої сили закiнчуються, вирiшив надиктувати свої останнi спогади. Може, коли-небудь комусь вони i стануть у нагодi... Ну, все. Бiльше сил немає. Очi вже закриваються... Отак закiнчилася остання екскурсiя землян на Мiсяць... Прощайте на мiльйони рокiв... Отже, натискаю кнопку "вiдправлення" i посилаю своє повiдомлення на Землю...