Двайр, Джемс : другие произведения.

Рівність між дорослими й дітьми

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Чи означають конституційні ґарантії "рівності в правах і гідності всіх людей" рівність між дітьми й дорослими.

  РІВНІСТЬ МІЖ ДОРОСЛИМИ Й ДІТЬМИ
  
  Багато теорій щодо зрівняння в правах та гідності різних катеґорій дорослих людей, навіть різних груп дітей, проте замало сказано, чи рівна доросла людина дитині. Розгляну спершу загальні, потім практичні міркування, також виявлю, чому зрівнянню поколінь така опозиція з боку тих, хто вважає себе захисниками прав дітей.
  
  ЩО ТАКЕ РІВНІСТЬ
  
  Закон однією міркою міряє дорослі права, іншою - дитячі, що багатьома вважається виправданим, але чи завжди, зрозуміло тільки після припущення про базову рівність.
  
  Ідея, ніби в правах і гідності рівні всі люди, (1) вважає, що жертвувати дітьми заради дорослих неприпустимо, як і жертвувати дорослими заради дітей. Хоч інтереси дітей не такі, як інтереси дорослих, - оцінити, скільки дотриманих дорослих інтересів дорівнює скільком дотриманим інтересам дітей, важко. Небажана вагітність, для порівняння, має неоднаковий сенс для матері чи для батька, також не можна порівнювать інтереси здорових й інвалідів - щО є рівністю в таких випадках?
  
  Для з'ясування треба класифікувать інтереси за важливістю, (2) щоб оцінювати, хто отримує більше за кого. До прикладу, що важливіше, релігійна свобода проповідників чи страх дитини перед пеклом.
  
  Можна окреслити інтереси, для дітей та дорослих спільні, рівно актуальні, тому необхідні бути захищеними так само, як оті ж інтереси захищені в дорослих (принаймні в теорії).
  
  Рівність я розумію як дотримання стількох інтересів дітей, скільки захищено інтересів у дорослих, навіть якщо інтереси відрізняються. Хоч інтереси дорослих дотримуються самими дорослими, інтереси дітей - законними представниками чи представницями дітей на підставі недитячого розуміння, в чому дитина зацікавлена найбільше. (3) До прикладу, дорослий/-ла може відмовитися від адвоката - дитина ні, дорослий/-ла може від себе скаржитися на побиття - дитина ні. Хоча захист ґарантований не залежно од віку, різними засобами, проте забезпечується.
  
  Тобто, рівність має на увазі забезпечення однакових чи подібних інтересів однаково усім не залежно від самостійності. (4)
  
  НАСЛІДКИ РІВНОСТІ ДОРОСЛИХ З ДІТЬМИ
  
  Тепер конкретика. Напр., тілесні покарання не припустимі, бо діти зацікавлені в тілесному здоров'ї, власній гідності, униканні болю не менше за дорослих, - таку думку поділяли деякі судді щодо прав, передбачених у Першому додатку до Конституції США [процес Тінкер(а) проти аризонського Демуану в 1969 р.], напр., права заарештованих і право пересування [процес проти Рочестера, шт. Ньюйорк, у 2009 р.(5)], замислилися, чи надавати дітям прав менше, ніж дорослим, напр., у школі.
  
  Проте замало прикладають ідею рівності з дитиною до відносин дитини з батьками та лікарями.
  
  Рівність з дитиною ставить під сумнів не лише тілесні покарання, а й батьківські права взагалі, захищені в Америці проти прав дитини, проте в теорії Західні країни свободи не обмежують навіть несамостійним.
  
  У випадку, напр., недієздатного дорослого, його представник/-ця зобов'язаний/-на обґрунтовувати свою незгоду з підлеглим його благополуччям і правами, котрі підтримує, а не котрими жертвує заради своїх інтересів. Тому судді Сенкруаського процесу не підтримали батьківської релігійної свободи проти прав дорослої доньки в комі.
  
  Чому б з релігійних міркувань у представника не запобігти медичній допомозі для розумово відсталого підлеглого? Бо розпоряджатися чужим життям не передбачено, бо нЕ в інтересах підлеглого, бо заохОчення зловживань.
  
  Дитячої свободи не передбачено під час виховання, проте й там не заради контролювання життя дитини. Не дитина для батьків, а батьки для дитини. Інакше можлива загроза для благополуччя дитини у зв'язку з освітою чи медичною допомогою, тому держава часто втручається в батьківські права.
  
  Отже, замість батьківських прав має бути батьківстве представництво, котре в разі дитячої незгоди необхідно обґрунтовувати. Як у вісконсинській справі Йодера 1972 р., коли батьки-меноніти посилалися на Конституцію США, ніби дітям буде краще не відвідувати шкіл, суддям довелось обирати між родинними зв'язками дітей зі сектою та самостійністю дитини у світогляді-кар'єрі, а не між інтересами дитини та релігійною свободою їхніх батьків.
  
  Окрім батьківських прав неприпустимо також право громади на дитину, так само як сектантам чи племенам індіанців не можна дозволяти розпоряджатися життям окремих дорослих. (6)
  
  Деякі наслідки цього не сильно протирічать звичаям, напр., вимоги до якості освіти (батьківські та державні в приватних школах) чи охорони здоров'я (примусові для батьків), котрій можуть протидіяти батьки-сектанти. (7)
  
  Проте за рівності з дітьми виховання зазнає змін, окрім тілесного покарання ще й поширене в Америці обрізання, необхідність якого для здоров'я дитини повинні доказувати батьки.
  
  Також право уникати переїзду, навіть якщо дитині буде краще на місці новому, стає проблемою під час розлучень. Нарівні зі дорослими діти мають право тікаки від неприємних чи небезпечних сусідів - і не більше за те.
  
  Далі, зневажливі висловлювання батька щодо жінок має бути враховано, коли суд розподіляє між розлученими право представництва дівчини, як шкідливе для неї, - так само як чоловіконенавицницькі висловлювання матері в присутності хлопця.
  
  Найдраматичніше рівність зі дитиною виявиться в праві обирати собі законного представника, в якості котрого нав'язують батьків, (8) так само як дорослі мають право розірвати шлюб.
  
  Відносини з батьками подібні до відносин адміністрації психлікарні з пацієнтами, часом просто відносинам поміж подружжями: хоча б яка людина несамостійна, в неї конституційні права.
  
  У випадку подружжя потреби (в любові, сексі, спілкуванні, матеріальні) задоволені обома - потреби, котрі в дітей більш виражені, мають бути задоволені батьками, з чим не завжди пораються. Коли одружуватися для статевого (не для фінансового!) життя стало необов'язково, діти залежності від формальної родини, визначальної для подальшої долі, досі не позбулися.
  
  Однаковість інтересів означає рівність-еквівалентність прав, які щодо родинних відносин означає право (не) надавати до себе доступу.
  
  Дорослий/-ла може бути нічиїм/-єю, хоч би хто хотів або потребував із ним/нею відносин і хоч якою б єдністю не обґрунтовав. Було б дурницею нав'язувати відносини законодавчо, виправдовувати неблагополучний шлюб складним минулим нав'язаного/-ної партнера/-ки (напр., схильного/-ної до насильства) хоча б заради реабілітації останнього або щоби мати час подумати, чи хочеш ти розлучуватися, чи ні; або зберегти ґенофонд свого народу.
  
  Однаково має бути неприпустимим нав'язувати батьків дитині (9) чи інших шкідливих для благополуччя відносин, що дотримуватися має бути на користь навіть немовлят, бо права - як у дорослих.
  
  Те ж саме щодо розірвання відносин. Для права на розлучення достатньо вірити, ніби шлюб не у власних інтересах, а доказувати це вже не обов'язково - навіть якщо хтось од розлучення страждатиме. На розірвання шкідливих для благополуччя та найважливіших інтересів дитини відносин з батьками таке ж право, надане через соцслужби чи судових аґентів/-ток.
  
  У найважливіші інтереси дитини представники дитини включають емоційний зв'язок дитини з дорослим/-лою, інтерес жити з біологічними родичами, інше доказуване для суду. (10) Проте не можна вибирати між інтересами дитини й інтересами батьків. Батьківське благополуччя долю відносин з дитиною не вирішує. (11)
  
  Представництво дитини у розірванні відносин з батьками, подібно до представництва дорослої недієздатної людини, є не завжди в інтересах дитини, хоча краще за нерівність.
  
  Публіка це підтримує у випадку всиновлення-вдочеріння, проте не турбується перевіряти, кому надавати батьківські чи представницькі права, (12) хіба що коли не йде мова про немовлят.
  
  Як дотримати інтереси дітей у формуванні відносин з батьками й опікунами? Перш за все, ізолювати від батьків найменш підходящих. У вік соцмереж і поліцейськіх баз дізнаватися, чого чекати від обраника/-ці, набагато легше - подібне можна забезпечити не лиш у формуванні шлюбів, а й у підборі родини для немовляти, ініціюванні перевірки біологічних батьків, тощо.
  
  ХТО ПРОТИ РІВНОСТІ З ДІТЬМИ
  
  Проти зрівняння батьків у правах з дітьми наполягають на унікальності відносин "отців і дітей", котрі нібито регулюються не так, як ін. будь-які відносини - це виливається в агітацію за права та свободи батьків: релігійні, анти(секс)освітні, "право формувати цінності дитини, її життя та право наглядати" - все "за межами необхідного захисту від недогляду і зловживань(, що) не дає встановлювати несуспільні (себто особисті) відносини."
  
  Не всі противники рівності є противники "прав дитини", котрі небезпечні для випадку міжнаціонального всиновлення/вдочеріння, так само як небезпечно захист дружини покладати на її чоловіка замість рівності з ним. Різниця в правовому становищі - загроза дискримінації.
  
  Обговорення переваг і недоліків рівності чи патерналізму були під час усіх суспільних перетворень, в т.ч. перетворень відносин між статями, і майбутнє вбачаю в розширенні рівності.
  
  Для цього треба розглянути питання: Чим рівність між дітьми-дорослими відрізняється від рівності жінок-чоловіків, неґрів-білих, геїв-"натуралів", інвалідів-нормальних? Чи є відмінності між нерівними катеґоріями об'єктивними? Чи має нерівність обґрунтовуватися противниками рівности, а не - рівність обґрунтовуватися прибічниками рівности?
  
  Науковці, політики, взагалі дорослі схильні солідаризуватися з дорослими (передусім батьками) чи з неблагополучною соціальною групою, до якої належать батьки, (незабезпечені, нацменшини, тощо) але не з дітьми. Батькі, мовляв, не винні в соціальній чи політичній несправедливості, котра довела до недогляду чи зловживання щодо дитини, - замість дитини треба захищати батьків.
  
  Коли наполягаю на обмеженні батьківських прав, мене запитують, чи батько я сам, або чи знаю, як важко батькам. Ніколи не чув, щоби хтось апелював як: Чи був ти колись дитиною? Чи знаєш, як важко дітям? Самоідентифікація з дорослими заважає слідувать юридичним абстракціям і змушує відмовляти дітям у рівності замість того, щоби шукати компроміси.
  
  Напр., утримання немовлят у в'язниці разом з їхніми матерями - нібито в інтересах немовлят, однак це не доведене, до того ж є підстави вважати, ніби навпаки, ніби краще не починати життя зі в'язниці біля матері під стресом та в нарокотичній залежності, як це "у переважній більшості" серед зечок. Всиновлення/Вдочеріння кимось з волі ніхто навіть не розглядає.
  
  Ніде в юридичній літературі не обговорюють, чи в інтересах дитини мати більше можливостей з опікун(к)ами законослухняними, чи прАво державі немовлят утримувати в місцях покарання. Виправдовуються лише правом бути з матір'ю, не обговорюючи, хтО для дитини буде матір'ю найкращою. Альтернатив не пропонують, однак ніхто й не каже, ніби їх нема.
  
  Якимось чином біологічна спорідненість стає на шляху справедливості. Про дитину думають лише, коли це не заважає батькам чи державі, напр., коли змагаються за право всиновлення/вдочеріння дитини, котрої батьки позбавлені батьківських прав, - заважаючи на майновий стан (інспектують майбутнє помешкання дитини), релігійність, інтелектуальну (заперечують опікунство з боку сексистів) й ін. свободу для дитини (застосування тілесних покарань).
  
  Ідея, ніби "батьків не обирають", не сумісна з рівністю всіх людей, вочевидь, освідомленою ще небагатьома. Дітей розглядають не як домашніх улюбленців, не як власність, але й не як самостійну особистість. Дитина може бути як та кішка чи собака, проте може стати самостійною, чого з кішкою-собакою не буде ніколи, - звідси неоднозначний статус.
  
  До дитини ставитися не як до людини звично, і, щоби відповідати нашим переконанням, доведеться пожертвувати власними привілеями. Деякі фемініст(к)и, антирасист(к)и, борці за права тварин готові. Рівности з дітьми замість розмов про неї доведеться чекати ще довго.
  
  ВИСНОВКИ
  
  Ніби всі люди рівні в своїй гідності та правах, промовляти легко, проте майже не обговорюють и не виконують у відносинах між дітьми й дорослими, для чого найкраще придатні спеціалісти зі сімейного права. Та й вони завжди на боці мами, рівність дитини з якою протирічить їхнім феміністичним настановам. І тому змушують дитину переїжджати слідом за матір'ю чи сидіти з нею в тюрмі. Також юристи співчувають суспільним групам батьків, а не дітям, яких лишають у сім'ях жебраків та нацменшин. Прогрес на шляху до рівності дітей з дорослими не можливий, поки правознавці такі проблеми та протиріччя не вИзнають.
  
  КОМЕНТАРІ
  
  1. Тому дітей необхідно вважати недолюдами, що не обґрунтовано та не дотримано послідовно, чи вважати дітей надлюдьми, здатними, напр., відчувати (момент) краще за дорослих. Перший підхід виправданий більш ніж сумнівною ідеєю моральної неповноцінності дітей.
  
  2. Найважливішими з інтересів запропоновано вважати тілесне здоров'я, емоціональну стабільність, базові розумові здібності, "здатність нормально спілкуватися в суспільстві", мінімум фінансів та "деяку міру свободи від втручання чи примусу".
  
  3. З Федерального цивільного кодексу: "Коли в дитини чи недієздатної особи є законний представник чи законна представниця опікунського, лікарського чи ін. кшталту, цей/ця представник/-ця має судитися на боці недієздатного/-ної. Коли такого/-ої представника/-ці не має, його/її надає суд."
  
  4. Нестача самостійності не означає не(до)зацікавленості, в релігійній свободі чи можливості уникати болю, напр.
  
  5. "Право свобідно пересуватися - в основі нашої ментальности.., безсумнівне для дорослих, порушене тільки після ґрунтовного виправдання."
  
  6. Тому неприпустимий ICWA-закон 2006 р., де "Конгрес США ніщо не розглядає більш важливим для цілісности й неперервности індіанських племен як їхніх дітей."
  
  7. Напр., Свідки Єгови судилися проти кінґової лікарні, шт. Вашинґтон, в 1968 р., бо батьки не хотіли переливання крові для дитини під час операції. Проти метаболічного обстеження немовляти процес Шпірінґ(а) проти Гайнеман(а) в 2006 р. чи Анайї проти м. Дуґлас в 2005 р., обидва в Небрасці. Проти щеплення процеси Бун(а) проти Бузмана у 2002 р. чи Мак-Карті проти Бузмана в 2002 р., обидва в Арканзасі, чи Райт(а) проти Девіта в Арканзасі у 1965 р., чи К'юда проти Арканзасу в 1964 р., чи Андерсон(а) проти Джорджії в 1951 р., чи Мозе проти м. Барена в Кентукі у 1948 р., чи Девіса проти Меріленду в 1982 р., чи Браун(а) проти Стоун(а) в Міссіссіпі у 1979 р., чи Зедлок(а) проти міносвіти Карлшдадта, Нюджерсі, в 1948 р.
  
  8. Обговорювалося недовго після флоридського судового процесу 1993 р. в родині Кінґслів, коли надцятирічний подав прохання відмовитися від батьків на користь іншої групи дорослих, однак обговорювали тільки право дитини просити самостійно, а не право дитини просити.
  
  9. Проте батькам відмовлятися від дітей дозволяється, хіба що за умов аліментів.
  
  10. Так заведено Верховним судом США заради батьківских прав, як це видно в процесі 1982 р. Сантоського/-кої проти Крамер(а).
  
  11. Нібито протирічить неможливості розірвати відносини з дитиною, необхідні для дитячого благополуччя, як зазначено в айовім процесі 1985 р., хоча батьків можна змусити лише забузбечувати фінансово. Дитині шкідливо буть утримуваною (на час випробування когось із батьків-опікунів).
  
  12. Хіба що якісь забобони проти всиновлень-вдочерінь іншою расою чи гей-парою, виправдані все ж інтересами дитиини, хоча жодних скарг чи вимог перевіряти щодо відповідних служб я не чув.
  
  __________________
  (C) James Dwyer, 2013: "Equality Between Adults and Children: Its Meaning, Implications, and Opposition." (C) Кирило Галабурда, 2021: пер. з англ.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"