Ой, роси та тумани
На трави полягли,
А табором цигани
На ярмарок iшли.
Ой, ле́ле, ле́ле, ле́ле,
Сайна́рi нурiда́
Шила́ли лiбаре́ла
Гей, ши́ла валанда́!
Свої намети дранi
Напнули за селом,
I спiви полум"янi
Гайнули над Днiстром.
Ой, ле́ле, ле́ле, ле́ле,
Сайна́рi нурiда́
Шила́ли лiбаре́ла
Гей, ши́ла валанда́!
Вiзьмiть мене, цигани,
По свiту мандрувать
I пiсню полум"яну
Навчiть мене спiвать.
Ой, ле́ле, ле́ле, ле́ле,
Сайна́рi нурiда́
Шила́ли лiбаре́ла
Гей, ши́ла валанда́!
Ой, роси та тумани
На трави полягли,
А табором цигани
На ярмарок iшли.
Ой, ле́ле, ле́ле, ле́ле,
Сайна́рi нурiда́
Шила́ли лiбаре́ла
Гей, ши́ла валанда́!
Юлiй Гарбузов
14 вересня 1984 року, пʼятниця
Харкiв, Україна
Козацька пiсня
Над водою бiля броду
Туман розстилався,
А додому iз походу
Козак повертався.
Їхав полем козаченько
На воронiм конi,
Чорновусий, молоденький,
Та вже сивi скронi.
А у полi край дороги
Жницi жито жали,
Привiталися до нього,
Про долю спитали.
- Ой, лихая, молодицi,
У козака доля.
Стогне батько у в"язницi
В турецькiй неволi,
Брат загинув, поховали
Ненечку без мене
Та за нелюба вiддали
Мою наречену.
Краще б мене порубала
Татарва погана
Або в полi наздогнала
Куля бусурмана.
I сказали йому жницi:
- Годi сумувати.
Хто ж батенька iз в"язницi
Буде визволяти?
Над водою бiля броду
Туман розвiявся,
До наступного походу
Козак готувався.
Юлiй Гарбузов.
Пекло
Блукав я лiсом
Учителiв там мордували
I смажили з усiх бокiв,
Що учням жити не давали
I ставили їх за скотiв.
Юлiй Гарбузов.
Вiзит до пекла
Я йшов додому напiдпитку
В кутку побачив я Чахниста
I Аппака, та ще й Бурмiстра
Ножницьку бiдну катували:
На спинi рiзали стрiчки
Та паском добре лупцювали,
I садовили на шпильки.
Учителiв там мордували,
Та батогами так шмагали,
Та нагаями з матюками
Iз пекла виперли мене.
Юлiй Гарбузов
Вовкулаки
Взявши дiда за долоню,
З ним онук заговорив,
Як у вiдеосалонi
Вiн фiльм жахiв подививсь.
- Там, дiдусю, вовкулаки,
Перевертнi, упирi
Мають iкла, мов собаки,
Та звiрячi пазурi.
Видирають пазурами
Вони нутрощi з грудей
Та висмоктують ночами
Кров у праведних людей...
Жах, та й годi! Що й казати -
Небезпечнi, мов чума.
Як я радий був дiзнатись,
Що насправдi їх нема!
- Некмiтливий ти, хлопчисько, -
Сивий дiд вiдповiдав. -
Я ж на власнi очi зблизька
Їх чимало розглядав.
Ледве видерся з ротяки
У подiбного мерця...
Правда й те, що вовкулаки
Не вмирають до кiнця.
Слiд за ними пильнувати,
Бо, отямившись, вони
Можуть знову повставати...
Iз-пiд кремлiвської стiни!
Юлiй Гарбузов
1990 рiк
Харкiв, Україна