Пінгвін у Тарганії.

     Розділ 1.

     Гарно та хороше в ріднім краю. Особливо навесні, коли починає зеленіти та квітнути рослинність. Та й

     улітку добре – коли очі розбігаються від розмаїття трав та квітів на луках, коли свіжоскошене сіно

     розповсюджує навколо такий п’янкий та чудовий аромат. А восени, час достигання усіх плодів, час

     коли рум’яні яблука підставляють свої боки осінньому сонцю. В цю пору соняхи розвертають до

     променів свої голови, повні майже стиглого налитого насіння. І пшениця золотавими колосками

     зваблює птахів. А серед моря пшеничного подекуди височіють колосся міцного жита. І хоча вже не

     так тепло як улітку, та всі живі істоти намагаються вхопити останні промені ще теплого сонця.

     А от узимку хоч і гарно, та все ж холодно. Навіть птахи, що клювали восени соняхи та пшеницю

     відлітають у теплі краї. Небагато птахів залишаються узимку в ріднім краю. Горобчики, синички та

     інша дрібнота намагаються вижити взимку вдома. Проте холодно та голодно їм узимку, тому добрі

     люди підгодовують їх. Для синичок підвішують на мотузках сало, для горобчиків роблять годівнички,

     в які насипають зерно або насіння.

     Решта ж птахів летить на південь, туди де тепло. Багато кілометрів вони долають, багато днів летять,

     щоб пережити зиму у краях південних, де зими немає. Та якщо вони полетять далі своїх місць

     зимівлі, ще південніше, то потраплять до дивного краю. Краю де сходяться всі південні напрямки, най

     південнішої точки Землі.

     Думаєте це дуже теплий край? Він же най південніший, а на півдні тепло, правда? Але ні. Край цей

     найхолодніший на нашій планеті. Зветься він Антарктида. Там ніколи не буває літа. День у день в

     Антарктиді стоять тріскучі морози та лежить сніг. Ось саме звідти родом наш головний герой.

     Звуть його… А ніяк його не звуть. Він завжди сам приходить, коли потрібно. Знайомтесь – Пінгвін.

     Звичайний собі Пінгвін. Хоча ні, трохи незвичайний. Ось він:

     

     

     Помітили? На відміну від інших пінгвінів, у нього є пупик. А ще він вміє розмовляти. Добре йому

     жилося у рідній Антарктиді. Та іноді сумував наш Пінгвін. Хотілося йому чогось нового, незвичного,

     невіданого. І чого він лише не вигадував.

     Займався спортом, щоправда не дуже вдало:

     І у художника моделлю працював. Але художник якось дивно зобразив Пінгвіна – частково. Кажуть,

     щоправда, картина стала дуже популярною серед поціновувачів та й просто серед людей:

     А далі Пінгвіна захопили пригоди: із медузою замість парашута стрибав, і нові види спортивних ігор

     вигадував, і на моржах катався, і у захоплення снігових замків придумав грати (замість снарядів були

     сніжки), і на животі з гірки катався. Та все було не те. Чогось не вистачало йому. Чогось такого

     невловимого, незвичного. Аж доки однієї ночі наснився Пінгвіну дивний сон. Неначе лежить він у

     

     

     своєму ліжку, засинає. Аж раптом… ліжко почало підійматися в повітря. Підіймається, підіймається і

     Пінгвін разом з ним. І тут вжух і вилетіло ліжко у вікно, а герой наш на ньому лежить, і що робити не

     знає.

     Полетіло чудернацьке ліжко-літак високо-високо, аж до хмар. І тут бачить Пінгвін унизу незвичайну

     країну. Снігу зовсім нема, рослини такі дивні – великі та зелені майже за небо чіпляють. А замість

     гнізд, у яких пінгвіни живуть, хати стоять. Дороги протоптані та чимось чорним покриті. І живуть у тій

     країні дивні істоти. Розміром більші за Пінгвіна, а виглядають як жуки – шість ніг, крила, і вуса розлогі.

     Здивувався Пінгвін, і так йому захотілось ту країну відвідати, що він аж прокинувся.

     Весь залишок ночі та увесь ранок намагався наш герой зрозуміти, що ж то за країна така цікава. І тоді

     вирішив Пінгвін розпитати старих та мудрих жителів Антарктиди, може вони підкажуть.

     Довго він ходив по усіх усюдах, розшукував старійшин з усіх племен та серед усіх живих істот. Та,

     нажаль, ніхто нічого йому не зміг підказати. І коли вже Пінгвін втратив надію, зустрів він стару-стару

     пташку, таку стару, що вже й не розбереш чи то баклан, чи то пелікан, чи взагалі чайка така дивна.

     І розповів йому птах про ту країну дивну. Називається вона Тарганія. І живуть там таргани, ось такі:

     І майже в усьому та країна відрізняється від Антарктиди.

     Тоді й вирішив Пінгвін у мандри податися. До Тарганії.