Аннотация: Сейчас молодежь "продвинутая" перепробовали уже все, а вот кусочек из того как я пытался это сделать...))))
- Всi вiльнi!
Викладач нарештi закрила пiдручник i кинула його на стiл.
- Назавтра доробiть цей юнiт, та можете починати наступний! - Це вона вже прокричала у спини вилiтаючих з аудиторi§ студентiв.
Ї§ крiм мене мабуть нiхто не почув, та я теж вирiшив зробити вигляд, що глухий.
- В нас далi що?
Мене наздогнав одногрупник на iм'я Святослав.
- ти б чого легшого запитав, Свят, - усмiхнувся я, - здається зарубiжна...
Взагалi то усе моє спiлкування з групою на цьому i закiнчувалось. Щось не знайшов я собi у нiй мiсця. Не можу сказати, що мене не любили, чи що я §х не долюблював - нi. Просто так склалися стосунки.
Десь у карманi завiбрував мобiльний.
Смс:
"Бембi! Зелена на базi! На сьомому за п'ять хвилин"
О! А це вже тi з ким мо§ стосунки склалися вiдмiнно. Пабло i Поллi.
Чому, запитаєте, Пабло i Поллi? А бiс його знає) Взагалi в нашiй компанi§ нiкнейми, назвiмо §х так, з'являлися не звiдки, а залишалися назавжди. От я, наприклад, Бембi. Мабуть тому, що худий та пухнастий, через кудряве волосся.
Коротше кажучи мене викликали на наше коронне мiсце. На бокових сходах сьомого поверху ми проводили бiльшiсть нашого вiльного часу.
Сьогоднi ми втрьох вирiшили спробувати, що таке марiхуанна. Так, саме про не§ менi писала Поллi.
Не знаю де вона §§ вiдкопала, тай по сутi менi було байдуже. Менi просто було цiкаво спробувати що воно таке. На мою думку в мо§ роки треба спробувати i пережити якомога бiльше усiлякого. Не думаю, що закурити косяк - це перша справа, АЛЕ МЕНЕ ПРОСТО РОЗПИРАЛО ВIД ЦIКАВОСТI...
Отже, я заскочив у лiфт. Пiднявся на восьмий поверх корпусу, пробiг вглиб коридору повз десяток аудиторiй та гомiн студентiв, що вийшли на перерву, та прошмигнув у вузькi дверi. На сьомому вони були закритi, що й призводило до таких труднощiв.
Спустившись на поверх нижче по бокових сходах, я побачив сво§х друзiв.
- Бембi, щоб тебе, де ти лазив?! - на мене одразу накинувся Пабло.
- Та вже тут, не панiкуй! - потис я йому руку.
Поцiлував у щоку Поллi. З §§ мобiльного грала якась музика. Щось схоже на реггi - мабуть вирiшила створити потрiбну атмосферу.
Я озирнувся. Усi стiни у цьому мiсцi були розмальованi рiзними незрозумiлими менi граффiтi, а центральне мiсце займав здоровенний листок канабiсу. Всi цi каракулi мабуть залишенi нам у спадок попереднiми поколiннями студентiв.
- Ну що, готовi? - Поллi дiстала три трубочки, що нагадували цигарки.
Ми з Пабло тiльки мовчки кивнули. Тричi клацнула запальничка. Ми вперше затягнулися. У повiтрi запахло одразу i солодко i огидно.
Я закашлявся. Горло роздирало тисячма пазурами. Боже, яка ж гидотна!
Поки що нiчого окрiм болю у горлi я не вiдчував. Затягнулися ще раз - результат усе той же.
Нехай не ображаються на мене любителi цього дiла, але до цiє§ гиготи я бiльше не повернусь.
- Когось пробило? - Пабло глянув на нас у пошуках вiдповiдi.
- А нi трохи.
- Теж саме.
Отже, вирiшивши що все це туфта i тiльки присмак у ротi перевiвши побiгли на пари. Вже й так 80% навчальних годин тут пiд намальованим канабiсом просидiли. Треба й совiсть мати.