Рум'янi щiчки лiтнього сонечка. Духмяне жито. Легкий та грайливий вiтерець перед лiтньою зливою. Спiв пташок, якi сидять на деревах, ховаючись, намагаються своїм спiвом розiгнати хмари. Зелена травичка, яка вранцi прогинається пiд свiжими крапельками роси. Шум прибою на березi моря й розмова морських жителiв iз сушею. Небесна блакить i бiлi чайки, якi кожен день тiкають вiд неї до моря й знову повертаються на блакитнi шляхи небесної гладi. Нiчний концерт, який кожного вечора влаштовують сузiр'я... небеснi сузiр'я. Вiтерець, який вiє тобi в обличчя, коли ти несешся через безкрайнi поля й лiса, луки й гори на буланому конi. Вереск дiтей вiд того, що їх вкусив малесенький комарик, але так боляче! Праця дуже маленьких трудiвниць, але така велика... я про бджiлок, якщо ви не зрозумiли. Повiвання дощем у повiтрi, який давненько закiнчився, але запах свiжостi довго буде лiтати в атмосферi...
Все це свiжий подих довгоочiкуваного та незабутнього лiта, на яке ми всi покладаємо великi надiї. А чи справдяться вони?..