Снiгова нiч

Ось снiг летить - свiт побiлiв, позолотiшав,
Увесь завмер i дав душi тепло.
У мiстi обережно причаїлась тиша,
I вiзерунками вже розмальовано стекло.

У свiтлi лiхтарiв водять танок снiжинки.
Гiлки дерев вдягають свiй наряд.
Час зупиняє бiг, завмерли гострi стрiлки,
I бiлi вежi замкiв задумливо стоять.

В слiпучо бiлих шатах вулицi, будинки,
Разом зiбрались на урочистий бал.
В гостях Зима - прибула на ялинку,
Немов та королева в тронний зал.

I зустрiчає королеву принц ошатний,
Звiтує осiнь, як завжди, щорiк.
Зi снiжних сторiнок, тремтливих i крилатих,
Розпочинається зимовий часовий вiдлiк.

I ввечерi ми вийдемо за ганок.
I вiзьмемо руками свiжий снiг.
По бiлим вулицям блукаємо до ранку
Зими спостерiгаючи набiг.

Той перший снiг освячує нам душi,
Дає нам легкiсть, i чарiвнiсть, i любов.
Немовби люди стали не байдужi,
I на морозi розгорiлась наша кров!

I сiвши разом бiля теплого камiну,
Обличчя радiснi, немов в чарiвнiм снi,
Ми вiдчуваємо -  у душах квiтне змiна,
Це свято нам дарує перший снiг.

28 грудня 2015 року.