В германській "Пісні про Аттілу" згадується столиця гуннів Данпарстад (Місто-на-Дніпрі), а біля нього ліс Мірквід (maere - "славний", kwid - "білий"). У пісні про Хльода та Анганта мовиться, що у володіннях Хейдрика в Гуналанді був знаменитий ліс Мірквід, а біля нього - священні для готів могили та знаменита скеля в Дан(с)парстаді. Ліс ототожнюємо з урочищем Білгород на правому березі річки Ірпінь (сучасне село Білогородка Києво-Святошинського району), де для оборони Києва із заходу було побудовано у 991 р. велике місто Білгород.
Син Хейдріка Хльод підступно виманив у спадок священні могили та скелю і внаслідок цього отримав верховний титул правителя Гуналанду.
Саме ім'я Хльод вказує на його носія як на власника священних могил предків: дв.-ісланд. hlid, гот. hlaiv "могила", латин. clivus, ст.-грец. klaino, литов. Slaitas, дв.-сакс. hleo < індо-європ. * kloiuo "схил".
Одночасно ім'я Хльод може бути титулом правителя міста, що юридичний свій статус набував внаслідок заволодіння особливими священними місцями біля міста: рос., сербо-хорв. хлуд - "жердина, кийок, коромисло" чеськ. chloud "палка", польск. chled "палиця, посох", литов. sklandos "кіл", uzklanda "засув", латис. skanda(s) "частокіл" (звідси - Скандинавія , тобто "земля частоколів" - "віків"), дв.-інд. khandas "кусень".
Можливо, тут у київському володарі Хльоді "Киї" слід бачити ведичного бого-героя Сканду ("Вилитий"), бога війни, який як власне божество був включений у пантеон на межі християнської ери і ім'я його зазнало в Індії народноетимологічного "випрямлення" вже через незрозуміння індусами значення кореня khand-. Другим ім'ям Сканди є Кумара "Хлопчик", що ми співставляємо з етнонімом "кіммерійці", носіями якого був таємничий прото-індоіранський етнос степів України. Вважається, що на сучасній карті України згадки про кіммерійців засвідчені топонімами Жмеринка та Чемерин. У словниках В. Даля та Б. Грінченка наявне слово "чемер" зі значенням "чуб,вихор, хохол"...
Згідно з ведичними легендами, Сканда - Кумара народився саме для того, щоб перемогти демонічного Тараку. Останній нвхто інший, як скіфський родоначальник Таргітай, ототожнений Геродотом із Гераклом, від якого дніпрова Діва - Єхидна народила скіфських царів.
Індійські міфи нічого не говорять про помсту Кумарі - Сканді за вбивство Тараки. Але як прослідковується в етнічній історії України, вбивцеві відомстили - царські скіфи вигнали кіммерійців на захід і заволоділи могилами їхніх царів. Щоправда, на заході кіммерійці злилися з місцевим протокельтським населенням , внаслідок чого виник могутній етнос кельтів. Їхні нащадки - галати - на певний час повернулися в степи предків і розгромили скіфо - сарматську конаючу цивілізацію та, об'єднавшись з прийшлими з північного заходу готами, стали родоначальниками давньоукраїнського етносу, відомого вже в "Історії бритів" як "андекави" (анти - києвляни).