З найдавніших часів українською стравою вважаються пироги. Дослідниця З. Козиріва виявила, що пиріг (пырогъ) був найнеобхіднішою стравою княжих бенкетів, монастирських трапез, про що свідчать і рукописи ХІІ ст. Слово "пирогъ" вживалося у значенні "святковий хліб" або взагалі "святковий печений виріб з борошна вищої якості". Ритуальне значення пирога збереглося досі у весільних обрядах.
У сучасній українській мові слово "пироги" вживається на означення печеної страви з тіста з начинкою. Саме ознака "з начинкою", як вважає З. Козиріва, лягла в основу вживання слова "пиріг" у значенні "вареник", тобто "варений пиріг". Цікаво, що вперше страву "вареники" згадує І. Котляревський і мовознавці вважають, що це слово виникло у ХУІІІ ст.
Але ж коли виникло слово "пиріг" ?
Виявляється, воно - запозичене з черкеської мови: "пырыгъ" , "пыргъа" - "жар (у багатті)". Черкеськими за походженням в українській мові також є слова "шик" - "вигляд" (від "шІахъа" - "обличчя"), "швиряти" (від "швыр" - "дикий звір", "шварах" - "олень"), "каплун" (від "къаплан" - "тигр"), діал. "бадзьо" (від "бадзе" - "муж") тощо. Закінчення "-ко" в українських прізвищах теж черкеського походження (від "-хъо" - "син").
Як свідчать етнологи, "... адиго - абхазьке плетене та обмазане глиною житло (уне) з чотирипокатною солом'яною стріхою має багато спільного з українською хатою... Можна знайти не мало давніх спільних рис і в інших напрямках матеріальної культури адигів та слов'ян, а також у їх фольклорі, в старих язичницьких віруваннях і навіть народних мелодіях... а з усіх кавказьких народів етнографічно найбільш близькими до східних слов'ян є адиги" (История Кабардино - Балкарской АССР с древнейших времен до наших дней: В 2-х тт. / Гл.ред. Т.Х. Кумыков. - М.: Наука, 1967. - Т.1. - С.70). Цікаво, що навіть у "овчанні" Володимира Мономаха "господар" садиби названий адигським словом "унеин".
Як потрапили з Кавказу на Україну ці та інші слова та артефакти?
Давньоукраїнські князі здавен набирали військо з кавказців і навіть брали собі жінок. В одному з документів 1552 року говориться, що литовський князь Гедемін, завоювавши Кафу та Перекоп, привів черкесів з їх княгинею та поселив на ріці Сніпорід (притоці р. Сула), де тепер місто Черкаси. Потім, проте, змушений був сніпорідців перевести до Канева, щоб вони не мали змоги відвідувати землі своїх предків на північно-західному Кавказі.
Проте ще в 1282 році цих черкесів курський князь Олег поселив у своїх володіннях, але потім змушений був відмовитися від них за їхні розбої і вигнав у Дике Поле.
Як відомо, з ХІУ ст. черкесами стали називати відомих давнім руським літописам касогів, теперішня самоназва - адиги.
Деякі історики вважають, що в результаті заселення касогами - черкесами східних земель України після спустошення їх монголами відбулося змішання (метисація) з місцевими руськими племенами, внаслідок чого виник новий етнос, який успадкував слов'янську мову, але який Московія вперто протягом ХУ - ХУІІ стт. вперто не визнавала за споріднений з московитами і називала населення на східному кордоні Речі Посполитої "черкасами".
О. Знойко тлумачив це тим, що по-монгольськи "чари-кисі" означає "люди армії" і що московити прийняли цю назву для означення козацтва. Можливо, що самоназва "черкеси" була витлумачена прийшлими монголами на свій лад і росіяни вже прийняли цю інтерпретацію.
Німецький вчений М. Фасмер вважав, що етнонім "черкеси" походить від адигейського слова "чаркасег" - "орел" (пор.: самоназва албанців "шкіпетар" - "гірський орел"), з якого виникла скорочена форма "касог", а від неї - "козак" - "вільний (як орел)".
Арабські джерела свідчать, що у черкесів існував особливий військовий стан (аналогічний скандінавським варягам), який називався "кашаки", "кешаки", "к-ш-к".
Отже, якщо російська нація виникла в результаті найсильнішого впливу угро-фінів на прийшлих русичів, то українсько-козацька нація постала внаслідок схрещення найміцнішого генного потенціалу прийшлих кавказців - черкесо - адигів (касогів та язигів) з місцевими русичасм (переважно чернігівського та переяславського порубіжжя зі Степом).