Німецькі інтерпретатори Сент-Іва вважають, що Агарттха, центр Аріо-Гнозису, символізує "шлях правої руки" (правобічної свастики; пор.: "... Зосередження Братства Вчителів, яке складається з усіх Адептів Шляху Правої Руки, - пише М. Реріх у книзі "З гірських вершин", - перебуває в Центральному Духовному Сонці. Це Центральне Сонце рівнозначне Христові, який є досконалим Сином (Сонцем) Нескінченої Любови",/i>), а Шамбхала, центр Могутності, - "шлях лівої руки" (лівобічної свастики). Начебто саме "лівим" шляхом пішли після катастрофи в пустелі Гобі ті арійці, котрі стали предками германських племен (пор.: назва кельтської касти жерців "друїди" пов"язана з франц. droite "права сторона", а назва балто-північнослов"янських жерців "кріве" - з поняттям "кривий, лівий"; наприклад, у кельтській традиції "ліва сторона" тотожна "півночі", а "права сторона" - "півдню").
"Лівобічна свастика" розгляається як символ, протилежний рухові Землі, як протилежний Часові-Хроносу. В ісламі, наприклад, лівий бік світу обходить пророк Ілія, а правий - пророк Хадір (Хізр). Також у храмі Соломона перед входом правий мідний стовп називався "Яхін", а лівий - "Вааз". В першому на горі горів вогонь, а в другому була вода, одночасно означаючи зодіаки Рака і Козерога.
Впротивагу "лівобічній" традиції "... Ашока, - як вважається у нацистській аріософській доктрині, - ... користувався покровитльством Агарті і таємничі мешканці печер у Гімалаях, приймаючи образи прочан, навчили його заснувати товариство Дев"яти Невідомих..., кожен з Дев"яти постійно працює над своєю книгою".
"Лівий шлях" потрапив і в іудейську Каббалу, де діти "лівого боку" ("сітре ахер") - це есхатологічний Ерев Рав ("Велике Змішання"; в "Тікуні ха-Зохар" - це п"ять народів нечистивого змішання: "нефілім" (або падші), "гіборім" (або герої), "анакім" (або гіганти), "рефаїм" (або тіні) і амелікім (значення слова невідоме). Від останніх походять Балеам і Балак, які трактуються як зашифровані назви Вавілону та Ассирії --"Бабель" (узагальнено Ерев Рав - це або власне немістичні, раввіністичні іудеї, або арійсько-гойські етноси, нацисти, християни, неєвреї взагалі). Вони "злякали" "вау" у Тетраграматоні (YHWH) і цим перепинили містичне перетікання між обома "хе". І що тільки знищивши Ерев Рав, можна буде іудеям-"стражам дев"ятої години" повернутися з четвертого галуту (вигнання) і відновити Храм. Проте деякі школи іудаїзму вважають, що ці діти "лівої сторони", Ерев Рав є приблудлими до євреїв інородцями-магами, котрі пристали до них під час втечі з Єгипту і з того часу чинять капості. Зокрема саме вони виготовили Золотого Тільця і що "Червона Корова", яка повинна буде бути принесена в жертву перед відновленням Храму, саме симетрична в сенсі стосунку до цього Тільця (Овна, Рами, Ramah, де ra "зло", а mah "маги"). Начебто саме ці Ерев-Рав виступають як Бне-Ісраель, колонія "чорних євреїв" (щось на зразок ефіопських фалашів) в Західній Індії (теперішні Пакистан і частково Афганістан), які для тамтешніх арійців сформулювали лживу доктрину самадхи та адвайта-ведантизму і її провідниками, як зауважує М. Серрано, є саме Шанкара-Чарья та наступні його послідовники аж до Рамана Махаріші. Справжні ж арійці-"каула" збереглися серед шіваїстів та тантриків, які проповідують шлях Кайвала, "персоніфікованого Абсолюта", "дифференційованого Безсмертя". Самі ж опоненти іудаїзму саме його визначають шляхом "лівої руки" (із заходу на схід і з півдня на північ): "... Це "ліве" начало, яке веде ще до Ямму, Муту і Молоха, а також до "допотопного" Каїна (і ототожнюваного з ним і змієм сатани) проникло, як видно, у талмудичний іудаїзм і найбільш виражено - у вирослий з нього мізантропічний сіонізм... Звідси й виникає природне прагнення християн, а також послідовників інших "світлоносних" релігій вести постійну і непримиренну боротьбу з будь-якими проявами сіонізму, що претендує на владу разом із "князем світу цього"...".
Аналогічно орден "Лівої руки" відстоює теллурократичний (континентальний) принцип геополітики, а "Правої руки" - талласократичний (морський, торгово-колоніальний). Орден "Правої руки" виступає носієм принципу "андрогінності". А "Лівої руки" - гінекократії з її "теплотним притяжением почвы", прагненням до суто біологічної пролонгації, розчинення особистості у родовій стихії: "И жена бе облечена в порфиру и червленицу, и позлащена златом и камением драгим и бисером, имущи чашу злату в руце своей полну мерзости и скверн любодеяния ея" (Откр.: 17; 4).