(передмова до книги: Юрий Султанов, "Алхимия виртуальных игр: Стихи и проза". - К.: Вежа, 2001. - 80 с.)
Німецький філософ - екзистенціаліст Мартин Гайдеггер назвав мову "домом буття", бо речі, не маючі назв, не існують, "не перебувають у бутті". А через те, що у кожному домі є дзеркало, то ось саме таким "дзеркалом дому буття" і є Поезія, відображаюча трансцендентні світи, сферу "віртуальних ігор", "алхімію любові", а людина перед ним (дзеркалом) - "алхімік", "поет", пропонуючий гасло "Уяву - до влади!" (і котре реалізується, як нам здається, саме в інформаційний вік "революцією хакерів") ... Простіше говорячи, поет - тільки "певна дивність буття". Як стверджував американський філософ Джордж Сантаяна, коли світ розбитий на шматки, поет приходить і "відновлює його за законами серця", законами світу "горнього", трансцендентного. Відновлює, вносячи якість ідеалу - чи то "акмеїстичну" (як у Гумільова, Ахматової, Мандельштама), чи то "негаційну" (як у бодлера та Ніцше), чи то "візантійську" (як у Кавафіса, Бродського, Аверінцева, Єшкілєва, Сєдаковій)... Вона і є, але її і нема, вона як домовик, як "дзеркальний привид", або картина, що удавано видається (Мунка, Малевича). Відстуність, що присутня. Присутність, що відсутня.
... И сердце, рвущееся из груди,
В дерзких набегах на картофельные поля.
Постигало у догорающего костра,
Древнее братство людей и огня ...
Це - рядки з пропонованої увазі Читача книги Юрія Султанова, доцента кафедри світової літератури Прикарпатського університету (м. Івано-Франківськ). Долі було бажано, щоб представник славного східного народу гордої Атропатени народився в давньому європейському місті Коломия у передгір'ї Карпат 6 березня 1948 року. Після закінчення Азербайджанського університету в Баку працював у Коломиї та Коломийському районі вчителем, завучем, директором школи, завідувачем методичним кабінетом, викладачем педагогічного училища, а після захисту дисертації - в Івано-Франківському педагогічному інституті, виховуючи не одне покоління словесників - педагогів. Автор сучасних шкільних підручників із зарубіжної літератури (5, 8, 9 - 10 класи), багаточисельних наукових публікацій. Лауреат (І премія) Всеукраїнського конкурсу методичних досліджень "У світі арабської літератури" (1996). Вірші почав друкувати на сторінках обласної преси з 1962 року. Був одним із авторів поетичного збірника "Іскри юності" (Ужгород, 1966), тепер - учасник Антології російськомовної поезії Прикарпаття (у друці). І як один з представників "культурологічного" кола поетів має повне право проголосити:
...Ну что ж, мы здесь,
и значит есть
какой-то смысл -
резон в охоте -
он в нашей плоти
и в вашем поте,
так быть охоте!
Олег Гуцуляк, член Асоціації українських письменників (АУП)