Кров людська - не водиця,                                    
Кров людська - то не муть
I євреїв годиться
Нинi нам пом"януть
З ними поруч вiками
Жили нашi дiди,
I лежать вони в ямах -
Поклонися прийди
Там за мiстом у лозах,
Де Слонiвка бiжить,
У скоцюрблених позах
Їх п"ять тисяч лежить
Рiчка все пам"ятає,
Пам"ять є у води.
Вона просить, волає
Не забудьте бiди
З кров"ю змiшану воду 
Вона несла у Стир
Хто, за що у народу
Брав кривавий ясир?
Там дiти лежать,
Там лежать матерi,
А сонце i зорi
Лишились вгорi.
Останнє, що бачили -
Бродiвський лiс
I ключ журавлiв,
Що подався навкiс
- Покуту несемо! -
Так равi сказав.
Нiхто не перечив,
          Нiхто не втiкав
Лиш мати собою 
           Прикрила дитя,
Та пострiли враз
           Обiрвали життя
Вiд лiсу вiдбилась
           Кривава луна,
Кати добивали ще
           Тих, хто стогнав,
Це чув Радивилiв
Та що мiг вчинить.
В лещатах у страху
           Вiн теж хотiв жить.
Тут Гiнзбург Мойсей
Збудував нам штиталь
А ми не змогли врятувати їх,
Жаль.
Тут їхнi будинки донинi стоять
Єдине, що можемо ми,
Пам"ятать
Часiв тих кривавих
Страшну круговерть
Бо пам"ять сильнiша
Буває за смерть.
Бо в кожному з нас
Голос тихий живе
Вiн зветься сумлiнням,
Вiн будить, зове
В Законах Мойсея!
В учiннi Христа
На кожнiй сторiнцi
Є думка ота
Двадцяте столiття
Поглинула тьма,
А злагоди й миру
У свiтi нема
Щоб знов не вернулись
Кривавi жнива
В усiх у нас пам"ять 
Хай буде жива.