2.  Из истории родной страны
(1987 г. - 1996 г.)

Коли в країнi настає безвладдя,
Нiхто не захистить робочий люд,
Тодi вже i диктаторовi радi,
Щоб встановив порядок нам отут!

В лихую народилися годину,
Та праця все ж була понад усе!
А зараз до чого прийшла країна?
Не хоче молодь працювать, i все!

Навiщо ж праця, як немає вiри,
Що завтра стане кращим рiдний край,
I ми в усьому загубили мiру,
Бо горе вже хлюпоче через край.

Усi  вже звикли ворога шукати,
I навiть, там, де зроду не було,
Бажають i самi катами стати,
Хоч зморшки вже лягають на чоло.

Не знають вони заповiдей Божих
Той непiдсудний, хто не судить сам
I тая влада нi на що не гожа,
Коли повiрила не дiям - голосам!

Тi голоси по всiй країнi їздять,
I закликають всiх людей на зле,
От, як спитать, куди ще будуть лiзти,
I чи працює, голос той назве?

Ой, людоньки, нехай вже кожен дума,
Нащо в нас голова i руки є,
А не чекать героя мiльйонера,
Який усiм багатство роздає!