2.  Из истории родной страны
(1987 г. - 1996 г.)

Моя  злиденна Україно! О, мiй нещасний, бiдний люд!
Не вибирають Батькiщину, то треба жити нам отут!
Адже i лихо, i негоди йдуть за тобою по п'ятах,
Та доля рiдного народу не вирiшається в вiках!

Людей пiд рiзнi кличуть гасла гравцi, що нинi за кермом,
Чим повнi у народу ясла? - сльозами,бiллю та багном!
То доки ж маємо страждати? I доки будуть нас дурить?
Нам незалежнiсть мали дати, дивiться: в прiрву все летить!

Вже iноземцям вiддаємо ми право буть бiля керма,
Самi ж горiлку вправно п'ємо, хоч грошей в гаманцях нема!
Поляки, нiмцi добре знають, як править нами вже здавна,
Англiйцi i татари, навiть. В нас мозку в головi нема?

А що ж тодi усi ми з вами? Хто ми такi на цiй землi?
Шевченко кликав проти панства, а ми обличчям вже в рiллi!
Ой, люди добрi, схаменiться! Прийдiть до тями врештi - решт,
Усi до працi навернiться, щоб стати кращими без меж.