3.   Природа  и  любовь
(1963-1968 г. 1988-1996 г.)

Помiж бiлими горами є в селi хатина,
Iз  вiконця визирає молода дiвчина.
Виглядає, серце крає, аж до сходу сонця
Iз небаченого краю молодого хлопця.

За ним думкою лiтає в далекiй дорозi,
Хто його там привiтає на чужiм порозi?
Iз - за хмари мiсяць виплив,загляда в вiконце,

Наче хтось дверима рипнув, 
Це ти, моє сонце?
ой, як я тебе чекаю,

Падає на груди, обiймає, пригортає,
Бiльш не їдь нiкуди!