Гвайта, Darth'Mael: другие произведения.

Харконенн, який хотів стати Імператором

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Конкурсы романов на Author.Today
Загадка Лукоморья
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    В соавторстве с Darth'Mael. Увага, в тексті присутній суржик і ненормативна лексика


  
Харконенн , який хотів стати Імператором

"Бідним , знедоленим і слабоумним

землякам моїм у Табрі та інших сієтчах

на Арахісі та за його межами

моє дружнєє посланіє ..."

( Сірідар-Барон Владімір Харконенн )

   Дійові особи
  
   Барон Владімір Харконенн - ласкавий збоченець і головний герой п'єси.
   Стінг ( Фейд-Раута Харконенн ) - амбіційний, але тупуватий племінник
   барона.
   Пітер Де Врійе - ментат барона, любитель меланжі.
   Юйє - доктор медицини із імператорської школи Сук.
   Шаддам IV - Імператор.
   Граф Фенрінг - імперський євнух і по сумісництву дипломат.
   Леді Фенрінг - його дружина, інститутка Бене Гесеріт.
   Раббан - другий племінник барона, в п'єсі не з'являється.
   Суфір Хават - ментат Атрейдесів, асасин і комуніст.
   Тушкан - таємничий лідер фріменських повстанців.
  
* * *
  
Дія перша
   Логово роду Харконенів . Кімната , стиль якої можна визначити , як суміш вікторіанського стилю із художнім несмаком .
   На столі стоїть рагульський глобус із позолоченого люмінію з кольоровими стікляшками. Нечутною ходою підараса вліта Харконенн , хтивий дядько Стінга. Він старий , жирний і огидний, з підло-хітливим виразом рила. Він кладе на глобус лапу і довго крутить його, бурмочучи щось під ніс.Тим часом входять Стінг і Пітер, ментат Харконенів, який без меланжі навіть до параші дійти не годен . Вони сідають в крісла . Фейд самовдоволено розвалюється .
   Харконенн (дивлячись на глобус): От п`ялюся на глобус , мов придурок ,
   Не знаю навіть , що із ним зробити ...
   Комусь у зад запхать ? Не допоможе...
   Арахіс глобус той ізображаєт --
   То сране місце , що моїм колись було.
   (єхидно): Нездара Раббан з страху обіцявся
   І втік , скотина , мов кошак шкідливий ,
   Прочувши , що Атрейдесам віддав
   Планету цю наш клятий Імператор .
   Коли б скоріше шляк його утрафив ,
   Чи що іще погірше приключилось .
   Пітер : Ізвольтє, гаспадін, словєчко вставить
   Нам вигідніше буде допустить
   Атрейдесів до нашої планети
   Й перемочить усіх, мов тараканів,
   А потім Раббана ізнов поставить;
   Да так , щоб він почав із них здіватись ,
   Щоб Стінга прийняли вони , яко месію
   (Стінг вишкірюється і ,педерастично глянувши на дядька , підтягує лосіни)
   Барон (задоволено хрюкнувши) : Розумно , сучий сину , розсуждаєш .
   Ідея ця ще добре нам послужить
   (в сторону) : Дивлюся я, окрім меланжі ,
   У голові твоїй мозгів чуток лишився ;
   Та це тебе не порятує , Пітер ;
   Достатньо ти моїх грошей прохавав .
   Ще трохи послужи мені , а далі
   Й купи лайна не лишиться по тобі .
   (до Фейда) : А ти, племінничок любимай, ненаглядний
   Готовий будь на царствіє вступить
   Сиди, сиди, це ще не скоро буде
   Пока пильнуй свій мордобой і блядство;
   То ж слухай, Стінг, чи Фейд, чи краще Федя--
   --Таке ім'я дано тобі Хєр-Бертом;
   Тримай свою башку двома руками -
   Дожити маєш аж до царювання...
   Чи Імператором потому стать не хочеш?
  
  
* * *
  
Дія друга
   Ранок. Місце дії те саме: не в міру пишно прикрашена кімната барона.
   Харконенн лежить на ліжку розміром 3x3 в ажурній нічній сорочці і дуже пішлій позі. Поруч стоїть слуга і улесливо споглядає харконенське рило.
   Барон:Алё,никчемний раб,ісполні волю
   Твоєго владаря і гаспадіна -
   (слуга презирливо всміхається,але моментально повертає улесливу харю на місце)
   Як поняв ти, себе я маю на увазі.
   Я тільки но проснувся, добрий настрій маю--
   Тож приведи мені гарненького хлопаку
   Щоб виїбати міг його я по-своєму
   І вдовольнитися на цілий день вперед.
   Казав би я того мені привести,
   Що на Атрейдісівського синка похожий,
   (до себе):
   Давно хотів його я відпердолить,
   І таки зроблю це -- я виїбу його!
   (до раба):Запам'ятав? Біжи тепер.
   І винеси горшка мого.Ти чуєш?
   І хлопа того приведи дорогой.
   (Слуга хапає чугунєєвого горщика Харконена,кланяється,розхлюпавши його вміст, і вибігає за двері, що самі по собі зачиняються за ним)
   Барон (помічає калюжу):От падло! (спльовує на підлогу)
   Уже не міг пройти,не обісцявшись.
   Видать,рабам я певний жах таки внушаю.
   (Дістає з-під подушки садомазохістичне спорядження і підручник по "Камасутрі"для підарасів, і починнає самовіддано читати останній.)
  
***
  
Епізод третій, дія в принципі така ж
  
   (Giedie Prime -- планета -- "родове гніздо" Харконенів, на вулицях особиста гвардія барона наводить святкову атмосферу.В замку відчутне напруження--прибув імперський посланець із дружиною)
   (Граф і Леді Фенрінг в одній із численних зал замку)
   Граф: Знов кляті ці твої завдання!
   Експерименти відьом гессеритських...
   Леді(перебиває):Общині поклялася я служить
   Й на Преподобної наказ насрать не можу!
   (в сторону:З таким-то прикриттям хоч блядувати можна
   Та й чоловік не казиться,
   А так,бува,хоч-що,і вже слідкує,чортів євнух!)
   Для генетично-селективної програми
   Потрібна їм харконенська дитина;
   Старий барон геть втратив глузд і продуктивність,
   А от племінник Стінг--то інша справа;
   (вбік: Та й жеребець із нього хоч куди...)
   Атрейдесів мабуть ми гени втратим:
   Арахіс їх поглине з потрохами;
   А все це через жадібність баронську
   Та боязнь Імператора що владу
   Втратить він в кривавім бунті.
   Червоний Герцог був персона популярна
   Серед малих домів...
   Граф(іронічно):Вже прямо-таки був?
   Ш-ш,тихо-- он іде барон;
   (Заходить барон.)
   Граф: Вітаю вас, о любий мій бароне!
   Чував, багатства ваші множаться,
   А вороги зникають...
   Племінник зовсім виріс,
   Скільки йому,до речі, стукнуло сьогодні?
   Барон: Сімнадцять...ммм...
   Добридень,графе, леді...
   Вітаю вас в Баронії тим часом...
   (пошепки):Ну, старий євнух зовсім вже зажравсь...
   Таку дружину десь собі надибав!
   От краля, ззаду і спереду - хоч куди,
   Йому ж вона ні на хуй не потрібна!
   Женивсь на ній лишень для того,
   Щоб рило своє міг у "вищий світ" поткнути-
   Вона ж,одразу видно, з благородних.
   А гарна то яка...як хлопчик майже!
   Де ви, старі часи,- інтриги й блуд?..
   (знову до гостей): Я сподіваюся, вам тут не нудно?
   Леді: Ні,ні! Мерсі ,бароне.
   У вас так гарно і приємно-
   Гостинність дому просто зігріває.
   Барон:Я радий...
   Леді: А ваш племінник,чула,
   Полюбляє небезпеку і сьогодні
   Продемонструє на арені
   Класичний бій на смерть?
   Барон: О,так!Для Стінга це не важче
   Ніж соняшникове насіння лузать,
   Сьогодні в нього буде ювілейний,
   Вже сотий по рахунку гладіатор.
   Як завжди, естетично і майстерно
   Його кишки мій Фейд розмаже по підлозі.
   Граф: Нехай же вам Пан Біг допомагає....
   Барон (байдуже): Та він і сам...
   Граф (до леді): А зараз, люба моя, будь ласкава,
   Залиш нас із бароном на хвилинку,-
   Про справи маєм ми поговорити.
   (до себе): Ага, згинь,сучко, із очей подалі,
   Бо скурвасинська твоя пика вже огидла!
   Леді (у низькому реверансі): Твоя раба,мій пане...З радістю корюся,
   Й виконую усі твої накази...
   (убік): Які б безглузді вони не були.
   Бо ти, мосьпане, разом із хазяйством,
   Здоровий глузд геть чисто весь утратив,
   Та в голові лишилося хіба що
   Соломи й сіна трохи - для проформи... (виходить)
   Граф: Фу,бля... От добре, змилась курва!
   При цій триклятій Гесерітській відьмі
   Я слова зайвого сказать не можу,
   Нарешті хоч на хвильку я звільнився!
   Барон: Я вас чудово розумію, графе,
   Але ж давайте переходити до справи...
   (до себе):Цікаво, а про що цей граф достопочтенний
   Зі мною спілкуватися зібрався?
   Щось не припомню я такої теми
   Яка би нас обох цікавить мала...
   Можу поклястися, тут щось не чисто!
   Граф: Бароне,а чи є у вас тут місце,
   Де можна тет-а-тет поговорити?
   Причому так, щоб ніхто лівий не підслухав?
   Барон: Так,так, звичайно-
   Ідіть в оцей куток, а я за вами.
   Ставайте же тєпєрь зубамі к стєнкє,
   Щоби розмову по губах не прочитали;
   Та й розпочнемо нашу вже розмову.
   (Йдуть у засекречений куток)
   Граф:Я бачу, вам не терпиться,бароне,
   Тому розпочинатиму одразу-
   З місця в карьєр, як каже Імператор.
   Ваш корабель з військами висить на орбіті-
   Коли же ви плануєте атакувати?
   Барон (офигіло): Кхм-кхм,.. позвольтє, Фенрінг...
   (до себе): Ого, але ж він і загнув...
   А зазвичай такий дипломатичний!
   Це щось таки повинно означати!
   (до графа, подумавши): Ага, то ви про час атаки?
   Не знаю, певно вирішу пізніше;
   Домовленість була на той рахунок,
   Так що усьо повинно бути під контролем.
   Та ще ми там свого шпіона маєм,
   Він здасть їх нам, як тільки буде треба...
  
   Граф:Так,так... Доречі, про шпіона...
   Я чув, вдалося вам завербувати
   Їх лєкаря, що вчився в Сукській школі?
   Барон:Ах, Юйє - так, то саме він
   Доволі підлеє створіння;
   Він дуже хитро шифрувався,що пройшов
   Імперське Кондиціювання.
   (до себе): Лишень би він повірив,що це так,
   А то усіх нас тут пиздець накриє!
   Граф: Понятно... Що ж, повіримо на слові.
   Хе-хе, так би сказать, вернімось до баранів-
   Атаку бажано провести поскоріше,
   І щоб без зайвих втрат...
   Барон: Чекайте,Фенрінг... Втрати завжди будуть.
   Але ми зробим, щоб іх було якнайменше.
   (до себе): Ага,якраз... Аби лиш відчепився...
   Граф: Знаю я вас, Харконенів, не треба-
   У вас без втрат ніколи не буває;
   Але принаймні, щоб все було по закону;
   І герцога не здумайте чіпати-
   Йому стандартно 25%,
   І висилку, як то і має бути.
   Барон: Звичайно, як же ще?
   Хіба ми звірі?
   Граф: Отож-бо;
   Хоча мені чогось здається,
   Що тут не обійдеться без ексцесів.
   Хм... Нещасні випадки я маю на увазі,-
   Причом такі, що вигідні лиш вам.
   Барон: Якщо й жорсткіші міри застосуєм,
   То це буде лиш Імператору во благо.
   (до себе): Але ж іще в нас є Кінес -
   Імперський планетолог клятий;
   Для нас він більш ніж незручна людина...
   Та ще із фріменами він задовго терся,
   Мені казали, навіть дуже близько...
   Граф: Бароне, чув я краєм вуха,
   Що неправдиві ведете рахунки;
   І може статись так,що Імператор
   Захоче іх знічев'я перевірить...
   І що на це одкаже ваша милість?
   Барон: Кхм-кхм, стривайте, пан совєтнік;
   Ревізію рахунків Імператор
   Од лівої ноги робить не буде,
   Хіба як хто його на теє напоумить...
   А як відомо, ми такого не прощаєм.
   Граф: Якщо мене чи наглий шляк утрафе,
   Чи хоч комар заразний вкусе в дупу-
   Та звістка дойде до Домів вельможних,
   Навряд чи їм це буде до вподоби.
   І ще, бароне, мало не забув-
   Щодо сардаукарів окаянних:
   Самі на фріменів накинутись хотять,
   Й ніяк не Імператор тут виною!
   Барон (до себе): Лякай, лякай, кастратний сучий сину,
   Харконена так просто не злякаєш,
   І пукнути не вспієш, як в пустелі
   Подам тебе я хробакові на вечерю!
   (до графа): Відома річ, сардаукарів
   Муштрують на одній такій планеті-
   Імпровізованій тюрмі, чи казематі,
   Що називається Салусою Секундус;
   Воно й не дивно,що ці браві хлопці
   Такі скажені, і всіх вгати хочуть.
   Та ж фрімени також не сосунки -
   Он скільки вже імперців помочили.
   Що-що, а воювати вони вміють...
   Граф: Авжеж, авжеж, єдине от, бароне -
   Використовувать Арахіс, як тюрягу
   Та місце для муштри головорізів
   Із деяких причин я вам не раджу;
   Наскільки нам відомо, Імператор
   Такого роду дій не полюбляє.
   Барон (до себе): Та хай заткнеться, мавпа у короні!
   Колись його Харконен буде в жопу...
   (до графа): Якщо наш велемудрий Імператор
   Мене якогось хуя звинуватить,
   У будь-чому, хоча б у контрдіях,
   Я об'єднаю всі Дома, які бояться
   Таких усяких блядських викрутасів,
   І що тоді почнеться?
   (Вбігає начальник охорони): Мілорд барон,вас всі давно чекають,
   Щоб наказали ви почати поєдинок!
   Барон (витираючи піт): Ходімо, графе,
   Не будем озлоблять гостей...
   Граф: Усім видовищ, хліба і бухла!
   Я ставлю!
   (камера переміщається на балкон, стадіон вар'ює, барон стоїть, витягнувши вперед праву руку)
   Граф (сідаючи): До речі, любий мій бароне -
   Ви знаєте, що у Process Verbal
   Зв'язки родинні теж беруться до уваги?
   (представники Малих Домів падають на стільці)
   Барон (зблідши до сірозеленості): Шоу маст гоу он! Йоу!
   (виходить глашатай, і, дочекавшись відносної тиші, провозглашає):
   Леді і Джентельмени! Пані та Панове!
   Мадами і Месьє! Дами і Гаспада!
   Сеньори і Сеньоріти! Хуани і Педріти!
   Гомеси і Канчіти!
   Та інші представники національних
   І сексуальних меншин!
   Таваріщі, в канце канцов!
   До вашої уваги прорпонуєм
   Цей бій, який запам'ятається надовго.
   Учасники: Презренний ниций раб на ім'я Перт,
   Який під впливом ширки
   Насміливсь кинуть виклик чемпіону.
   А наш герой - сьогодні і завжди -
   Майбутній наш наслідничок престолу
   Фейд-Раута Харконен, он же Стінг,
   На рингу чемпіон нєпрєвзойдьонний!
   (Глашатай робить широкий жест і зникає. На арену з войовничими
   воплями вибігає раб, розмаххуючи двома саперними лопатками. Помітивши, що він один, зупиняється і замовкає. З протилежного кінця рингу, ліниво волочачи ліву ногу, виходить Стінг. В одній руці у нього "ЄБ-636" - вкорочена і полегшена модель вил, а в другій - кухонний ніж.
   Раб (приймаючи робочу позу напіврака): Вгрр-р-р-р...
   Стінг (підступно сміється): Ги-ги-гии...
   Раб: Вгрр-р-р-р...
   Стінг: Ги-ги-гии...
   ( Раптом граф Фенрінг голосно пукає. Стінг від несподіванки впускає ніж.)
   Барон (бурмоче під ніс): Давненько я такого не чував...
   ( До зігнутого ракурсом Стінга біжить раб з голосним наміром позбавити того цноти досить неприроднім способом. Стінг, облишивши ножика, втікає, прикриваючи дупу вилами.)
   Стінг (до себе): Коварний раб - мене ледь не дістав,
   Заразу Юйє накажу я придушити -
   За нашим планом мав би раб чекати,
   Аж поки я ізволю нападать.
   (Добігши до краю арени, Стінг завмирає у деякій пародії на бойову стійку.)
   Барон, граф і леді Фенрінг (хором): Карошій мальшик!
   (Раб зноситься у повітря, і на висоті 3-4 метри починає викручувати фігури вищого пілотажу - штопор і пляшку.
   Оцінивши ситуацію, Стінг натискає кнопочку на поясі. Навколо нього починає іскритись повітря - це чудо інженерної думки того часу під назвою Поле Хольцмана*, а поряд розсуваються плити арени і на поверхню піднімається зенітна установка. Стінг сідає за пульт і відкриває вогонь.)
   Стінг(натискаючи на гашетку): Понєслась моча по трупах!
   ( Раб запалює димову шашку і повільно облітає кола, виписуючи в повітрі непристойні візерунки.)
   Стінг ( скоса поглядаючи на годинник ): За мить вступає в дію аварійний план -
   Юйє казав, це буде бомба:
   Але чому він дав йому цю назву - "Ы"?
   Раб (описуючи чергове коло над глядачами ): Ой... Кажись процес пішов...
   (Камера віддаляється, видно паніку, що поширюється по глядацьким рядам. Роздається команда "Гази!", глядачі і високопоставлені гості одягають респіраторні маски та марлеві пов'язки. Завбачливіші, в тому числі і барон, одягають костюми хімзахисту.
   Раб втрачає висоту, і, залишаючи в повітрі темний слід, як підбитий "Фантом", падає мішком на землю.)
   Стінг ( прийнявши задоволену позу ): Раби не вміють літати!
   На фоні сірого неба переможно пролітає зелений орнітоптер.
  
***
  
  
Дія наступна - наразі четверта
  
   (Арракін. Резиденція правителя Арахісу - Лєто Атрейдеса. Машинний зал у підземній частині будинку. По ньому гасає доктор Юйє з веслом і трощить різні установки, пульти і прочу техніку. Дим, іскри, звуки ударів. Чується крик "Поле зникло, вперед!" і тупотіння ніг та брязкіт зброї. Юйє вибігає.)
   (Площа перед замком. Сардаукари з войовничими вигуками мочать і гвалтують атрейдесівських солдат і охоронців. Навколо сідають модулі з свіжими сардаукарами і великий фрегат з рижо-червоним гербом Харконенів.)
   (Головна зала тієї ж резиденції правителя Арахіса. По ній літає на гравіпоплавках барон Харконен, роздивляючись настінні прикраси, і сам до себе коментує побачене.)
   Барон:Портрет старого герцога...
   Ото порядошна була скотина!
   Багато клопоту від нього мали ми.
   Якби він передчасно не загнувсь -
   Напевне, всіх би вже поставив в стойло,
   А там уже, як водиться, усі
   Отримали б від нього в хвіст і в гриву.
   До біса неспокійний був сусіда!
   А ось і бик, та тварь скажена, що його
   Так мітко і доречно взяв на роги;
   Хоча й тупа скотина, а диви -
   Буває користь інколи і з нього.
   ( на хвилину задумується ): У Стінга це минеться...
   ( Тут у залу вбігає начальник охорони )
   Начальник: Барон, усе готово... Чекаєм тілки вас.
   ( перехоплює погляд барона і питає ):
   Бажає пан барон, щоб ми
   Всю рухлядь цю якнайскоріш прибрали?
   Барон: Ні,ні... Нехай висить,
   Як пам'ять про атрейдесів поразку;
   Приємно буде згадувать про це
   За підвечірком у сімейнім колі.
   Начальник: Вас зрозумів. ( Виходить, притримуючи двері поки Харконен проходить. Двері голосно траскають.)
  
***
  
  
Дія п'ята, ще раз наступна
  
   ( З маленької кімнатки в глибині палацу з синім виразом обличчя вилітає барон Харконен, матюкаючись і відпльовуючись. )
   Барон: От довбограї! Мудаки! Ублюдки!
   Чуть не угробили мене!
   Собака герцог мало не затяг
   Мене у домовину за собою!
   Всіх нахуй замочу! Уконтрапуплю!
   І першим блядського начальника охрани!
   Ой, блін... А він же й сам уже загнувся...
   Нічого, я знайду кому пиздець устроїть!
   ( Махає кулаками і бризкає слиною, потім задумується. )
   Барон ( думає ): Отрута... Напевне, в зубі була -
   Тут Юйє відчувається рука,
   Ото імперський клятий запроданець!
   Та втім... Дістав уже він по заслузі,
   Накривсь пиздою, от і подєлом.
   А Пітер...хоч я сам його би замочив
   Зо дня на день, але заміни
   Не встиг йому я досі підшукати.
&;nbsp;  От, бля, - як не везе, так і не їде.
   То все триклята охорона,
   Бродячі пси, паршиві голодранці!
   Одне лиш знають, що бухло й меланжу.
   І герцога з тим зубом проморгали -
   Начальник здох, новго треба взяти,
   Та хто ж на справу цю підійде7
   ( Тут до нього підбігає солдат з капральськими нашивками, і рапортує):
   Осмєлюсь доложить, бароне,
   Що газ в кімнаті нейтралізували.
   Барон: А трупи? Дохляків забрали?
   Бо зараз буде капітан сардаукарів,
   Якщо він їх узріє,
   Це нашу репутацію підмочить.
   Капрал: Кімнату вже прибрали.
   Барон ( радісно ): Усіх мерців спалити, і пошвидше!
   Капрал: Вже зроблено, бароне.
   Барон ( уважно приглядаючись до капрала ): Чудово! Так тримати...
   ( дивиться на табличку ) ..капрале Шеферд!
   Віднині ви начальник охорони,
   От від оцьої самої хвилини.
   Капрал: Служу Харконенам!
   Ви не найшли би кращої кандидатури;
   Клянусь, ніколи вас не підведу я!
   Барон ( убік ): Ага, лишень би спробував підвести,
   Одразу би лишився...з довгим носом.
   Хоча, я бачу, ти толковий хлопець
   Але - по морді видно - наркоман,
   І до симути рано пристрастився.
   Та це фігня, лиш діло б своє знав.
   ( до Шеферда ): Ото і добре. Так що, приступай
   Од зараз до повиностей своїх,
   І підготуй все добре до приїзду
   Вельмишановного імперського башара.
   Уразумів?
   Шеферд: О, так, мілорд барон, уже біжу... ( втікає ) .
   (Харконенн іде до свого кабінету, і , деякий час пробувши там, виходить і закриває двері на ключ. Тут до нього підбігає Стінг. Вони відходять убік і зупиняються під гобеленом, привезеним з Giedi I, котрий зображає один з найзбоченіших моментів життя барона. Стінг починає розмову.)
   Стінг: Мій любий дядечку, я чув про замах;
   Та я надіюсь, з вами все в порядку?
   Казали, що отруйним газом
   Вас хтіли удавить ворожі супостати?
   Барон: Нехай тебе це зараз не хвилює,
   То діло не твого ума;
   Хоч будеш імператором колись,
   Лиши такеє в спокої, племінник.
   Але скажи - либонь кожна собака
   В околиці помістя вже дізналась
   Про підлий замах, що на мене зготували
   Закляті вороги? То ж бєспрєдєл!
   ( убік ): А ти, племінничку, таки пильнуєш
   Як би моє багатство загребти.
   Весь день тебе не знайдеш - по борделях,
   Бараках та місцях іще погірше
   Все шляєшся, аж як зі мною що -
   Одразу прискакав, як навіжений,
   Напевне, думав, я у пеклі вже?
   Та тьху, чого це я так думаю жорстоко -
   Не всі ж ці мудаки такі паскудні
   Як весь Атрейдесівський клятий рід;
   Це все нервоза розгулялась,
   Та всеодно, за Стінгом треба приглядати -
   Що як завів друзяк собі чимало
   Він серед охорони і рабів?
   ( роздуми барона перериває Стінг )
   Стінг : Які ж, бароне, ми понесли втрати?
   Барон : Ого - та ти, я бачу, починаєш
   Вже думати, як істинний Харконен!
   Похвально це, тож слухай-но сюди -
   Привчитись маєш то подібних справ.
   Зверни ж увагу, що останнім часом
   Життя в нас б'>є ключем, і все по голові,
   І навіть нижче пейджера влучає.
   Стінг ( здивовано витріщившись ) : Нижче чого?
   Барон : Та ніц, не переймайся...
   Пейджер - такий це стародавній інструмент,
   Давно забутий вже і проклятий джихадом.
   Вернімося ж до наших блядських втрат :
   Меланжі зменшились суттєво в нас запаси;
   Гільдійці обнагліли вже украй -
   Таку ціну за спутники загнули,
   Що навіть якщо я усе майно
   Разом з собою і з тобою розпродам,
   Не стане грошей навіть на один.
   І техніки війна багато в нас забрала -
   Комбайни позжирали хробаки,
   Орнітоптери буря закрутила -
   Дірки у силі треба нам заткнути.
   Ще й Пітер передчасно нас покинув
   ( убік ) : Хе-хе, мені марати руки не прийшлося...
   ( до Стінга ) : Ментата треба нам шукать нового...
   Стінг : Ну, дядьку... Я навіть не знаю,
   Але було у мене відчуття,
   Що ще день-два, і ви б самі
   Зробили Пітеру пиздець і паніхиду.
   А от йому заміну де шукать -
   Ментата із піску не відкопаєш.
   Замовлення ж півроку десь чекати,
   Тим часом ми без нього, як без рук...
   Барон : Скоріше, як без голови.
   Стінг : От-от, а без меланжі, як без гаманця,
   Без техніки безногі ми й безкрилі,
   А Гільдія забрала очі в нас...
   І так все тіло крутить і ламає,
   То чим тепер лишилось працювати?
   Барон : Одним лиш чудом...
   А от ментат, доречі, не проблема.
   Стінг : Що, дядьку, цим ви хочете сказати?
   Чи може, просто тут готові ви дістати
   - Я вже це уявляю -
   У мене на очах з штанів ментата?
   Барон : А щоб ти знав...
   ( Розстібає свого широкого плаща. З-під поли виглядає перелякана пика Суфір Хавата. )
   Барон ( до Хавата ) : Но-но, не плямкай...
   Вали в свою кімнату,
   Й сиди там тихо, щоб сардаукари не впіймали.
   ( Хават вилізає з-під поли, обтирає писка кулаком, і з видом дитини, в якої відібрали улюблену іграшку, зникає в глибині коридору. )
   Стінг ( припасувавши на місце відпалу щелепу ) : ...Йїдрьона вош...
   Ото ви і прохвост...
   Як ви такого досягти зуміли?
   Барон : По суті, я іще нічого не досяг.
   Ментат зараз обкурений дурманом,
   Тому покірний, але як проснеться,
   Потрібно буде взять його під стражу.
   Та потім ми приборкаєм його,
   Лише знайти би правильний підхід
   І підстраховку на усяк випадок.
   Стінг : Яка, у сраку, підстраховка?
   Чи не збираєтеся ви
   Його до смерті одягти в кайдани,
   Чи ще чого погірше, в вашім стилі?
   Барон : Салага ти ще, Федю, жовторота
   Згадай-но, як найкраще за усе
   Когось до себе можна прив'язати?
   Ну, думай! Якщо ще лишилось, чим...
   С>тінг: Умм... Приставити охрану?
   Жучків по всій кімнаті почіпляти?
   Усякі там пастки і навороти
   Та інші збочення, які нам так потрібні
   Підчас війни бувають?
   Барон : Ех, чудо ти у пір'>ю...
   Невже ще досі не допер, що я говорю
   Про те, що Пітер нам залишив,
   Про цінний винахід, що він зробив
   І цим підсилив нашу владу?
   ( убік ) : Єдине, що цей граний наркоман
   До того, як подох, для нас залишив.
   Стінг: Ага! Я вже згадав! Та це ж отрута!
   Така, що зразу не вбиває,
   А при наявності протиотрути понємногу
   Людина може жити геть нормально,
   Але без неі згине дуже скоро.
   Барон : Нарешті! І півроку не пройшло.
   То ж й хробаку було понятно...
   Що яд латентний маю на увазі.
   Для нас це зараз є найкращий вихід.
   Cтінг : Тепер Хават ніде не дінеться од нас!
   Нехай лиш спробує...
   Одразу його скрутить, загребе,
   І в корчах диких на хуй він ізслизне.
   Але заждіть, бароне -
   На кого біса нам отой ментат,
   Коли Атрейдесам лишається він вірним?
   Барон : Хай хоч дияволу він вірність зберігає,
   Та ми його зумієм совратіть,
   Бо грошей водиться у нас без ліку,
   Та ще йому ми популярно роз'ясним,
   Що герцог його грьобаний загнувся,
   То ж перед ним Хават боргів не має
   І є тепер він вільний чоловік.
   Стінг : Ага...
   Барон : Отож-бо, слухай далі,
   Хават і досі свято впевнений у тому,
   Що це та сама герцогська підстилка
   На ймення Джесіка заклала їх усіх;
   Про Юйє він й мислі не допускає.
   А ще ментат... Та це нам дуже зручно.
   Нехай і далі так він розсуждає,
   А ми підверджувати будем думку цю.
   Запевнимо його що це не ми,
   А відьми з Гесерит і Імператор
   Повинні у кінці Атрейдеського дому.
   Ми ж виступим, яко законні переможці
   У битві за Арахіс, і тому
   Він має помогти нам у війні
   Супроти Імператора і відьом,
   Бо правила війни і канлі
   Він, яко асасин, напам'ять знає.
   Стінг : Йебендранат тагор, чи пак йедрьон батон...
   Вам, дядьку, впору лекції читати!
   Барон : Не матюкайся вголос, Федю,
   А краще роззяв вуха й причаїся,
   Бо я ізволю продолжать.
   То ж, як ми знаємо, останнім часом
   Хавату в герцога не солодко жилося,
   Він, як ментат, не мав де розвернутись,
   А жив як ніби на сухім пайку.
   У нас йому буде вестися краще,
   Дамо усе ментату необхідне
   Для вільних роздумів і ще чого-там,
   За наші гроші можемо найняти
   Ми цілу шпигунів хуйову тучу;
   Хават зануриться по вуха у роботу,
   І поступово звикне він до нас.
   Стінг : Фу-ух... Це все?
   Тепер од завтра ж приступайте
   До написання наукового трактату
   Під назвою " Матеріали дидактичні
   По прикладній теорії дресирування
   Ментатів із ворожих таборів",
   Із підписом "Баронеус Харконеус,
   Великий теоретик й педагог".
   Барон : Кінчай знущатися, племінник,
   Запам'ятав усе, що я казав?
   Стінг : Як же такого не запам'ятати,
   Якщо це дидактичний матер'ял?
   Барон : Брр-рр...
   ( до себе ) : Ще трохи, й накажу його повісить,
   Не подивлюся що племінник мій!
   ( до Стінга ) : І, щоб покласти край оцій розмові
   Скажу іще одне нравоучєньє:
   Запам'ятай, для інших цей ментат
   Давно вже править бал із хробаками,
   Й по сумісництву служить їм обідом.
   Іще при штурмі ми його злапали,
   Сюди привели і піддали
   Найзвєрскішим тортурам;
   Усе, що знав, він виклав нам, а потім
   Потренувалися ми трохи у стрільбі
   По живій цілі в образі ментата.
   Стінг : І хто ж повірить у таку хєрню?
   Ментат занадто рідкісна істота
   Щоб їм отак на вітер розкидатись.
   Барон : Як хто? Понятна річ, сардаукари.
   Причом обов'язково і одразу.
   Якісь питання?
   Стінг : Не бійтесь, дядьку - всьо будєт в лучшем відє!
  
  
***
  
  
Дія шоста
  
   Знову на Giedi I, в родовому гнізді Харконеннів. І знову вже знайома кімната барона. Харконенн возлежить на тому ж ліжку, у позі. Ще пошлішій од згаданої у Дії Другій. Пика барона виражає очікування настільки, наскільки така пика взагалі може щось виражати.
   Відчиняються двері, і до кімнати вводять хлопця, вдітого в одну чалму, яка частково сповзла на бьодра. Барон однією рукою хапається за кінець чалми і легенько тягне до себе, другою ж лінивим жестом посилає на хуй слуг, які одразу ж поштиво схиляються, і, задкуючи, зникають за дверима.
   Барон : Тепер, мій юний друже,
   Як тільки-но позбавились ми свідків,
   Після короткої молитви,
   Візьмемось до приємної роботи...
   Хлопець наркотично задурманеним поглядом втикає на те місце на стіні, яке в нормальних людей зазвичай займає образ, але його чекає розчарування : в Харконенна там висить хуйова туча постерів з садомазохістських журнальчиків низького пошибу - "Гарячі Салусські хлопці", "Як це роблять фрімени", та "Вісник Баронії".
   Барон дужими руками хапає хлопця за стегна і разом з ним валиться на ліжко. Від струсу полог над ліжком падає, накриваючи їх обох з головою. Крізь шмату полога видно, як вони вовтузяться. Світло делікатно поволі згасає.
   Раптом вовтузіння припиняється. Полог кілька разів смикається, потім з тріском проривається, і звідти вилітає очманілий, з піною у рота, Харконенн, і, плутаючись полах ажурної нічної сорочки, летить до дверей, з-за яких доноситься його істеричний вереск.
   Барон : Гей, пидарюки, всі сюди!
   Мене тут убивають, а вони
   Дурньою маються й хуї валяють!
   За кілька секунд вбігає охорона. Барон, грізно побискуючи енергетичним щитом Хольцмана, літає під стелею і тикає пальцем на мертве тіло хлопця, розпростерте під балдахіном, і кричить:
   Барон : Забрати! Розстрілять! На допит, бляді!
   Бєздєльники! Ліниві ідіоти!
   Один з охоронців обережно каже : Бароне, але ж... він же... ніби як...
   Ну ніби... зовсім трошки... мертвий!
   Барон дає охоронцеві добрячого ляпаса.
   Барон : Сам знаю! Тоді - на розтин і ректальний огляд!
   Можливо, навіть сам я це зроблю...
   ( раптом, згадавши щось ) Та ні, хай цим займається главврач.
   Слуги витягають покійника за ноги з кімнати. За ними вилітає барон і прямує до "офісу" начальника охорони, звідки лунає музика і смердить семутним димом. Ще грізніше виблискуючи щитом і очима та сиплючи на всі боки добірною лайкою, барон вламується до кімнати. Не помічаючи його, Шеферд продовжує гундосити :
   Шеферд : Візьми собі щит і візьми собі ніж,
   Нікого не бійся, Атрейдесів ріж!
   Харконенн повільно знижується до Шеферда, і, ласкаво гладячи його по голові, лагідно шепоче " Синку...". Капрал замовкає і розслабляється.Тут барон раптово копає його, і дурним голосом кричить " Де ключі від танка?!". Шеферд підскакує і починає бігати по кімнаті, натикаючись на меблі і шарячи по кишенях.
   Барон : Стояти, падла!
   (Шеферд зупиняється і нетверезо втикає на барона. )
   Навіщо я тебе начальником призначив -
   Щоб ти дурман курив оцей триклятий?
   Таких у мене є і так багато.
   Чи ти забув, що власноручно маєш
   Перевірять усіх, з ким я ізволю розважатись?
   Шеферд : Вов... Хар... Але ж... бароне!
   Барон : Ніяких " але ж ", вже побіг
   Наглянути за розтином, лінивцю!
   Щоб знову ці лапландці неумиті
   Чого не проморгали.
   ( Шеферд, негайно попустившись, вибігає. )
   Барон ( услід ) : Все виясни, й мені одразу доложи!
   Харконенн пливе повітрям до кімнати Стінга. Того немає. Барон кличе слугу.
   Барон : Альо, скотіна! Стінга мнє сюда!
   І чєм скорєй, тєм лучше!
   ( Слуга біжить виконувати наказ. Через деякий час з'являється Стінг. )
   Стінг : Добридень, дядьку. Ви, кажись, мене шукали?
   Барон ( з відсутнім видом наспівує ) : ...У нас під ногами чужі хробаки,
   Давайте їх втопим - нал'ємо води...
   Стінг : Агов, бароне, де ви є?
   Барон ( лагідним тоном пидараса ) : А, ти вже тут, сволота.
   ( нормальним тонои ) : Я маю тобі дещо розказати:
   Сьогодні хтів я провести приємно вечір -
   Ти знаєш, як звичайно - та облом!
   Бо голку я знайшов у хлопця в дупі.
   Напевно що отруєну, гадаю.
   Доречі, Федю... Де ти був увесь цей час?
   Стінг : Та бачте, дядьку...
   В хеопса із наглядачем рабів я грав.
   Барон : То ти в нас ще і шахматист?
   Ну прямо кладбіщє талантів...
   Як зіграли?
   Стінг : Я переміг.
   Барон ( підло посміхнувшись ) : Таких, блін, сквєрних шахматистів
   Не можу я тримать на службі в себе;
   Охрана!
   ( Вбігає Шеферд. )
   Барон ( до Шеферда - весело ) : Наглядача рабів - на мило!
  
  
***
  
  
Дія перша з кінця
  
   Знову кімната Харконенна. На своєму пишному ложі возлежить розхристаний барон. Над ним, схилившись, стоїть Імператор, і ніжно намагається його збудити. Імератор середнього зросту, його хом'якоподібне обличчя увінчане рідким рудувато-сивуватим волоссям.
   Імператор ( ніжно, але зі сталлю в голосі ) : Бароне, любчику, прокиньтесь -
   Імперія у небезпеці!
   Вставай, маленьке чортенятко!
   Барон ( крізь сон - агресивно ) : Сосати, курва!
   ( вже лагідніше ) : І спинку, спинку теж потріть!
   ( і зовсім лагідно ) : Мамуню, пипки!
   Імператор, офигівши до крайності, втрачає рівновагу, падає з розмаху в нічну вазу барона і застрягає в ній. Після марних зусиль і спроб звільнитися він стає якомога стрункіше, наскільки дозволяє ваза, і незнати звідки взявшимся командирським голоском кричить :
   Імператор : Йобана-в-рот! Тьху... БАРОН , ПОДЙОМ !
   Барон ( зпросоння плутає імператора з покійним Пітером ) : О, Пітере!
   Ти встав із домовини,
   Щоб нагло страхати мене?
   То ж згинь, проклятий!
   Своєю смертю змусив ти мене иіти на ухіщрєнья,
   І я від цього схуд.
   Імператор (підтримуючи руками вазу ) : Бароне, цур на вас, перехрестіться!
   І ця примара зникне, як з'явилась.
   Чого це вам зпросоння привезлося
   Такеє, що і не просциш одразу,
   Що й до чого.
   Барон хреститься,протирає очі,хрестить імператора,потім плює через ліве плече. Слина бризкає на прибиті до стіни трофеї: портрет Імператора з написом "Червоному Герцогу від коханого імператора" і великий вібратор,зроблений із зуба піщаного хробака,підписаний:"За звільнення Арахісу від благодарних фріменів".
   Імператор (гнівно зиркаючи на опльований портрет): Барон!
   Відставити плювати в Государя!
   Ви забуваєтесь, Харконен!
   Іще чуть-чуть й лишу вас без обіду.
   Барон (знітившись): Я діко ізвіняюся, Шаддаме,
   Упав би перед вами на коліна,
   Та зрозумійте--це фізично неможливо.
 &;nbsp;Тому хіба що в смислє переносном.
   А отой горщик,що на вас--
   Це нова мода?
   А про обід казали ви серйозно?
   Бо знаєте -- у мене ж сала до хуя...
   Імператор (іронічно):О,так, я бачу. І не тільки до...
   Але бароне, досить антимоній!
   Я тут не для балачок ізбоченських;
   Між іншим, справу маю я нагальну.
   Барон:Вже, вже. (червоніючи)
   Будь-ласка, ваша світлість,відверніться
   Ваш підданий волів би одягнутись.
   Імператор з іронічним посміхом відвертається ,але якраз навпроти нього на стіні висить дзеркало. Імператор час від часу здригається від сміху.
   Барон (підтягаючи червоні оксамитові з оторочкою чорного хутра):
   До ваших послуг,о Великий.
   Імператор (трохи пом'явшись):Бароне, де Кінес?
   Барон:Дє-дє...В Карагандє!
   Імператор (загрозливо):Здається я казав серйозно...
   Барон:Помилуй Біг, да звідки мені знати.
   Арахіс то є вільная планета,
   Живуть собі тут люди, як хотять,
   Самі по собі тихо процвітають.
   І я Кінесові в сторожу не наймався...
   Тут у кімнату вривається Фенрінг,запопадливо прикриваючи очі долонею, і підглядаючи в щілинку між пальцями.
   Граф:Я діко ізвіняюсь,Імператор!
   Надіюсь,я не дуже вам завадив...
   Гадаю, не звучатиме це тупо,
   Що вам ця ваза дуже йде до...
   Ну...до лиця пасує...
   Та є у мене звістка,що доводить
   Харконенську злочинную халатність;
   І справа ця нє тєрпіт отлагатєльств!
   Імператор:Га?!Що?Які злочинці?
   Де тут неголені убивці?
   Граф:О,так,не побоюся я сказати
   Барон--злочинець!
   Імперію він без ножа зарізав!
   І вас,сказати мушу,наколов,
   Поюзав абсолютно наглим чином.
   От на Арахісі він кашу заварив--
   Розхльобувати вам усе залишив;
   Ану,спитайте в нього, де Кінес--
   Ваш дорогий імперський планетолог?
   Іще Тушканчик цей ізвідкись виліз--
   Як ніби вам роботи мало й так!
   Імператор: Барон!Я трєбую пояснень!
   Барон: Але...
   Тут з-під баронового ліжка вилазить привид. Він страшний і неохайний, як дві краплі води схожий на портрет Старого Герцога на стіні,який часто плутають з головою бика навпроти.
   Привид: Бу!
   Граф ( від страху тулячись до Імператора): Це ж Лєто Пєрвий!
   Він мститись буде,
   Нам всім піздєц!
   Імператор:Нє,чувак, це Лєто Второй!
   Обережний стук у двері і тихий голос: "Можна зайці?"
   У широкому вікні з'являється 11-метрова голова піщаного хробака, на ній сидить бородатий мужичок у касаваротці,а в нього на плечах сидить Тушкан -- наглуватий молодик із гітлер'югендівською зачіскою і гадами, якими він підганяє вищезазначеного нижчепоставленого.
   Одночасно величезні різьблені двері розлітаються на друзки і з'являється півтори сотні синіх неголених мармиз.
   Барон (прикриваючись простинею):Гаспада!Как вам нє стидно!
   Вєдь я же нє одєт!
   Тушкан коротко каже щось на мові Чакобса* і синьоморді урки кидаються трощити все і вся,з вулиці доноситься відгомін такого ж бєспрєдєлу.
   Через задній вхід для хлопчиків заходить Стінг.
   Стінг (кидаючи погляд на хробака): Зоопарк в Кандагарі розорили,падлюки!
   Позаду нього зі спини Стілгара злазить Тушкан і тихо розряджає ленту з minigun-а йому між 7-м і 27-м хребцем.
   Перебуваючи під враженням від побаченого, барон з успіхом неваляшки намагається знепритомніти.
   Через пробитий купол вривається піщана буря і фрімени на парашутах.Іде загальна різанина,трупи виносяться у пустелю бурею.
   Попереду усіх решток летить тіло барона,підтримуване гравіпоплавками*.
   Лютуюча буря зриває дахи будинків і башні центру Гільдії Навігаторів*. Радісні фрімени закладають вибухівку під кожну цілу стіну, а в середині цього всього Тушкан верхи на хробаку починає урочисто декламувати:
   Тушкан : Брати мої!Сьогодні день чудовий!
   Чудовий день для віри і Пророка!
   Помолимося, браття ,сонце сходить!
   ( Ой,що це я пизжу?Язик заплівся
   Це я вже розказав на зборах в церкві--
   А зараз мав казать про перемогу!)
   Отож...We are the champions,панове!
   В цей день нам сонце перемоги світитиме,
   Й не тільки лиш сьогодні.
   Звільнили ми Арахіс для нащадків,
   ( І навіть предків наших,теж звільнили)
   Ми повторили подвиг Геркулеса,
   Почистивши ці стайні від лайна,
   Яке Харконени багато літ копили;
   І жирного барона стерли в порох,
   Й наслідничок його умився кров'ю.
   Отож-- тепер це наша Alma-Mater,
   ( Цей випадок обмити не завадить,
   Стілгар--шукайте винний погріб)
   У цій пустелі сад ми розіб'єм квітучий!
   Це я вам обіцяю,як пророк.
   (Бачить Стілгара,що котить бочку меланжевого вина)
   Беріть всю воду... Я ж винце - по праву,
   Й по ліву теж ,..Гуляймо ,браття, поки можем!
  
   Тим часом за спиною Тушкана видно фріменів,що руйнують будівлі Арракіна.
   Могутній голос Атрейдеса перекриває звуки вибухів.За його спиною заходить гаряче сонце Арахіса,забарвлюючи багряним хмари диму від пожеж.
   Наступає ніч,все затихає; п'яні бійці розповзаються по нашвидкоруч організованих борделях. Пророк ще деякий час стоїть на місці,тоді виходить. Робітники сцени виносять муляж хробака. На небі висипають зорі, в руїнах Арракіна запалюються вогні.
   З ближньої дюни спускається Гордон Фрімен у дистикомбі і рейнджерському плащі.Він оббігає місто і зникає за дальнім барханом.
   З-під руїн палацу Харконенів вилазить капрал Шеферд і біжить за ним. За барханом чуються вигуки, постріли, спалах термоядерного вибуху. Деякий час усе тихо. Починає світати.
   На головній вулиці Арракіна з'являється фріменське дитинча. Воно повільно іде по проспекту; у правій руці -- кріс, лівою тримає за бороду закривавлену голову сардаукара.
   Його силует на фоні сонця, що сходить, символізує надію і майбутнє процвітання Арахіса.
  
  
  
Завіса.
  
  
  
  
  
Додаток:
  
   *Меланжа--сильнодіючий наркотик, швидке звикання.За дією--щось середнє між марихуаною,інтернетом і паровим молотом.Характерним є те,що видіння, викликані М. в стані трансу, завжди справджуються. В професійних цілях М. використовується ментатами-стратегами, пілотами та метеорологами.
   *Чакобса--штучна мова, створена в Третю епоху на планеті Каладан. Використовувалась бойовими угрупуваннями для збереження конфіденційності.Офіційна бойова мова Атрейдесів.Характерна нечіткою семантикою,залежно від обставин слова приймають різні значення. Деякі стійкі словосполучення:
   "Мала-мала", "Мая твая нє панімай", "Нє размишлять" і "Стрєлять,сабакі, бо всім піздєц".
   *Гравіпоплавки--пристрій на основі поля Хольцмана,використовується для підтримки предметів з великою вагою,з метою полегшення їх транспортування.
   *Гільдія Навігаторів--профспілка пілотів зоряних крейсерів. Захопила монополію на будь-які космічні перевезення після відкриття меланжі.Одна з найвпливовіших організацій в Імперії.
   *Хольцмана поле-- винайдене у Третю Добутлеріанську Епоху відомим вченим Ієгуда Леві Домінік-Віктором Зельбуцкер-бен-Бецалелем фон Гевісайд. Хольцманом звали його сусіда, аптекаря.Яким чином до нього попали креслення-- невідомо,але відомо,що саме через них він був вигнаний з дому дружиною, зазнав багато поневірянь,і врешті-решт був змушений за цими кресленнями сконструювати випромінювач силового поля,яке б захистило його від сповідувачів бутлеріанського шаріату.
   *Бутлеріанський рух (Бутлеріанський шаріат) -- зародився у Першу Добутлеріанську епоху. Система Б. поглядів полягала у запереченні участі науки у науково-технічному прогресі. Зрештою вилився у Бутлеріанський Джихад,що і завершив Третю Епоху.
   *Бутлеріанський Джихад--див. літопис "Дюна" св.Франциска Пустельника.
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"