Гвайта, Darth'Mael
Харконенн, який хотiв стати Iмператором

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками Типография Новый формат: Издать свою книгу
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    В соавторстве с Darth'Mael. Увага, в текстi присутнiй суржик i ненормативна лексика

  
Харконенн , який хотiв стати Iмператором

"Бiдним , знедоленим i слабоумним

землякам моїм у Табрi та iнших сiєтчах

на Арахiсi та за його межами

моє дружнєє посланiє ..."

( Сiрiдар-Барон Владiмiр Харконенн )

   Дiйовi особи
  
   Барон Владiмiр Харконенн - ласкавий збоченець i головний герой п'єси.
   Стiнг ( Фейд-Раута Харконенн ) - амбiцiйний, але тупуватий племiнник
   барона.
   Пiтер Де Врiйе - ментат барона, любитель меланжi.
   Юйє - доктор медицини iз iмператорської школи Сук.
   Шаддам IV - Iмператор.
   Граф Фенрiнг - iмперський євнух i по сумiсництву дипломат.
   Ледi Фенрiнг - його дружина, iнститутка Бене Гесерiт.
   Раббан - другий племiнник барона, в п'єсi не з'являється.
   Суфiр Хават - ментат Атрейдесiв, асасин i комунiст.
   Тушкан - таємничий лiдер фрiменських повстанцiв.
  
* * *
  
Дiя перша
   Логово роду Харконенiв . Кiмната , стиль якої можна визначити , як сумiш вiкторiанського стилю iз художнiм несмаком .
   На столi стоїть рагульський глобус iз позолоченого люмiнiю з кольоровими стiкляшками. Нечутною ходою пiдараса влiта Харконенн , хтивий дядько Стiнга. Вiн старий , жирний i огидний, з пiдло-хiтливим виразом рила. Вiн кладе на глобус лапу i довго крутить його, бурмочучи щось пiд нiс.Тим часом входять Стiнг i Пiтер, ментат Харконенiв, який без меланжi навiть до парашi дiйти не годен . Вони сiдають в крiсла . Фейд самовдоволено розвалюється .
   Харконенн (дивлячись на глобус): От п`ялюся на глобус , мов придурок ,
   Не знаю навiть , що iз ним зробити ...
   Комусь у зад запхать ? Не допоможе...
   Арахiс глобус той iзображаєт --
   То сране мiсце , що моїм колись було.
   (єхидно): Нездара Раббан з страху обiцявся
   I втiк , скотина , мов кошак шкiдливий ,
   Прочувши , що Атрейдесам вiддав
   Планету цю наш клятий Iмператор .
   Коли б скорiше шляк його утрафив ,
   Чи що iще погiрше приключилось .
   Пiтер : Iзвольтє, гаспадiн, словєчко вставить
   Нам вигiднiше буде допустить
   Атрейдесiв до нашої планети
   Й перемочить усiх, мов тараканiв,
   А потiм Раббана iзнов поставить;
   Да так , щоб вiн почав iз них здiватись ,
   Щоб Стiнга прийняли вони , яко месiю
   (Стiнг вишкiрюється i ,педерастично глянувши на дядька , пiдтягує лосiни)
   Барон (задоволено хрюкнувши) : Розумно , сучий сину , розсуждаєш .
   Iдея ця ще добре нам послужить
   (в сторону) : Дивлюся я, окрiм меланжi ,
   У головi твоїй мозгiв чуток лишився ;
   Та це тебе не порятує , Пiтер ;
   Достатньо ти моїх грошей прохавав .
   Ще трохи послужи менi , а далi
   Й купи лайна не лишиться по тобi .
   (до Фейда) : А ти, племiнничок любимай, ненаглядний
   Готовий будь на царствiє вступить
   Сиди, сиди, це ще не скоро буде
   Пока пильнуй свiй мордобой i блядство;
   То ж слухай, Стiнг, чи Фейд, чи краще Федя--
   --Таке iм'я дано тобi Хєр-Бертом;
   Тримай свою башку двома руками -
   Дожити маєш аж до царювання...
   Чи Iмператором потому стать не хочеш?
  
  
* * *
  
Дiя друга
   Ранок. Мiсце дiї те саме: не в мiру пишно прикрашена кiмната барона.
   Харконенн лежить на лiжку розмiром 3x3 в ажурнiй нiчнiй сорочцi i дуже пiшлiй позi. Поруч стоїть слуга i улесливо споглядає харконенське рило.
   Барон:Алё,никчемний раб,iсполнi волю
   Твоєго владаря i гаспадiна -
   (слуга презирливо всмiхається,але моментально повертає улесливу харю на мiсце)
   Як поняв ти, себе я маю на увазi.
   Я тiльки но проснувся, добрий настрiй маю--
   Тож приведи менi гарненького хлопаку
   Щоб виїбати мiг його я по-своєму
   I вдовольнитися на цiлий день вперед.
   Казав би я того менi привести,
   Що на Атрейдiсiвського синка похожий,
   (до себе):
   Давно хотiв його я вiдпердолить,
   I таки зроблю це -- я виїбу його!
   (до раба):Запам'ятав? Бiжи тепер.
   I винеси горшка мого.Ти чуєш?
   I хлопа того приведи дорогой.
   (Слуга хапає чугунєєвого горщика Харконена,кланяється,розхлюпавши його вмiст, i вибiгає за дверi, що самi по собi зачиняються за ним)
   Барон (помiчає калюжу):От падло! (спльовує на пiдлогу)
   Уже не мiг пройти,не обiсцявшись.
   Видать,рабам я певний жах таки внушаю.
   (Дiстає з-пiд подушки садомазохiстичне спорядження i пiдручник по "Камасутрi"для пiдарасiв, i починнає самовiддано читати останнiй.)
  
***
  
Епiзод третiй, дiя в принципi така ж
  
   (Giedie Prime -- планета -- "родове гнiздо" Харконенiв, на вулицях особиста гвардiя барона наводить святкову атмосферу.В замку вiдчутне напруження--прибув iмперський посланець iз дружиною)
   (Граф i Ледi Фенрiнг в однiй iз численних зал замку)
   Граф: Знов клятi цi твої завдання!
   Експерименти вiдьом гессеритських...
   Ледi(перебиває):Общинi поклялася я служить
   Й на Преподобної наказ насрать не можу!
   (в сторону:З таким-то прикриттям хоч блядувати можна
   Та й чоловiк не казиться,
   А так,бува,хоч-що,i вже слiдкує,чортiв євнух!)
   Для генетично-селективної програми
   Потрiбна їм харконенська дитина;
   Старий барон геть втратив глузд i продуктивнiсть,
   А от племiнник Стiнг--то iнша справа;
   (вбiк: Та й жеребець iз нього хоч куди...)
   Атрейдесiв мабуть ми гени втратим:
   Арахiс їх поглине з потрохами;
   А все це через жадiбнiсть баронську
   Та боязнь Iмператора що владу
   Втратить вiн в кривавiм бунтi.
   Червоний Герцог був персона популярна
   Серед малих домiв...
   Граф(iронiчно):Вже прямо-таки був?
   Ш-ш,тихо-- он iде барон;
   (Заходить барон.)
   Граф: Вiтаю вас, о любий мiй бароне!
   Чував, багатства вашi множаться,
   А вороги зникають...
   Племiнник зовсiм вирiс,
   Скiльки йому,до речi, стукнуло сьогоднi?
   Барон: Сiмнадцять...ммм...
   Добридень,графе, ледi...
   Вiтаю вас в Баронiї тим часом...
   (пошепки):Ну, старий євнух зовсiм вже зажравсь...
   Таку дружину десь собi надибав!
   От краля, ззаду i спереду - хоч куди,
   Йому ж вона нi на хуй не потрiбна!
   Женивсь на нiй лишень для того,
   Щоб рило своє мiг у "вищий свiт" поткнути-
   Вона ж,одразу видно, з благородних.
   А гарна то яка...як хлопчик майже!
   Де ви, старi часи,- iнтриги й блуд?..
   (знову до гостей): Я сподiваюся, вам тут не нудно?
   Ледi: Нi,нi! Мерсi ,бароне.
   У вас так гарно i приємно-
   Гостиннiсть дому просто зiгрiває.
   Барон:Я радий...
   Ледi: А ваш племiнник,чула,
   Полюбляє небезпеку i сьогоднi
   Продемонструє на аренi
   Класичний бiй на смерть?
   Барон: О,так!Для Стiнга це не важче
   Нiж соняшникове насiння лузать,
   Сьогоднi в нього буде ювiлейний,
   Вже сотий по рахунку гладiатор.
   Як завжди, естетично i майстерно
   Його кишки мiй Фейд розмаже по пiдлозi.
   Граф: Нехай же вам Пан Бiг допомагає....
   Барон (байдуже): Та вiн i сам...
   Граф (до ледi): А зараз, люба моя, будь ласкава,
   Залиш нас iз бароном на хвилинку,-
   Про справи маєм ми поговорити.
   (до себе): Ага, згинь,сучко, iз очей подалi,
   Бо скурвасинська твоя пика вже огидла!
   Ледi (у низькому реверансi): Твоя раба,мiй пане...З радiстю корюся,
   Й виконую усi твої накази...
   (убiк): Якi б безглуздi вони не були.
   Бо ти, мосьпане, разом iз хазяйством,
   Здоровий глузд геть чисто весь утратив,
   Та в головi лишилося хiба що
   Соломи й сiна трохи - для проформи... (виходить)
   Граф: Фу,бля... От добре, змилась курва!
   При цiй триклятiй Гесерiтськiй вiдьмi
   Я слова зайвого сказать не можу,
   Нарештi хоч на хвильку я звiльнився!
   Барон: Я вас чудово розумiю, графе,
   Але ж давайте переходити до справи...
   (до себе):Цiкаво, а про що цей граф достопочтенний
   Зi мною спiлкуватися зiбрався?
   Щось не припомню я такої теми
   Яка би нас обох цiкавить мала...
   Можу поклястися, тут щось не чисто!
   Граф: Бароне,а чи є у вас тут мiсце,
   Де можна тет-а-тет поговорити?
   Причому так, щоб нiхто лiвий не пiдслухав?
   Барон: Так,так, звичайно-
   Iдiть в оцей куток, а я за вами.
   Ставайте же тєпєрь зубамi к стєнкє,
   Щоби розмову по губах не прочитали;
   Та й розпочнемо нашу вже розмову.
   (Йдуть у засекречений куток)
   Граф:Я бачу, вам не терпиться,бароне,
   Тому розпочинатиму одразу-
   З мiсця в карьєр, як каже Iмператор.
   Ваш корабель з вiйськами висить на орбiтi-
   Коли же ви плануєте атакувати?
   Барон (офигiло): Кхм-кхм,.. позвольтє, Фенрiнг...
   (до себе): Ого, але ж вiн i загнув...
   А зазвичай такий дипломатичний!
   Це щось таки повинно означати!
   (до графа, подумавши): Ага, то ви про час атаки?
   Не знаю, певно вирiшу пiзнiше;
   Домовленiсть була на той рахунок,
   Так що усьо повинно бути пiд контролем.
   Та ще ми там свого шпiона маєм,
   Вiн здасть їх нам, як тiльки буде треба...
  
   Граф:Так,так... Доречi, про шпiона...
   Я чув, вдалося вам завербувати
   Їх лєкаря, що вчився в Сукськiй школi?
   Барон:Ах, Юйє - так, то саме вiн
   Доволi пiдлеє створiння;
   Вiн дуже хитро шифрувався,що пройшов
   Iмперське Кондицiювання.
   (до себе): Лишень би вiн повiрив,що це так,
   А то усiх нас тут пиздець накриє!
   Граф: Понятно... Що ж, повiримо на словi.
   Хе-хе, так би сказать, вернiмось до баранiв-
   Атаку бажано провести поскорiше,
   I щоб без зайвих втрат...
   Барон: Чекайте,Фенрiнг... Втрати завжди будуть.
   Але ми зробим, щоб iх було якнайменше.
   (до себе): Ага,якраз... Аби лиш вiдчепився...
   Граф: Знаю я вас, Харконенiв, не треба-
   У вас без втрат нiколи не буває;
   Але принаймнi, щоб все було по закону;
   I герцога не здумайте чiпати-
   Йому стандартно 25%,
   I висилку, як то i має бути.
   Барон: Звичайно, як же ще?
   Хiба ми звiрi?
   Граф: Отож-бо;
   Хоча менi чогось здається,
   Що тут не обiйдеться без ексцесiв.
   Хм... Нещаснi випадки я маю на увазi,-
   Причом такi, що вигiднi лиш вам.
   Барон: Якщо й жорсткiшi мiри застосуєм,
   То це буде лиш Iмператору во благо.
   (до себе): Але ж iще в нас є Кiнес -
   Iмперський планетолог клятий;
   Для нас вiн бiльш нiж незручна людина...
   Та ще iз фрiменами вiн задовго терся,
   Менi казали, навiть дуже близько...
   Граф: Бароне, чув я краєм вуха,
   Що неправдивi ведете рахунки;
   I може статись так,що Iмператор
   Захоче iх знiчев'я перевiрить...
   I що на це одкаже ваша милiсть?
   Барон: Кхм-кхм, стривайте, пан совєтнiк;
   Ревiзiю рахункiв Iмператор
   Од лiвої ноги робить не буде,
   Хiба як хто його на теє напоумить...
   А як вiдомо, ми такого не прощаєм.
   Граф: Якщо мене чи наглий шляк утрафе,
   Чи хоч комар заразний вкусе в дупу-
   Та звiстка дойде до Домiв вельможних,
   Навряд чи їм це буде до вподоби.
   I ще, бароне, мало не забув-
   Щодо сардаукарiв окаянних:
   Самi на фрiменiв накинутись хотять,
   Й нiяк не Iмператор тут виною!
   Барон (до себе): Лякай, лякай, кастратний сучий сину,
   Харконена так просто не злякаєш,
   I пукнути не вспiєш, як в пустелi
   Подам тебе я хробаковi на вечерю!
   (до графа): Вiдома рiч, сардаукарiв
   Муштрують на однiй такiй планетi-
   Iмпровiзованiй тюрмi, чи казематi,
   Що називається Салусою Секундус;
   Воно й не дивно,що цi бравi хлопцi
   Такi скаженi, i всiх вгати хочуть.
   Та ж фрiмени також не сосунки -
   Он скiльки вже iмперцiв помочили.
   Що-що, а воювати вони вмiють...
   Граф: Авжеж, авжеж, єдине от, бароне -
   Використовувать Арахiс, як тюрягу
   Та мiсце для муштри головорiзiв
   Iз деяких причин я вам не раджу;
   Наскiльки нам вiдомо, Iмператор
   Такого роду дiй не полюбляє.
   Барон (до себе): Та хай заткнеться, мавпа у коронi!
   Колись його Харконен буде в жопу...
   (до графа): Якщо наш велемудрий Iмператор
   Мене якогось хуя звинуватить,
   У будь-чому, хоча б у контрдiях,
   Я об'єднаю всi Дома, якi бояться
   Таких усяких блядських викрутасiв,
   I що тодi почнеться?
   (Вбiгає начальник охорони): Мiлорд барон,вас всi давно чекають,
   Щоб наказали ви почати поєдинок!
   Барон (витираючи пiт): Ходiмо, графе,
   Не будем озлоблять гостей...
   Граф: Усiм видовищ, хлiба i бухла!
   Я ставлю!
   (камера перемiщається на балкон, стадiон вар'ює, барон стоїть, витягнувши вперед праву руку)
   Граф (сiдаючи): До речi, любий мiй бароне -
   Ви знаєте, що у Process Verbal
   Зв'язки родиннi теж беруться до уваги?
   (представники Малих Домiв падають на стiльцi)
   Барон (зблiдши до сiрозеленостi): Шоу маст гоу он! Йоу!
   (виходить глашатай, i, дочекавшись вiдносної тишi, провозглашає):
   Ледi i Джентельмени! Панi та Панове!
   Мадами i Месьє! Дами i Гаспада!
   Сеньори i Сеньорiти! Хуани i Педрiти!
   Гомеси i Канчiти!
   Та iншi представники нацiональних
   I сексуальних меншин!
   Таварiщi, в канце канцов!
   До вашої уваги прорпонуєм
   Цей бiй, який запам'ятається надовго.
   Учасники: Презренний ниций раб на iм'я Перт,
   Який пiд впливом ширки
   Насмiливсь кинуть виклик чемпiону.
   А наш герой - сьогоднi i завжди -
   Майбутнiй наш наслiдничок престолу
   Фейд-Раута Харконен, он же Стiнг,
   На рингу чемпiон нєпрєвзойдьонний!
   (Глашатай робить широкий жест i зникає. На арену з войовничими
   воплями вибiгає раб, розмаххуючи двома саперними лопатками. Помiтивши, що вiн один, зупиняється i замовкає. З протилежного кiнця рингу, лiниво волочачи лiву ногу, виходить Стiнг. В однiй руцi у нього "ЄБ-636" - вкорочена i полегшена модель вил, а в другiй - кухонний нiж.
   Раб (приймаючи робочу позу напiврака): Вгрр-р-р-р...
   Стiнг (пiдступно смiється): Ги-ги-гии...
   Раб: Вгрр-р-р-р...
   Стiнг: Ги-ги-гии...
   ( Раптом граф Фенрiнг голосно пукає. Стiнг вiд несподiванки впускає нiж.)
   Барон (бурмоче пiд нiс): Давненько я такого не чував...
   ( До зiгнутого ракурсом Стiнга бiжить раб з голосним намiром позбавити того цноти досить неприроднiм способом. Стiнг, облишивши ножика, втiкає, прикриваючи дупу вилами.)
   Стiнг (до себе): Коварний раб - мене ледь не дiстав,
   Заразу Юйє накажу я придушити -
   За нашим планом мав би раб чекати,
   Аж поки я iзволю нападать.
   (Добiгши до краю арени, Стiнг завмирає у деякiй пародiї на бойову стiйку.)
   Барон, граф i ледi Фенрiнг (хором): Карошiй мальшик!
   (Раб зноситься у повiтря, i на висотi 3-4 метри починає викручувати фiгури вищого пiлотажу - штопор i пляшку.
   Оцiнивши ситуацiю, Стiнг натискає кнопочку на поясi. Навколо нього починає iскритись повiтря - це чудо iнженерної думки того часу пiд назвою Поле Хольцмана*, а поряд розсуваються плити арени i на поверхню пiднiмається зенiтна установка. Стiнг сiдає за пульт i вiдкриває вогонь.)
   Стiнг(натискаючи на гашетку): Понєслась моча по трупах!
   ( Раб запалює димову шашку i повiльно облiтає кола, виписуючи в повiтрi непристойнi вiзерунки.)
   Стiнг ( скоса поглядаючи на годинник ): За мить вступає в дiю аварiйний план -
   Юйє казав, це буде бомба:
   Але чому вiн дав йому цю назву - "Ы"?
   Раб (описуючи чергове коло над глядачами ): Ой... Кажись процес пiшов...
   (Камера вiддаляється, видно панiку, що поширюється по глядацьким рядам. Роздається команда "Гази!", глядачi i високопоставленi гостi одягають респiраторнi маски та марлевi пов'язки. Завбачливiшi, в тому числi i барон, одягають костюми хiмзахисту.
   Раб втрачає висоту, i, залишаючи в повiтрi темний слiд, як пiдбитий "Фантом", падає мiшком на землю.)
   Стiнг ( прийнявши задоволену позу ): Раби не вмiють лiтати!
   На фонi сiрого неба переможно пролiтає зелений орнiтоптер.
  
***
  
  
Дiя наступна - наразi четверта
  
   (Арракiн. Резиденцiя правителя Арахiсу - Лєто Атрейдеса. Машинний зал у пiдземнiй частинi будинку. По ньому гасає доктор Юйє з веслом i трощить рiзнi установки, пульти i прочу технiку. Дим, iскри, звуки ударiв. Чується крик "Поле зникло, вперед!" i тупотiння нiг та брязкiт зброї. Юйє вибiгає.)
   (Площа перед замком. Сардаукари з войовничими вигуками мочать i гвалтують атрейдесiвських солдат i охоронцiв. Навколо сiдають модулi з свiжими сардаукарами i великий фрегат з рижо-червоним гербом Харконенiв.)
   (Головна зала тiєї ж резиденцiї правителя Арахiса. По нiй лiтає на гравiпоплавках барон Харконен, роздивляючись настiннi прикраси, i сам до себе коментує побачене.)
   Барон:Портрет старого герцога...
   Ото порядошна була скотина!
   Багато клопоту вiд нього мали ми.
   Якби вiн передчасно не загнувсь -
   Напевне, всiх би вже поставив в стойло,
   А там уже, як водиться, усi
   Отримали б вiд нього в хвiст i в гриву.
   До бiса неспокiйний був сусiда!
   А ось i бик, та тварь скажена, що його
   Так мiтко i доречно взяв на роги;
   Хоча й тупа скотина, а диви -
   Буває користь iнколи i з нього.
   ( на хвилину задумується ): У Стiнга це минеться...
   ( Тут у залу вбiгає начальник охорони )
   Начальник: Барон, усе готово... Чекаєм тiлки вас.
   ( перехоплює погляд барона i питає ):
   Бажає пан барон, щоб ми
   Всю рухлядь цю якнайскорiш прибрали?
   Барон: Нi,нi... Нехай висить,
   Як пам'ять про атрейдесiв поразку;
   Приємно буде згадувать про це
   За пiдвечiрком у сiмейнiм колi.
   Начальник: Вас зрозумiв. ( Виходить, притримуючи дверi поки Харконен проходить. Дверi голосно траскають.)
  
***
  
  
Дiя п'ята, ще раз наступна
  
   ( З маленької кiмнатки в глибинi палацу з синiм виразом обличчя вилiтає барон Харконен, матюкаючись i вiдпльовуючись. )
   Барон: От довбограї! Мудаки! Ублюдки!
   Чуть не угробили мене!
   Собака герцог мало не затяг
   Мене у домовину за собою!
   Всiх нахуй замочу! Уконтрапуплю!
   I першим блядського начальника охрани!
   Ой, блiн... А вiн же й сам уже загнувся...
   Нiчого, я знайду кому пиздець устроїть!
   ( Махає кулаками i бризкає слиною, потiм задумується. )
   Барон ( думає ): Отрута... Напевне, в зубi була -
   Тут Юйє вiдчувається рука,
   Ото iмперський клятий запроданець!
   Та втiм... Дiстав уже вiн по заслузi,
   Накривсь пиздою, от i подєлом.
   А Пiтер...хоч я сам його би замочив
   Зо дня на день, але замiни
   Не встиг йому я досi пiдшукати.
&;nbsp;  От, бля, - як не везе, так i не їде.
   То все триклята охорона,
   Бродячi пси, паршивi голодранцi!
   Одне лиш знають, що бухло й меланжу.
   I герцога з тим зубом проморгали -
   Начальник здох, новго треба взяти,
   Та хто ж на справу цю пiдiйде7
   ( Тут до нього пiдбiгає солдат з капральськими нашивками, i рапортує):
   Осмєлюсь доложить, бароне,
   Що газ в кiмнатi нейтралiзували.
   Барон: А трупи? Дохлякiв забрали?
   Бо зараз буде капiтан сардаукарiв,
   Якщо вiн їх узрiє,
   Це нашу репутацiю пiдмочить.
   Капрал: Кiмнату вже прибрали.
   Барон ( радiсно ): Усiх мерцiв спалити, i пошвидше!
   Капрал: Вже зроблено, бароне.
   Барон ( уважно приглядаючись до капрала ): Чудово! Так тримати...
   ( дивиться на табличку ) ..капрале Шеферд!
   Вiднинi ви начальник охорони,
   От вiд оцьої самої хвилини.
   Капрал: Служу Харконенам!
   Ви не найшли би кращої кандидатури;
   Клянусь, нiколи вас не пiдведу я!
   Барон ( убiк ): Ага, лишень би спробував пiдвести,
   Одразу би лишився...з довгим носом.
   Хоча, я бачу, ти толковий хлопець
   Але - по мордi видно - наркоман,
   I до симути рано пристрастився.
   Та це фiгня, лиш дiло б своє знав.
   ( до Шеферда ): Ото i добре. Так що, приступай
   Од зараз до повиностей своїх,
   I пiдготуй все добре до приїзду
   Вельмишановного iмперського башара.
   Уразумiв?
   Шеферд: О, так, мiлорд барон, уже бiжу... ( втiкає ) .
   (Харконенн iде до свого кабiнету, i , деякий час пробувши там, виходить i закриває дверi на ключ. Тут до нього пiдбiгає Стiнг. Вони вiдходять убiк i зупиняються пiд гобеленом, привезеним з Giedi I, котрий зображає один з найзбоченiших моментiв життя барона. Стiнг починає розмову.)
   Стiнг: Мiй любий дядечку, я чув про замах;
   Та я надiюсь, з вами все в порядку?
   Казали, що отруйним газом
   Вас хтiли удавить ворожi супостати?
   Барон: Нехай тебе це зараз не хвилює,
   То дiло не твого ума;
   Хоч будеш iмператором колись,
   Лиши такеє в спокої, племiнник.
   Але скажи - либонь кожна собака
   В околицi помiстя вже дiзналась
   Про пiдлий замах, що на мене зготували
   Заклятi вороги? То ж бєспрєдєл!
   ( убiк ): А ти, племiнничку, таки пильнуєш
   Як би моє багатство загребти.
   Весь день тебе не знайдеш - по борделях,
   Бараках та мiсцях iще погiрше
   Все шляєшся, аж як зi мною що -
   Одразу прискакав, як навiжений,
   Напевне, думав, я у пеклi вже?
   Та тьху, чого це я так думаю жорстоко -
   Не всi ж цi мудаки такi паскуднi
   Як весь Атрейдесiвський клятий рiд;
   Це все нервоза розгулялась,
   Та всеодно, за Стiнгом треба приглядати -
   Що як завiв друзяк собi чимало
   Вiн серед охорони i рабiв?
   ( роздуми барона перериває Стiнг )
   Стiнг : Якi ж, бароне, ми понесли втрати?
   Барон : Ого - та ти, я бачу, починаєш
   Вже думати, як iстинний Харконен!
   Похвально це, тож слухай-но сюди -
   Привчитись маєш то подiбних справ.
   Зверни ж увагу, що останнiм часом
   Життя в нас б'>є ключем, i все по головi,
   I навiть нижче пейджера влучає.
   Стiнг ( здивовано витрiщившись ) : Нижче чого?
   Барон : Та нiц, не переймайся...
   Пейджер - такий це стародавнiй iнструмент,
   Давно забутий вже i проклятий джихадом.
   Вернiмося ж до наших блядських втрат :
   Меланжi зменшились суттєво в нас запаси;
   Гiльдiйцi обнаглiли вже украй -
   Таку цiну за спутники загнули,
   Що навiть якщо я усе майно
   Разом з собою i з тобою розпродам,
   Не стане грошей навiть на один.
   I технiки вiйна багато в нас забрала -
   Комбайни позжирали хробаки,
   Орнiтоптери буря закрутила -
   Дiрки у силi треба нам заткнути.
   Ще й Пiтер передчасно нас покинув
   ( убiк ) : Хе-хе, менi марати руки не прийшлося...
   ( до Стiнга ) : Ментата треба нам шукать нового...
   Стiнг : Ну, дядьку... Я навiть не знаю,
   Але було у мене вiдчуття,
   Що ще день-два, i ви б самi
   Зробили Пiтеру пиздець i панiхиду.
   А от йому замiну де шукать -
   Ментата iз пiску не вiдкопаєш.
   Замовлення ж пiвроку десь чекати,
   Тим часом ми без нього, як без рук...
   Барон : Скорiше, як без голови.
   Стiнг : От-от, а без меланжi, як без гаманця,
   Без технiки безногi ми й безкрилi,
   А Гiльдiя забрала очi в нас...
   I так все тiло крутить i ламає,
   То чим тепер лишилось працювати?
   Барон : Одним лиш чудом...
   А от ментат, доречi, не проблема.
   Стiнг : Що, дядьку, цим ви хочете сказати?
   Чи може, просто тут готовi ви дiстати
   - Я вже це уявляю -
   У мене на очах з штанiв ментата?
   Барон : А щоб ти знав...
   ( Розстiбає свого широкого плаща. З-пiд поли виглядає перелякана пика Суфiр Хавата. )
   Барон ( до Хавата ) : Но-но, не плямкай...
   Вали в свою кiмнату,
   Й сиди там тихо, щоб сардаукари не впiймали.
   ( Хават вилiзає з-пiд поли, обтирає писка кулаком, i з видом дитини, в якої вiдiбрали улюблену iграшку, зникає в глибинi коридору. )
   Стiнг ( припасувавши на мiсце вiдпалу щелепу ) : ...Йїдрьона вош...
   Ото ви i прохвост...
   Як ви такого досягти зумiли?
   Барон : По сутi, я iще нiчого не досяг.
   Ментат зараз обкурений дурманом,
   Тому покiрний, але як проснеться,
   Потрiбно буде взять його пiд стражу.
   Та потiм ми приборкаєм його,
   Лише знайти би правильний пiдхiд
   I пiдстраховку на усяк випадок.
   Стiнг : Яка, у сраку, пiдстраховка?
   Чи не збираєтеся ви
   Його до смертi одягти в кайдани,
   Чи ще чого погiрше, в вашiм стилi?
   Барон : Салага ти ще, Федю, жовторота
   Згадай-но, як найкраще за усе
   Когось до себе можна прив'язати?
   Ну, думай! Якщо ще лишилось, чим...
   С>тiнг: Умм... Приставити охрану?
   Жучкiв по всiй кiмнатi почiпляти?
   Усякi там пастки i навороти
   Та iншi збочення, якi нам так потрiбнi
   Пiдчас вiйни бувають?
   Барон : Ех, чудо ти у пiр'>ю...
   Невже ще досi не допер, що я говорю
   Про те, що Пiтер нам залишив,
   Про цiнний винахiд, що вiн зробив
   I цим пiдсилив нашу владу?
   ( убiк ) : Єдине, що цей граний наркоман
   До того, як подох, для нас залишив.
   Стiнг: Ага! Я вже згадав! Та це ж отрута!
   Така, що зразу не вбиває,
   А при наявностi протиотрути понємногу
   Людина може жити геть нормально,
   Але без неi згине дуже скоро.
   Барон : Нарештi! I пiвроку не пройшло.
   То ж й хробаку було понятно...
   Що яд латентний маю на увазi.
   Для нас це зараз є найкращий вихiд.
   Cтiнг : Тепер Хават нiде не дiнеться од нас!
   Нехай лиш спробує...
   Одразу його скрутить, загребе,
   I в корчах диких на хуй вiн iзслизне.
   Але заждiть, бароне -
   На кого бiса нам отой ментат,
   Коли Атрейдесам лишається вiн вiрним?
   Барон : Хай хоч дияволу вiн вiрнiсть зберiгає,
   Та ми його зумiєм совратiть,
   Бо грошей водиться у нас без лiку,
   Та ще йому ми популярно роз'ясним,
   Що герцог його грьобаний загнувся,
   То ж перед ним Хават боргiв не має
   I є тепер вiн вiльний чоловiк.
   Стiнг : Ага...
   Барон : Отож-бо, слухай далi,
   Хават i досi свято впевнений у тому,
   Що це та сама герцогська пiдстилка
   На ймення Джесiка заклала їх усiх;
   Про Юйє вiн й мислi не допускає.
   А ще ментат... Та це нам дуже зручно.
   Нехай i далi так вiн розсуждає,
   А ми пiдверджувати будем думку цю.
   Запевнимо його що це не ми,
   А вiдьми з Гесерит i Iмператор
   Повиннi у кiнцi Атрейдеського дому.
   Ми ж виступим, яко законнi переможцi
   У битвi за Арахiс, i тому
   Вiн має помогти нам у вiйнi
   Супроти Iмператора i вiдьом,
   Бо правила вiйни i канлi
   Вiн, яко асасин, напам'ять знає.
   Стiнг : Йебендранат тагор, чи пак йедрьон батон...
   Вам, дядьку, впору лекцiї читати!
   Барон : Не матюкайся вголос, Федю,
   А краще роззяв вуха й причаїся,
   Бо я iзволю продолжать.
   То ж, як ми знаємо, останнiм часом
   Хавату в герцога не солодко жилося,
   Вiн, як ментат, не мав де розвернутись,
   А жив як нiби на сухiм пайку.
   У нас йому буде вестися краще,
   Дамо усе ментату необхiдне
   Для вiльних роздумiв i ще чого-там,
   За нашi грошi можемо найняти
   Ми цiлу шпигунiв хуйову тучу;
   Хават зануриться по вуха у роботу,
   I поступово звикне вiн до нас.
   Стiнг : Фу-ух... Це все?
   Тепер од завтра ж приступайте
   До написання наукового трактату
   Пiд назвою " Матерiали дидактичнi
   По прикладнiй теорiї дресирування
   Ментатiв iз ворожих таборiв",
   Iз пiдписом "Баронеус Харконеус,
   Великий теоретик й педагог".
   Барон : Кiнчай знущатися, племiнник,
   Запам'ятав усе, що я казав?
   Стiнг : Як же такого не запам'ятати,
   Якщо це дидактичний матер'ял?
   Барон : Брр-рр...
   ( до себе ) : Ще трохи, й накажу його повiсить,
   Не подивлюся що племiнник мiй!
   ( до Стiнга ) : I, щоб покласти край оцiй розмовi
   Скажу iще одне нравоучєньє:
   Запам'ятай, для iнших цей ментат
   Давно вже править бал iз хробаками,
   Й по сумiсництву служить їм обiдом.
   Iще при штурмi ми його злапали,
   Сюди привели i пiддали
   Найзвєрскiшим тортурам;
   Усе, що знав, вiн виклав нам, а потiм
   Потренувалися ми трохи у стрiльбi
   По живiй цiлi в образi ментата.
   Стiнг : I хто ж повiрить у таку хєрню?
   Ментат занадто рiдкiсна iстота
   Щоб їм отак на вiтер розкидатись.
   Барон : Як хто? Понятна рiч, сардаукари.
   Причом обов'язково i одразу.
   Якiсь питання?
   Стiнг : Не бiйтесь, дядьку - всьо будєт в лучшем вiдє!
  
  
***
  
  
Дiя шоста
  
   Знову на Giedi I, в родовому гнiздi Харконеннiв. I знову вже знайома кiмната барона. Харконенн возлежить на тому ж лiжку, у позi. Ще пошлiшiй од згаданої у Дiї Другiй. Пика барона виражає очiкування настiльки, наскiльки така пика взагалi може щось виражати.
   Вiдчиняються дверi, i до кiмнати вводять хлопця, вдiтого в одну чалму, яка частково сповзла на бьодра. Барон однiєю рукою хапається за кiнець чалми i легенько тягне до себе, другою ж лiнивим жестом посилає на хуй слуг, якi одразу ж поштиво схиляються, i, задкуючи, зникають за дверима.
   Барон : Тепер, мiй юний друже,
   Як тiльки-но позбавились ми свiдкiв,
   Пiсля короткої молитви,
   Вiзьмемось до приємної роботи...
   Хлопець наркотично задурманеним поглядом втикає на те мiсце на стiнi, яке в нормальних людей зазвичай займає образ, але його чекає розчарування : в Харконенна там висить хуйова туча постерiв з садомазохiстських журнальчикiв низького пошибу - "Гарячi Салусськi хлопцi", "Як це роблять фрiмени", та "Вiсник Баронiї".
   Барон дужими руками хапає хлопця за стегна i разом з ним валиться на лiжко. Вiд струсу полог над лiжком падає, накриваючи їх обох з головою. Крiзь шмату полога видно, як вони вовтузяться. Свiтло делiкатно поволi згасає.
   Раптом вовтузiння припиняється. Полог кiлька разiв смикається, потiм з трiском проривається, i звiдти вилiтає очманiлий, з пiною у рота, Харконенн, i, плутаючись полах ажурної нiчної сорочки, летить до дверей, з-за яких доноситься його iстеричний вереск.
   Барон : Гей, пидарюки, всi сюди!
   Мене тут убивають, а вони
   Дурньою маються й хуї валяють!
   За кiлька секунд вбiгає охорона. Барон, грiзно побискуючи енергетичним щитом Хольцмана, лiтає пiд стелею i тикає пальцем на мертве тiло хлопця, розпростерте пiд балдахiном, i кричить:
   Барон : Забрати! Розстрiлять! На допит, блядi!
   Бєздєльники! Лiнивi iдiоти!
   Один з охоронцiв обережно каже : Бароне, але ж... вiн же... нiби як...
   Ну нiби... зовсiм трошки... мертвий!
   Барон дає охоронцевi добрячого ляпаса.
   Барон : Сам знаю! Тодi - на розтин i ректальний огляд!
   Можливо, навiть сам я це зроблю...
   ( раптом, згадавши щось ) Та нi, хай цим займається главврач.
   Слуги витягають покiйника за ноги з кiмнати. За ними вилiтає барон i прямує до "офiсу" начальника охорони, звiдки лунає музика i смердить семутним димом. Ще грiзнiше виблискуючи щитом i очима та сиплючи на всi боки добiрною лайкою, барон вламується до кiмнати. Не помiчаючи його, Шеферд продовжує гундосити :
   Шеферд : Вiзьми собi щит i вiзьми собi нiж,
   Нiкого не бiйся, Атрейдесiв рiж!
   Харконенн повiльно знижується до Шеферда, i, ласкаво гладячи його по головi, лагiдно шепоче " Синку...". Капрал замовкає i розслабляється.Тут барон раптово копає його, i дурним голосом кричить " Де ключi вiд танка?!". Шеферд пiдскакує i починає бiгати по кiмнатi, натикаючись на меблi i шарячи по кишенях.
   Барон : Стояти, падла!
   (Шеферд зупиняється i нетверезо втикає на барона. )
   Навiщо я тебе начальником призначив -
   Щоб ти дурман курив оцей триклятий?
   Таких у мене є i так багато.
   Чи ти забув, що власноручно маєш
   Перевiрять усiх, з ким я iзволю розважатись?
   Шеферд : Вов... Хар... Але ж... бароне!
   Барон : Нiяких " але ж ", вже побiг
   Наглянути за розтином, лiнивцю!
   Щоб знову цi лапландцi неумитi
   Чого не проморгали.
   ( Шеферд, негайно попустившись, вибiгає. )
   Барон ( услiд ) : Все виясни, й менi одразу доложи!
   Харконенн пливе повiтрям до кiмнати Стiнга. Того немає. Барон кличе слугу.
   Барон : Альо, скотiна! Стiнга мнє сюда!
   I чєм скорєй, тєм лучше!
   ( Слуга бiжить виконувати наказ. Через деякий час з'являється Стiнг. )
   Стiнг : Добридень, дядьку. Ви, кажись, мене шукали?
   Барон ( з вiдсутнiм видом наспiвує ) : ...У нас пiд ногами чужi хробаки,
   Давайте їх втопим - нал'ємо води...
   Стiнг : Агов, бароне, де ви є?
   Барон ( лагiдним тоном пидараса ) : А, ти вже тут, сволота.
   ( нормальним тонои ) : Я маю тобi дещо розказати:
   Сьогоднi хтiв я провести приємно вечiр -
   Ти знаєш, як звичайно - та облом!
   Бо голку я знайшов у хлопця в дупi.
   Напевно що отруєну, гадаю.
   Доречi, Федю... Де ти був увесь цей час?
   Стiнг : Та бачте, дядьку...
   В хеопса iз наглядачем рабiв я грав.
   Барон : То ти в нас ще i шахматист?
   Ну прямо кладбiщє талантiв...
   Як зiграли?
   Стiнг : Я перемiг.
   Барон ( пiдло посмiхнувшись ) : Таких, блiн, сквєрних шахматистiв
   Не можу я тримать на службi в себе;
   Охрана!
   ( Вбiгає Шеферд. )
   Барон ( до Шеферда - весело ) : Наглядача рабiв - на мило!
  
  
***
  
  
Дiя перша з кiнця
  
   Знову кiмната Харконенна. На своєму пишному ложi возлежить розхристаний барон. Над ним, схилившись, стоїть Iмператор, i нiжно намагається його збудити. Iмератор середнього зросту, його хом'якоподiбне обличчя увiнчане рiдким рудувато-сивуватим волоссям.
   Iмператор ( нiжно, але зi сталлю в голосi ) : Бароне, любчику, прокиньтесь -
   Iмперiя у небезпецi!
   Вставай, маленьке чортенятко!
   Барон ( крiзь сон - агресивно ) : Сосати, курва!
   ( вже лагiднiше ) : I спинку, спинку теж потрiть!
   ( i зовсiм лагiдно ) : Мамуню, пипки!
   Iмператор, офигiвши до крайностi, втрачає рiвновагу, падає з розмаху в нiчну вазу барона i застрягає в нiй. Пiсля марних зусиль i спроб звiльнитися вiн стає якомога стрункiше, наскiльки дозволяє ваза, i незнати звiдки взявшимся командирським голоском кричить :
   Iмператор : Йобана-в-рот! Тьху... БАРОН , ПОДЙОМ !
   Барон ( зпросоння плутає iмператора з покiйним Пiтером ) : О, Пiтере!
   Ти встав iз домовини,
   Щоб нагло страхати мене?
   То ж згинь, проклятий!
   Своєю смертю змусив ти мене иiти на ухiщрєнья,
   I я вiд цього схуд.
   Iмператор (пiдтримуючи руками вазу ) : Бароне, цур на вас, перехрестiться!
   I ця примара зникне, як з'явилась.
   Чого це вам зпросоння привезлося
   Такеє, що i не просциш одразу,
   Що й до чого.
   Барон хреститься,протирає очi,хрестить iмператора,потiм плює через лiве плече. Слина бризкає на прибитi до стiни трофеї: портрет Iмператора з написом "Червоному Герцогу вiд коханого iмператора" i великий вiбратор,зроблений iз зуба пiщаного хробака,пiдписаний:"За звiльнення Арахiсу вiд благодарних фрiменiв".
   Iмператор (гнiвно зиркаючи на опльований портрет): Барон!
   Вiдставити плювати в Государя!
   Ви забуваєтесь, Харконен!
   Iще чуть-чуть й лишу вас без обiду.
   Барон (знiтившись): Я дiко iзвiняюся, Шаддаме,
   Упав би перед вами на колiна,
   Та зрозумiйте--це фiзично неможливо.
 &;nbsp;Тому хiба що в смислє переносном.
   А отой горщик,що на вас--
   Це нова мода?
   А про обiд казали ви серйозно?
   Бо знаєте -- у мене ж сала до хуя...
   Iмператор (iронiчно):О,так, я бачу. I не тiльки до...
   Але бароне, досить антимонiй!
   Я тут не для балачок iзбоченських;
   Мiж iншим, справу маю я нагальну.
   Барон:Вже, вже. (червонiючи)
   Будь-ласка, ваша свiтлiсть,вiдвернiться
   Ваш пiдданий волiв би одягнутись.
   Iмператор з iронiчним посмiхом вiдвертається ,але якраз навпроти нього на стiнi висить дзеркало. Iмператор час вiд часу здригається вiд смiху.
   Барон (пiдтягаючи червонi оксамитовi з оторочкою чорного хутра):
   До ваших послуг,о Великий.
   Iмператор (трохи пом'явшись):Бароне, де Кiнес?
   Барон:Дє-дє...В Карагандє!
   Iмператор (загрозливо):Здається я казав серйозно...
   Барон:Помилуй Бiг, да звiдки менi знати.
   Арахiс то є вiльная планета,
   Живуть собi тут люди, як хотять,
   Самi по собi тихо процвiтають.
   I я Кiнесовi в сторожу не наймався...
   Тут у кiмнату вривається Фенрiнг,запопадливо прикриваючи очi долонею, i пiдглядаючи в щiлинку мiж пальцями.
   Граф:Я дiко iзвiняюсь,Iмператор!
   Надiюсь,я не дуже вам завадив...
   Гадаю, не звучатиме це тупо,
   Що вам ця ваза дуже йде до...
   Ну...до лиця пасує...
   Та є у мене звiстка,що доводить
   Харконенську злочинную халатнiсть;
   I справа ця нє тєрпiт отлагатєльств!
   Iмператор:Га?!Що?Якi злочинцi?
   Де тут неголенi убивцi?
   Граф:О,так,не побоюся я сказати
   Барон--злочинець!
   Iмперiю вiн без ножа зарiзав!
   I вас,сказати мушу,наколов,
   Поюзав абсолютно наглим чином.
   От на Арахiсi вiн кашу заварив--
   Розхльобувати вам усе залишив;
   Ану,спитайте в нього, де Кiнес--
   Ваш дорогий iмперський планетолог?
   Iще Тушканчик цей iзвiдкись вилiз--
   Як нiби вам роботи мало й так!
   Iмператор: Барон!Я трєбую пояснень!
   Барон: Але...
   Тут з-пiд баронового лiжка вилазить привид. Вiн страшний i неохайний, як двi краплi води схожий на портрет Старого Герцога на стiнi,який часто плутають з головою бика навпроти.
   Привид: Бу!
   Граф ( вiд страху тулячись до Iмператора): Це ж Лєто Пєрвий!
   Вiн мститись буде,
   Нам всiм пiздєц!
   Iмператор:Нє,чувак, це Лєто Второй!
   Обережний стук у дверi i тихий голос: "Можна зайцi?"
   У широкому вiкнi з'являється 11-метрова голова пiщаного хробака, на нiй сидить бородатий мужичок у касаваротцi,а в нього на плечах сидить Тушкан -- наглуватий молодик iз гiтлер'югендiвською зачiскою i гадами, якими вiн пiдганяє вищезазначеного нижчепоставленого.
   Одночасно величезнi рiзьбленi дверi розлiтаються на друзки i з'являється пiвтори сотнi синiх неголених мармиз.
   Барон (прикриваючись простинею):Гаспада!Как вам нє стидно!
   Вєдь я же нє одєт!
   Тушкан коротко каже щось на мовi Чакобса* i синьомордi урки кидаються трощити все i вся,з вулицi доноситься вiдгомiн такого ж бєспрєдєлу.
   Через заднiй вхiд для хлопчикiв заходить Стiнг.
   Стiнг (кидаючи погляд на хробака): Зоопарк в Кандагарi розорили,падлюки!
   Позаду нього зi спини Стiлгара злазить Тушкан i тихо розряджає ленту з minigun-а йому мiж 7-м i 27-м хребцем.
   Перебуваючи пiд враженням вiд побаченого, барон з успiхом неваляшки намагається знепритомнiти.
   Через пробитий купол вривається пiщана буря i фрiмени на парашутах.Iде загальна рiзанина,трупи виносяться у пустелю бурею.
   Попереду усiх решток летить тiло барона,пiдтримуване гравiпоплавками*.
   Лютуюча буря зриває дахи будинкiв i башнi центру Гiльдiї Навiгаторiв*. Радiснi фрiмени закладають вибухiвку пiд кожну цiлу стiну, а в серединi цього всього Тушкан верхи на хробаку починає урочисто декламувати:
   Тушкан : Брати мої!Сьогоднi день чудовий!
   Чудовий день для вiри i Пророка!
   Помолимося, браття ,сонце сходить!
   ( Ой,що це я пизжу?Язик заплiвся
   Це я вже розказав на зборах в церквi--
   А зараз мав казать про перемогу!)
   Отож...We are the champions,панове!
   В цей день нам сонце перемоги свiтитиме,
   Й не тiльки лиш сьогоднi.
   Звiльнили ми Арахiс для нащадкiв,
   ( I навiть предкiв наших,теж звiльнили)
   Ми повторили подвиг Геркулеса,
   Почистивши цi стайнi вiд лайна,
   Яке Харконени багато лiт копили;
   I жирного барона стерли в порох,
   Й наслiдничок його умився кров'ю.
   Отож-- тепер це наша Alma-Mater,
   ( Цей випадок обмити не завадить,
   Стiлгар--шукайте винний погрiб)
   У цiй пустелi сад ми розiб'єм квiтучий!
   Це я вам обiцяю,як пророк.
   (Бачить Стiлгара,що котить бочку меланжевого вина)
   Берiть всю воду... Я ж винце - по праву,
   Й по лiву теж ,..Гуляймо ,браття, поки можем!
  
   Тим часом за спиною Тушкана видно фрiменiв,що руйнують будiвлi Арракiна.
   Могутнiй голос Атрейдеса перекриває звуки вибухiв.За його спиною заходить гаряче сонце Арахiса,забарвлюючи багряним хмари диму вiд пожеж.
   Наступає нiч,все затихає; п'янi бiйцi розповзаються по нашвидкоруч органiзованих борделях. Пророк ще деякий час стоїть на мiсцi,тодi виходить. Робiтники сцени виносять муляж хробака. На небi висипають зорi, в руїнах Арракiна запалюються вогнi.
   З ближньої дюни спускається Гордон Фрiмен у дистикомбi i рейнджерському плащi.Вiн оббiгає мiсто i зникає за дальнiм барханом.
   З-пiд руїн палацу Харконенiв вилазить капрал Шеферд i бiжить за ним. За барханом чуються вигуки, пострiли, спалах термоядерного вибуху. Деякий час усе тихо. Починає свiтати.
   На головнiй вулицi Арракiна з'являється фрiменське дитинча. Воно повiльно iде по проспекту; у правiй руцi -- крiс, лiвою тримає за бороду закривавлену голову сардаукара.
   Його силует на фонi сонця, що сходить, символiзує надiю i майбутнє процвiтання Арахiса.
  
  
  
Завiса.
  
  
  
  
  
Додаток:
  
   *Меланжа--сильнодiючий наркотик, швидке звикання.За дiєю--щось середнє мiж марихуаною,iнтернетом i паровим молотом.Характерним є те,що видiння, викликанi М. в станi трансу, завжди справджуються. В професiйних цiлях М. використовується ментатами-стратегами, пiлотами та метеорологами.
   *Чакобса--штучна мова, створена в Третю епоху на планетi Каладан. Використовувалась бойовими угрупуваннями для збереження конфiденцiйностi.Офiцiйна бойова мова Атрейдесiв.Характерна нечiткою семантикою,залежно вiд обставин слова приймають рiзнi значення. Деякi стiйкi словосполучення:
   "Мала-мала", "Мая твая нє панiмай", "Нє размишлять" i "Стрєлять,сабакi, бо всiм пiздєц".
   *Гравiпоплавки--пристрiй на основi поля Хольцмана,використовується для пiдтримки предметiв з великою вагою,з метою полегшення їх транспортування.
   *Гiльдiя Навiгаторiв--профспiлка пiлотiв зоряних крейсерiв. Захопила монополiю на будь-якi космiчнi перевезення пiсля вiдкриття меланжi.Одна з найвпливовiших органiзацiй в Iмперiї.
   *Хольцмана поле-- винайдене у Третю Добутлерiанську Епоху вiдомим вченим Iєгуда Левi Домiнiк-Вiктором Зельбуцкер-бен-Бецалелем фон Гевiсайд. Хольцманом звали його сусiда, аптекаря.Яким чином до нього попали креслення-- невiдомо,але вiдомо,що саме через них вiн був вигнаний з дому дружиною, зазнав багато поневiрянь,i врештi-решт був змушений за цими кресленнями сконструювати випромiнювач силового поля,яке б захистило його вiд сповiдувачiв бутлерiанського шарiату.
   *Бутлерiанський рух (Бутлерiанський шарiат) -- зародився у Першу Добутлерiанську епоху. Система Б. поглядiв полягала у запереченнi участi науки у науково-технiчному прогресi. Зрештою вилився у Бутлерiанський Джихад,що i завершив Третю Епоху.
   *Бутлерiанський Джихад--див. лiтопис "Дюна" св.Франциска Пустельника.
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"