Семунд Мудрий :
другие произведения.
Перша пiсня про Гудрун
Самиздат:
[
Регистрация
] [
Найти
] [
Рейтинги
] [
Обсуждения
] [
Новинки
] [
Обзоры
] [
Помощь
|
Техвопросы
]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
Оставить комментарий
© Copyright
Семунд Мудрий
(перевод: Хаген) (
Hagen_a@i.ua
)
Размещен: 21/10/2015, изменен: 21/10/2015. 11k.
Статистика.
Поэма
:
Поэзия
,
Переводы
Старша Едда
Скачать
FB2
Ваша оценка:
не читать
очень плохо
плохо
посредственно
терпимо
не читал
нормально
хорошая книга
отличная книга
великолепно
шедевр
Аннотация:
Гудрун оплакує смерть Сiгурда.
Перша пiсня про Гудрун
Гудрун сидiла над мертвим Сiгурдом. Вона не плакала, як iншi жiнки, проте ладна була померти вiд горя. Жiнки та чоловiки намагалися її розрадити, але то було нелегко. Люди казали, що Гудрун скуштувала серце Фафнiра i знала пташину мову.
Це є пiсня про Гудрун:
1
Була тодi Гудрун
готова померти,
як сiла над Сiгурдом,
скорботою сповнена;
вона не зiтхала,
i рук не ламала,
i не голосила,
як iншi жiнки.
2
Зверталися ярли
всемудрi до неї,
аби полегшити
горя тягар;
не плакала Гудрун,
хоч бiль її мучив
такий, що чекала
вона лише смертi.
3
Сiдали прегарнi
ярлiв жiнки,
прикрашенi златом,
поруч iз Гудрун;
вони розмовляли
про лихо своє,
яке їм усiм
болю завдало.
4
Тодi мовить Гьяльфлауг,
Гьюкi сестра:
"Я на землi
є найнещаснiша:
п'ятьох я мужiв
втратила тяжко,
двох дочок,
трьох сестер,
вiсiм братiв,
одна я живу".
5
Не плакала Гудрун,
хоч бiль її мучив
такий, що бажала
вона лише смертi,
важко на серцi,
над тiлом героя.
6
Тодi мовить Херборг,
Гунланду хазяйка:
"Тяжче менi
випало горе:
мої сiм синiв
i мiй чоловiк -
у землях пiвденних
загинули всi.
7
Батько i матiр,
четвiрко братiв,
якими у хвилях
тiшився вiтер,
пробитi борти,
потонув корабель.
8
Я вiдспiвала,
я споряджала,
я поховала
їхнi тiла;
сама я пiвроку
те горе носила,
жодна людина
мене не розрадила.
9
Тодi я сама
в неволю потрапила,
цiлих пiвроку
там провела;
мала вдягати
я i взувати
правителя жiнку
кожного ранку.
10
Страшно вона
мене через ревнощi
лаяла й важко
била по щоках;
ґазду того я
вважала найкращим,
але ту ґаздиню
вважала найгiршою".
11
Не плакала Гудрун,
хоч бiль її мучив
такий, що бажала
вона лише смертi,
важко на серцi,
над тiлом героя.
12
Тодi мовить Гулльронд,
Гьюкi дочка:
"Не можеш ти, мамо,
хоч мудрою звешся,
втiшити юнку,
горе розрадити".
Радить вона
тiло князя вiдкрити.
13
Зняла покривало
вона тодi з Сiгурда,
голову вклала
їй на колiна:
"Глянь на коханого,
в губи цiлуй,
так, як вiтала
завжди героя".
14
Глянула Гудрун
один лише раз
на княже волосся,
червоне вiд кровi,
на очi героя,
що бiльше не сяють,
на духу притулок,
зруйнований лезом.
15
Тодi опустилась
Гудрун на ложе,
волосся скуйовдилось,
щоки червонi,
сльози дощем
ллялись на колiна.
16
Тодi заридала
Гудрун, дочка Гьюкi,
сльози потоком
бiгли на ложе,
заголосили
гуси знадвору,
птаство чудове,
дiвоче майно.
17
Тодi мовить Гулльронд,
Гьюкi дочка:
"Не знаю кохання
за ваше сильнiшого
серед людей
на цiлiй землi;
смутилась моя
на дворi чи в хатi
сестра, коли Сiгурда
поруч не було".
Гудрун мовила:
18
Був Сiгурд мiй поруч
iз Гьюкi синами
як стебло цибулi
понад травою
чи камiнь коштовний
серед намиста,
був самоцвiтом вiн
з-помiж героїв.
19
Конунга я
цiнувала сильнiше,
нiж разом усi
дiси Владики;
стала я нинi
дрiбна, як листочок
у кронi верби
через княжу загибель.
20
Втратила я
на престолi й на ложi
любого мужа
з вини синiв Гьюкi;
з вини синiв Гьюкi
болить менi серце,
їхня сестра
гiрко ридає.
21
Так цього люду
землi спустошаться,
як ви самi
клятви дотримали;
не будеш ти, Гуннаре,
золотом тiшитись;
перснi твої
згублять тебе,
бо не дотримав
присяги ти Сiгурду.
22
Часто бувало
тут веселiше,
нiж коли Сiгурд
Гранi сiдлав
i вирушив сватати
Брюнхiльд для родича,
жону лиховiсну,
лихої години".
23
Тодi мовить Брюнхiльд,
Будлi дочка:
"Втратить та жiнка
мужа й дiтей,
яка тебе, Гудрун,
до слiз довела
i вранцi тобi
мову вернула".
24
Тодi мовить Гулльронд,
Гьюкi дочка:
"Мовчи ти, ненависне
всiм твоє слово;
героя шляхетного
ти погубила;
жене тебе хвиля
злої недолi,
в сильнiй скорботi
сiм королiв
i свара велика
помiж жiноцтвом".
25
Тодi мовить Брюнхiльд,
Будлi дочка:
"Винен єдиний
Атлi у злочинах,