Аннотация: Гудрун розповiдає про своє сумне життя.
Загибель Нiфлунгiв
Гуннар i Хегнi взяли тодi все золото, спадщину Фафнiра. На той час мiж Гьюкунгами й Атлi була ворожнеча. Атлi винуватив Гьюкунгiв у смертi Брюнхiльд. Щоб укласти мир, вони мали вiддати йому Гудрун, i дали вони їй випити зiлля забуття, перш нiж видати за Атлi. Сини Атлi були Ерп i Ейтiль, а Сванхiльд - дочкою Сiгурда й Гудрун. Атлi конунг запросив Гуннара i Хегнi до себе i послав Вiнгi й Кнефрода. Гудрун знала, що це пастка, i доправила таємне повiдомлення, щоб вони не приїздили, i надiслала Хегнi на знак пiдтвердження перстень Андваранаут iз вузликом з вовчого хутра. Гуннар просив вiддати за нього Оддрун, сестру Атлi, але той вiдмовив. Тодi вiн узяв за себе Глаумвер, а Хегнi був жонатий на Костберi. Їхнiми синами були Солар, Сневар i Гьюкi. А коли Гьюкунги прибули до Атлi, вмовляла Гудрун синiв своїх просити для Гьюкунгiв життя, та вони не схотiли того робити. Хегнi прокололи мечем, а Гуннара кинули у змiїну яму. Вiн заграв на арфi та приспав змiй, але гадюка вкусила його в печiнку.
Давня пiсня про Гудрун
(Друга пiсня про Гудрун)
Тьодрек конунг був при Атлi та втратив там бiльшiсть своїх людей. Тьодрек i Гудрун стали жалiтися одне одному на своє лихо. Вона промовила до нього, кажучи: