Семунд Мудрий : другие произведения.

Пiсня про Атлi гренландська

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Помста Гудрун своєму чоловiковi Атлi за вбивство Гуннара й Хегнi. Людожерство i спалення живцем сили-силенної гунiв.


Пiсня про Атлi гренландська

Смерть Атлi

  
   Гудрун дочка Гьюкi помстилася за братiв своїх, як про це сказано. Спершу вона вбила синiв Атлi, а тодi самого Атлi й спалила чертоги i все його вiйсько. Про це є пiсня:
  
   1
   Атлi послав
   якось до Гуннара
   хитрого мужа
   наймення Кнефрод;
   до двору Гьюкi
   вiн дiстався
   й до Гуннара зали,
   до вогнища й пива.
  
   2
   Там княжичi пили
   вино у Вальхаллi,
   ховали в мовчаннi
   ненависть до гунiв;
   сказав тодi Кнефрод
   холодним голосом,
   муж пiвденний,
   з високого мiсця:
  
   3
   "Послав мене Атлi,
   змилений кiнь
   темними хащами
   їхав незнаними,
   щоб запросив я
   приїхати Гуннара
   з шоломiв владиками
   до Атлi додому.
  
   4
   Щити вас чекають
   i списи iз ясеню,
   шоломи золоченi
   й гунськi раби,
   попони, розшитi
   срiблом i золотом,
   сорочки червонi,
   з древками дроти,
   бахмати баскi.
  
   5
   Вам поле дадуть,
   шир Гнiтахейду,
   дзвiнкi списи,
   золоченi човни,
   багатi дари
   i Данпа маєток,
   хащi великi,
   що Мюрквiдом звуться".
  
   6
   Гуннар тодi
   до Хегнi промовив:
   "Що ти порадиш,
   муже звитяжний,
   подiбне почувши?
   Злата не знаю
   на Гнiтахейдi,
   яким би самi ми
   не володiли.
  
   7
   Є в нас сiм залiв,
   повних мечами,
   рукiв'я у кожного
   златом оздоблено;
   мої, певно знаю,
   конi найкращi,
   мечi найгострiшi,
   луки тугiшi,
   у золотi бронi,
   щити i шоломи
   з Кьяра чертогiв,
   усе в мене краще,
   анiж у гунiв".
  
   Хегнi мовив:
  
   8
   "Про що жiнка думала,
   як слала нам перстень,
   волосом пустища
   мешканця зв'язаний?
   Гадаю я, то засторога вiд неї.
   Вовче хутро
   знайшов я на перснi,
   вовчим шляхом
   нам випало їхати".
  
   9
   Гуннара друзi
   не намовляли,
   родичi й радники,
   ратники моцнi;
   тодi мовив Гуннар,
   як конунгу личить,
   у залах медових,
   у запалу сильнiм:
  
   10
   "Вставай нинi, Фьорнiр,
   пусти по чертогу
   братину злоту,
   по людським рукам.
  
   11
   Вовк буде правити
   Нiфлунгiв спадком,
   старий, сiрохутрий,
   як лишиться Гуннар;
   чорнi ведмедi
   зуби вгородять
   у мешканцiв двору,
   як Гуннар не вирушить".
  
   12
   Прощалися люди
   з князями безстрашними,
   плачем провадили
   з гунського двору.
   Тодi мовив юний
   Хегнi нащадок:
   "Нинi рушайте
   в силi та славi,
   як серце пiдкаже!"
  
   13
   Вони почвалали
   горами галопом
   на конях стрiмких
   крiзь Мюрквiд незнаний;
   весь Гунмарк дрижав
   од ходи мiцнодухих,
   гнали коней вони
   полем зеленим.
  
   14
   Бачать вони
   землi Атлi,
   вiйсько могутнє
   на замку високiм
   Бiккi поставив,
   зали пiвденцiв
   з довгими лавками,
   на стiнах щити,
   сяючi тарчi,
   з древками дроти;
   Атлi там пив
   вино у Вальхаллi,
   варта назовнi
   на Гуннара жде,
   щоб вiйсько його
   списами дзвiнкими
   зустрiти, коли
   князь битви захоче.
  
   15
   Сестра їх одразу
   в залi помiтила,
   братiв її двох, -
   мало пила вона:
   "Тебе, Гуннар, зрадили!
   Як зможеш ти, княже,
   гунiв здолати?
   Йди з зали негайно!
  
   16
   Краще б ти, брате,
   вбрався в броню,
   як воїни в шоломах,
   Атлi дружинники,
   сiв у сiдло
   сяйного дня,
   з волi твоєї
   над трупом блiдим
   норни б завили,
   гунськi воїтельки
   перли би плуга,
   й Атлi самого
   ти кинув до змiй,
   а нинi тебе вiн
   до змiй попровадить".
  
   Гуннар мовив:
  
   17
   "Пiзно вже, сестро,
   кликати Нiфлунгiв;
   звiдси далеко
   люди мої,
   герої безстрашнi
   на пагорбах Райну".
  
   18
   Схопили тодi Гуннара,
   в кайдани забили,
   друга боргундiв
   мiцно зв'язали.
  
   19
   Хегнi сiмох
   мечем посiк,
   а восьмого
   кинув у полум'я;
   так має смiливий
   вражать ворогiв,
   як Хегнi вражав
   рукою своєю.
  
   20
   (...) Гуннара;
   спитали смiливого,
   чи хоче життя
   готський правитель
   златом купити.
  
   Гуннар мовив:
  
   21
   "Хай серце Хегнi
   вкладуть менi в руку
   криваве, з грудей
   гострим ножем
   вирiжуть вершнику,
   сину правителя".
  
   22
   Вийняли серце
   Хьяллi з грудей,
   поклали на блюдо,
   понесли до Гуннара.
  
   23
   Тодi мовив Гуннар,
   люду володар:
   "Отримав я серце
   боязливого Хьяллi,
   не схоже на серце
   Хегнi смiливого,
   що сильно тремтить,
   як на блюдi лежить,
   тремтiло так само,
   як в грудях лежало".
  
   24
   Хегнi смiявся,
   як серце виймали
   у нього живцем,
   вiдмiтин коваль
   дух не слабнув;
   кинули серце
   криваве на блюдо,
   понесли до Гуннара.
  
   25
   Тодi мовив Гуннар,
   Нiфлунгiв спис:
   "Отримав я серце
   Хегнi смiливого,
   не схоже на серце
   боязливого Хьяллi,
   мало тремтить,
   як на блюдi лежить,
   не дуже тремтiло,
   як в грудях лежало.
  
   26
   Так тобi, Атлi,
   скарбiв не побачити,
   як не побачити
   радостi людям;
   одному належить
   з Нiфлунгiв роду
   менi таємниця,
   тепер, коли Хегнi
   втратив життя.
  
   27
   Був я непевний,
   як жили ми двоє,
   впевнився нинi,
   як сам залишився.
   Хай править Райн
   роздору пiском
   героїв, прудкий,
   Нiфлунгiв спадком,
   асам вiдомим, -
   у водах поховано
   вальськi поруччя, -
   ясного злата
   в руках не тримати
   гунськiм синам".
  
   Атлi мовив:
  
   28
   "Готуйте повозку,
   бранець у путах".
  
   29
   Атлi державний
   їхав на Глаумi,
   [поруч його -]
   свари шипи,
   родичi ражi.
   (...)
   Гудрун богiв
   зустрiла без слiз
   у смутку палатах.
  
   Гудрун мовила:
  
   30
   "Так тебе, Атлi,
   помста дiстане,
   як Гуннару часто
   клятви давав ти
   сонцем пiвденним,
   Сiгтюра горою,
   ложа конем
   та Улля кiльцем".
  
   Потiм повiз
   гризучий вузду
   скарбiв дарувальника,
   Рогнiра чвар
   до скринi смертi.
  
   31
   Князя живцем
   кинули в яму,
   де по пiдлозi
   змiї ковзали,
   а Гуннар самотнiй
   взявся за арфу,
   вдарив завзято
   у струни скорботнi;
   так має золото
   кожен звитяжний
   нищитель перснiв
   своє берегти.
  
   32
   Атлi поїхав
   краями своїми
   конем златоногим
   пiсля убивства;
   гамiр на дворi
   конi вчинили,
   зброя спiвала,
   як з пустки вертались.
  
   33
   Йшла тодi Гудрун
   Атлi назустрiч
   з кубком золоченим,
   князя вiтала:
   "Прийми, владико,
   у себе в палатах
   радо вiд Гудрун
   звiрят буркотливих,
   що рушили в мару".
  
   34
   Чарки спiвали
   зi зрiлим вином,
   коли у палатах
   балакали гуни,
   мужi бородатi
   смiливi зiбрались.
  
   35
   Пiшла тодi свiтла
   (...)
   хмiльним обнесла
   витязiв дiса безумна
   i частувала владику
   блiдого i словом
   Атлi принизила:
  
   36
   "Власних синiв,
   володар мечiв,
   кривавi серця
   з медом ти з'їв;
   перетрави ти
   людську дичину,
   з'їдену з пивом,
   й назад поверни.
  
   37
   Ти не покличеш
   уже до колiн
   вiд пива веселих
   Ерпа та Ейтiля;
   ти не побачиш
   як поруч сiдають
   два златодавцi,
   скоблять списи,
   гриви стрижуть,
   острожать коней".
  
   38
   Крик був на лавках,
   скажене волання,
   гамiр пiд шатами,
   плакали гуни;
   лиш Гудрун єдина
   сховала скорботу
   за своїми братами,
   стiйкими мов гори,
   й за любими дiтьми,
   нетямущими, юними,
   яких народила вiд Атлi.
  
   39
   Сiяла золото
   бiла мов лебiдь,
   перснi червонi
   кидала челядi;
   долю зростила,
   сплив свiтлий метал,
   не шкодувала
   розкошiв хатнiх.
  
   40
   Атлi сидiв
   очманiлий од пива,
   зброї не мав,
   не вберiгся вiд Гудрун;
   часто бували
   в них зустрiчi лiпшi,
   коли вiн при всiх
   обiймав її нiжно.
  
   41
   Ложу дала вона
   кровi напитися
   рукою смертельною
   й вигнала псiв,
   дверi замкнула
   i челядь пiдняла,
   дiм запалила,
   так плату взяла за братiв.
  
   42
   Вогню вiддала вона
   всiх, що були там
   i пiсля убивства
   приїхали з Мюркхейму;
   старi стiни впали,
   палав дiм розкiшний,
   обiйстя Будлунгiв,
   згорiли, приреченi,
   дiви щитiв,
   потонули у пломенi.
  
   43
   Годi про це,
   жодна потому
   жiнка в бронi
   за братiв так не мстилася;
   вона мала трьох
   народу правителiв
   призвести до смертi,
   перш нiж померла.
  
   Ще бiльше про це сказано у "Промовах Атлi гренландських".
  

Примiтки i коментарi

  
   Чи не центральна тема вольсунго-нiбелунгiвського корпусу наративiв - кривава драма при дворi гунського володаря Атлi/Етеля. Проте її iнтерпретацiї у рiзних традицiях досить сильно розбiгаються залежно вiд обставин формування сюжету. Так, "Пiсня про Нiбелунгiв" подає картину помсти Крiмгiльди своїм братам на чолi з Гунтером i, особливо, Хагену фон Троньє, котрий у нiмецькiй традицiї є не братом Гунтера (як Хегнi є братом Гуннара), а його радником. Це зумовлено, звичайно ж, специфiчною феодальною культурою середньовiччя, за якою чоловiк є важливiшим за родичiв. Протилежна ситуацiя в iсландськiй традицiї: Гудрун мститься чоловiковi (Атлi) за смерть братiв. Це є вiдгомiн родоплемiнної моралi, згiдно якої навiть пiсля шлюбу i переходу жiнки до родової спiльноти чоловiка її кревнi родичi залишаються важливiшими. Тобто iсландська версiя сказання є бiльш архаїчною. На давнє походження як цього сюжету, так i самої "Пiснi про Атлi", вказує i метрика твору (не всi строфи витримано в єдиному метрi), i неузгодження багатьох рядкiв iз загальним ритмiчним малюнком (iнодi це ледь не проза), i специфiчнi тропи та термiни, якi часто не дуже надаються до певної iнтерпретацiї (утiм, це почасти стосується i попередньої пiснi). Майже вiдсутнi елементи елегiї. Перед нами - сюжетний епiзод, позбавлений рефлексiй, але не емоцiйної складової. Iнша справа, що головна емоцiя тут - не сум чи скорбота, а кривавий пафос фаталiзму, урочиста зустрiч зi смертю i торжество помсти.
   I це, до речi, також вказує на архаїчнiсть пiснi.
   Iсторична основа цього сюжету загальновiдома. 437 року гуни знищили королiвство бургундiв на Райнi; тодi загинув бургундський король Гундiхарiй (Гуннар). А 453 року верховний правитель гунiв Аттiла (Атлi) помер на шлюбному ложi за нез'ясованих обставин. За однiєю з версiй, його вбила молода дружина Iльдiко (вiд германського iменi "Хiльда", звiдки також "Крiмгiльда" i "Грiмхiльд", матiр Гудрун), щоби помститися за батька i братiв, убитих гунами. Прикметно, що на континентi цей сюжет не набув розвитку нiде, крiм нiмецьких (особливо верхньонiмецьких) теренiв, а тi самi бургунди, готи, франки та їхнi нащадки його забули. Ще цiкавiше, що саме на Пiвночi ця iсторiя набула величезної популярностi та значущостi, а iмена персонажiв (Атлi, Сiгурд, Гуннар, Хегнi тощо) - однi з найуживанiших принаймнi в Iсландiї. Але про вплив вольсунго-нiбелунгiвської мiфологеми на нордичну лiтературу i культуру загалом треба говорити окремо.
   Лишається питання, чому цю та наступну пiсню названо "гренландськими". Тут не iснує консенсусу. Можливо, цi пiснi було вперше записано чи принаймнi зведено в єдиний наратив саме у Гренландiї, але жодного доказу цього не iснує, втiм, так само, як i доказiв зворотнього. На суто мовному (лексичному) рiвнi цей текст досить архаїчний i не дуже вiдрiзняється вiд решти еддичних пiсень, тобто нема змоги казати про значний вплив гренландської мови, яка, втiм, i сформувалася пiзнiше, i не надто вiдрiзнялася вiд давньоiсландської.
  
   2. Вальхалла - взагалi-то так називається легендарний чертог загиблих, де герої, враженi на полi бою, проводять вiчнiсть у бенкетах i поєдинках, але тут маються на увазi палати Гуннара i (у строфi 14) - маєток Атлi. Чому так? Можливо, це просто задля поетичного ефекту. Проте можливий натяк на подальшi подiї. Тобто тi, хто тепер бенкетують у - буквально - чертогу загиблих, уже фактично є мерцями, жертвами насильницької смертi.
  
   5. Гнiтахейд - пустище, де було лiгво Фафнiра. Вбивши його, Сiгурд заволодiв Гнiтахейдом, а Гудрун отримала цю землю пiсля його смертi як частку вдови i передала Атлi в якостi посагу. Це єдине припущення, яке пояснює, на яких правах Атлi зичить Гьюкунгам Гнiтахейд.
   Данп - данський конунг iз "Пiснi про Рiга" ("Rígsþula"), але можлива й iнша iнтерпретацiя. У "Сазi про Гервара" ("Hervararsaga") наведено топонiм Danpastaðir як мiсце, де вiдбулася битва готiв iз гунами, тобто, радше за все - десь у долинi Днiпра, що досить iмовiрно, коли врахувати, що саме там було розташоване королiвство готiв у IV столiттi. Цi землi належали до гунських володiнь, вiдтак Атлi мав повне право зичити їх кому завгодно.
   Мюрквiд - "Лiс мороку", див. прим. до строфи 1 "Сказання про Велунда".
  
   7. Кьяр - див. прим. до "Сказання про Велунда".
  
   8. мешканець пустища (heiðingja) - iмовiрно вiд heið - "вересове пустище", тобто хейтi на позначення вовка. У зачинi до "Давньої пiснi про Гудрун" ("Загибель Нiфлунгiв") iдеться про перстень з рунами, перев'язаний вовчим хутром, що Гудрун надiслала Хегнi на знак застороги.
  
   11. чорнi ведмедi (birnir blakkfjallir) - радше "чорношкiрi ведмедi"; тут не зовсiм ясно, в якому сенсi вжито blakk: або "чорний" ("чорно-синiй"), або "блiдий" ("сизий", "бiлий"). Тому, наприклад, в росiйському перекладi Корсуна йдеться про бiлих ведмедiв. Це, до речi, використовують як аргумент для обґрунтування гренландського походження пiснi. З одного боку це має пiд собою певну рацiю: вiдомо, що бiлi ведмедi мають чорну шкiру пiд бiлим хутром. З iншого боку, бiлий ведмiдь Ursus maritimus iсландською називається ísbjörn, себто "крижаний ведмiдь". Але невiдомо, коли саме ця форма набула широкого вжитку у скандинавських мовах.
  
   12. з двору гунiв (ór garði húna) - а тут термiн "гуни" вжито на позначення Гьюкунгiв, тобто в якостi хейтi для героїв. Або це одна з помилок скрипторiв i укладачiв манускрипту.
   Хегнi нащадок - у Хегнi було двоє нащадкiв, Солар i Сневар, тож невiдомо, про кого з них тут iдеться.
  
   14. Бiккi - з iнших пiсень вiдомо, що Бiккi був радником Йормунрекка, конунга готiв, тож тут спочатку можливо йшлося про Будлi (хоча той уже i помер на час цих подiй).
  
   16. Атлi дружинники (at séa heim Atla) - радше "яких бачив [ти] в домi Атлi".
   норни - взагалi-то це духи-охоронцi, богинi долi, але тут вжито в якостi хейтi на позначення жiноцтва. Тобто гунськi жiнки мали плакати над трупами своїх чоловiкiв.
   гунськi воїтельки (Húna skjaldmeyar) - тобто "гунськi щитовi дiви" (цей термiн зустрiчається тут i у строфi 42): образ войовничих жiнок притаманний германськiй традицiї, особливо раннього перiоду (взяти хоча б їхнiй мiфологiзований варiант - валькiрiй), вiдтак вiдбулася iнтерполяцiя цього уявлення i на гунiв. Невiдомо, чи є тут хоч якась iсторична основа.
  
   18. друг боргундiв (vin Borgunda) - єдина схiдногерманська конотацiя Гуннара, не пов'язана з готами. Вiдомо, що бургунди, готи й вандали належали до схiдногерманської спiльноти й розчинилися на теренах Римської iмперiї внаслiдок Великого переселення народiв.
  
   У строфi 21 Гуннар просить принести йому серце Хегнi. Питання: навiщо? Далi в пiснi подається вiдповiдь: мовляв, щоб упевнитися, що бiльше нiхто не знає, де заховано скарби. Але це скидається на пiзнiшу рацiоналiзацiю. Видатний дослiдник Арон Гуревич, посилаючись на вiдсутнiсть подiбних пояснень у "Промовах Атлi гренландських", зазначає, що тут iдеться про рудимент якогось давнього мiфу, одним з елементiв якого було жертвопринесення. Однак уже на момент створення пiснi мiф було втрачено, вiдтак виникла необхiднiсть хоч якось витлумачити таку небуденну жорстокiсть щодо свого родича (до речi, тим самим може пояснюватись i дiя Гудрун щодо своїх синiв вiд Атлi, строфи 36-38).
   Реконструкцiя цього мiфу - питання цiкаве, проте цiлком окреме.
  
   22. Хьяллi - якийсь раб. Тут мiститься цiкаве уявлення, що у боязкої людини серце сильно калатається навiть пiсля смертi, тодi як у хороброї - нi. Це, звичайно, i соцiальний штамп.
  
   24. вiдмiтин коваль (kumblasmið) - тобто той, чия зброя лишає вiдмiтини на ворожих тiлах i обладунках, кеннiнг на позначення воїна.
  
   25. Нiфлунгiв спис (geir niflungar) - унiкальний кеннiнг на позначення конунга.
  
   27. пiсок роздору (rógmalmi) - варiант "метал роздору", бо málmr означає i те, i друге: кеннiнг на позначення золота (рiдше - срiбла).
  
   29. свари шипи (rógþornum) - кеннiнг на позначення як зброї, так i воїнiв.
   ...богiв (sigtífa) - тут може йтися про Атлi та його людей у метафоричному сенсi, але не конче: як зазначає Генрi Беллоуз, цей фрагмент "безнадiйно зiпсовано".
  
   30. ...сонцем пiвденним (sól inni suðrhöllu) - радше "сонцем пiвденних палат", але тут радше за все сталася помилка (мало бути suðrænna замiсть оригiнального suðrhöllu).
   гора Сiгтюра (Sigtys bergi) - тобто "гора Тюра [бога вiйни i двобою] перемоги", себто Одiна; втiм, яка саме гора мається на увазi - достеменно невiдомо.
   кiнь ложа (hölkvi hvílbedjar) - кеннiнг на позначення спальнi або будинку в цiлому.
   кiльце Улля (hringi Ullar) - Улль є локальним норвезьким мисливським божеством, атрибутами якого є лижi, лiк та стрiли, вiдтак його перстень - не прикраса чи знак влади, як притаманно германськiй традицiї, а - можна припустити - особливий перстень для взводу тятиви.
   гризучий вузду (bitul) - тобто кiнь (але це не троп, це звичайне слово).
   скарбiв дарувальник (menvörð) - кеннiнг на позначення конунга, тут: Гуннар.
   Рогнiр чвар (dolgrögni) - радше "Одiн жахливої ворожнечi" (Рогнiр - одне з iмен Одiна), тобто кеннiнг на позначення конунга, тут: Гуннар.
   скриня смертi (dauðs skokkr) - труна, проте може йтися i про мiсце загибелi як таке.
  
   31. кинули в яму (lagði í garð) - "поклали у загорожу", бо garð це передусiм "огороджене мiсце", але може означати i двiр, i замок, i стайню, тож логiчно припустити, що йдеться про яму.
   нищитель перснiв (hringdrifi) - кеннiнг на позначення конунга, тут: Гуннар.
  
   32. ...конем златоногим (jó eyrskáan) - радше "конем, пiдкованим золотом", "взутим у золото".
  
   33. ...звiрят буркотливих (gnadda) - власне gnadda означає "буркотiти", "торохтiти", "ремствувати", видавати нерозбiрливi звуки, тобто тут радше "буркотунiв" чи щось таке. Слово "звiрята" вжито без особливої певностi й додано за аналогiєю з англiйським перекладом Беллоуза й росiйським перекладом Корсуна. В оригiналi жодних звiрят немає. Можливо, до речi, що це своєрiдна паралель до строф 40-42 "Давньої пiснi про Гудрун", де Атлi наснилися зокрема i два цуценяти, чиї серцi вiн з'їв iз медом. Вiдтак пiд "звiрятами"/"буркотунами" маються на увазi водночас i якiсь абстрактнi поросята, й цiлком конкретнi сини Атлi.
   ...що рушили в мару (niflfara) - тобто померли.
  
   35. дiса - хейтi для жiнки, тут: Гудрун (див. прим. до строфи 16, вжиток термiну "норна").
  
   36. володар мечiв (sverða deili) - кеннiнг на позначення конунга, тут: Атлi.
   златодавцi (gulls miðlendr) - кеннiнг на позначення конунгiв.
  
   38. стiйкими мов гори (bernharda) - вiд ber(g) - "гора", але тут можливi варiанти:
   а). bernharda вiд björn - "ведмiдь", тобто "мiцними ведмедями";
   б). bernhjarta, де hjart - "серце": "ведмежосердi", "з ведмежими серцями";
   в). berghjarta - "з кам'яними серцями".
  
   39. долю зростила (sköp lét hon vaxa) - у цiй короткiй фразi наведено один iз центральних мотивiв язичницької фiлософiї (якщо тут можливо вжити такий термiн) давньої Пiвночi. Взагалi ця формула зустрiчається i в сагах. Доля людини уподiбнюється до рослини, за якою годиться наглядати: докладати усiх зусиль для того, щоб гiдно зустрiти свiй присуд незалежно вiд його фактичної сутностi (а загалом iдеться про смерть). Стосовно Гудрун це означає, що вона йшла до цього епiзоду (вбивство синiв i чоловiка, помста за братiв, знищення палацу гунiв) усе життя, а тi негаразди, що траплялися з нею, були лише черговими етапами цього шляху, i що вона все зробила як належить з точки зору хоч етичної, хоч естетичної, хоч метафiзичної. Цiкаво, що героїню "Пiснi про Нiбелунгiв", яка семантично вiдповiдає Гудрун, автор цiлком конкретно засуджує, називає "вiдьмою" i "дияволицею" (втiм, див. строфу 35 - "дiса безумна").
  
   42. Мюркхейм - те саме, що Мюрквiд.
  
   43. ...трьох люду правителiв - Атлi та його двох синiв, або ж Атлi, Гуннара i Хегнi (так, i тут Гудрун опосередковано є причиною загибелi братiв), або нарештi Атлi, Гуннара й Сiгурда (з тексту "Саги про Вольсунгiв" можна зробити i такий висновок, див. епiзод, де Гудрун i Брюнхiльд починають сваритися через те, хто де має стояти пiд час купання в рiчцi), i це ми ще не беремо пiснi "Пiдбурювання Гудрун" i "Промови Хамдiра", де через Гудрун також вiдбулося кiлька смертей серед аристократичної верстви...

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"