Йейтс Вiльям Батлер. Великдень 1916

Вiльям Батлер Йейтс

Великдень 1916

Я стрiв їх, як день ся закрив.

З обличчями сяйними йшли

З роботи мiж сiрих домiв

Минулого вiку вони.

Я йшов там, киваючи їм,

Чи кидав поштиву дурню,

Чи трохи затримався, щоб

Поштиву сказати дурню.

Я думав про те, що скажу

Дотепне або щось утну,

Аби звеселити друзяк

У клубi навколо вогню,

Цiлком я був певен: тепер

Вже зношено блазня вбрання:

Змiнилось все без вороття:

Страшна народилась краса.

Ця жiнка марнує свiй день

На доброї волi глупоту,

Вночi ж сперечається, ген

Аж поки не зiрве голос.

Чий голос солодший її,

Коли, гарна i молода,

Гнала вона зграю хортiв?

А цей чоловiк школу мав

Й чвалав на крилатiм конi;

Його помiчник й побратим

До нашого вiйська пристав;

Вiн слави би врештi зажив -

Чутливу натуру бо мав,

I мрiї, смiливi й п'янкi.

А iншого я уявив

Розпусним i п'яним хамлом.

Чимало дурнi вiн зробив

Порiвняно з кожним iз тих,

Хто є коло серця мого;

Та все ж я його пом'яну.

Вiн також - частина життя,

На цiм й вiн змiнився шляху,

Обернений без вороття:

Страшна народилась краса.

Серця лиш єдина мета

Крiзь лiто i зиму, немов

Закляттям на камiнь зверта,

Спиняють життя струмок.

Ось кiнь по дорозi чвала,

Ось вершник, ось птах, що летить

У небi високiм мiж хмар,

Щомитi зазнаючи змiн.

Копита ковзають в прибiй,

А кiнь уже плещеться там.

Курiпки пiрнають у став

I кличуть курiпок-самцiв.

Вони щохвилини живуть,

Та камiнь всерединi всiх.

Коли забагато принiс

У жертву - нiмiють серця.

Коли ж буде досить офiр?

Вiд Неба нам доля така -

Шептати iм'я за iм'ям,

Як мати шепоче, коли

Дитина нарештi лягла,

Втомившись за день вiд гульби.

Неначе настала вже нiч?

Нi, нi, то не нiч, то є смерть;

Чи треба цi смертi усi?

Вже Англiя править тепер,

Вже сказано й зроблено все.

Ми знали їх мрiї; досить,

Щоб знати - за мрiю вмерли.

А раптом надмiр любовi

Їх вразив би їхньою смертю?

Тож я впишу в цей вiрш:

МакДонах i МакБрайд,

I Коннолi, i Пiрс¹,

Вiднинi i навiк,

Усюди, де зелень, вони

Змiнили все без вороття:

Страшна народилась краса.

William Butler Yeats

Easter 1916

I have met them at close of day

Coming with vivid faces

From counter or desk among grey

Eighteenth-century houses.

I have passed with a nod of the head

Or polite meaningless words,

Or have lingered awhile and said

Polite meaningless words,

And thought before I had done

Of a mocking tale or a gibe

To please a companion

Around the fire at the club,

Being certain that they and I

But lived where motley is worn:

All changed, changed utterly:

A terrible beauty is born.

That woman's days were spent

In ignorant good-will,

Her nights in argument

Until her voice grew shrill.

What voice more sweet than hers

When, young and beautiful,

She rode to harriers?

This man had kept a school

And rode our winged horse;

This other his helper and friend

Was coming into his force;

He might have won fame in the end,

So sensitive his nature seemed,

So daring and sweet his thought.

This other man I had dreamed

A drunken, vainglorious lout.

He had done most bitter wrong

To some who are near my heart,

Yet I number him in the song;

He, too, has resigned his part

In the casual comedy;

He, too, has been changed in his turn,

Transformed utterly:

A terrible beauty is born.

Hearts with one purpose alone

Through summer and winter seem

Enchanted to a stone

To trouble the living stream.

The horse that comes from the road.

The rider, the birds that range

From cloud to tumbling cloud,

Minute by minute they change;

A shadow of cloud on the stream

Changes minute by minute;

A horse-hoof slides on the brim,

And a horse plashes within it;

The long-legged moor-hens dive,

And hens to moor-cocks call;

Minute by minute they live:

The stone's in the midst of all.

Too long a sacrifice

Can make a stone of the heart.

O when may it suffice?

That is Heaven's part, our part

To murmur name upon name,

As a mother names her child

When sleep at last has come

On limbs that had run wild.

What is it but nightfall?

No, no, not night but death;

Was it needless death after all?

For England may keep faith

For all that is done and said.

We know their dream; enough

To know they dreamed and are dead;

And what if excess of love

Bewildered them till they died?

I write it out in a verse -

MacDonagh and MacBride

And Connolly and Pearse

Now and in time to be,

Wherever green is worn,

Are changed, changed utterly:

A terrible beauty is born.

1) Ватажки "Великоднього повстання" 1916 року.

Комментарии: 1, последний от 03/06/2016. © Copyright Йейтс Вiльям Батлер (Hagen_a@i.ua) Размещен: 24/04/2016, изменен: 24/04/2016. 7k. Статистика. Стихотворение: Поэзия Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Переклад поеми (+оригiнальний текст) В.Б. Йейтса, присвячений подiям "Великоднього повстання" в Iрландiї 1916 року. Героям слава.

Йейтс Вiльям Батлер : другие произведения.

Великдень 1916