Сноррi Стурлусон (?). Роздiли 1-6

1. Про Квельдульфа ґазду

Ульфом звався син Бьяльфi й Халльбери, дочки Ульфа Лютого. Вона була сестрою Халльбьорна Напiвтроля з Храфнiсти, батька Кетiля Лосося. Ульф був чолов'яга кремезний i дужий, аж нiхто не мiг iз ним зрiвнятися. Ще замолоду вiн ходив у виправи з вiкiнгами. Вiн побратався з мужем, який звався Бердла-Карi¹, чоловiком гiдним i дуже звитяжним, сильним i вiдважним. То був берсерк. Вони з Ульфом мали спiльний гаманець i були близькими друзями.

Коли вони полишили походи, рушив Карi до себе додому до Бердли. Вiн був дуже заможним. Карi мав трьох дiтей. Його син звався Ейвiнд Ягня, iнший - Ельвiр Тихий², а його дочку звали Сальбьорг. Вона була жiнкою дуже красивою i статною. На нiй женився Ульф. Тодi вiн також повернувся до свого обiйстя. Ульф був рiвно багатим на землi й майно. Вiн посiв край, яким володiли його пращури, i зробився там господарем.

Тож як сказано, Ульф був сумлiнним ґаздою. Вiн мав звичку рано прокидатися, а тодi йшов до робiтникiв чи ремiсникiв, наглядав за худобою й ланами, а iнодi говорив з людьми, що потребували його порад. Вiн мiг дати раду в багатьох справах, бо був кмiтливим. Але надвечiр вiн робився дратiвливим, тож мало хто мiг перемовитись iз ним, i сонливим. Пiшов серед люду поголос, що вiн - перевертень. Тому його нарекли Квельдульфом³.

Квельдульф мав двох синiв. Старшого звали Торольфом, а молодшого - Грiмом. Коли вони пiдросли, то обидва стали такими ж кремезними й дужими, як i їхнiй батько. Торольф був гожий i вельми вправний. Вiн удався у родичiв своєї матерi, дуже веселий i проворний, i з завзяттям брався за будь-яку справу. Йому щастило дружити з усiма. Грiм був чорнявий i негарний, схожий на батька за виглядом i вдачею. Вiн став дуже працьовитим. Вiн добре знався на роботi по дереву й залiзу i зробився великим майстром. Взимку вiн часто вирушав на довгому човнi ловити оселедцi, й мав при собi чимало челядi⁴.

Коли Торольф мав двадцять зим, надумав вiн пiти у похiд. Квельдульф дав йому бойовий корабель. Тодi ж вирядилися у виправу й сини Бердла-Карi, Ейвiнд i Ельвiр, - вони мали великий загiн i ще один корабель, - i вирушили влiтку у вiкiнг, узяли собi здобичi й щедро дiлилися [зi своїми людьми - прим. пер.]. Тож вони кiлька лiт провели у вiкiнгах, а зими перебували вдома у своїх батькiв. Торольф привозив додому чимало добра й вiддавав батьковi й матерi. Тодi було просто здобути статок й визнання. Квельдульф уже постарiв, а його сини геть виросли.

2. Про Ельвiра й Сольвейг

Аудбьорном звався тодiшнiй конунг над фюльком⁵ Фiорди. Хроальдом звався його ярл, а Торiром - ярлiв син.

Тодi ж жив ярл Атлi Кощавий. Вiн мешкав у Гауларi. Його дiтьми були Халльстейн, Хольмстейн, Херстейн i Сольвейг Прегарна.

Якось восени до Гаулару прибуло чимало люду на осiнню требу. Там побачив Ельвiр Тихий Сольвейг i одразу ж закохався. Потiм вiн просив її руки, але ярл не завважив його гiдним i вiдмовив. Згодом Ельвiр склав багато пiсень на честь Сольвейг. Вiн так тужив за нею, що геть облишив походи, й вiдтодi Торольф i Ейвiнд Ягня ходили у виправи без нього.

3. Харальд бере владу

Харальд, син Хальфдана Чорного, перебрав батькiв спадок у Схiдному Вiку. Вiн отримав своє прiзвисько через те, що дав непорушну клятву не торкатися волосся гребiнцем, доки не стане єдиним повновладним конунгом в усiй Норвегiї. Його кликали тодi Харальдом Косматим. Потiм вiн бився iз найближчими конунгами й перемiг їх, i про те є старi перекази. Потiм вiн зайняв Упплонд. За тим рушив вiн на пiвнiч у Трандхейм i мав там багато битв, доки не став єдиним владикою над усiм Трендалагом.

Потому вiн вирушив у Наумудаль проти двох братiв, Херлауга й Хроллауга, якi були тамтешнiми конунгами. Коли брати почули про наближення його вiйська, Херлауг iз дванадцятьма чоловiками спустився у курган, який уже три роки як насипали для нього. Потiм курган завалили. А Хроллауг конунг облишив княжий престол, узяв звання ярла, пiшов пiд владу Харальда конунга i вiддав йому свою державу. Так привернув Харальд конунг фюльки Наумудаль i Халогаланд. Вiн поставив там правити своїх людей.

Потiм зiбрав Харальд конунг у Трандхеймi корабельне вiйсько й рушив на пiвдень у Мерi, мав там битву з Хунтьофом конунгом i перемiг. Там загинув Хунтьоф. Так Харальд конунг заволодiв Пiвнiчним Мерi й Раумсдалем.

А Сельвi Розлам, син Хунтьофа, врятувався, прибув у Пiвденний Мерi до Арнвiда конунга, просив його про допомогу й мовив так:

- Хоча нинi нещастя спiткало нас, недовго мине, доки те саме нещастя не трапиться з вами, бо Харальд, я гадаю, прибувши сюди з вiйськом, оберне весь люд на рабiв i запанує тут так само свавiльно, як нинi у Пiвнiчному Мерi й Раумсдалi. На вас чекає те саме випробування, через яке пройшли ми, i вам також доведеться захищати вашi статки i вольностi, й випробувати справою усiх людей, якi стануть на ваш бiк, i я хочу приєднатися до вас iз моїм вiйськом в боротьбi проти цiєї наруги й нерiвностi. Чи ваша воля вчинити, як у Наумудалi, й зробитися рабами Харальда? Хоч мiй батько i загинув, вiн залишився конунгом, замiсть того, аби стати пiдданцем iншого конунга пiд кiнець життя. Гадаю, так має вчинити кожен, хто хоче бути рiшучим i завзятим.

Тi слова переконали конунга зiбрати вiйсько i боронити свiй край. Тодi вiн уклав iз Сельвi союз i направив послання до Аудбьорна конунга, що правив у фюльку Фiорди, щоб той прибув до них зi своїм вiйськом. Посланцi прибули до Аудбьорна конунга, переказали, що мали, а той став радитися з друзями, i всi йому радили скликати ратi й вирушати на пiдмогу до Мерi, як його просили. Аудбьорн конунг велiв вирiзати ратну стрiлу⁶ й пустити її по всiй державi. Вiн послав гiнцiв до могутнiх людей iз проханням приєднатися до нього.

Коли гiнцi прибули до Квельдульфа i переказали, що конунг волiє, аби Квельдульф вирушав до нього з усiма своїми людьми, той вiдказав:

- Конунг може вважати, що я мушу йти до нього, щоб захищати свою землю, коли вiйна буде у фюльку Фiорди. I я не думаю, що маю вирушати на пiвнiч у Мерi, щоби битися задля захисту тої країни. Ви можете переказати нашому конунговi, коли його зустрiнете, що Квельдульф залишиться вдома, не збиратиме вiйсько i не виступить збройно проти Харальда Косматого, бо я гадаю, що той має достатнiй тягар талану, а наш конунг не має його й жменьки.

Тож посланцi повернулися до конунга й переказали йому, що Квельдульф сидiтиме в себе в обiйстi.

4. Про походи Харальда

Аудбьорн конунг вирушив зi своєю раттю й ополченням на пiвнiч до Мерi й зустрiвся з Арнвiдом конунгом i Сельви Розламом, i разом у них вийшло чимале вiйсько. Харальд конунг тодi прибув з пiвночi зi своїм вiйськом i зiйшовся з ними пiд островом Сольскель. Там вiдбулася велика битва, з обох бокiв загинуло багато люду. Пали двоє Харальдових ярлiв, Асгаут i Асбьорн, i двоє синiв Хакона Хладаярла⁷, Грьотгард i Херлауг, i ще чимало iнших видатних мужiв, а з вiйська Мерi - Арнвiд i Аудбьорн конунги. А Сельвi Розлам утiк звiдти, подався у вiкiнги i згодом чинив сильну шкоду державi Харальда конунга, через що його i нарекли Розламом. Пiсля того Харальд конунг пiдкорив Пiвденний Мерi.

Вемунд, брат Аудбьорна конунга, тримав Фiорди й зробився там конунгом. Настала осiнь, i люди радили Харальдовi конунгу не вирушати на пiвдень на [мис - прим. пер.] Стад о такiй порi. Тодi Харальд конунг посадив Рагнвальда ярла керувати обома Мерi й Раумсдалем, а сам завернув на пiвнiч до Трандхейму, i мав при собi силу-силенну люду.

Тої ж осенi сини Атлi [Кощавого - прим. пер.] навiдали Ельвiра Тихого i зажадали його вбити. Вони мали сильно багато вiйська, тож Ельвiр не мiг встояти та втiк. Вiн подався на пiвнiч у Мерi й зустрiв Харальда конунга, пiшов пiд його руку i восени вирушив iз ним на пiвнiч до Трандхейму, зробився дуже наближеним до конунга i ще довго потiм був його скальдом.

Тої зими рушив Рагнвальд ярл суходолом на пiвдень через [озеро?] Ейд у Фiорди, де його нишпорки шукали слiди Вемунда конунга, й вiдшукали його вночi, в мiстечку Наустдаль, де Вемунд перебував на учтi. Тодi Рагнвальд ярл оточив будинок i спалив конунга живцем, а з ним - дев'ять десяткiв людей. Пiсля того прибув Бердла-Карi до Рагнвальда ярла на обладнаному бойовому кораблi, i вони обоє рушили на пiвнiч до Мерi. Рагнвальд узяв тi судна, що ранiше належали Вемундовi конунгу, i все рухоме майно, яким той володiв. А Бердла-Карi рушив далi на пiвнiч до Трандхейму, де зустрiвся з Харальдом конунгом i став його людиною.

Згодом Харальд конунг вирушив на пiвдень i привернув до себе Фiорди й Фьялiр, де назначив правити своїх людей. Вiн поставив Хроальда ярла над фюльком Фiорди.

Харальд конунг був дуже пiдозрiлим щодо того, аби в тих краях, якi тепер опинилися пiд його владою, нiхто не повстав, i пильнував за ландманами⁸ й могутнiми бондами, i за всiма, хто на його думку мiг пiти проти нього, i кожному надав на вибiр одне з двох: або стати його слугою, або виїхати з країни, а решту карали чи й убивали, а в декого були пошкодженi руки i ноги. Харальд конунг привласнив усi дiдизни⁹ й усi землi, обжитi й необжитi, а рiвно й море i води, i всi поселяни мали тепер тримати землю вiд його iменi, тож всi вони, лiсоруби, солевари, мисливцi й рибалки, - весь той люд мав йому коритись.

Тож тодi багато хто полишив країну, було заселено широкi землi як на сходi - у Ямталандi й Хельсiнгаландi, так i на заходi - Пiвденнi острови¹⁰, Дублiнський лiс¹¹, Iрландiя, Нормандiя у Валландi¹², Катанес¹³ у Шотландiї, Хьяльтланд¹⁴, Оркнейськi й Фарерськi острови. I ще на той час вiдкрили Iсландiю.

5. Конунг шле послання до Квельдульфа

Харальд конунг зупинився зi своїм вiйськом у Фiордах. Вiн розiслав гiнцiв по країнi на пошуки тих людей, якi ще його не навiдали, та якi, на його думку, могли прислужитися.

Конунговi посланцi прибули до Квельдульфа й знайшли там гарний прийом. Вони не барилися зi своєю справою, сказавши, що конунг волiє, аби Квельдульф прибув до нього.

- Конунг чув, - сказали вони, - що ти муж видатний i з могутнього роду. Ти мiг би дiстати вiд нього велику пошану. Конунг сильно дбає, щоби мати при собi людей, про яких вiдомо, що вони знанi мiццю й звитягою.

Квельдульф вiдповiв, кажучи, що вiн уже застарий, аби вирушати кудись у мандри.

- Лiпше я тепер сидiтиму вдома, нiж служитиму конунговi.

Тодi мовив посланець:

- Хай тодi твiй син їде до конунга. Вiн є муж великий i войовничий. Конунг зробить тебе ландманом, якщо ти схочеш йому служити.

- Не хочу я, - вiдказав Грiм, - бути ландманом за життя мого батька, бо вiн має стояти надi мною, доки живий.

Посланцi виїхали звiдти, прибули до конунга i переказали йому все те, що почули вiд Квельдульфа. Конунг набурмосився й зауважив, кажучи, що цi люди надто гордовитi, або навiть щось та замислили.

Ельвiр Тихий був там неподалiк i попрохав конунга не гнiватися.

- Сам поїду до Квельдульфа й переконаю його прибути до вас, якщо для вас це так важливо.

Згодом прибув Ельвiр до Квельдульфа й сказав, що конунг розiзлився i не буде пуття, якщо жоден з них не поїде, i ще сказав, що вони будуть у конунга у великiй пошанi, якщо той завважить їх гiдними, i ще сказав, i то таки була правда, що конунг щедрий зi своїми людьми на добра й почестi.

Квельдульф же вiдказав, що має передчуття:

- Ми не дiстанемо добра вiд цього конунга, i я до нього не поїду. Але якщо Торольф повернеться влiтку додому, тодi його вмовимо поїхати до конунга i стати його людиною. Перекажи конунговi, що я i всi, хто до мене дослухається, триматимемося дружньо до нього. Я ж i надалi керуватиму тут усiм пiд його рукою, як було за минулого конунга, якщо вiн зволiє, щоб так було, а далi подивимось, як нам поведеться iз цим конунгом.

За тим вирушив Ельвiр до конунга й доповiв, що Квельдульф пришле до нього свого сина, i сказав, що той лiпше пiдходить на таке дiло, але його нема вдома. Конунг на те пристав. Улiтку вiн вирушив до Согну, а восени повернувся на пiвнiч до Трандхейму.

6. Як радилися Торольф i Квельдульф

Торольф син Квельдульфа i Ейвiнд Ягня повернулися додому з вiкiнгу восени. Торольф поїхав до свого батька.

Вiдбулася мiж ними розмова. Торольф спитав, у якiй справi приїжджали посланцi Харальда. Квельдульф вiдповiв, що конунг прислав наказ, аби вiн, Квельдульф, або хтось iз його синiв став його людиною.

- А ти що на те вiдказав? - спитав Торольф.

- Я сказав те, що мав на думцi - що нiколи не пiду пiд руку Харальда конунга, i ви обоє вчинили б так само, якби на те була моя воля. Здається менi, що скiнчиться тим, що ми всi дiстанемо загибель через того конунга.

- Тодi все пiде геть не тим робом, - вiдказав Торольф, - як менi здається, бо я собi замислив дiстати вiд нього великi почестi, готовий поїхати до конунга i стати його людиною, адже чув, що в його хiрдi¹⁵ - найвидатнiшi мужi. Кортить менi потрапити до їхнього кола, якщо вони схочуть прийняти мене. Цих людей шанують значно бiльше, нiж будь-кого у цiй країнi. Про конунга менi казали, що вiн вельми щедрий на дарунки для своїх людей i не зволiкає вшанувати їх i надiляти їх владою, якщо вважає гiдними. I довелося менi чути, що всi, хто поверталися до нього спиною i не оцiнили його дружби, зрештою не дiстали добра, дехто полишив країну, а дехто зробився безземельним. Здається менi подиву гiдним, батечку, що такий розумний i ласий до шани чоловiк, як ти, не бажаєш прийняти таку честь, яку конунг робить тобi. I якщо ти гадаєш, нiби передбачаєш, що вiд цього конунга ми дiстанемо саме лихо, то чом ти не вирушив битися проти нього з тим конунгом, пiд яким був ранiше? I тепер менi здається, що це вже геть негодяща справа не бути йому анi другом, анi недругом.

- Так i сталося, - мовив Квельдульф, - як менi гадалося, що не здобули перемоги тi, хто рушив битися проти Харальда Косматого на пiвнiч у Мерi. Й так само справдиться, що Харальд накоїть багато шкоди моїм родичам. А ти, Торольфе, роби як сам знаєш. Я не чекаю, що, коли ти опинишся серед дружинникiв Харальда, то вважатимешся нездiбним чи не зрiвняєшся з iншими звитяжцями у жоднiй кривавiй борнi. Проте зважай, не перебiльшуй власнi сили й не змагайся з могутнiшими вiд тебе. А втiм, ти все одно вчиниш на свiй розсуд.

А коли Торольф зiбрався в дорогу, Квельдульф пiшов з ним до корабля, обiйняв i побажав йому доброї путi й щасливого вороття.

Примiтки

1) Себто "Карi з Бердли".

2) Точний сенс прiзвиська Ельвiра - питання дискусiйне. Iсландське hnúfa в основному значеннi - "вiдсiкання" (був навiть такий юридичний термiн, покарання раба за крадiжку, коли тому вiдрiзали нiс чи вуха). Але тут, згiдно словника Вiгфуссона-Клiсбi, йдеться про спорiднення з латинським naso, silus, silius ("спокiй, тиша"). Це лише гiпотеза, проте з тексту саги випливає, що саме таке прiзвисько краще характеризує цього героя, як ми ще побачимо.

3) Себто "Вечiрнiм Вовком" (iсл. Kveld-Úlfr).

4) В оригiналi húskarlar, себто "хатнiй люд", "хатнi робiтники" - переважно особисто вiльнi, хоч i незаможнi поселяни, що мешкали в обiйстi господаря хутора й працювали на нього; те саме, що húsmenn або heimamenn.

5) Фюльк (fylki) - дослiвно "народ", себто країна, одна з iсторичних областей (тут - Норвегiї), але також вживається i в значеннi "полк", великий бойовий загiн.

6) Ратна стрiла (iсл. herör) - особливий знак, яким збирали ополчення.

7) Себто ярла Хладiру (iсторична область у Норвегiї).

8) Ландман (лендрман, вiд iсл. lenda menn) - у середньовiчнiй Норвегiї спочатку посада (згодом титул) королiвського намiсника, в обов'язки якого входило збирати податки й пiдтримувати належний рiвень законностi. Але конкретно тут, радше за все, йдеться про стару мiсцеву аристократiю.

9) В оригiналi óðal - невiд'ємна родова земельна власнiсть, що передавалася за спадком. Теза про те, що Харальд конунг вiдiбрав одаль у поселян, не вiдповiдає дiйсностi: протягом усiєї iсторiї Норвегiї там серед селянства зберiгався певний вiдсоток тих, хто мав у власностi успадковану землю.

10) Гебридськi острови.

11) В оригiналi Dyflinnarskíði; ймовiрно, iдеться про дику мiсцину, де згодом звели Дублiн.

12) Валландом (країною валiв, себто кельтiв) називали то Францiю, то Уельс.

13) Iсторична область на пiвнiчному сходi Шотландiї мiж затокою Морi-Ферт i Пiвнiчним морем. Походження назви не зовсiм прозоре: або мис Кетiля, або нiс Кетiля. Так чи iнакше, норвежцi активно колонiзували цей край з давнiх-давен.

14) Шетландськi острови.

15) Хiрд (iсл. hirð) - придворне вiйсько, особистий загiн володаря, у схiдних слов'ян - дружина.

Оставить комментарий © Copyright Сноррi Стурлусон (?) (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 23/07/2015, изменен: 06/09/2015. 18k. Статистика. Глава: Проза, Переводы Сага про Егіля сина Лисого Гріма Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Першi шiсть роздiлiв. Чернетка. Головно тут iдеться про пращурiв Егiля, а також про конунга Харальда Косматого.

Сноррi Стурлусон (?) : другие произведения.

Роздiли 1-6