Сноррi Стурлусон (?). Роздiли 7-12

7. Про Бьоргольфа й Хiльдiрiд

Бьоргольфом звався чоловiк з Халогаланду. Вiн жив на островi Торгар. Вiн був ландманом, могутнiм i заможним, а за силою, зростом i походженням - наполовину гiрським тролем. Вiн мав сина наймення Брюнольф. Той удався в батька. Бьоргольф тодi постарiв i лишився вдiвцем, передав усi справи до синових рук i велiв йому знайти жiнку. Брюнольф побрався iз Хельгою, дочкою Кетiля Лосося з Храфнiсти. Бардом звали їхнього сина. Вiн рано змужнiв, зробився красивим i дуже принадним.

Якось восени вiдбулося велелюдне свято, i були там Бьоргольф iз сином найпочеснiшими гостями. Ввечерi за звичаєм провели жеребкування, кому з ким пити у парi. Був на тому святi один муж наймення Хегнi. В нього був дiм на островi Лека. Хегнi був чоловiк вельми заможний, гарнiший вiд усiх i розумний, але незнатного роду, i зробив себе сам¹. Вiн мав пригожу дочку, її звали Хiльдiрiд. Їй випало сидiти поруч iз Бьоргольфом. Того вечора вони багато балакали. Вiн уподобав дiвчину. Свято незабаром скiнчилося.

Тої ж осенi старий Бьоргольф подався в путь на своєму кораблi, i тридцять чоловiк iз ним. Вiн прибув на Леку, i з двадцятьма людьми рушив до маєтку, а десятеро стерегли корабель. Коли вони наблизилися до садиби, назустрiч їм вийшов Хегнi, ґречно привiтав, запросив його iз подорожнiми до себе, Бьоргольф на те пристав, тож пiшли вони в хату. Коли вони зняли верхнiй одяг, наказав Хегнi принести дiжку пива. Частувала ж гостей Хiльдiрiд, ґаздина дочка.

Бьоргольф пiдкликав Хегнi бонда i мовив:

- Маю до тебе справу i хочу, аби донька твоя поїхала до мене додому, а нинi вiзьму з нею неповний шлюб.

А Хегнi не мав iншого виходу, крiм як зробити, як зволiв Бьоргольф. Той дав йому ейрiр² золота i пiшов з дiвчиною в лiжко. Тодi Хiльдiрiд поїхала з Бьоргольфом на Торгар. Брюнольф завважив таке дiло кепським.

Бьоргольф i Хiльдiрiд мали двох синiв. Одного звали Хареком, а iншого - Храйреком. Потiм Бьоргольф помер. I щойно його винесли з хати, Брюнольф наказав Хiльдiрiд iз синами забиратися геть. Вона повернулася на Леку до свого батька, i там зростали її сини. Були вони красивi, невеликого зросту, вельми розумнi й удалися у родичiв матерi. Прозвали їх синами Хiльдiрiд. Брюнольф невисоко їх цiнив i не дав нiчого з батькового спадку. Хiльдiрiд була спадкоємницею Хегнi, тож вона й сини її отримали майно по його смертi, мешкали на Лецi й мали численнi статки. Вони були ровесниками, Бард син Брюнольфа й сини Хiльдiрiд. А тi батько й син, Брюнольф i Бьоргольф, довго їздили до фiнiв³ збирати данину.

На пiвночi Халогаланду є фiорд наймення Вефснiр. Там стоїть острiв пiд назвою Алост, великий i гарний. Тамтешня господа зветься Санднес. Там мешкав муж наймення Сiгурд. Вiн був найбагатшим на пiвночi. Вiн був ландманом i видатним розумакою. Сiгрiд звалася його дочка, i вважалася вона найгарнiшою в Халогаландi. Вона була єдиною дитиною, тож мала отримати спадок Сiгурда, батька свого.

Бард син Брюнольфа зiбрався у похiд, мав корабель i три десятки людей. Вiн рушив на пiвнiч на Алост i прибув до Санднесу до Сiгурда. Бард узяв слово i просив руки Сiгрiд. А позаяк вiн отримав схвальну вiдповiдь, то сталося так, що Бард i дiвчина заручилися. Весiлля вирiшили зробити наступного лiта. Тодi Бард мусив повернутися на пiвнiч.

8. Торольф зробився людиною конунга

Того лiта Харальд конунг надiслав усiм могутнiм людям Халогаланду, з якими вiн ще не зустрiчався, наказ прибути до нього. Брюнольф вирiшив поїхати до нього разом з Бардом, своїм сином. Восени вони вирушили на пiвдень до Трандхейму i зустрiли конунга там. Вiн їх прийняв найкращим чином. Тодi Брюнольф зробився ландманом конунга. Конунг дозволив йому їздити по учтах⁴ бiльше, нiж вiн робив до того. Також йому дозволили наїжджати до фiнiв, торгувати з ними i збирати для конунга данину в горах. Потiм Брюнольф повернувся додому, а Бард став хiрдманом⁵ конунга.

З усiх своїх людей конунг найбiльше шанував скальдiв. Вони сидiли на високому мiсцi навпроти нього. Найближче сидiв Аудун Лихий Скальд. Вiн був там найстаршим i служив скальдом Хальфдановi Чорному, батьковi Харальда конунга. Далi сидiв Торбьорн Ламаний Рiг, ще далi - Ельвiр Тихий, а поруч iз ним було мiсце Барда. Там його називали Бардом Бiлим або Бардом Сильним. Вiн добре ладнав там з усiма. Мiж ним i Ельвiром було мiцне побратимство.

Тої ж осенi прибули до Харальда конунга Торольф син Квельдульфа та Ейвiнд Ягня, син Бердла-Карi. Там їх зустрiли гостинно. Вони мали добре обладнану снеку⁶ на двадцять веслярiв, на якiй ранiше ходили у вiкiнги. Їм та їхнiм людям дали мiсце у гостинному покої.

Там вони i лишалися, поки не надiйшов час явитися до конунга, i з ними йшли Бердла-Карi та Ельвiр Тихий. Вони привiтали конунга.

I коли ввiйшов син Квельдульфа, мовив Ельвiр Тихий:

- Як я казав минулого лiта, що Квельдульф направить його до вас, так i сталося. Вiн завжди тримає слово. Нинi ви бачите надiйний доказ, що вiн бажає бути вам другом, якщо послав сюди служити вам свого сина, вельми гiдного мужа, як ви тепер можете бачити. Прохання Квельдульфа й усiх нас, аби ти вшанував Торольфа i возвеличив його при собi.

Конунг вiдповiв на це схвально i мовив, що так i зробить:

- Якщо Торольф доведе менi, що його мужнiсть дорiвнює його шляхетному вигляду.

Так пiшов Торольф пiд руку конунга i став його воїном, а Бердла-Карi й Ейвiнд Ягня, син його, вирушили на пiвдень на тому кораблi, на якому Торольф прибув на пiвнiч. Тодi Карi й Ейвiнд поїхали до себе додому. Торольф лишався при конунговi, i той посадив його поруч iз Ельвiром Тихим i Бардом, i зробилося мiж ними трьома мiцне братерство.

Тодi люди казали про Торольфа й Барда, що вони рiвня одне одному за вродою, зростом, силою й усiма принадами. Нинi Торольф опинився у найбiльшiй довiрi у конунга, так само, як i Бард.

А коли минула зима i йшлося до лiта, просив Бард конунга вiдпустити його влаштувати справи й виконати обiцянку, яку вiн дав торiк. А конунг, дiзнавшись, яке дiло Бард має зробити, дозволив йому вирушати. Коли вiн дав згоду, Бард запропонував Торольфовi поїхати з ним на пiвнiч. Мовив вiн, i то була правда, що вiн там може зустрiти багато своїх родичiв, з якими до того не бачився. Торольфовi здалося те бажаним, i вiн вiдпросився у конунга, а тодi вони, маючи годящий корабель i супутникiв, вирушили своїм шляхом, щойно були готовi. Коли вони прибули на Торгар, то послали людей до Сiгурда нагадати йому про справу, про яку домовлялися торiк. Сiгурд вiдказав, що готовий дотримати слова, тодi визначили день весiлля, тож мусив Бард прибути на пiвнiч до Санднесу.

I коли настав час для зустрiчi, виїхали Брюнольф i Бард, а з ними повно поважного люду, родичiв i кревних⁷. Сталося так, як i казав Бард, що Торольф зустрiв там чимало своїх родичiв, з якими до того нiколи не зустрiчався. Тож вони їхали, доки не дiсталися Санднесу, i там вiдбулося бучне застiлля. А пiсля свята Бард вирушив додому зi своєю жiнкою i лишився там на все лiто, i Торольф iз ним. А восени повернулися вони на пiвдень до конунга i зимували з ним.

Тої зими помер Брюнольф. Тодi взнав Бард, що має отримати спадок, i попросив конунга вiдпустити його додому, i той дозволив. А до того зробив Барда ландманом, яким був його батько, i надав йому право вейцли, яке мав i Брюнольф. Бард приїхав додому i став там великим хевдiнгом⁸. А сини Хiльдiрiд нiчого не отримали з того спадку. Бард i його дружина мали сина, якого нарекли Грiмом. Торольф лишався при конунговi й був там у великiй пошанi.

9. Битва у Хаврсфiордi. Торольф жениться

Харальд конунг наказав збирати велике ополчення й морську рать, i загони зiйшлися до нього з усiєї країни. Вiн подався з Трандхейму i вирушив на пiвдень. Вiн почув, що величезне вiйсько зiбралося в Агдiрi, в Рогаландi й у Хордаландi, i що збирали його по всiх тих землях, а також зi Схiдного Вiку, i там є чимало могутнiх людей, що прибули туди з метою боронити країну вiд Харальда конунга.

Харальд конунг тримав свої сили на пiвночi. Вiн узяв собi великий корабель з ватагою корабельникiв. На носi там стояли Торольф син Квельдульфа, Бард Бiлий i сини Бердла-Карi, Ельвiр Тихий i Ейвiнд Ягня, а ще там були дванадцять конунгових берсеркiв. Супротивники зустрiлися на пiвднi Рогаланду, в Хаврсфiордi. Там вiдбулася найзапеклiша битва, яку коли-небудь мав Харальд конунг, i багатенько люду погинуло в кожному вiйську. Конунг рушив свiй корабель уперед, i там була найлютiша борня. А скiнчилося тим, що Харальд конунг здобув перемогу, i там згинув Торiр Довгопикий, конунг Агдiру, а Кьятвi Багатий втiк зi своїми воїнами, хто ще тримався на ногах, окрiм тих, якi потрапили у полон пiсля битви.

Тодi перерахували вiйсько Харальда конунга, i було там багато загиблих, i чимало поранених. Торольф дiстав сильну рану, а Бард ще сильнiшу, i не знайшлося на кораблi конунга жодного воїна, хто уник би поранення, крiм тих, кому не шкодило залiзо, а то були берсерки. Тодi велiв конунг перев'язати поранених, дякував їм за звитягу й високо оцiнив тих, якi здалися йому найвiдважнiшими, й вiдзначив корабельних кормчих, i тих бiйцiв, що стояли на носi й у переднiй частинi корабля, i зичив їм ще бiльшi почестi, нiж вони мали до того. То була остання битва Харальда конунга у межах країни, а пiсля того вiн уже не зустрiчав спротиву, й оволодiв усiєю Норвегiєю. Конунг наказав лiкувати бiйцiв, що лишилися живими, й поховати померлих за тодiшнiм звичаєм.

Торольф i Бард лежали недужi. Рана Торольфа загоїлась, а Бардова виявилася смертельною.

Тодi попросив вiн покликати до нього конунга i сказав йому так:

- Якщо станеться, що я помру, то прошу вашого дозволу розпорядитися моїм спадком.

Коли конунг погодився, той продовжив:

- Я волiю, аби весь мiй спадок, землi й майно, взяв собi Торольф, мiй родич i побратим. Волiю також, аби вiн узяв за себе мою жiнку i сина мого на виховання, бо в ньому я впевнений бiльше, анiж у будь-кому з людей.

Тож Бард оголосив заповiт згiдно закону i з волi конунга. Потiм вiн помер, i був похований, i за ним сильно тужили. Торольф одужав вiд своїх ран i влiтку супроводжав конунга, i заслужив найгучнiшу славу.

Восени конунг вирушив на пiвнiч до Трандхейму. Тодi попросив його Торольф дозволити йому поїхати на пiвнiч до Халогаланду, щоб отримати спадок, що йому влiтку залишив Бард, його родич. Конунг дозволяє i пiдтверджує наказом i своїми знаками, що Торольф має отримати все майно, яке Бард йому заповiв, i додає, що це було зроблено з вiдома i волi конунга. Тодi робить конунг Торольфа ландманом i передає йому всi вейцли, якi мав Бард, i дозволяє йому їздити до фiнiв з усiма правами i обов'язками, якi мав Бард. Конунг дав Торольфовi гарний корабель, повнiстю готовий, i велiв пiдготуватися до мандрiв якнайкраще. Потiм Торольф поїхав своїм шляхом, i простився з конунгом вельми приязно.

Коли Торольф прибув на пiвнiч на Торгар, там його зустрiли добре. Вiн розповiв, що Бард загинув, i що вiн передав йому свої землi й рухоме майно, i також свою жiнку, i надав на доказ цього наказ конунга i його знаки. А Сiгрiд, коли почула цю звiстку, сильно зажурилася за своїм чоловiком. А Торольфа вона добре знала ще до того, i подумала, що вiн дуже гарний чоловiк, i що кращого шлюбу годi й бажати. Й оскiльки на те була воля конунга, всi її друзi радили їй вийти за Торольфа, коли батько її не заперечить. Тодi взяв Торольф усi тi землi й порядкував там вiд iменi конунга.

Торольф надумав iти у похiд, узяв корабель i шiсть десяткiв люду й вирушив, коли був готовий, на пiвнiч. Одного дня, пiд вечiр, вiд дiстався Санднесу на Алостi, й залишив корабель у гаванi. А коли там розбили шатро для ночiвлi, рушив Торольф iз двадцятьма мужами до садиби. Сiгурд зустрiв його гостинно й запросив його до себе, бо знав його добре з тої пори, як породнився iз Бардом. Торольф увiйшов до покоїв i лишився там гостювати. Сiгурд завiв iз ним розмову i спитав, що чути нового. Торольф розповiв про битву, що вiдбулася влiтку на пiвднi, та про загибель багатьох людей, яких Сiгурд знав. Торольф сказав, що Бард, його зять, помер вiд рани, яку отримав у битвi. Вони обоє завважили те за велику втрату. Тодi переказав Торольф Сiгурдовi передсмертну волю Барда, i додав наказ конунга, щоб виконати його волю, i показав надiсланi ним знаки. Потiм попросив Торольф руки Сiгрiд, його дочки. Сiгурд озвався щодо цього схвально, кажучи, що цьому багато сприяє, по-перше, бо така воля конунга, далi, що й сам Бард про це просив, i ще, що Торольф йому знайомий, i що на його думку для його дочки це гарний шлюб. Тож розмова iз Сiгурдом далася легко. Вони домовилися вiдсвяткувати весiлля восени на Торгарi.

Тодi Торольф iз супутниками повернувся додому, i влаштував там бучне застiлля, i запросив туди вельми багато люду. Було там чимало знатних родичiв Торольфа. Сiгурд прибув з пiвночi на бойовому кораблi, i з ним багацько гiдних мужiв. То була велелюдна учта.

Незабаром з'ясувалося, що Торольф - муж вельми дiяльний i видатний. Вiн тримав при собi численний загiн, який потребував утримання. Та того року врожай був добрим, аби вдовольнити цi потреби.

Взимку помер Сiгурд з Санднесу, i Торольф отримав його спадок. То були великi добра.

Сини Хiльдiрiд вирушили до Торольфа i завели мову про те, що не отримали геть нiчого зi статкiв, якими володiв Бьоргольф, їхнiй батько.

Торольф вiдповiв:

- Був менi вiдомий i Бьоргольф, i ще краще - Бард, i то були люди досить розсудливi, би вiддати вам те зi спадку Бьоргольфа, про що вони знали, що воно ваше за правом. Був я поблизу, коли ви те саме казали Бардовi, й чув, що вiн вам вiдмовив, бо назвав вас синами рабинi.

Харек сказав, що дiстане докази, що за їхню матiр було сплачено мунд⁹:

- I сталося так, що ми спершу не заводили про це мови з Брюнольфом, нашим братом. Тодi ми мусили б розбиратися мiж своїми. А вiд Барда ми чекали, що вiн поставиться до нас з усiєю повагою. Наша з ним справа була недовгою. А тепер, коли спадок вiдiйшов до чужих нам людей, ми не станемо й далi мовчати про нашу втрату. I може бути, як уже було, що ти такий могутнiй, що ми не знайдемо в тебе правди, коли ти навiть не хочеш вислухати свiдчення, якi ми могли б знайти, що ми є людьми високого роду.

Торольф сердито вiдповiв:

- Тому я не кваплюся визнати вас гiдними спадку, що казали менi, як вашу матiр взяли силою i привезли додому полонянкою.

На тому розмова їхня урвалася.

10. Про похiд Торольфа i про його щедрiсть

Взимку Торольф вирушив у гори i взяв iз собою великий загiн, не менше дев'яти десяткiв людей. А ранiше зазвичай намiсники¹⁰ брали з собою три десятки, iнодi й менше. Вiн мав при собi багато товару на продаж. Вiн хутко лаштував зустрiчi з фiнами, брав з них данину й торгував iз ними. Все в них пiшло вдало i миролюбно, а iнодi з погрозами.

Торольф широко роз'їжджав по тому краю. I коли вiн опинився на сходi у горах, то почув, що кюльфiнги¹¹ прибули зi сходу i торгують iз фiнами, а подекуди i грабують. Торольф послав фiнiв шукати кюльфiнгiв, а потому рушив слiдом, i здибав у якомусь селищi три десятки [їхнього - прим. пер.] люду i вбив усiх, i жоден не втiк, а згодом зустрiв ще п'ятнадцять чи двадцять. Усього ж вони вбили коло ста чоловiк i взяли силу-силенну добра, а навеснi повернулися додому. Рушив Торольф до себе на Санднес i просидiв там довго. Вiн наказав збудувати бойовий корабель iз головою дракона, обладнати його якнайкраще, i ходив на ньому на пiвнiч.

Торольф добував усi добра, на якi був багатий Халогаланд. Його люди ловили оселедцi й трiску. Ще там було повно тюленячих лежбищ i кладок пташиних яєць. Усе здобуте вiн велiв доправляти до себе. Вiн нiколи не тримав у господi менше ста вiдпущеникiв. Торольф був щедрим мужем i заручився дружбою з багатьма великими людьми, з якими сусiдив. Вiн зробився могутнiм i ретельно стежив за тим, аби його кораблi та зброя завжди були напоготовi.

11. Торольф приймає конунга

Влiтку Харальд конунг рушив до Халогаланду, де для нього готували учти як у його власних маєтках, так i у маєтках ландманiв i заможних бондiв.

Торольф улаштував для конунга застiлля й витратив чимало коштiв. Було оговорено, коли конунг має прибути. Торольф запросив багато гостей, i там зiбралися всi найдостойнiшi люди, що мешкали в тих краях (?). Конунг мав при собi коло трьох сотень люду, коли прибув на застiлля, а Торольф мав уже п'ять сотень. Торольф наказав пiдготувати величезну клуню, поставити там лавки i там же гуляти, бо його хата була не така простора, щоб умiстити стiльки народу. Ще там на стiнах кругом висiли щити.

Конунг сидiв на високому мiсцi. А коли всi посiли свої мiсця перед ним i за ним, роззирнувся конунг навкруги, почервонiв i нiчого не промовив, iз чого люди втямили, що вiн гнiвається. Бенкет був розкiшний, а частування - найкращi. Конунг лишався невеселий i пробув там три ночi, як домовлялися.

Того дня, коли конунг мав уже поїхати, пiшов Торольф до нього i попросив, аби вiн пройшовся з ним до берега. Той так i зробив. Там коло берегу стояв дракар¹², що його Торольф наказав збудувати ранiше, з шатром i всiм спорядженням. Торольф подарував той корабель конунговi й просив, аби вiн оцiнив, до чого йшлося, бо ж вiн зiбрав стiльки народу, щоби вшанувати конунга, а в жодному разi не принизити. Конунг добре сприйняв слова Торольфа, просяяв лицем i звеселився. Тодi було сказано ще багато схвальних слiв, i то була правда, що учта вийшла пречудова, а проводи - розкiшнi, а конунг сильний подiбними людьми, тож прощалися вони вельми приязно.

Вирушив конунг на пiвнiч до Халогаланду, як i задумав, а на пiвдень завернув пiд кiнець лiта, i їздив по учтах, якi для нього готували.

12. Сини Хiльдiрiд обмовляють Торольфа

Сини Хiльдiрiд запросили конунга до себе на триденне застiлля. Конунг прийняв запрошення i сказав, коли прибуде. Коли настав час, конунг прибув зi своїм загоном, а до того там не було надто людно, а застiлля вiдбулося вдало. Конунг лишився всiм задоволений.

Харек пiшов до конунга i спитав, як його приймали влiтку. Конунг вiдповiв, що люди приймали його настiльки добре, наскiльки їм дозволяли статки.

- Мабуть, найпишнiше тебе зустрiв Торольф, - сказав Харек, - на своїй велелюднiй учтi.

Конунг мовив, що так i було.

Харек мовив:

- Так i було, тому що до жодного застiлля не готувалися так ретельно, як до цього, княже, i то є велике щастя, що ти не втрапив у смертельну пастку. Ти, як i личить, явив себе мужем великого розуму й талану, бо запiдозрив, що там не все гаразд, коли помiтив, скiльки там зiбралося люду. I менi казали, що ти велiв своїм бiйцям тримати зброю напоготовi й вартувати нiч i день.

Конунг глянув на нього i мовив:

- Чом ти таке кажеш, Хареку, i що ще можеш про це додати?

Той вiдказав:

- Чи можу казати вiльно, княже, про все, що маю на думцi?

- Кажи, - дозволив конунг.

- Я так гадаю, - сказав Харек, - що ти, княже, почувши, про що балакають люди за закритими дверима, не зрадiв би, бо йдеться про те, нiби ти пригнiчуєш весь народ. Сказати по правдi, єдине, чого бракує людям, аби виступити проти тебе, конунг, то це гiдного й могутнього вождя. А тому не дивно, що такий муж, як Торольф, вважає себе кращим за решту. Йому не бракує анi сили, анi вроди. Вiн тримає хiрд, нiби сам є конунгом. У нього повно добра навiть в його особистiй власностi, а вiн же ще порядкує чужим майном, нiби своїм. Ще вiн користується численними правами на учти, що ти йому надав, i не збирається платити за це добром, адже, правду кажучи, коли тамтешнi люди почули, що ти рушиш на пiвнiч у Халогаланд, не маючи великого вiйська, лише з трьома сотнями, то вирiшили зiбрати рать, напасти й позбавити тебе життя, конунг, i всiх твоїх людей, а Торольф був тих заколотникiв ватажком, бо його просили зробитися конунгом над фюльками Халогаланд i Наумудаль. Вiн об'їхав кожен фiорд i острiв уздовж i впоперек, i там привернув на свiй бiк усiх людей, яких зустрiчав, i всю зброю, i тодi се не було таємницею, що те вiйсько зiбралося на битву проти Харальда конунга. З iншого боку, володарю, хоча твоє вiйсько було трохи меншим, у поселян похололо у грудях вiд страху, коли вони побачили твої вiтрила. Тодi вони передумали йти проти тебе i влаштували застiлля. А задум був такий, щоби дочекатися, доки ви нап'єтеся й позасинаєте, й напасти на вас iз вогнем i зброєю, а доказом, що я кажу правду, є те, що ви святкували у клунi, бо Торольф не хотiв спалити свою хату, нову i вельми розкiшну. Є й iнший доказ: у тiй стодолi було повно зброї та бойових обладункiв. А коли вони ясно зрозумiли, що нiчого вам не вдiють, то вирiшили полишити свiй перший задум. Я гадаю, що всi вони можуть причаїтися з тим своїм замислом, бо здається менi, що жоден з них не буде безневинним, якщо правда вилiзе нагору. Нинi раджу тобi, конунг, взяти Торольфа до свого хiрду, велiти йому нести твiй стяг i стояти на носi твого корабля. Для цього вiн пiдiйде якнайкраще. А якщо ти волiєш, аби вiн лишався ландманом, дай йому вейцли на пiвднi у Фiордах. Там же всi його родичi. Так ти зможеш наглядати, щоб вiн не зробився надто могутнiм. А справи у Халогаландi передайте тим людям, якi виглядають надiйними i будуть вашими вiрними слугами, та чиї родичi ще ранiше займалися тими справами. Ми з братом готовi прислужитися вам у той спосiб, як вам буде вiльно. Наш батько довгенько був королiвським намiсником. Вiн добре все тримав у руках. Вам, господарю, важко буде тут знайти людей на таке дiло, бо ви рiдко буватимете тут особисто. Тутешня земля надто бiдна на добра, щоби вам наїжджати сюди з вашим [великим - прим. пер.] вiйськом, а часто навiдуватися сюди з меншим загоном ви не зможете, бо тут забагато ненадiйних людей.

Конунга дуже розгнiвали тi слова, та вiдказав вiн спокiйно, як бувало завжди, коли вiн дiзнавався новини, якi вважав за важливi. Вiн спитав тодi, чи Торольф у себе вдома на Торгарi.

Харек вiдказав, що того не слiд чекати:

- Торольф досить розумний, аби знати, що йому не варто стикатися з вашим вiйськом, конунг, бо йому ясно, що не всi стримають слова, щоби до тебе не долинуло тих звiсток. Вирушив вiн на пiвнiч на Алост, щойно дiзнався, що ти зiбрався на пiвнiч.

Конунг мало радився з приводу цих новин з iншими людьми, але здавалося, що вiн довiряє тим словам. Потiм конунг поїхав своїм шляхом. Сини Хiльдiрiд проводжали його з подарунками, а вiн зичив їм свою дружбу. Тi брати вигадали собi справу в Наумудалi й рушили кружним шляхом слiд за конунгом, тож вони зустрiчалися при кожнiй нагодi. Вiн завжди прихильно сприймав їхнi слова.

Примiтки

1) Буквально: "hafði hafizt af sjálfum sér".

2) Ейрiр - восьма частина марки, коло 27 грамiв.

3) Власне тут iдеться про саамiв, що мешкали на пiвночi Норвегiї.

4) Iдеться про спосiб реалiзацiї фiскальних функцiй: право навiдуватися на хутори i поселення на бучнi бенкети, якi господарi мали для нього влаштовувати; це називалося veizla, себто власне "бенкет, учта".

5) Тобто гриднем, дружинником.

6) Снека, чи радше снекья (iсл. snekkja) - "змiя", рiзновид бойових кораблiв; те саме, що "шнека" чи "шнекер".

7) В оригiналi tengðamenn, термiн на позначення вiддаленого спорiднення, щось на кшталт свояки.

8) Хевдiнг (галицький варiант перекладу - "гевдинґ", iсл. höfðingr, вiд höfuð - "голова") - "головний", вождь, очiльник збройного загону чи певної територiально-поселенської спiльноти, дрiбна шляхта Пiвночi.

9) Мунд (iсл. mundr) - дослiвно "викуп", платня, яку отримують родичi нареченої. Без внесення викупу шлюб вважався недiйсним.

10) Iсландською - sýslamenn, вiд sýsla - "справа"; королiвськi збирачi податкiв i захисники ввiрених їм земель.

11) Народ, iмовiрно угро-фiнської мовної групи, вiдомий також як колбяги (iсл. kylfingar, вiд kylfa - "кийок").

12) Власне радше дрекi, чи "дракон" (iсл. dreki), бойовий корабель вiкiнгiв i вiзитна картка їхньої доби.

Оставить комментарий © Copyright Сноррi Стурлусон (?) (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 26/07/2015, изменен: 06/09/2015. 25k. Статистика. Глава: Проза, Переводы Сага про Егіля сина Лисого Гріма Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Торольф син Квельдульфа йде на службу Харальдовi конунгу.

Сноррi Стурлусон (?) : другие произведения.

Роздiли 7-12