Сноррi Стурлусон (?). Роздiли 13-18

13. Торгiльс Галасливий доправляє данину

Торгiльсом Галасливим звався один муж. Вiн був челядинцем Торольфа, i той високо цiнив його з-помiж своїх бiйцiв. Вiн супроводжував Торольфа, коли той бував у вiкiнгських виправах, стояв на носi його корабля i був прапороносцем. В битвi у Хаврсфiордi Торгiльс був у вiйську Харальда конунга й керував кораблем, на якому Торольф ходив у вiкiнги. Торгiльс був надзвичайно сильним i дуже звитяжним. Конунг обдарував його пiсля битви й назвав своїм другом. Торгiльс порядкував на Торгарi, коли Торольфа не було вдома. Вiн давав iз цим раду.

А коли Торольф мав вирушати, то зготував усю фiнську данину, яку зiбрав у горах для конунга, i передав Торгiльсовi з наказом доправити її конунговi, якщо сам вiн ще не повернеться додому, коли конунг iтиме з пiвночi на пiвдень. Торгiльс пiдготував торговий корабель, дебелий i годящий, що належав Торольфовi, й повiз на ньому данину, взявши коло двадцяти чоловiк, на пiвдень слiд за конунгом, i зустрiв його в Наумудалi.

Коли ж Торгiльс явився перед конунгом, то передав йому слова Торольфа i додав, що привiз данину, яку Торольф i надсилає. Конунг зиркнув на нього й нiц не вiдказав, i тодi побачили люди, що вiн у гнiвi. Тодi Торгiльс вийшов звiдти й вирiшив обрати лiпший день для розмови з конунгом. Вiн пiшов шукати Ельвiра Тихого й розповiв йому все, що сталося, i спитав, чи знає вiн щось про те, що вiдбувається.

- Нiчого про те не знаю, - вiдповiв той. - Я лише помiтив, що конунг змовкає щоразу, коли йдеться про Торольфа, вiдколи ми вiдвiдали Леку, i я пiдозрюю, що на нього наклепали. Ще я знаю, що сини Хiльдiрiд водять iз конунгом довгi розмови, i з їхнiх слiв ясно, що вони недруги Торольфа. I я скоро дiзнаюся про це вiд конунга.

Потiм пiшов Ельвiр на зустрiч iз конунгом i мовив:

- Сюди прибув Торгiльс Галасливий, ваш друг, iз даниною з Фiннмарку, i ця данина значно бiльша за попереднi, кращої годi й бажати. Вiн дуже квапився (?) прибути сюди. Будь такий ласкавий, княже, пiди й подивися, бо ти ще не бачив настiльки гарного хутра.

Конунг нiчого не вiдказав, хоч i пiшов туди, де стояв корабель. Торгiльс повитягав хутра й передав конунговi. I коли конунг побачив, що це правда, що данина дуже велика i краща за попереднi, його брова розiйшлися, i Торгiльс тодi змiг до нього звернутися. Вiн вручив конунговi кiлька бобрових шкур, якi Торольф надiслав йому, й також багато коштовних шкур тварин, що вiн здобув у горах. Конунг тодi зрадiв i спитав, як минула та мандрiвка Торольфа. Торгiльс усе розповiв дуже докладно.

Тодi мовив конунг:

- Дуже прикро, що Торольф не вiрний менi чи бажає вбити мене.

Тодi багато людей, якi це почули, вiдповiли в один голос, що то є наклеп злих людей, якщо конунг вiрить у подiбне, нiби Торольф йому не вiрний. I вийшло так, що конунг прийняв те, що всi казали, на вiру. Вiдтодi конунг прихильно розмовляв iз Торгiльсом, i простився з ним задоволений.

А коли Торгiльс зустрiв Торольфа, то переповiв, як воно вийшло.

14. Про Торольфа й Фаравiда конунга

Взимку Торольф вирушив у марку¹ i взяв iз собою сотню людей. Вiн поїхав туди ж, куди й минулої зими, торгувати з фiнами й широко мандрував тим краєм.

Коли вiн дiстався далеко на схiд i про його прихiд пiшов поголос, до нього прибули квени² й мовили, що їх послав до нього Фаравiд, конунг Квенланду³, кажучи, що вiйсько карелiв вторглося до їхнього краю, тож вiн [Фаравiд - прим. пер.] шле йому слово, аби Торольф iшов йому на пiдмогу. Супроводжувалося це послання тим, що Торольф отримає таку ж долю здобичi, як i сам конунг, а кожен його воїн - долю трьох квенiв.

А за законом квенiв конунг мусив отримати третину здобичi, а ще - всi бобровi шкури, всiх соболiв i горностаїв⁴.

Торольф зiбрав своїх людей i спитав, чи варто вирушати, й багато хто зголосився, сподiваючись на обiцяну здобич, тож було вирiшено йти на схiд iз посланцями.

Фiннмарк - широка країна. На заходi там залягають великi фiорди, так само, як i на пiвночi й на всьому сходi. Далi на пiвдень - Норвегiя, i все вкрито лiсами до самого Халогаланду. А на схiд звiдти - Наумудаль, далi - Ямталанд, а тодi Хельсiнгаланд, а тодi Квенланд, тодi Фiннланд, тодi - Кiрьялаланд⁵. А Фiннмарк простягається вздовж усiх цих країн, i там широко розкиданi гiрськi поселення, деякi в лiсах, деякi в долинах, а деякi бiля озер. У Фiннмарку є дуже великi озера, мiж якими багато лiсистої землi, а над лiсами тягнуться високi гори, що звуться Кiлiр.

Отже Торольф прибув до Квенланду й зустрiв конунга Фаравiда, той зiбрався в путь i взяв три сотнi людей, а норвежцiв⁶ було чотири сотнi, й вирушили вони через Фiннмарк i дiсталися гiр, де мешкали карели, що ранiше рушили вiйною на квенiв. А коли тi дiзналися про це, то зiбрали вiйсько й виступили назустрiч, гадаючи, що й цього разу переможуть. I коли почалася битва, рушили норвежцi у потужний наступ. Вони мали мiцнiшi щити, нiж квени. Тодi почалася рiзанина у станi карелiв, багацько загинули, а деякi втекли. Фаравiд i Торольф дiстали там величезнi добра, повернулися до Квенланду, а потiм поїхав Торольф зi своїми людьми з марки. Прощалися вони з Фаравiдом конунгом дружньо.

Торольф повернувся з гiр до [фiорду - прим. пер.] Вефснiр, спочатку поїхав до себе на Санднес i мешкав там деякий час, а тодi рушив зi своїм загоном на Торгар. I коли прибув, йому розповiли, що сини Хiльдiрiд були взимку в Трандхеймi з Харальдом конунгом i не скнарили на наклепи на Торольфа. I багато переповiли, як тi двоє оббрiхували його перед конунгом.

Торольф же вiдказав на це:

- Конунг у таке не повiрить, хоч би йому й казали подiбне, бо нема менi причини зраджувати його, адже вiн зробив менi багато добра i жодної кривди. Далебi, я не волiв би шкодити йому, бо милiше менi бути ландманом пiд його рукою, нiж самому зватися конунгом поруч iз iншим у тiй самiй землi, щоби той мiг перетворити мене на свого раба, коли схоче.

15. Про наклепи синiв Хiльдiрiд

Сини Хiльдiрiд тої зими були при Харальдовi конунгу разом зi своїми хатнiми й сусiдами. Брати часто вели бесiди з конунгом, i серед iншого мова заходила про Торольфа.

Харек спитав:

- Чи добре вам сподобалася фiнська данина, княже, яку вам прислав Торольф?

- Добре, - мовив конунг.

- А сподобалось би бiльше, - сказав Харек, - якби ти отримав усе, що тобi належить, а це далеко не так. Була там значно бiльша доля, що її Торольф прибрав собi. Вiн прислав вам у подарунок три бобровi шкури, а я добре знаю, що вiн має їх iще три десятки, i всi вони належать тобi, i я гадаю, що так само було й з усiм iншим. Iстинно, княже, коли б ти доручив цю справу нам з братом, то ми прислали б тобi значно бiльше добра.

Все, що вони казали про Торольф, пiдтвердили їхнi супутники. Тож сталося так, що конунг сильно розлютився.

16. Сини Хiльдiрiд перебрали справу Торольфа

Влiтку Торольф вирушив на пiвдень до Трандхейму на зустрiч iз Харальдом конунгом i мав при собi всю данину i також багато iншого краму, ще й дев'ять десяткiв людей, й усi вони були добре спорядженi. Коли вони прибули до конунга, їм дали мiсце у гостьовому покої й прийняли дуже гарно.

Через день потому пiшов Ельвiр Тихий до Торольфа, родича свого. Вони переговорили. Ельвiр сказав, що Торольфа сильно знеславили й конунг дослухається до тих балачок.

Торольф попросив Ельвiра перемовитися щодо цього з конунгом:

- Бо сам я, - мовив вiн, - осоромлюся перед конунгом, якщо вiн волiє вiрити наклепам, якi розводять про мене кепськi людиська, i не доведу, що я перед ним чистий.

Наступного дня пiшов Ельвiр до Торольфа i сказав, що мав розмову з конунгом.

- I нинi я не знаю, - додав вiн, - як i ранiше, що в нього на думцi.

- Мушу я сам пiти до нього, - сказав Торольф.

Так вiн i зробив - пiшов до конунга, коли той обiдав, i коли увiйшов, то привiтав конунга. Той вiдповiв i запросив його випити.

Торольф сказав, що привiз данину, що належить конунговi, яку вiн зiбрав у Фiннмарку:

- I ще я маю багато чого, конунг, аби подарувати вам на згадку. Знаю я, що мушу робити все якнайкраще, аби заслужити на вашу подяку.

Конунг сказав, що не чекає вiд Торольфа нiчого, крiм добра:

- Бо нiчого iншого я i сам тобi не зробив. А втiм, - додав вiн, - люди рiзне кажуть про те, як сильно ти хочеш менi догодити.

- Я не вiзьму це за правду, - сказав Торольф, - якщо хтось каже, нiби я вам невiрний, конунг. Я гадаю, що тi, хто набалакав тобi щось подiбне, менше тобi друзi, нiж я. То є ясна рiч, що подiбне вчинили мої недруги, i вони заплатили б за це, якби ми зiйшлися вiдкрито.

Потiм Торольф вийшов. А наступного дня принiс данину, i конунг був присутнiй при тому. I коли все передали, Торольф узяв кiлька бобрових шкур i соболiв, кажучи, що хоче подарувати їх конунговi. Багато з присутнiх там зауважили, що вiн вчинив гарно i надалi вартий дружби. А конунг вiдказав, що Торольф уже здобув собi винагороду.

Торольф сказав, що завжди робив усе, що лише мiг, на догоду конунговi:

- I коли вам так не здається, то тут уже я нiчого не вдiю. Конунг знав, коли я був при ньому в його свитi, як я себе тримаю, i те менi дивовижно, що нинi вiн вважає мене геть iншою людиною, нiж тодi.

Конунг сказав:

- Гарнi дiла вершив ти, Торольфе, коли був iз нами. Думаю, буде найлiпше, щоби ти повернувся до мого хiрду. Вiзьми моє знамено й лишайся серед моїх бiйцiв. Тодi тебе нiхто не оббреше, коли я наглядатиму день i нiч за тим, як ти себе тримаєш.

Торольф роззирнувся довкола себе. Поруч стояли його воїни. Вiн мовив:

- Важко менi буде розпустити цей загiн. Вiльно тобi, княже, порядкувати званнями й учтами, що ти менi дав, але вiйська мого я не розпущу, допоки зможу утримувати, хай навiть лише власним коштом. I ще менi дуже хотiлося б, аби ти, конунг, приїхав до мене й вислухав тих людей, яким довiряєш, i дiзнався б, що вони мають сказати. Пiсля того робiть, як знайдете певним.

Конунг вiдказав i мовив, що нiколи не приїде на застiлля до Торольфа. Тодi Торольф пiшов геть звiдти й повернувся до себе додому.

Коли вiн пiшов, конунг вiддав усi справи в Халогаландi, якими ранiше займався Торольф, до рук синiв Хiльдiрiд, i право їздити до фiнiв також. Конунг оголосив своєю власнiстю маєток на Торгарi й усе, чим володiв Брюнольф, i все це передав синам Хiльдiрiд.

Конунг послав людей зi своїми знаками до Торольфа, щоб вони повiдомили його про це рiшення. Тодi взяв Торольф корабель, яким володiв, перенiс туди все майно, що мiг забрати в путь, i рушив на пiвнiч до свого житла на Санднесi, маючи при собi весь свiй люд, як вiдпущеникiв, так i рабiв. Там Торольф мав не менше людей i статкiв, нiж ранiше.

17. Як Торольф собi добра наживав

Сини Хiльдiрiд перебрали на себе справи у Халогаландi. Нiхто не виступав проти влади конунга, проте чимало людей змiнили свою думку про нього, то були родичi Торольфа i його друзi. Взимку вони [сини Хiльдiрiд - прим. пер.] вирушили в гори з трьома десятками людей. Фiни завважили їх не такими важливими намiсниками, яким їм здавався Торольф. Вони платили значно менше, нiж мали б.

Тої ж самої зими вирушив у гори й Торольф iз сотнею людей, тодi поїхав на схiд до Квенланду й зустрiвся з Фаравiдом конунгом. Вони порадилися й вирiшили податися у гори, де були минулої зими, взяли чотири сотнi людей i дiсталися Кiрьялаланду, де нападали на поселення, що на їхню думку не були багатолюдними, воювали там i брали здобич, а пiд кiнець зими повернулися у Фiннмарк.

Торольф поїхав до себе додому. Його люди ловили трiску у Вагарi, а iнодi й оселедцi, й усе здобуте везли до нього на двiр.

Торольф мав великий корабель, годний для подорожей вiдкритим морем. Вiн був обладнаний якнайкраще i пофарбований над водою, з вiтрилом у синю й червону смугу на щоглi. Все оснащення на цьому кораблi було готове для мандрiвки. Тож велiв Торольф своїм людям узяти той корабель i готуватися вирушати, повантаживши туди трiску, шкури й блискучi хутра. Ще велiв узяти багато сiрого та свiтлого хутра⁷, яке вiн здобув у горах, i то був величезний скарб. Вiн наказав Торгiльсовi Галасливому вести корабель на захiд до Англiї й закупити там одежi й iнших припасiв, у яких вони мали потребу. Тож повели вони корабель на пiвдень коло берегiв, а тодi вийшли у вiдкрите море i дiсталися Англiї, де мали добру торгiвлю, навантажили корабель пшеницею i медом, вином i сукном, i восени поїхали назад. Вони мандрували добре i дiсталися Хордаланду.

Тої ж осенi рушили сини Хiльдiрiд по данину для конунга. Коли вони приїхали передати данину, конунг сам наглядав за тим. Вiн мовив:

- Чи ви передали всю данину, що взяли у Фiннмарку?

- Так точно, - вiдказали вони.

- Нинiшня данина, - зауважив конунг, - значно менша й гiрша, нiж та, що доправляв Торольф, а ви ж казали, що вiн кепсько дає раду зi справами.

- Дуже добре, конунг, - сказав Харек, - що ти пам'ятаєш, яка багата данина надходила з Фiннмарку, бо тепер стане зрозумiло, як багато ти втратив через Торольфа, який i досi збирає всю фiнську данину. В нас було цiєї зими три десятки людей, скiльки зазвичай беруть намiсники. А потiм прибув Торольф iз сотнею людей. Чули ми його слова, що вiн задумав позбавити життя i нас iз братом, i всiх наших людей, а причину вiн знайшов таку, що ти, конунг, передав нам ту справу, яку вiн сам волiв би втримати. Тож ми не мали iншого виходу, крiм як обходити його стороною, та полишити гiрськi поселення, а Торольф їздив по всiй країнi зi своїм вiйськом. Вiн торгував усюди. Фiни платили йому данину, а вiн обiцяв їм, що вашi намiсники нiколи не з'являться у їхньому краї. Вiн замислив зробитися конунгом там, на пiвночi, рiвно у Фiннмарку й у Халогаландi, тож дивно, чому ти дозволяєш йому подiбнi витiвки. Є правдивi вiдомостi щодо грабункiв, якими займається Торольф у Фiннмарку, бо той кнорр⁸, що є найбiльшим у Халогаландi, було споряджено на Санднесi, й казав Торольф, що володiє всiм, що там лежить. Я гадаю, що там чимало хутра, i здається менi, що бобрiв i соболiв там побiльше, нiж Торольф привозив тобi, а тепер вiдiслав iз Торгiльсом Галасливим. Я певен, що вiн попрямував на захiд до Англiї. I якщо ти хочеш у тому переконатися, надiшли людей знайти Торгiльса, коли вiн буде повертатися на схiд, i я гадаю, що не було ще жодного торгового судна з подiбним розкiшним товаром на борту за наших днiв. Я також гадаю, правду сказати, що тобi, конунг, належить кожен пеннiнг⁹, який там є.

Їхнi супутники пiдтвердили все, що Харек сказав, i нiхто там не мiг цього заперечити.

18. Подорож Торольфа до Англiї

Сiгтрюгг Спритний i Халльвард Суворий звалися двоє братiв. Вони були при Харальдовi конунгу й походили з Вiку. Рiдня їхньої матерi походила з Вестфольду, i доводилися вони рiднею Харальдовi конунгу. Їх батько мав родичiв по обох берегах рiки Гаутельва. Вiн мав житло на [островi - прим. пер.] Хiсiнг i був мужем вельми заможним, а вони отримали спадок по своєму батьковi. Всього їх було четверо братiв. Молодших звали Тордом i Торгейром. Вони були вдома i порядкували господарством. А Сiгтрюгг i Халльвард мали виконувати всi накази конунга як у межах країнi, так i поза нею, i часто бралися за справи, що були небезпечними, i вiдбирали у людей як майно, так i життя, коли конунг їм велiв. Вони мали при собi великий загiн. У них не було друзiв у країнi, але конунг дуже цiнував їх, i були вони прудкiшими вiд усiх людей хоч на ногах, хоч на лижах, та й на кораблi випереджали решту. Смiливими вони були i дужими, але й доволi обачними. Вони перебували при конунговi, коли сталися тi подiї.

Восени вирушив конунг на учти до Хордаланду. Якось одного дня велiв вiн покликати тих братiв, Халльварда й Сiгтрюгга. Коли вони явилися, вiн сказав, що вони мають вирушили зi своїм загоном на пошуки корабля, що ним керував Торгiльс Галасливий:

- I влiтку вiн ходив на захiд до Англiї. Дiстаньте менi цей корабель i все, що там є, крiм люду. Вiдпустiть їх з миром, якщо вони не сильно боронитимуть корабель.

Брати були завзятi, тож узяли свiй бойовий корабель i вирушили шукати Торгiльса, й почули, що вiн повернувся з заходу й прямує на пiвнiч повз береги. Вони подалися за ним на пiвнiч й наздогнали у [протоцi - прим. пер.] Фурусунд, упiзнали його корабель i наблизилися до нього з одного боку на одному зi своїх кораблiв, а iншi зiйшли на берег i пiднялися на борт по схiдцях. Торгiльс i його люди не чекали небезпеки й не боронилися. Вони й незчулися, як опинилися в оточеннi сили-силенної озброєного люду, аж потiм їх роззброїли, висадили на землю й не лишили їм нiчого, крiм одягу, який був на них. А люди Халльварда прибрали схiдцi, вiдв'язали канат i скерували корабель вiд берегу, потiм швидко взяли шлях на пiвдень, прибули до конунга й передали йому той корабель i все, що на ньому було.

А коли корабель розвантажили, побачив конунг, скiльки там рiзного добра, i що не було брехнею те, про що йому казав Харек.

А Торгiльс i його побратими знайшли попутнi кораблi, прибули до Квельдульфа iз сином i розповiли їм про свою невдалу мандрiвку, i прийняли їх добре.

Тодi мовив Квельдульф, що все йде до того, про що вiн колись казав, i що зрештою Торольф не дiстане добра вiд дружби з Харальдом конунгом:

- I ввижалося б менi, що не така вже велика втрата спiткала нинi Торольфа, якби не довелося згодом втратити бiльше. Здається менi, як i ранiше, що не в змозi Торольф зрозумiти i побачити, з якою перевагою вiн стикнувся, - i попросив Торгiльса переказати Торольфовi таке:

- Порада моя така, щоби вiн виїхав з країни, бо може статися, що вiн дiстане собi бiльше добра, коли пiде пiд руку англiйського, данського чи шведського конунга.

Потiм вiн дав Торгiльсовi гребне судно з усiм приладдям, з шатром, харчами й усiм, чого вони потребували для подорожi. Потiм вони поїхали i не спинятися, доки не прибули на пiвнiч до Торольфа й розповiли, що з ними сталося.

Торольф не зажурився вiд цiєї втрати, кажучи, що майна йому не поменшає:

- Добре мати спiльнi статки з конунгом.

Потiм накупив Торольф борошна, солоду й усього, чого потребував для своїх людей. Мовив вiн, що його воїни будуть вбранi не так гарно, як вiн хотiв би.

Торольф продав деякi свої землi, а деякi заклав, i отримав стiльки ж коштiв, скiльки мав ранiше. Вiн тримав при собi не менше люду, нiж минулої зими, чи навiть трохи бiльше. Вiн запрошував друзiв на застiлля ще частiше, нiж до того. Всю ту зиму вiн провiв удома.

Примiтки

1) Тобто у Фiннмарк (область на пiвночi Норвегiї).

2) Народ балтiйсько-фiнської мовної групи, що мешкав на узбережжi Ботнiчної затоки, а згодом i у Фiннмарку.

3) Себто "країни квенiв"; не зовсiм ясна локацiя, ймовiрно, так звана "Каянська земля".

4) В оригiналi askraka, не зовсiм ясне слово, ймовiрно фiнське, на позначення цiнної хутряної звiрини.

5) Карелiя.

6) Оригiнальне Norðmenn позначає скандинавiв як таких, але тут вжито як бiльш конкретний етнонiм.

7) В оригiналi вiдповiдно vöru ljósa ("блискуче хутро"), grávöru ("сiре хутро") i skinnavöru ("свiтле хутро"). Тут може йтися про хутро, здобуте у рiзний сезон: сiре - влiтку, бiле - взимку, вiдповiдно до сезонної лiньки звiрини.

8) Кнорр (iсл. knörr) - пiвнiчне купецьке судно доби вiкiнгiв.

9) Пеннiнг (iсл. penning) - найдрiбнiша срiбна монета.

Оставить комментарий © Copyright Сноррi Стурлусон (?) (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 01/08/2015, изменен: 06/09/2015. 21k. Статистика. Глава: Проза, Переводы Сага про Егіля сина Лисого Гріма Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Торольф остаточно побив горщики з Харальдом конунгом, але ще живий.

Сноррi Стурлусон (?) Роздiли 13-18

Сноррi Стурлусон (?)
Роздiли 13-18