Сноррі Стурлусон (?) : другие произведения.

Розділи 13-18

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Торольф остаточно побив горщики з Харальдом конунгом, але ще живий.


13. Торгільс Галасливий доправляє данину

  
   Торгільсом Галасливим звався один муж. Він був челядинцем Торольфа, і той високо цінив його з-поміж своїх бійців. Він супроводжував Торольфа, коли той бував у вікінгських виправах, стояв на носі його корабля і був прапороносцем. В битві у Хаврсфіорді Торгільс був у війську Харальда конунга й керував кораблем, на якому Торольф ходив у вікінги. Торгільс був надзвичайно сильним і дуже звитяжним. Конунг обдарував його після битви й назвав своїм другом. Торгільс порядкував на Торгарі, коли Торольфа не було вдома. Він давав із цим раду.
   А коли Торольф мав вирушати, то зготував усю фінську данину, яку зібрав у горах для конунга, і передав Торгільсові з наказом доправити її конунгові, якщо сам він ще не повернеться додому, коли конунг ітиме з півночі на південь. Торгільс підготував торговий корабель, дебелий і годящий, що належав Торольфові, й повіз на ньому данину, взявши коло двадцяти чоловік, на південь слід за конунгом, і зустрів його в Наумудалі.
   Коли ж Торгільс явився перед конунгом, то передав йому слова Торольфа і додав, що привіз данину, яку Торольф і надсилає. Конунг зиркнув на нього й ніц не відказав, і тоді побачили люди, що він у гніві. Тоді Торгільс вийшов звідти й вирішив обрати ліпший день для розмови з конунгом. Він пішов шукати Ельвіра Тихого й розповів йому все, що сталося, і спитав, чи знає він щось про те, що відбувається.
   - Нічого про те не знаю, - відповів той. - Я лише помітив, що конунг змовкає щоразу, коли йдеться про Торольфа, відколи ми відвідали Леку, і я підозрюю, що на нього наклепали. Ще я знаю, що сини Хільдірід водять із конунгом довгі розмови, і з їхніх слів ясно, що вони недруги Торольфа. І я скоро дізнаюся про це від конунга.
   Потім пішов Ельвір на зустріч із конунгом і мовив:
   - Сюди прибув Торгільс Галасливий, ваш друг, із даниною з Фіннмарку, і ця данина значно більша за попередні, кращої годі й бажати. Він дуже квапився (?) прибути сюди. Будь такий ласкавий, княже, піди й подивися, бо ти ще не бачив настільки гарного хутра.
   Конунг нічого не відказав, хоч і пішов туди, де стояв корабель. Торгільс повитягав хутра й передав конунгові. І коли конунг побачив, що це правда, що данина дуже велика і краща за попередні, його брова розійшлися, і Торгільс тоді зміг до нього звернутися. Він вручив конунгові кілька бобрових шкур, які Торольф надіслав йому, й також багато коштовних шкур тварин, що він здобув у горах. Конунг тоді зрадів і спитав, як минула та мандрівка Торольфа. Торгільс усе розповів дуже докладно.
   Тоді мовив конунг:
   - Дуже прикро, що Торольф не вірний мені чи бажає вбити мене.
   Тоді багато людей, які це почули, відповіли в один голос, що то є наклеп злих людей, якщо конунг вірить у подібне, ніби Торольф йому не вірний. І вийшло так, що конунг прийняв те, що всі казали, на віру. Відтоді конунг прихильно розмовляв із Торгільсом, і простився з ним задоволений.
   А коли Торгільс зустрів Торольфа, то переповів, як воно вийшло.
  

14. Про Торольфа й Фаравіда конунга

  
   Взимку Торольф вирушив у марку1 і взяв із собою сотню людей. Він поїхав туди ж, куди й минулої зими, торгувати з фінами й широко мандрував тим краєм.
   Коли він дістався далеко на схід і про його прихід пішов поголос, до нього прибули квени2 й мовили, що їх послав до нього Фаравід, конунг Квенланду3, кажучи, що військо карелів вторглося до їхнього краю, тож він [Фаравід - прим. пер.] шле йому слово, аби Торольф ішов йому на підмогу. Супроводжувалося це послання тим, що Торольф отримає таку ж долю здобичі, як і сам конунг, а кожен його воїн - долю трьох квенів.
   А за законом квенів конунг мусив отримати третину здобичі, а ще - всі боброві шкури, всіх соболів і горностаїв4.
   Торольф зібрав своїх людей і спитав, чи варто вирушати, й багато хто зголосився, сподіваючись на обіцяну здобич, тож було вирішено йти на схід із посланцями.
   Фіннмарк - широка країна. На заході там залягають великі фіорди, так само, як і на півночі й на всьому сході. Далі на південь - Норвегія, і все вкрито лісами до самого Халогаланду. А на схід звідти - Наумудаль, далі - Ямталанд, а тоді Хельсінгаланд, а тоді Квенланд, тоді Фіннланд, тоді - Кірьялаланд5. А Фіннмарк простягається вздовж усіх цих країн, і там широко розкидані гірські поселення, деякі в лісах, деякі в долинах, а деякі біля озер. У Фіннмарку є дуже великі озера, між якими багато лісистої землі, а над лісами тягнуться високі гори, що звуться Кілір.
   Отже Торольф прибув до Квенланду й зустрів конунга Фаравіда, той зібрався в путь і взяв три сотні людей, а норвежців6 було чотири сотні, й вирушили вони через Фіннмарк і дісталися гір, де мешкали карели, що раніше рушили війною на квенів. А коли ті дізналися про це, то зібрали військо й виступили назустріч, гадаючи, що й цього разу переможуть. І коли почалася битва, рушили норвежці у потужний наступ. Вони мали міцніші щити, ніж квени. Тоді почалася різанина у стані карелів, багацько загинули, а деякі втекли. Фаравід і Торольф дістали там величезні добра, повернулися до Квенланду, а потім поїхав Торольф зі своїми людьми з марки. Прощалися вони з Фаравідом конунгом дружньо.
   Торольф повернувся з гір до [фіорду - прим. пер.] Вефснір, спочатку поїхав до себе на Санднес і мешкав там деякий час, а тоді рушив зі своїм загоном на Торгар. І коли прибув, йому розповіли, що сини Хільдірід були взимку в Трандхеймі з Харальдом конунгом і не скнарили на наклепи на Торольфа. І багато переповіли, як ті двоє оббріхували його перед конунгом.
   Торольф же відказав на це:
   - Конунг у таке не повірить, хоч би йому й казали подібне, бо нема мені причини зраджувати його, адже він зробив мені багато добра і жодної кривди. Далебі, я не волів би шкодити йому, бо миліше мені бути ландманом під його рукою, ніж самому зватися конунгом поруч із іншим у тій самій землі, щоби той міг перетворити мене на свого раба, коли схоче.
  

15. Про наклепи синів Хільдірід

  
   Сини Хільдірід тої зими були при Харальдові конунгу разом зі своїми хатніми й сусідами. Брати часто вели бесіди з конунгом, і серед іншого мова заходила про Торольфа.
   Харек спитав:
   - Чи добре вам сподобалася фінська данина, княже, яку вам прислав Торольф?
   - Добре, - мовив конунг.
   - А сподобалось би більше, - сказав Харек, - якби ти отримав усе, що тобі належить, а це далеко не так. Була там значно більша доля, що її Торольф прибрав собі. Він прислав вам у подарунок три боброві шкури, а я добре знаю, що він має їх іще три десятки, і всі вони належать тобі, і я гадаю, що так само було й з усім іншим. Істинно, княже, коли б ти доручив цю справу нам з братом, то ми прислали б тобі значно більше добра.
   Все, що вони казали про Торольф, підтвердили їхні супутники. Тож сталося так, що конунг сильно розлютився.
  

16. Сини Хільдірід перебрали справу Торольфа

  
   Влітку Торольф вирушив на південь до Трандхейму на зустріч із Харальдом конунгом і мав при собі всю данину і також багато іншого краму, ще й дев'ять десятків людей, й усі вони були добре споряджені. Коли вони прибули до конунга, їм дали місце у гостьовому покої й прийняли дуже гарно.
   Через день потому пішов Ельвір Тихий до Торольфа, родича свого. Вони переговорили. Ельвір сказав, що Торольфа сильно знеславили й конунг дослухається до тих балачок.
   Торольф попросив Ельвіра перемовитися щодо цього з конунгом:
   - Бо сам я, - мовив він, - осоромлюся перед конунгом, якщо він воліє вірити наклепам, які розводять про мене кепські людиська, і не доведу, що я перед ним чистий.
   Наступного дня пішов Ельвір до Торольфа і сказав, що мав розмову з конунгом.
   - І нині я не знаю, - додав він, - як і раніше, що в нього на думці.
   - Мушу я сам піти до нього, - сказав Торольф.
   Так він і зробив - пішов до конунга, коли той обідав, і коли увійшов, то привітав конунга. Той відповів і запросив його випити.
   Торольф сказав, що привіз данину, що належить конунгові, яку він зібрав у Фіннмарку:
   - І ще я маю багато чого, конунг, аби подарувати вам на згадку. Знаю я, що мушу робити все якнайкраще, аби заслужити на вашу подяку.
   Конунг сказав, що не чекає від Торольфа нічого, крім добра:
   - Бо нічого іншого я і сам тобі не зробив. А втім, - додав він, - люди різне кажуть про те, як сильно ти хочеш мені догодити.
   - Я не візьму це за правду, - сказав Торольф, - якщо хтось каже, ніби я вам невірний, конунг. Я гадаю, що ті, хто набалакав тобі щось подібне, менше тобі друзі, ніж я. То є ясна річ, що подібне вчинили мої недруги, і вони заплатили б за це, якби ми зійшлися відкрито.
   Потім Торольф вийшов. А наступного дня приніс данину, і конунг був присутній при тому. І коли все передали, Торольф узяв кілька бобрових шкур і соболів, кажучи, що хоче подарувати їх конунгові. Багато з присутніх там зауважили, що він вчинив гарно і надалі вартий дружби. А конунг відказав, що Торольф уже здобув собі винагороду.
   Торольф сказав, що завжди робив усе, що лише міг, на догоду конунгові:
   - І коли вам так не здається, то тут уже я нічого не вдію. Конунг знав, коли я був при ньому в його свиті, як я себе тримаю, і те мені дивовижно, що нині він вважає мене геть іншою людиною, ніж тоді.
   Конунг сказав:
   - Гарні діла вершив ти, Торольфе, коли був із нами. Думаю, буде найліпше, щоби ти повернувся до мого хірду. Візьми моє знамено й лишайся серед моїх бійців. Тоді тебе ніхто не оббреше, коли я наглядатиму день і ніч за тим, як ти себе тримаєш.
   Торольф роззирнувся довкола себе. Поруч стояли його воїни. Він мовив:
   - Важко мені буде розпустити цей загін. Вільно тобі, княже, порядкувати званнями й учтами, що ти мені дав, але війська мого я не розпущу, допоки зможу утримувати, хай навіть лише власним коштом. І ще мені дуже хотілося б, аби ти, конунг, приїхав до мене й вислухав тих людей, яким довіряєш, і дізнався б, що вони мають сказати. Після того робіть, як знайдете певним.
   Конунг відказав і мовив, що ніколи не приїде на застілля до Торольфа. Тоді Торольф пішов геть звідти й повернувся до себе додому.
   Коли він пішов, конунг віддав усі справи в Халогаланді, якими раніше займався Торольф, до рук синів Хільдірід, і право їздити до фінів також. Конунг оголосив своєю власністю маєток на Торгарі й усе, чим володів Брюнольф, і все це передав синам Хільдірід.
   Конунг послав людей зі своїми знаками до Торольфа, щоб вони повідомили його про це рішення. Тоді взяв Торольф корабель, яким володів, переніс туди все майно, що міг забрати в путь, і рушив на північ до свого житла на Санднесі, маючи при собі весь свій люд, як відпущеників, так і рабів. Там Торольф мав не менше людей і статків, ніж раніше.
  

17. Як Торольф собі добра наживав

  
   Сини Хільдірід перебрали на себе справи у Халогаланді. Ніхто не виступав проти влади конунга, проте чимало людей змінили свою думку про нього, то були родичі Торольфа і його друзі. Взимку вони [сини Хільдірід - прим. пер.] вирушили в гори з трьома десятками людей. Фіни завважили їх не такими важливими намісниками, яким їм здавався Торольф. Вони платили значно менше, ніж мали б.
   Тої ж самої зими вирушив у гори й Торольф із сотнею людей, тоді поїхав на схід до Квенланду й зустрівся з Фаравідом конунгом. Вони порадилися й вирішили податися у гори, де були минулої зими, взяли чотири сотні людей і дісталися Кірьялаланду, де нападали на поселення, що на їхню думку не були багатолюдними, воювали там і брали здобич, а під кінець зими повернулися у Фіннмарк.
   Торольф поїхав до себе додому. Його люди ловили тріску у Вагарі, а іноді й оселедці, й усе здобуте везли до нього на двір.
   Торольф мав великий корабель, годний для подорожей відкритим морем. Він був обладнаний якнайкраще і пофарбований над водою, з вітрилом у синю й червону смугу на щоглі. Все оснащення на цьому кораблі було готове для мандрівки. Тож велів Торольф своїм людям узяти той корабель і готуватися вирушати, повантаживши туди тріску, шкури й блискучі хутра. Ще велів узяти багато сірого та світлого хутра7, яке він здобув у горах, і то був величезний скарб. Він наказав Торгільсові Галасливому вести корабель на захід до Англії й закупити там одежі й інших припасів, у яких вони мали потребу. Тож повели вони корабель на південь коло берегів, а тоді вийшли у відкрите море і дісталися Англії, де мали добру торгівлю, навантажили корабель пшеницею і медом, вином і сукном, і восени поїхали назад. Вони мандрували добре і дісталися Хордаланду.
   Тої ж осені рушили сини Хільдірід по данину для конунга. Коли вони приїхали передати данину, конунг сам наглядав за тим. Він мовив:
   - Чи ви передали всю данину, що взяли у Фіннмарку?
   - Так точно, - відказали вони.
   - Нинішня данина, - зауважив конунг, - значно менша й гірша, ніж та, що доправляв Торольф, а ви ж казали, що він кепсько дає раду зі справами.
   - Дуже добре, конунг, - сказав Харек, - що ти пам'ятаєш, яка багата данина надходила з Фіннмарку, бо тепер стане зрозуміло, як багато ти втратив через Торольфа, який і досі збирає всю фінську данину. В нас було цієї зими три десятки людей, скільки зазвичай беруть намісники. А потім прибув Торольф із сотнею людей. Чули ми його слова, що він задумав позбавити життя і нас із братом, і всіх наших людей, а причину він знайшов таку, що ти, конунг, передав нам ту справу, яку він сам волів би втримати. Тож ми не мали іншого виходу, крім як обходити його стороною, та полишити гірські поселення, а Торольф їздив по всій країні зі своїм військом. Він торгував усюди. Фіни платили йому данину, а він обіцяв їм, що ваші намісники ніколи не з'являться у їхньому краї. Він замислив зробитися конунгом там, на півночі, рівно у Фіннмарку й у Халогаланді, тож дивно, чому ти дозволяєш йому подібні витівки. Є правдиві відомості щодо грабунків, якими займається Торольф у Фіннмарку, бо той кнорр8, що є найбільшим у Халогаланді, було споряджено на Санднесі, й казав Торольф, що володіє всім, що там лежить. Я гадаю, що там чимало хутра, і здається мені, що бобрів і соболів там побільше, ніж Торольф привозив тобі, а тепер відіслав із Торгільсом Галасливим. Я певен, що він попрямував на захід до Англії. І якщо ти хочеш у тому переконатися, надішли людей знайти Торгільса, коли він буде повертатися на схід, і я гадаю, що не було ще жодного торгового судна з подібним розкішним товаром на борту за наших днів. Я також гадаю, правду сказати, що тобі, конунг, належить кожен пеннінг9, який там є.
   Їхні супутники підтвердили все, що Харек сказав, і ніхто там не міг цього заперечити.
  

18. Подорож Торольфа до Англії

  
   Сігтрюгг Спритний і Халльвард Суворий звалися двоє братів. Вони були при Харальдові конунгу й походили з Віку. Рідня їхньої матері походила з Вестфольду, і доводилися вони ріднею Харальдові конунгу. Їх батько мав родичів по обох берегах ріки Гаутельва. Він мав житло на [острові - прим. пер.] Хісінг і був мужем вельми заможним, а вони отримали спадок по своєму батькові. Всього їх було четверо братів. Молодших звали Тордом і Торгейром. Вони були вдома і порядкували господарством. А Сігтрюгг і Халльвард мали виконувати всі накази конунга як у межах країні, так і поза нею, і часто бралися за справи, що були небезпечними, і відбирали у людей як майно, так і життя, коли конунг їм велів. Вони мали при собі великий загін. У них не було друзів у країні, але конунг дуже цінував їх, і були вони прудкішими від усіх людей хоч на ногах, хоч на лижах, та й на кораблі випереджали решту. Сміливими вони були і дужими, але й доволі обачними. Вони перебували при конунгові, коли сталися ті події.
   Восени вирушив конунг на учти до Хордаланду. Якось одного дня велів він покликати тих братів, Халльварда й Сігтрюгга. Коли вони явилися, він сказав, що вони мають вирушили зі своїм загоном на пошуки корабля, що ним керував Торгільс Галасливий:
   - І влітку він ходив на захід до Англії. Дістаньте мені цей корабель і все, що там є, крім люду. Відпустіть їх з миром, якщо вони не сильно боронитимуть корабель.
   Брати були завзяті, тож узяли свій бойовий корабель і вирушили шукати Торгільса, й почули, що він повернувся з заходу й прямує на північ повз береги. Вони подалися за ним на північ й наздогнали у [протоці - прим. пер.] Фурусунд, упізнали його корабель і наблизилися до нього з одного боку на одному зі своїх кораблів, а інші зійшли на берег і піднялися на борт по східцях. Торгільс і його люди не чекали небезпеки й не боронилися. Вони й незчулися, як опинилися в оточенні сили-силенної озброєного люду, аж потім їх роззброїли, висадили на землю й не лишили їм нічого, крім одягу, який був на них. А люди Халльварда прибрали східці, відв'язали канат і скерували корабель від берегу, потім швидко взяли шлях на південь, прибули до конунга й передали йому той корабель і все, що на ньому було.
   А коли корабель розвантажили, побачив конунг, скільки там різного добра, і що не було брехнею те, про що йому казав Харек.
   А Торгільс і його побратими знайшли попутні кораблі, прибули до Квельдульфа із сином і розповіли їм про свою невдалу мандрівку, і прийняли їх добре.
   Тоді мовив Квельдульф, що все йде до того, про що він колись казав, і що зрештою Торольф не дістане добра від дружби з Харальдом конунгом:
   - І ввижалося б мені, що не така вже велика втрата спіткала нині Торольфа, якби не довелося згодом втратити більше. Здається мені, як і раніше, що не в змозі Торольф зрозуміти і побачити, з якою перевагою він стикнувся, - і попросив Торгільса переказати Торольфові таке:
   - Порада моя така, щоби він виїхав з країни, бо може статися, що він дістане собі більше добра, коли піде під руку англійського, данського чи шведського конунга.
   Потім він дав Торгільсові гребне судно з усім приладдям, з шатром, харчами й усім, чого вони потребували для подорожі. Потім вони поїхали і не спинятися, доки не прибули на північ до Торольфа й розповіли, що з ними сталося.
   Торольф не зажурився від цієї втрати, кажучи, що майна йому не поменшає:
   - Добре мати спільні статки з конунгом.
   Потім накупив Торольф борошна, солоду й усього, чого потребував для своїх людей. Мовив він, що його воїни будуть вбрані не так гарно, як він хотів би.
   Торольф продав деякі свої землі, а деякі заклав, і отримав стільки ж коштів, скільки мав раніше. Він тримав при собі не менше люду, ніж минулої зими, чи навіть трохи більше. Він запрошував друзів на застілля ще частіше, ніж до того. Всю ту зиму він провів удома.
  
   Примітки
   1) Тобто у Фіннмарк (область на півночі Норвегії).
   2) Народ балтійсько-фінської мовної групи, що мешкав на узбережжі Ботнічної затоки, а згодом і у Фіннмарку.
   3) Себто "країни квенів"; не зовсім ясна локація, ймовірно, так звана "Каянська земля".
   4) В оригіналі askraka, не зовсім ясне слово, ймовірно фінське, на позначення цінної хутряної звірини.
   5) Карелія.
   6) Оригінальне Norðmenn позначає скандинавів як таких, але тут вжито як більш конкретний етнонім.
   7) В оригіналі відповідно vöru ljósa ("блискуче хутро"), grávöru ("сіре хутро") і skinnavöru ("світле хутро"). Тут може йтися про хутро, здобуте у різний сезон: сіре - влітку, біле - взимку, відповідно до сезонної ліньки звірини.
   8) Кнорр (ісл. knörr) - північне купецьке судно доби вікінгів.
   9) Пеннінг (ісл. penning) - найдрібніша срібна монета.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"