Тепер треба повiсти, що Рагнар сидiв удома у своєму королiвствi й не знав анi вiн, анi Рандалiн, жона його, де їхнi сини. Тодi почув вiн, як казали про них, що нiчия слава не довершиться до їхньої, й подумав, що нема їм рiвнi. Тепер замислився вiн, як би йому зажити i собi слави, що тривала б не менше за їхню. Вiн усе обмiркував, покликав майстрiв i сказав їм валити лiс для двох великих кораблiв, i тi зробили два кнорри1, такi дебелi, яких iще нiхто не робив у Пiвнiчних Землях, i тодi наказав вiн зiбрати з усього королiвства чимало зброї. За цими дiями люди зрозумiли, що вiн замислив iти на когось вiйною зi своєї землi. Чутки про це поширилися сусiднiми краями. I тепер злякалися тамтешнi люди i всi конунги, якi там владарювали, що не зможуть анi жити на своїй землi, анi панувати там. I нинi велiв кожен iз них поставити варту довкола своїх земель, якщо вiн прийде до когось iз них.
Тодi сталося, що Рандалiн спитала Рагнара, куди вiн надумав рушати. Вiн сказав, що мислить iти до Англiї та мати при собi не багато кораблiв, а два кнорри i стiльки вiйська, скiльки вони можуть нести.
Тодi каже Рандалiн:
- Здається менi необачним той похiд, що ти нинi замислив. Хочеться менi тобi порадити взяти бiльше кораблiв, але менших [за розмiром - Х.А.].
- Нема в тому слави, - каже вiн, - хоча i можливо привернути країну з багатьма кораблями. Але ще не казали про таке, щоб iз двома човнами пiдкорити таку велику країну, як Англiя. А якщо я не здобуду перемоги, буде краще, коли зi мною рушить мало кораблiв.
Тодi вiдказала Рандалiн:
- Менi бачиться, що не меншi витрати на цi твої кораблi, нiж були б, якби ти взяв бiльше довгих човнiв у виправу. I ще знай, що кепсько вести кораблi до Англiї, i коли зробиться буря i корабель твiй потоне, хай навiть люди дiстануться сушi, вони муситимуть здатися, коли з'явиться тамтешнє вiйсько, а ще лiпше заводити в гавань довгi кораблi, нiж кнорри.
Тодi вiн велiв приготувати кораблi та зiбрати вiйсько, таке, щоб обидва кнорри сильно навантажити. Тепер пiшло багато розмов, куди вiн здумав рушити. А вiн промовив вiсу:
I коли були готовi його кораблi та вiйсько, що його супроводжало, i коли настала погода, яку вiн завважив доброю, сказав Рагнар, що має вирушати. I коли вiн зiбрався, вона [Рандалiн - Х.А.] провела його до корабля. А перед тим вона сказала, що вiдплатить йому за сорочку, що вiн їй подарував. Вiн спитав, яким же саме чином. А вона проказала вiсу:
Я тобi сорочку
Без узору шила,
Та iз чистим серцем,
Iз сивої вовни;
Кров тебе не вкриє,
Анi меч не вдарить
У свячених шатах,
Мiчених богами.
Вiн сказав, що згоден на таку волю. Та коли вони прощалися, було видно, що їй важко iз ним розлучатися.
Тепер направив Рагнар кораблi до Англiї, як i задумав. Йому дув такий вiтер, що коло Англiї обидва його кнорри розбилися, та все його вiйсько дiсталося землi, не розгубивши одягу i зброї. Й там вiн брав кожен двiр, мiсто чи замок, до якого б не прибув.
А конунг, що правив тодi Англiєю, звався Еллє. Вiн отримав звiстку, коли Рагнар полишив свою землю. Вiн розiслав по своїх володiннях людей, щоб дiзнатися завчасно, коли той дiстанеться його країни. Тепер тi люди прийшли до Еллє конунга i сказали йому про те вiйсько. Тодi вiн велiв розiслати наказ по всьому королiвству, щоб до нього прибув усякий муж, годний утримати щита, їздити верхи i битися, i зiбрав таке велике вiйсько, якого ще не було. Тепер вони приготувалися до битви.
Тодi мовив Еллє конунг до свого вiйська:
- Як ми переможемо в битвi й станеться так, що ви впiзнаєте Рагнара, в жодному разi не здiймайте на нього зброї, бо по ньому зостануться сини, якi йтимуть за нами до скону, як вiн загине.
Рагнар же зготувався нинi до битви, й мав на собi одiж, яку Рандалiн подарувала йому на прощання, а в руцi тримав того списа, яким уразив змiя, що лежав у чертогу Тори, на що нiхто iнший не наважився, i не мав вiн захисту, крiм шолома. I коли вони зустрiлися, розпочалася битва. Рагнар мав сильно менше вiйська. Битва недовго тривала, перш нiж полягло чимало з ратi Рагнара. Але всюди, куди вiн рушив, захист ламався, i вiн проходив крiзь ворожi полки того дня, i там, де вiн рубав i колов щити, бронi чи шоломи, такi дужi були його вдари, що нiхто не встояв, але жоден замах чи стрiла, скерованi на нього, його не вразили, зброя не торкнулася, i ран вiн не отримав, та сам убив багацько люду Еллє конунга. Проте битва скiнчилася тим, що все вiйсько Рагнара полягло, а його самого затисли щитами й захопили.
Тепер його спитали, що вiн за муж, але вiн мовчав i нiц не вiдповiв.
Тодi мовив Еллє конунг:
- Сей муж дiстане бiльшу кару, як не скаже, хто вiн такий. Киньте його нинi в яму зi змiями i хай там сидить якнайдовше, i як вiн мовить щось таке, з чого ми зрозумiли б, що вiн i є Рагнар, тодi негайно витягнiть його звiдти.
Тепер його попровадили до ями, i вiн сидiв там довгенько, та змiї його не кусали.
Тодi мовили люди:
- То є великий муж; удень його не била зброя, а нинi не жалять змiї.
Тодi мовив Еллє конунг, щоб його позбавили вiд одягу, що був на ньому, i зробили так, i тепер змiї висiли на ньому звiдусiль.
Тодi мовив Рагнар:
- Захрюкають нинi поросята, коли взнають, що рохкав старий вепр.
I хоч вiн те промовив, вони не зрозумiли, чи вiн є Рагнар, а чи iнший конунг. Тодi вiн проказав вiсу:
Дав я вiсiм сiчей,
Визнаних гучними,
Багатьох я вразив:
П'ять з одним десяткiв;
Не гадав, що змiї
Звершать мою долю;
Часто те стається,
Чого не чекаєш.
I ще вiн мовив:
Хрюкатимуть пiдсвинки,
Як про вепра взнають,
Повно менi шкоди,
Риють в менi нори
I штовхають сильно,
Смокчуть мене змiї;
Нинi стану трупом
I помру крiзь гаддя.
Тепер облишило його життя, i його винесли звiдти. А Еллє конунг упевнився, що то Рагнар пiшов з життя. Нинi вiн подумав, що варто йому бути обачнiшим, i що вiн має робити, щоби втримати своє королiвство, i як дiзнатися, чого чекати вiд синiв Рагнара, коли їм про це скажуть. Вiн обмислив це i наказав готувати корабель i обрав там очiльником мужа рiвно розумного та звитяжного, i дав йому людей, щоб добре спорядити той корабель, i сказав, що шле їх на зустрiч до Iвара i його братiв, щоб вони розповiли їм про смерть їхнього батька. Та ця подорож виглядала геть безнадiйною, тож мало хто хотiв їхати.
Тодi мовив конунг:
- Пильно слiдкуйте, як кожен iз братiв сприйме цi новини. Тодi вирушайте назад, щойно позволить погода.
Так велiв вiн спорядити їх у подорож, щоби вони нi в чому не мали потреби. I тепер вони рушили, i зустрiли їх добре.
А сини Рагнара саме воювали у Пiвденних Краях. Тодi повернулися вони у Пiвнiчнi Землi та задумали навiдати своє королiвство, де правив Рагнар. Але вони нiц не знали про його похiд i про те, чим вiн скiнчився, хоча їм i дуже кортiло про це дiзнатися. Тепер вони рушили з пiвдня по країнi. Та всюди, щойно люди помiчали братiв, залишали мiста i двори, i тiкали геть, прихопивши усе добро, тож братам важко стало прогодувати їхнє вiйсько.
Одного ранку Бьорн Залiзний Бiк прокинувся i сказав вiсу:
1)Кнорр (iсл. knörr) - пiвнiчне купецьке судно доби вiкiнгiв.
2)Бурштин Райну (röf Rínar) - кеннiнг на позначення золота; вепр (jöfur) - хейтi на позначення конунга.
3)Перснелам (baugs brjótr) - хейтi на позначення конунга (за аналогiєю з криголамом); гамiр iз гiр - себто розмова; шкiдник рукопломеню (mundelds meiðir) - складний кеннiнг на позначення конунга, де рукопломiнь (mundelds, "полум'я руки") - золото; Офнiр моря (mars Ófni) - себто "дракон моря", корабель (змiй Офнiр згадується у "Старшiй Еддi"); голки Бiль (þorn-Bil) - кеннiнг на позначення жiнки (Бiль - iм'я богинi); жах плеч палання (ægir alnar leygjar) - складний кеннiнг на позначення конунга, де alnar leygjar означає "вогонь передплiччя", себто золото.