Тиха, тиха нiч

Тиха, тиха нiч,
Згаси свiтло священних свiч
У свiточах своїх зусiбiч;

Адже вони належать Дню,
I тисячi духiв заблудлих в ранню 
Вже полишили радощi солодкi вогню.

Чому тi радощi солодкими повиннi буть,
Коли обман i хитрощi - їх суть,
I зi скорботами не схрещувавсь їх путь?

Хоча у соромливої повiї
Яскравi радощi, й справжнiї, 
Самi себе руйнують i тьмянiють.