ТИ Б ЗНАВ
Ти знаєш, скiльки серця у тво§х долонях?
Ти вiдчуваєш? Воно тремтить, як мить.
I вже не бiль так б'ється в мо§х скронях
Там лиш рука твоя, що душеньку зцiлить.
Я не почую слiв зневiри та вiдрази
Бо ти не та, ти iнша, ти - перо!
Так творять наодинцi й не вiдразу
А вiд розiрвано§ пулi, що в чоло!
Тебе ламали, чим тебе по§ли?
Ганьбили краплями дощiв.
Тебе любили, чи так били,
Що ти вмивалася сльозами всiх морiв?
I океан потрави, що у грудях тлiє.
Воно пече, аж, до утробного стогна.
Я тебе люблю, так дурманно - що п'янiю.
Вiд лиш єдиного, що з уст тво§х ковтка!
Ти так прекрасна у сво§й вiдвазi
I не зламаєшся, повiк всто§ш.
Ти лиш моя, i навiть, в тому разi
Як i не зможеш. Любове, чому ти так тремтиш?
Не бiйся, серденько моє ласкаве
Ти - в серединi рай! Вогонь, не лiд!
В тобi вмираю i народжуюсь ночами
А днями - тобi пишу, i вiддаю душевний я свiй злiт.
Я твоя - навiки, до скону!
Iнакше вже не бути, тiльки так!
Тебе чекала тьмяно довгi роки
Ти - свiтло, ти мiй промiнь, мiй маяк!
СЕРЦЕ У ДОЛОНЯХ
Запещена сн!жинками над!!
! серце,що тр!поче в грудях палко
Вони збуваються,от! Далек! Мр!!
Й вогонь запалиться,бо ще жевр!е скалка
Любов...Ти в!риш?Н!?-Пов!р-це чудо
Це те,без чого жити-не життя
Кохати,плакати,сваритися-не мудро!
Та полюбив чи полюбила-й немае вороття
Ти !нший,ти вже не тою стала
Бо ти над!ешся,! в!риш,! простиш
! на кол!на впасти-о так,ти так бажала
Щасливий ти,бо в н!г !! сто!ш
Коли ти голову приклониш
То ти над небом полетиш
! вже не б!ль так беться в тво!х скронях
А рад!сть,! над!я,! кохання лиш
Не б!йся,в!дкривай долон! Сн!гу
А серце для любов!-бо без них н!як
Тримай так н!жно,любий,свою милу
Вона для тебе т!льки!та в!чний ТВ!й маяк
ОЧ!, ЩО З ПЕЛЮСТОК
Вдивляюсь в очi, що з пелюсток
I сяють так - як не блищав нiхто.
Там вiдбиваються кришталики малюсiнькi
Чому вiд тебе голову знесло?
Ї§ я принесу i кину...
Бери собi, роби що хочеш - §ж i пий.
Я злизуватиму iз тебе слину
I питиму ковтками з губ - ти мiй!
Ярма нема, нема потвори люто§ та жаху!
Є тiльки радiсть, що злiпилася iз тла.
Вона бринить, i тiпається, млiє
Твоє натхнення в пальчиках - краса!
Я не прокинусь смертно§ години
Вже не здригнусь, не битимусь чолом.
I горло моє не скрутить спазм образи
I тiло - не скамянiє, як тей лом.
Нi! Я вiльний вiд минулого жадання
Я iнший, я тремтливий, як новий схiд.
Схiд сонця, що народжує надi§
А був я майже мертвий стiльки лiт!
Мене ти воскресив!