На дивному полi, пiд загадковою тополею
Лежить козак тай думку гадає
- Що буде, коли Україну,
  Неньку нашу рiдную, прийде та зґвалтує татар?
  Чи пiдимиться з цього поля дивного
  Хоч єдина людина?
  Чи знайдеться душа, що здiйниться
  Захищати честь свою, та свого народу?
Так думку гадає козак тай не помiчає,
Як по полю тому дивному блукають потворнi люди,
Як плуг ворожiй,- нi навiть не ворожiй, гiрше -
Свiй, рiдний, проте з ворожими думками,-
Землю ту оре.

То й залишемо цю сцену i повернемося до неї 
                                200 рокiв потому

Та, бач, нiчого не змiнилося
Нi, звiсно не має вже того поля дивного,
I тополю ту загадкову вже спиляли рокiв зi 150 тому.
Проте лежить козак на тому самому мiсцi,
                           тай думку гадає
- Що буде, коли Україну,
  Неньку нашу рiдную!
  Прийде та зґвалтує татар?..