Аннотация: Посвящается событию автомобильной аварии моего брата (к счастью все живы)
Моє серце сповнене жалем,
Моє серце сповнене болем,
Iзнов промайнула на дворi
Дивна зозуля - бiла.
Я вже не в змозi дивитись в вiконце-
Його по заклало снiгом.
Зникли десь сили дослухати сповiдь
Лицаря праведной лютi.
Краще забути цю гiркую зимку
I нарештi здобути спокiй.
Проте, хiба можна залишити, Синку,
Таке у себе на спинi?
Тож я сиджу - чекаю,
Коли зозуля бiла зазирне до мене
I вкриє скло ... над вiчнi вiзерунки.