Ящук Владимир Иванович : другие произведения.

Будинок на площi

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Трагічна доля підприємливого господаря і його сім'ї в сталінські часи

  
БУДИНОК НА ПЛОЩІ

  
  У центрі міста Радивилова, при майдані Незалежності, у повоєнні роки аж до 2004-го, стояв двоповерховий будинок, колишній адмінкорпус райспоживспілки. Мало хто знає про те, як він потрапив у власність споживчої кооперації. А історія ця трагічна.
  Уже після вересня 1939 року люди в нашому краї відчули, що означає на ділі більшовицький лозунг революційної доцільності: "експропріація експропріаторів" виливалась у пограбування державою всього, що належало "експлуататорським класам".
  Ну, а щодо того, кого слід було вважати експлуататорами, існував великий простір для різнотлумачень.
  У протоколі Червоноармійського райвиконкому, N 21 від 5 серпня 1940 року, за підписами голови райвиконкому Завадського і секретаря Тимофєєва, зафіксовано розгляд такого питання: "8. Лист облвиконкому N 2338 про націоналізацію будинків". У своїй доповіді секретар райвиконкому, зокрема, зазначив "Градець Володимир Іванович - власник ковбасної фабрики, мав найманих 3 робітників, власник 2-поверхового будинку, не викінченого, вартістю 25000 крб., адміністративне висланий".
  Ви собі можете уявити фабрику, на якій працюють троє робітників? Як не напружуйся, фабрика в уяві не постає. То міг бути, ймовірно, невеличкий ковбасний цех, адже техніка ще не дозволяла забезпечити високий рівень механізації виробництва. До того ж воно, судячи з усього, виникло не як виклик більшовицькій владі, котра заперечувала право на приватну власність, а існувало з часу Польщі. І все одно - експлуататор...
  Справжня причина тут не в цьому: надто вже сподобався піклувальникам про всенародне щастя майже вивершений двоповерховий дім. А для того, щоб надати націоналізації вагоміших мотивів, можна було приписати Градецю будь-що, власне, з цього й починалося - сім'ю виселяли за постановою Ради народних комісарів СРСР від 5 грудня 1939 року як "сім'ю співробітника польської поліції". Співробітничав Градець із нею чи ні - хтозна, адже будь-яких фактів документи не подають. А між тим карали не тільки його: на Урал без жодних засобів до існування були вивезені дружина, точно народжена дочка Валентина, 4-річний син та похилого віку батьки.
  Вони в чому завинили?
  У документах записували то "Градец" (без знака м'якшення), то "Градіц", то "Градець" - поспіх розправи не залишав змоги уточнювати прізвище. На такі дрібниці не зважали.
  Головне було - відібрати й поділити майно. Ось іще витяг з протоколу засідання райвиконкому (від 15.06.40 p.): "Слухали: 27. Заяву райспоживспілки про закріплення новозбудованого будинку кол. Градеца, великого власника. Постановили: 1. Закріпити новозбудований будинок кол. Градеца за райспоживспілкою. 2. Запропонувати: райспоживспілці до кінця року закінчити будування. 3. Просити облвиконком затвердити. Голова райвиконкому Завадський. 3а секретаря Васильєва". Що означає оте "кол.", точно не знаю. Мабуть, "колишнього", але так можна було говорити про будинок - "колишній будинок Градеця", а не пре людину. Чи, може, Градеця свідомо хотіли віднести вже до "колишніх" на цьому світі? Як-не-як, назнано його "великим власником", а утверджувана класова ідеологія вбачала в таких людях тільки ворогів трудового народу. Між тим залишений опис майна аж ніяк не вражає: хата під бляхою (очевидно, ота недобудована), два дерев"яних хліви і корова. "Фабрики" не згадано.
  І за це з немовлям на руках - у товарний вагон, три тижні напівголодного животіння в дорозі. А потім скніти в землянці, домерзати в холоди, хворіти від простуд та недоїдання. Володимира Градеця ще до виселення було розлучено із сім'єю - його відправили на шахти Караганди. Дружина все намагалася з'ясувати долю чоловіка, але довідалася про нього лише в 1942 році. І поїхала з дітьми в це казахське місто, до 1946 року ділила арештантську долю. Злигодні позначилися на здоров'ї малолітнього сина Всеволода - його розбив параліч, на все життя він став інвалідом. Заслання передчасно звело в могилу батьків Володимира - Катерина померла після повернення в Радивилів, Іван скінчив життя невдовзі після переїзду в Чехію (сім'я виїхала в 1947 році).
  Після прийняття закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" у Радивилівську районну комісію з відновлення прав колишніх репресованих звернулася дочка В. Градеця, яка жила тоді в Чехії, і двоюрідна сестра з Радивилова. У поверненні націоналізованого будинку їм відмовлено, натомість у лютому 1994 року було визначено грошову компенсацію в розмірі 1 мли. 620 тис. крб.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"