Владимир ЯЩУК (Володимир ЯЩУК) род. 1 декабря 1951 г. в с. Надчицы на Ровенщине (Украина). Учеба: Клеванская средняя школа номер 2, Ровенский пединститут (специальность - учитель укр. языка и литературы). С 1973 г. работает в печати. Служил в армии под Москвой (ст. Трудовая). Ныне живет в г. Радивилов (бывший Червоноармейск, до 1939 г. - Радзивилов). Заместитель редактора районной
Этот город описывали Оноре де Бальзак и Исаак Бабель, о нем вспоминали в своих художественных произведениях Лев Толстой, Козьма Прутков, Михаил Шолохов, здесь жили писатели Модест Левицкий и Петро Козланюк, друг Пушкина - Петр Каверин, бывали Иван Франко, Леся Украинка, Михаил Грушевский, Улас Самчук.
У 1990-і роки у видавництві “Азалія” Рівненської організації Національної спілки письменників України вийшла серія книг і брошур “Реабілітовані історією” (понад 20 назв), які розкривали складні сторінки нашої історії – в основному 40 – 50-х років ХХ ст. – на основі архівних матеріалів, спогадів учасників тих подій – людей, котрі зазнали сталінських репресій. Зокрема, випущено й чотири збірники під спільною назвою “Із криниці печалі” (кожний більш як на 100 стор.). У цій добірці оповідей – окремі матеріали із збірників. Записував ці спогади й готував їх до друку Володимир Ящук. /Редакційно-видавнича група: Велесик Петро, Дем’янчук Григорій, Нагорна Інна, Рибенко Лідія, Шморгун Євген (керівник), Ящук Володимир/.
За десяток років, уже на схилі віку, він зібрав і опублікував маловідомі матеріали про яскравих особистостей, причетних до історі§ нашого краю - генерала УГА Мирона Тарнавського, письменників Модеста Левицького і Юрія Горліса-Горського (знав Юрія особисто), лікаря-просвітянина Петра Шепченка, священика Іоанна Петровського, військовика армі§ УНР Максима Борового, винахідника-бджоляра Лянкова, а ще друкував у різних виданнях Галичини і Волині спогади про пережите в 30 - 50-і роки, про навчання у Брідській гімназі§, про знайомих та друзів, котрі стали жертвами політичних репресій, як і він сам.
"Радивиловський Апостол. 1568 р. Писаний на Волині, в м. Радивилові, писцем Францишком, в домі пана Семена Борщовського. ІР НБУВ, ф. 28, Љ 766, арк. 394-394 зв." - такий скупий запис під фотокопією сторінки цього Апостола, вміщеною на сайті "Автограф української історії: ІХ-ХХІ ст." (Розділ "Найдавніші слов"янські автографи: IX-XVI ст.").
Мало хто знає, що 7 січня, як у православних християн, чи 25 грудня, як у католиків, - аж ніяк не день народження Ісуса Христа. Неспроста в назві свята використано слово Різдво (рос.- Рождество), яке не позначає жодну іншу подію, окрім цієї, - факту Божественного приходу на землю Немовляти, Превічного Бога.
З 1795 року, після третього поділу Польщі, волинські землі відійшли до складу Російської імперії, Радзивилів (нині - місто Радивилів на Рівненщині) став її прикордонним пунктом, адже кордон з Австрією проліг між Радзивиловом і Бродами. При кордоні Радзивилів пробув майже 120 років, за ціле століття російська влада не зважила за необхідне міняти назву містечка, і вона залишалася такою, як була за Польщі. Прикордонний статус Радзивилова зумовив те, що в ньому розмістили прикордонну варту і митну службу, зросла роль поштового відомства.
Традиційна Провідна неділя, коли ми вшановуємо пам'ять наших рідних і знайомих, усіх, кого вже немає на цій землі і хто достойний нашого вшанування, - це нагода осмислити вічні істини: про смисл життя, про наш слід на землі. У цьому списку - прізвища людей, які поховані в місті Радивилів на Рівненщині. Укладач (В.Ящук) заздалегідь просить вибачення за певну умовність Ќх підбору. Можливо, ця інформація допоможе комусь віднайти корені родоводу, довідатися про далеких родичів. (Без окремих приміток подаються прізвища людей, які поховані на міському кладовищі).
