Ящук Владимир Иванович : другие произведения.

Людмила

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Поэма в альбом - написана онегинской строфой

  
  
  
  
  
ЛЮДМИЛА
  
  ПоемаВолодимир Ящук - автор электронного журнала Стихи.Ru
  
  
  Присвячується Людмилі Борисівні МИКИТЕНКО
  (Mykytenko - Mikitenko)
  з нагоди ювілею.
  
  
  І
  Уже піввіку, так, піввіку
  Твоя зоря тебе веде
  Синам на радість, чоловіку,
  Колегам, друзям і те-де.
  
  Весела, добра, щира, жвава,
  Відкрита серцем, нелукава,
  В роботі завжди беручка.
  Усе це - ти. Бо ти - ТАКА!
  
  І хто тебе звіддавна знає -
  Іще із юності - й раніш -
  Тому так щиро й поважає,
  Бо ти зорею нам зориш, -
  
  І навіть у непевну мить
  Вона незмінно пломенить.
  
  ІІ
  А щоб феномен цей збагнути
  Й пізнати вдачі справжню суть,
  В минуле варто зазирнути,
  Коли твоя життєва путь
  
  Ще тільки кликала у далі
  І всі здобутки й справи вдалі
  Були всього лиш сплеском мрій.
  ...Либонь, не вірилось самій,
  
  Що стільки зможеш і осилиш,
  Себе утвердиш і сім"ю,
  Епоха доленьку твою
  Нестиме легко, мов на крилах.
  
  Бо всьому суть і всьому знак
  Не казна-що, а Зодіак.
  
  ІІІ
  Ти в світ прийшла під знаком Лева -
  І в цьому певний був резон:
  Натура ніжна і чуттєва,
  Ти наче справжній камертон,
  
  Миттєво вловлювала хвилі
  І серцю милі, і немилі.
  В ділах, і вчинках, і словах
  Добро і зло - на терезах,
  
  Тож завжди точно відчувала,
  Хто до душі тобі, хто ні,
  З ким спілкуватись день при дні,
  А хто у приязні несталий.
  
  Такою із дитячих літ
  Тебе благословили в світ.
  
  ІY
  Щоб ти була всім людям мила
  У добрім слові на устах,
  Дали тобі ім"я Людмила,
  Дзвінке й крилате, наче птах.
  
  Воно немовбито прикмета,
  Бо під таким ім"ям поетам
  Являлись музи осяйні...
  І ти у юні свої дні
  
  Також могутньо надихнула,
  Ввійшовши в серце і думки,
  Того, хто попросив руки,
  Зізнавшись у коханні чуло.
  
  І слово "Людочка", "Людмила"
  Йому усі світи затьмило.
  
  Y
  І уявити вже несила, -
  Життя крутилося б не так,
  Якби колись ти поступила
  Не в "Політех", а на філфак.
  
  В книжки, як бабця і як мама,
  Ти закохалась до нестями -
  Багато хто у буднях днів
  Високу вченість оцінив.
  
  Бо теореми й інтеграли
  Не зачерствили почуттів
  І романтичний той порив,
  Який у юності плекала,
  
  Веде тебе через епохи,
  Не обмілівши анітрохи.
  
  YІ
  Були б нудні ми до розпуки,
  Якби не кланялись книжкам.
  І ти цей потяг до науки
  Передала своїм синам,
  
  Котрі, аби себе розкрити,
  Пішли до вищої освіти,
  Сміливих сповнені дерзань.
  Дай, Боже, здійснення бажань!
  
  Таких синів - це гордо мати,
  Вони - надія, й дум політ,
  І сон-тривога, й цілий світ,
  Адже для них ти - справжня Мати.
  
  ...То найдорожчий дар життя -
  Оці бентежні почуття.
  
  YІІ
  І ще й на те є перст небесний,
  Що в черзі в тебе під дверми
  За добрим словом - як до хресни,
  Як до сусідки чи куми -
  
  Ідуть, упевнені в підтримці,
  Чи й просто так, на вечорниці,
  В чудову ауру житла,
  Де ти гніздо міцне звила.
  
  Тут зодягнуть в святкові шати
  Удачі наші, жарти й сміх.
  А сум - розділиться на всіх,
  Як є підстави сумувати.
  
  Роки біжать, біжать повз нас,
  Та звичок не міняє час.
  
  YІІІ
  Ні, звичка все ж, напевно, вада,
  А тут - мистецтво спілкувань,
  Коли тривка жіноча влада
  Не виклика розчарувань.
  
  Тим паче влада не наказу
  (Вона не сприйметься відразу),
  А влада неземних смаків -
  Чудових пиріжків, тортів.
  
  Бо ти - і роду берегиня,
  Й душа компанії всякчас
  (Тоді п"янить звичайний квас!),
  А головне - ти господиня,
  
  І кулінар, і економ,
  Повір, на заздрість багатьом.
  
  ІХ
  І що не рік - відрадні зміни,
  Адже талант дано навік.
  Ну, а найкраще все оцінить -
  То твій, звичайно, чоловік.
  
  Хороша ти йому дружина,
  А він тобі - плече і спина,
  Котрі витримують "напряг"
  Для здобуття родинних благ.
  
  Дали йому сімейну владу,
  Щоб в неї вклав високий зміст,
  Бо є до всього в нього хист
  І всьому вміє дати раду.
  
  З таким надійним трударем
  Кругом поменшає проблем.
  
  Х
  Бо він - як кремінь, справжня брила,
  Ну, а душа його - в піснях:
  "...Дічино, чим ти полонила..." -
  І в тебе усміх на вустах.
  
  Та пісня - мовби спогадання
  Про перші порухи кохання,
  Що, не підвладні втомі літ,
  Сердець продовжують політ.
  
  І відступає все негоже
  У закапелки сірих днів,
  І сонце сходить в сяйві слів, -
  Воно не раз вам допоможе
  
  Й тоді, як всіх нас, сіромах,
  Зустрінуть десь на небесах.
  
  ХІ
  Не тільки учти та гостини
  Стоять за віхами життя.
  Деньки бували непростими,
  Немов узори вишиття,
  
  В якому ти знаходиш втіху,
  Коли на серці не до сміху
  І після бур потрібен штиль.
  (Це відчуває й кіт Василь).
  
  ...Пізнала ти ціну мерзоти
  І криводушних хитрих слів,
  Хтось обмовляв, інтриги плів,
  У дні колишньої роботи...
  
  Та захистити завжди міг
  Твій дім - священний оберіг.
  
  ХІІ
  І щирі друзі - теж розрада,
  У тому особлива суть:
  Вони розсудять все до ладу,
  Вони від прикрощів спасуть.
  
  А втім, усі й твоїй пораді
  Так само несказанно раді, -
  Тож завжди справимось із злом,
  Якщо ми діємо гуртом.
  
  Взаємовиручка й повага -
  Як добрий день і добра вість,
  Як найдорожчий в домі гість -
  Для справ і творчості наснага.
  
  Усе, їй-право, до снаги,
  Якщо є друзі навкруги.
  
  ХІІІ
  Вони прийшли до тебе в гості,
  Бо нині в тебе ювілей.
  І сяє сонце в високості,
  Бентежить душу соловей...
  
  Невже-таки, скажи на милість,
  Ти відчуваєш: це вже зрілість,
  А юні, незабутні дні
  Лишились десь удалині?
  
  Та ні ж бо, ні, життєва сила
  Ще стільки збурює хотінь,
  В життєву кличучи бистрінь,
  Під неосвоєні вітрила...
  
  Років намисто - не біда,
  Ти - серцем юна, молода.
  
  ХІY
  Живи як квітка серед квітів,
  Живи як птаха для чудес,
  І ми, добром твоїм зігріті,
  Сягнемо до твоїх небес.
  
  Нехай твій день не вечоріє,
  Нехай збуваються всі мрії,
  Високі, світлі й потайні,
  Яких не визориш в вікні,
  
  А лиш трудом своїм здійснити
  Ти зможеш! (Боже, поможи!)
  Бо ти таки навчилась жить
  І днем грядущим дорожити.
  
  Нехай пишається наш світ
  Тобою аж до сотні літ!
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"