Ящук Владимир Иванович : другие произведения.

Людмила

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Поэма в альбом - написана онегинской строфой

  
  
  
  
  
ЛЮДМИЛА
  
  ПоемаВолодимир Ящук - автор электронного журнала Стихи.Ru
  
  
  Присвячується Людмилi Борисiвнi МИКИТЕНКО
  (Mykytenko - Mikitenko)
  з нагоди ювiлею.
  
  
  I
  Уже пiввiку, так, пiввiку
  Твоя зоря тебе веде
  Синам на радiсть, чоловiку,
  Колегам, друзям i те-де.
  
  Весела, добра, щира, жвава,
  Вiдкрита серцем, нелукава,
  В роботi завжди беручка.
  Усе це - ти. Бо ти - ТАКА!
  
  I хто тебе звiддавна знає -
  Iще iз юностi - й ранiш -
  Тому так щиро й поважає,
  Бо ти зорею нам зориш, -
  
  I навiть у непевну мить
  Вона незмiнно пломенить.
  
  II
  А щоб феномен цей збагнути
  Й пiзнати вдачi справжню суть,
  В минуле варто зазирнути,
  Коли твоя життєва путь
  
  Ще тiльки кликала у далi
  I всi здобутки й справи вдалi
  Були всього лиш сплеском мрiй.
  ...Либонь, не вiрилось самiй,
  
  Що стiльки зможеш i осилиш,
  Себе утвердиш i сiм"ю,
  Епоха доленьку твою
  Нестиме легко, мов на крилах.
  
  Бо всьому суть i всьому знак
  Не казна-що, а Зодiак.
  
  III
  Ти в свiт прийшла пiд знаком Лева -
  I в цьому певний був резон:
  Натура нiжна i чуттєва,
  Ти наче справжнiй камертон,
  
  Миттєво вловлювала хвилi
  I серцю милi, i немилi.
  В дiлах, i вчинках, i словах
  Добро i зло - на терезах,
  
  Тож завжди точно вiдчувала,
  Хто до душi тобi, хто нi,
  З ким спiлкуватись день при днi,
  А хто у приязнi несталий.
  
  Такою iз дитячих лiт
  Тебе благословили в свiт.
  
  IY
  Щоб ти була всiм людям мила
  У добрiм словi на устах,
  Дали тобi iм"я Людмила,
  Дзвiнке й крилате, наче птах.
  
  Воно немовбито прикмета,
  Бо пiд таким iм"ям поетам
  Являлись музи осяйнi...
  I ти у юнi свої днi
  
  Також могутньо надихнула,
  Ввiйшовши в серце i думки,
  Того, хто попросив руки,
  Зiзнавшись у коханнi чуло.
  
  I слово "Людочка", "Людмила"
  Йому усi свiти затьмило.
  
  Y
  I уявити вже несила, -
  Життя крутилося б не так,
  Якби колись ти поступила
  Не в "Полiтех", а на фiлфак.
  
  В книжки, як бабця i як мама,
  Ти закохалась до нестями -
  Багато хто у буднях днiв
  Високу вченiсть оцiнив.
  
  Бо теореми й iнтеграли
  Не зачерствили почуттiв
  I романтичний той порив,
  Який у юностi плекала,
  
  Веде тебе через епохи,
  Не обмiлiвши анiтрохи.
  
  YI
  Були б нуднi ми до розпуки,
  Якби не кланялись книжкам.
  I ти цей потяг до науки
  Передала своїм синам,
  
  Котрi, аби себе розкрити,
  Пiшли до вищої освiти,
  Смiливих сповненi дерзань.
  Дай, Боже, здiйснення бажань!
  
  Таких синiв - це гордо мати,
  Вони - надiя, й дум полiт,
  I сон-тривога, й цiлий свiт,
  Адже для них ти - справжня Мати.
  
  ...То найдорожчий дар життя -
  Оцi бентежнi почуття.
  
  YII
  I ще й на те є перст небесний,
  Що в черзi в тебе пiд дверми
  За добрим словом - як до хресни,
  Як до сусiдки чи куми -
  
  Iдуть, упевненi в пiдтримцi,
  Чи й просто так, на вечорницi,
  В чудову ауру житла,
  Де ти гнiздо мiцне звила.
  
  Тут зодягнуть в святковi шати
  Удачi нашi, жарти й смiх.
  А сум - роздiлиться на всiх,
  Як є пiдстави сумувати.
  
  Роки бiжать, бiжать повз нас,
  Та звичок не мiняє час.
  
  YIII
  Нi, звичка все ж, напевно, вада,
  А тут - мистецтво спiлкувань,
  Коли тривка жiноча влада
  Не виклика розчарувань.
  
  Тим паче влада не наказу
  (Вона не сприйметься вiдразу),
  А влада неземних смакiв -
  Чудових пирiжкiв, тортiв.
  
  Бо ти - i роду берегиня,
  Й душа компанiї всякчас
  (Тодi п"янить звичайний квас!),
  А головне - ти господиня,
  
  I кулiнар, i економ,
  Повiр, на заздрiсть багатьом.
  
  IХ
  I що не рiк - вiдраднi змiни,
  Адже талант дано навiк.
  Ну, а найкраще все оцiнить -
  То твiй, звичайно, чоловiк.
  
  Хороша ти йому дружина,
  А вiн тобi - плече i спина,
  Котрi витримують "напряг"
  Для здобуття родинних благ.
  
  Дали йому сiмейну владу,
  Щоб в неї вклав високий змiст,
  Бо є до всього в нього хист
  I всьому вмiє дати раду.
  
  З таким надiйним трударем
  Кругом поменшає проблем.
  
  Х
  Бо вiн - як кремiнь, справжня брила,
  Ну, а душа його - в пiснях:
  "...Дiчино, чим ти полонила..." -
  I в тебе усмiх на вустах.
  
  Та пiсня - мовби спогадання
  Про першi порухи кохання,
  Що, не пiдвладнi втомi лiт,
  Сердець продовжують полiт.
  
  I вiдступає все негоже
  У закапелки сiрих днiв,
  I сонце сходить в сяйвi слiв, -
  Воно не раз вам допоможе
  
  Й тодi, як всiх нас, сiромах,
  Зустрiнуть десь на небесах.
  
  ХI
  Не тiльки учти та гостини
  Стоять за вiхами життя.
  Деньки бували непростими,
  Немов узори вишиття,
  
  В якому ти знаходиш втiху,
  Коли на серцi не до смiху
  I пiсля бур потрiбен штиль.
  (Це вiдчуває й кiт Василь).
  
  ...Пiзнала ти цiну мерзоти
  I криводушних хитрих слiв,
  Хтось обмовляв, iнтриги плiв,
  У днi колишньої роботи...
  
  Та захистити завжди мiг
  Твiй дiм - священний оберiг.
  
  ХII
  I щирi друзi - теж розрада,
  У тому особлива суть:
  Вони розсудять все до ладу,
  Вони вiд прикрощiв спасуть.
  
  А втiм, усi й твоїй порадi
  Так само несказанно радi, -
  Тож завжди справимось iз злом,
  Якщо ми дiємо гуртом.
  
  Взаємовиручка й повага -
  Як добрий день i добра вiсть,
  Як найдорожчий в домi гiсть -
  Для справ i творчостi наснага.
  
  Усе, їй-право, до снаги,
  Якщо є друзi навкруги.
  
  ХIII
  Вони прийшли до тебе в гостi,
  Бо нинi в тебе ювiлей.
  I сяє сонце в високостi,
  Бентежить душу соловей...
  
  Невже-таки, скажи на милiсть,
  Ти вiдчуваєш: це вже зрiлiсть,
  А юнi, незабутнi днi
  Лишились десь удалинi?
  
  Та нi ж бо, нi, життєва сила
  Ще стiльки збурює хотiнь,
  В життєву кличучи бистрiнь,
  Пiд неосвоєнi вiтрила...
  
  Рокiв намисто - не бiда,
  Ти - серцем юна, молода.
  
  ХIY
  Живи як квiтка серед квiтiв,
  Живи як птаха для чудес,
  I ми, добром твоїм зiгрiтi,
  Сягнемо до твоїх небес.
  
  Нехай твiй день не вечорiє,
  Нехай збуваються всi мрiї,
  Високi, свiтлi й потайнi,
  Яких не визориш в вiкнi,
  
  А лиш трудом своїм здiйснити
  Ти зможеш! (Боже, поможи!)
  Бо ти таки навчилась жить
  I днем грядущим дорожити.
  
  Нехай пишається наш свiт
  Тобою аж до сотнi лiт!
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"