Ящук Владимир Иванович :
другие произведения.
Людмила
"Самиздат":
[
Регистрация
] [
Найти
] [
Рейтинги
] [
Обсуждения
] [
Новинки
] [
Обзоры
] [
Помощь
|
Техвопросы
]
Ссылки:
Комментарии: 1, последний от 03/08/2009.
© Copyright
Ящук Владимир Иванович
(
jasc51@rambler.ru
)
Размещен: 12/12/2004, изменен: 21/04/2005. 10k.
Статистика.
Поэма
:
Поэзия
Ваша оценка:
не читать
очень плохо
плохо
посредственно
терпимо
не читал
нормально
хорошая книга
отличная книга
великолепно
шедевр
Аннотация:
Поэма в альбом - написана онегинской строфой
ЛЮДМИЛА
Поема
Присвячується Людмилі Борисівні МИКИТЕНКО
(Mykytenko - Mikitenko)
з нагоди ювілею.
І
Уже піввіку, так, піввіку
Твоя зоря тебе веде
Синам на радість, чоловіку,
Колегам, друзям і те-де.
Весела, добра, щира, жвава,
Відкрита серцем, нелукава,
В роботі завжди беручка.
Усе це - ти. Бо ти - ТАКА!
І хто тебе звіддавна знає -
Іще із юності - й раніш -
Тому так щиро й поважає,
Бо ти зорею нам зориш, -
І навіть у непевну мить
Вона незмінно пломенить.
ІІ
А щоб феномен цей збагнути
Й пізнати вдачі справжню суть,
В минуле варто зазирнути,
Коли твоя життєва путь
Ще тільки кликала у далі
І всі здобутки й справи вдалі
Були всього лиш сплеском мрій.
...Либонь, не вірилось самій,
Що стільки зможеш і осилиш,
Себе утвердиш і сім"ю,
Епоха доленьку твою
Нестиме легко, мов на крилах.
Бо всьому суть і всьому знак
Не казна-що, а Зодіак.
ІІІ
Ти в світ прийшла під знаком Лева -
І в цьому певний був резон:
Натура ніжна і чуттєва,
Ти наче справжній камертон,
Миттєво вловлювала хвилі
І серцю милі, і немилі.
В ділах, і вчинках, і словах
Добро і зло - на терезах,
Тож завжди точно відчувала,
Хто до душі тобі, хто ні,
З ким спілкуватись день при дні,
А хто у приязні несталий.
Такою із дитячих літ
Тебе благословили в світ.
ІY
Щоб ти була всім людям мила
У добрім слові на устах,
Дали тобі ім"я Людмила,
Дзвінке й крилате, наче птах.
Воно немовбито прикмета,
Бо під таким ім"ям поетам
Являлись музи осяйні...
І ти у юні свої дні
Також могутньо надихнула,
Ввійшовши в серце і думки,
Того, хто попросив руки,
Зізнавшись у коханні чуло.
І слово "Людочка", "Людмила"
Йому усі світи затьмило.
Y
І уявити вже несила, -
Життя крутилося б не так,
Якби колись ти поступила
Не в "Політех", а на філфак.
В книжки, як бабця і як мама,
Ти закохалась до нестями -
Багато хто у буднях днів
Високу вченість оцінив.
Бо теореми й інтеграли
Не зачерствили почуттів
І романтичний той порив,
Який у юності плекала,
Веде тебе через епохи,
Не обмілівши анітрохи.
YІ
Були б нудні ми до розпуки,
Якби не кланялись книжкам.
І ти цей потяг до науки
Передала своїм синам,
Котрі, аби себе розкрити,
Пішли до вищої освіти,
Сміливих сповнені дерзань.
Дай, Боже, здійснення бажань!
Таких синів - це гордо мати,
Вони - надія, й дум політ,
І сон-тривога, й цілий світ,
Адже для них ти - справжня Мати.
...То найдорожчий дар життя -
Оці бентежні почуття.
YІІ
І ще й на те є перст небесний,
Що в черзі в тебе під дверми
За добрим словом - як до хресни,
Як до сусідки чи куми -
Ідуть, упевнені в підтримці,
Чи й просто так, на вечорниці,
В чудову ауру житла,
Де ти гніздо міцне звила.
Тут зодягнуть в святкові шати
Удачі наші, жарти й сміх.
А сум - розділиться на всіх,
Як є підстави сумувати.
Роки біжать, біжать повз нас,
Та звичок не міняє час.
YІІІ
Ні, звичка все ж, напевно, вада,
А тут - мистецтво спілкувань,
Коли тривка жіноча влада
Не виклика розчарувань.
Тим паче влада не наказу
(Вона не сприйметься відразу),
А влада неземних смаків -
Чудових пиріжків, тортів.
Бо ти - і роду берегиня,
Й душа компанії всякчас
(Тоді п"янить звичайний квас!),
А головне - ти господиня,
І кулінар, і економ,
Повір, на заздрість багатьом.
ІХ
І що не рік - відрадні зміни,
Адже талант дано навік.
Ну, а найкраще все оцінить -
То твій, звичайно, чоловік.
Хороша ти йому дружина,
А він тобі - плече і спина,
Котрі витримують "напряг"
Для здобуття родинних благ.
Дали йому сімейну владу,
Щоб в неї вклав високий зміст,
Бо є до всього в нього хист
І всьому вміє дати раду.
З таким надійним трударем
Кругом поменшає проблем.
Х
Бо він - як кремінь, справжня брила,
Ну, а душа його - в піснях:
"...Дічино, чим ти полонила..." -
І в тебе усміх на вустах.
Та пісня - мовби спогадання
Про перші порухи кохання,
Що, не підвладні втомі літ,
Сердець продовжують політ.
І відступає все негоже
У закапелки сірих днів,
І сонце сходить в сяйві слів, -
Воно не раз вам допоможе
Й тоді, як всіх нас, сіромах,
Зустрінуть десь на небесах.
ХІ
Не тільки учти та гостини
Стоять за віхами життя.
Деньки бували непростими,
Немов узори вишиття,
В якому ти знаходиш втіху,
Коли на серці не до сміху
І після бур потрібен штиль.
(Це відчуває й кіт Василь).
...Пізнала ти ціну мерзоти
І криводушних хитрих слів,
Хтось обмовляв, інтриги плів,
У дні колишньої роботи...
Та захистити завжди міг
Твій дім - священний оберіг.
ХІІ
І щирі друзі - теж розрада,
У тому особлива суть:
Вони розсудять все до ладу,
Вони від прикрощів спасуть.
А втім, усі й твоїй пораді
Так само несказанно раді, -
Тож завжди справимось із злом,
Якщо ми діємо гуртом.
Взаємовиручка й повага -
Як добрий день і добра вість,
Як найдорожчий в домі гість -
Для справ і творчості наснага.
Усе, їй-право, до снаги,
Якщо є друзі навкруги.
ХІІІ
Вони прийшли до тебе в гості,
Бо нині в тебе ювілей.
І сяє сонце в високості,
Бентежить душу соловей...
Невже-таки, скажи на милість,
Ти відчуваєш: це вже зрілість,
А юні, незабутні дні
Лишились десь удалині?
Та ні ж бо, ні, життєва сила
Ще стільки збурює хотінь,
В життєву кличучи бистрінь,