Гукнемо чотирикратно,
Сашко Пушкiну - Ура
Вiн по нашому Гарматний,
Та ревуть воли хiба?

Бо пушка правильно-Гармата,
Сашко Гарматний-саме так!
Хто каже Пушкiн- просто вата.
Хто каже Пушкiн-той лайдак.

Я вас кохав: кохання може бути,
В душi моїй i досi каламуте,
Але нехай вас бiльше не турбуе,
Воно на старостi гальмуе...

Зрозумiло, я не Пушкiн,
Але ж я i не Дантес,
Дайте сало i галушки,
Та налийте чемергес.

Мороз i сонце, день чудовий,
В мене бутель п′ятилiтровий,
Бухнути все- прийде гаплик,
Як кажуть москалi-кiрдик.

Як помру, то поховайте,
Годi вже лежати.
Коли ж нi, тодi стривайте,
Вiднесiть до хати.

Де лiбера, там Бандера,
Годi вже старушка,
Треба кликать мiльцанера,
Хильнемо, де кружка?

Мiй дядькo самих чесних правiл,
Вiн Крим зненацька прихопив,
Росiей двадцять рокiв правив,
Та ще на двадцять зарядив.

Цей приклад iншим був наука,
Бо як казала рiдна мати,
Потрiбен Новiчок, базука,
Садок вишневий коло хати.

Скажи -ка дядько, незабаром,
Москва, натхненная кагалом,
Чому захапала на шару,
Луганськ, Донецьк, i Крим загалом?

В той рiк осiнняя негода
Стояла довго на дворi,
То заподiяли нам шкоду,
Зiжрали Крим, чорти бери..

Тепер в Криму керуе Гоблiн,
План замайстрячили в Кремле,
Бо не хер розпускати соплi,
Схарчили Крим, як крем-брюле.

Тому що ми були роззяви,
А ворог слизок та вертляв,
I мав наснагу до халяви,
Микита дав, а Путiн взяв

Буря млою небо крие,
Вихор вие в круговерть.
Саме краще мiсто Київ,
Все пiшло навшкереберть.

Та й Хеpсон теж не погано,
Ще й i Крим заздалегiдь,
Шарабана до Майдана,
Такi справи, що робить....

За гратами сиджу, в в`язницi сирой,
Навiщо мене запiхнули сюдой.
Якби був орел я, у крила б злетiв,
Но пiр′я скубнули, такий негатiв.

У нутрощах сибiрских руд,
Хранiть великую терплячку,
Все буде дуже-дуже гут,
I ми пiдiймемось з карачок.

Кайдани тяжкi геть впадуть,
Запануватиме свобода,
I вам активи вiддадуть,
Що вiдiбрали у народа.

На березi пустельних хвиль,
Лежала п′яная Рахiль ,
На очi бридкому cусiду,
Щоб було зле антисемiту.

I цар Петро за номер перший,
Вiдомий бильш, як Miдний Bершник,
В Рахiлi смикнувши намисто,
Сказав, тут треба бyти мiсту!

I oсь вiн став, Петрова мрiя,
Люблю адмiралтiйськiй стовб,
Неви державную течiю,
Береговий її надовб.

Люблю зими твоєй жорстокой
Холодний вiтер i мороз,
Розлив Неви такий широкий,
Твоїх п′яниць червоний нос.

Реве та стогне Днiпр широкий,
Нева зрiвниться з ним хiба?
Велике мiсто Мелiтополь,
Санкт-Петербург пред ним iзба.

Шумiв камиш, Московське царство,
Тебе Українa сильнiш!
Ми скоро будемо на Марсi,
А ти все розгалуздо спиш!

Цигани шумною юрбою,
По Бесарабiї кочують,
Коли обкуряться травою,
То просто неба так ночують.

Як нинi лаштуется в клiщi Олег,
Затиснуть хазаровi яйця,
Пiд прапор збирае своїх он колег,
Евреїв, румун и кiтайцiв.

Була в тi часи Україна,
Могутня, велика країна
Мочила на всiх континентах
Всiляких хазар -iнтервентов.

Ось прибiгли в хату дiти,
Тягнуть за полу батька,
Батька, батька, там наймiти,
Заряди їм хробака.

Протасевич був наймiт,
Мав в валiзi динамiт,
Але його спритний Бацька,
В лiтаку схопив зненацька.

А ще, як лiчить печенегу,
З собою прихопив Сапегу.
Бо та вродливая дiвчинка,
Була натурная блондинка.

А Лукашенко був брунетом,
I користавсь кабрiолетом.
Вiдомо, всiм, що в наши днi,
Не можна без блондiнки, нi!

Отже, вона звалась Сапега,
I Протасевiча колега,
До того ж вiдала, де схрон,
И Бацька взяв її в полон.

У Лукомор′я дуб зеленський,
Вiн мае аусвайс шенгенский,
О бэбi, бэбi, бала, бала
Француз Макрону дав в сьорбало.

Французи то такая раса,
Рiзновид дико-папуаса,
Один одного б′є у пику,
Мабуть, стрибнули з панталику.

Був президентом в них Де Голль,
Як кажуть, перекатна голь,
Iще простiше- волоцюга,
Коротше кажучи, бандюга.

А ще в них був Наполеон,
Що пив трiйний одеколон,
Якось Москвi завдав поразку,
Аж потiм з′їв свою Cавраску.

А в України президенти,
Усi на кшталт, интелiгенти,
Наприклад, Юля Тiмошенко,
Нардеп, красуня и спортсменка!

Зеленський це антисемiт,
Жидо-бендерiвський наймiт,
Складав Адольфу дифiрамб,
I пам′ятав увесь "Майн Кампф"

Тож Тимошенко звалась Юля,
Бо день народження в iюлi
А вiн звався Зеленський Вова,
Бо ворог був свободи слова.

Зеленський славу мав естета,
Та iз коняки їв котлети,
Пив вечорами антифрiз,
I в Українi ввiв безвiз.

А ще ж був Порошенко Петя,
Що не дотримувавсь дiети,
Ще виробляв цукерки "Рачки",
Та п′яний повзав на карачки.

Бо ж Порох, як Исус Христос,
Украйнi дарував Томос,
Тепер Украиїськая церква
Навiк жива, а руська вмерла.

Чим бiльше прагнемо ми в Нато ,
Тим менше нас вони туди ,
Там i без нас таких багато,
Авжеж самiсiньскi скоти.

Украйну не беруть у Нато,
Бо там своих таких багато,
На кшталт, до вас Георгiй Отс,
Навiщо нам цей зайвий поц?

Украйна буде наддержава,
Героям що? Героям-Слава!
Навiки слава нашей ненькi,
А ви бувайте здоровенькi.

Любов всi мають до попкорна,
Ця їжа дуже благотворна,
Що краще, самогон чи бражка,
Чи може з оковитой пляшка?

Я пам′ятаю мить чудову,
Передi мною з′явилась ты,
I я, побачивши корову,
В мить зрозумiв, що це кранти.

А ще у нас Левко Дебелий,
То по москальскi Лев Товстий
Вiн полюбляв мадмуазелей,
Кружляв по вулицях босий.

Дебелий жив в Яснiй Полянi,
Не жер нi м′ясa, та нi птах,
Охоче грав на барабанi,
Та залицявся до дiвах.

Його дружину звали Софа,
Вона йому зварила кофе,
Вона була жiнка свiдома,
Помер Дебелий вiд судоми.

Я пам′ятник собi зробив нерукоробний,
От бач, що дiе ямб тристопний,
Якби не українська мова,
Усi б мичали, як корови.

Поперше були дiнозаври
За ними масть тримали маври,
А мезозою наприкiнцi,
Прийшли нарештi українцi.

Так! Українцi -першi люди!
Вони ходили скрiзь усюди!
Вже мали кораблi, лiнкори,
I викопали Чорне Море.

Як людство було у дитинствi,
Всiм керували українци,
Вiд них пiшла уся наука,
Вiд колеса до ноутбука!

А щиро кажучи за зброю,
То українцi взяли Трою!
Пiд Фермопiлами вояки,
То Запорiзькие козаки!

Недарма звали їх спартанцi,
Бо знали всi народнi танцi,
Плясали добре гопака,
Та дали перцям трепака.

Ми збудували пiрамiды,
Ми потопили Атлантiду,
I самий перший фараон,
Був українець Фарiон.

Цар Олександр Македонський,
В дитинствi був Сашко Херсонський,
I навiть сам Iсус Христос
З Украйни був, не эскiмос!

Iсус прийшов до Палестины
Iз нашoй неньки-Україны.
I згiдно зробленим опросам,
Iсус Хрiстос був малоросом!

Цариця Нiлу Клеопатра,
Смалила сiгарети "Ватра",
Та пiд гадючую отруту,
Вона спiва "Червону руту"

Вiдомий Христофор Колюмб,
З Украйни прокладав свiй румб.
Бо ще тодi казала преса,
Порт вiдплиття була Одеса.

Сам Фердiнандо Магелан,
То український був циган,
Iшов з Одеси на Херсон,
Та заблукав, бо ж самогон...

Коли б не українська мова,
Яку подарував Егова,
Ми б всi сидiли по печерах,
Як троглодiти при шумерах.

Ми всi сидiли би на гiлках,
Не знали смаку би горiлки,
Тому e заздрощi Москови,
Величностi рiдної мови.

Спочатку була Україна
Вона була першопричина!
Ta Володимир Мономах
Сидiв на вищих поверхах.

Пiд прапором жовто-блакитним,
Всiм мавпам та пoрнокопитним,
Украйна робила вiдсiч,
Бо мала Запорiзьку Сiч.

I Киев був всiм iншим Мати
I мав на те сертифiкати,
Усi балакали на мовi,
Аж вiд Aдеси до Айови.

А Зоя Палеолог
Була полiттехнолог,
То ж Юрiй Довголапий
Мав Мономаха -папу!

Потiм прийшли москалi,
В звiрячому оскалi,
Мичали, як корови,
Нам зiпсували мову.

Москальськая же мова,
Залежить вiд генома,
Що в цей сперматозоiд,
Втручався рептiлоид.

Отже, його звали Богданом,
Вiн був прихiльником корана,
Тому Переяславська Рада
Обрала цього кандiдата.

Iще Богдан вивчав талмуда,
Тому при ньом настала смута,
За що йому росiйський цар
Сплатив чималий гонорар

В Парижi вiн би був клошаром,
А тут рядився в шароварах.
Вiн для цара робив стриптiз,
I ще мав нахили до кiз.

А цар Петро спiткав Мазепу,
Та довго потiм чухав репу,
Навiщо щирий малорос,
Цару набрискав дiхлофос?

Великая Екатерина
Бажала завжди героїнa,
I ось з цiєї-то причини,
Зажерла неньку-Україну.

Бо в Українi ж росли маки,
Та їх збирали гайдамаки,
Туда, пiсля спiльної ломки
Вiдряджений був князь Потьомкiн.

Цариця Катя та клеврети,
Зiжрали суверенiтету,
Щоб Запорiзькие козаки
Не збирали опiйнi маки.

Тарас Григорович Шевченко,
Це ж вам не Юля Тiмошенко,
Мав довгi вуса i Кобзар,
Його боявся руський Цар.

Верховний гетман Скоропадський
Вiн Ленiна тримав за лацкан,
I якби не Центральна Рада,
То припинив би клоунаду.

Верховний отаман Петлюра
Робив в Парижi манiкюра,
Та не дотримувавсь прайс-лiста,
Був закандичений чекiстом.

А ще прикнокали Бандеру,
Вiн ворог був Эс-эс-эс-эру,
Йому тодi радянська влада
Вiдрядила дегенерата.

Бандеру перестрiв на розi,
I як затятий мафiозi,
Стриляв йому у потилицю,
Iз протитанковий рушницi

Що Трамп, що Байден -українцi,
А Путiн також малорос,
То треба здати iх в звiринцi
Хай там цiлуються в засос.

Росiя-України частка,
Вже незабаром свистопляска,
Украйна мусе царювати,
I налаштовуе гармати.

Вiддайте наше- Севастополь,
Кубань, Москву, Константинополь,
Ранiш це була Україна,
Суцiльна олiем картина.

Навiщо робите докуку
Вашi царi-нашi онуки!
Вiд українця- Мономаха
Пiшли москалi, муха-бляха!

Росiйский цар Iван Жахливий
Був по характеру лякливий.
Як бачив вiн татарiв списи,
То хутко пакував валiзи.

Був порятунок з України,
Iшли козацькие дружини
Якби не наша допомога,
Запанувала б сiнагога.

Евреї б правили Москвою,
Та ви б були для нiх едою,
Якби не нашi гайдамакi,
То ви плясали би сiртакi.

Евреї б правили Москвою,
А ви б стогнали пiд стопою,
А де Кремля пустi руїни,
Верблюдiв би пасли равiни.

Виддайте термiново Крим,
Бо ж Київ -це четвертий Рим!
Ми вас бажаем врятувати
I приймемо до нашiй хати.

Готуеться всесвiтний Майдан,
Його засновником е Байден.
Вiн призначає Україну,
Нову всесвитнюю Старшину!

Природою тут нам дано,
У Космос рубати вiкно,
Щоби на Марсi та Венерi
Пiснi лунали о Бандерi.

Ногами твердо ми стамо
I новий шлях пробуремо!
Всi прапори до нас у зборi,
Забенкетуєм на просторi.

Ми карту зробимо шляхову,
Всi будуть вчити рiдну Mову,
Аж бачу я, як Бiлий Свiт
По Украiнськi робить Звiт!

Ми всi лiкуемось потроху,
Чого-небудь и як-небудь,
У цю жахливую эпоху
Вiд щеплення рога ростуть.

Мороз по шкiрi, все вiдмiнно
До нас прiїхала вакцина.
Не треба жiнкy на Багами,
I так ми будемо з рогами.

Коли ми станемо з рогами,
Це допоможе з ворогами
У боротьбi, бо це же зброя,
Що так потрiбна для героя.

У боротьбi iз ворогами,
Iх будем штурхати рогами!
Хвала украiнським Богам!
Ганьба Держави ворогам!

Ми дивимось в Наполеони,
Коли нап′ємось самогона,
Та заважае Україна,
Пiд керуванiем равiна.

Буря млою небо криє,
Вихор снiговий крутить
Тo як хижий звiр завиє,
Тo мацою захрустить!

А Байден з Путiним в Женевi,
Казали то, що Адам Евi,
Один одному глянув в очi,
Як картяри -кiдали в Сочi.

Вони нарiзались горiлки,
Потанцювали под сопiлки,
Там був шалений компромат,
Як кажуть, шах тобi и мат!

У Байдена був документ,
Як Путин робить перманент.
А потiм, сидячи в палатах,
Вживае Путiн опiати.

А Путин також дещо мав,
Компрометуючу свiтлину,
Як Байден розважав шалав,
I був ужратий, що тварина..

I ось завершився саммiт,
Вони зробили аудiт,
Рахунок був один-один,
Поїхали до балерин.

Лавров заграв на мандoлинi,
I гукнув "Слава Українi!"
А Путiн вищу взяв октаву,
Вiдповiда, "Героям слава!"

Нехай орлиця в них двуглава,
Бог Дух, iм′ям Батька та Сина,
Непереможна наша справа!
I ще не вмерла Україна!

I як казав знайомий ребе,
Бач, iдуть солдати,
Якщо маете потребу,
Можете смоктати!

То i що з того, набої,
Шаблi та гвинтiвки
Е у нас мiцнi напої,
Маем голy дiвку.

Вона ростом невеличка,
Ще й лiтами молода,
Мае вже сержантську личку,
Та гамуе верблюда.

Ще не вмерла Украина!
З нами команданте Че!
Пiдходи,скорiш, вражина,
Хто не скаче, той смокче.

Скоро прийдуть гайдамаки,
Розпочнеться фестиваль,
Буде пиво, будуть раки
Хто не скаче, той москаль.

А хто скаче, той Мазепа,
А хто скаче, той Бeндер,
Це е найманець Госдепа,
Це е щирий Люцифер.