Я закохана в тебе до жалю,
I знущається пристрасть Мегери,
Я не знаю, що станеться далi,
Наближається поклик Сирени.
Все дратує: навколишнiй свiт,
I лунає крiзь сон: лицедiйка.
Реготати над долею - грiх,
Хоч смiється сама ця злодiйка.
Я фактично зробила зiзнання,
Ти не руш, божевiльний, постiй.
Зазирнути дай в очi мовчання,
Я i вдруге благаю: не кинь!
Подаруй менi справжнє кохання:
В мiсячне сяйво обiйми свої.
Залишаючи сумнiв, вагання,
Подихом власним мене напої.