Коли час наступає на п"яти,
Все рухомим становиться скрiзь...
Вже попереду те, що позаду -
I майбутнє позбавлено слiз!
Пiд арештом вже тисяча слiв,
Що пiд дахом поета поснули..
Бо нiхто не почув його спiв,
Бо страждання його не вiдчули!
Вiн же спробував знову писати,
Перемiщував сумнi рядки,
Бо нiхто не прийшов надихнути
На останнi вiршi у життi!