|
|
||
Пока беспамятством
горда
Толпа холопского
разлива,
Я сочиняю
иногда,
Спасая сердце
от разрыва.
Я знаю, проку
в этом нет.
Я верю, смысла
в этом мало,
Да только манит
душу свет,
Во мраке чтобы
не пропала.
|