Аннотация: Вперед!!!И только впред!!! При любых обстоятельствах!!!
Маленьке сiре кошенятко повiльно крокує по тротуару.
Навулицi дощ. Небо, по вiнця наповнене водою, виштовхує її, а вона гiгантськими клаптями вологи виливається на земну брукiвку.Вiтер гуляє покинутими кварталами, грукаючи людьми забутими дверима пiдїздiв. Надворi темно, непривiтно...Моральний холод громом звучить у повiтрi...Печiя самотностi обпiкає блискавицями....
А кошеня все йде, нi, не йде, майже повзе, прибите хвилями дощової води до асфальтованого полотна. Воно не вiдчуває радостi життя....Вiрнiше, воно взагалi не вiдчуває життя...Кошеня просто йде...Йде вперед...Пiдсвiдомiсть не дозволяє зупинитися, повернути назад, припасти до землi i дозволити дощовiй навалi змити його у Лету...
Вiдчуття болю вiд кожної найменшої каплi дощу, що молотом бє по нещасному тiльцю.Вiдчуття задухи вологою, що не дає дихати, заливаючи легенi. Кошеня щомитi кашляє, з ненавистю випльовуючи набридливу дощову воду, ковтає декiлька крапель повiтря ...- а потiм знову - задуха, кашель, i з велетенською жагою життя ковток кисню...
Асфальт пiд ногами раптово почав здаватися трясовиною, що красою небуття притягує лапки кошеняти. Але воно протистоїть цьому - все пiдiймає i пiдiймає, все просуває i просуває налитi свинцем пудовi лапки.
В думках - нежиттєвi iмпульси...
Кошеня просто йде....повзе....не зупиняється....
I ось перехрестя....Пряме полотно переконань, розриваючись на шмаття, простягаються у рiзнi сторони...
Очi свiтлофора за склом темних окулярiв приховують свої побажання...
Вказiвники, пiддавшись волi немовляти, невпевненими стрiлками дивляться в рiзнi сторони....
Що робити??
Може здатися???
Дозволити собi вiдчути бiль вiд дощових ударiв, вiддати себе у його володiння i полетiти туди, подалi звiдси...
Пiддатися задушливiй силi води в легенях? Навiщо прикладати зусилля випльовувати її, ковтати обпiкаючий кисень? Пiддатися - i полетiти...
Заполонитися почуттям свинцевостi у ногах - провалитися услiд за пудовими лапками у привабливе заземелля....
Нi!!!!
Я обiцяю жити!! Я жити обiцяю!!!!Чуєте????
Потрiбно йти!!!!
Але куди???
Можливо - налiво?
Звiдти линуть нотки приємної мелодiї, i потрiбен лише крок, один-єдиний, убiк вiд своїх життєвих переконань....
А, можливо, направо???
Звiдти повiває приємний вiтерець надiй, приправлений безтурботнiстю. Потрiбен лише порух руки, карлючка пiдпису на договорi зради своїх поглядiв...
Нi, потрiбно прямо!!!!
Прямо! Туди, де виблискують ямами шляхи, туди, де похмурими хмарами нависає невiдоме, туди, де гострими шпицями колить нерозумiння твоєї особистостi.Туди...Де лише вдалинi ,за горизонтом, мiрiадами зiрок мерехтить твоя незламна особиста iдея iснування....
Тiльки вперед!!!!
Удар потрiбно приймати не для того, щоб вижити, а для того, щоб перемогти.!
Перемогти i крокувати вперед!
Таке трапляється у всiх....
Проте лише котенята, маленькi та сiрi, щойно побачивши свiт i вже втраченi турботи кiшки , вiдчувають це по-особливому iскристо душевно боляче....