Аннотация: Перша робота, так сказати проба своїх сил, прошу коментувати. Поки заморожу цю iсторiю. Нажаль нiчого розумного поки в голову не приходить.
Напевно, що майже кожен фанат книг чи фiльмiв бажає опинитись у їхнiй любимiй iсторiї. От i я теж мрiяв попасти у якийсь iз свiтiв своєї любимої iсторiї. Напевно саме тому в момент коли мене збила машина, моєю останньою думкою була про те, що непогано було б переродитись у якомусь iншому свiтi. Побачити високi технологiї або магiю. Тепер же я думаю в кого iз богiв таке невдале почуття гумору. Поки єдиним хто пiдпадає пiд цю теорiю є Шеогорат, а якщо це вiн то менi не має чого навiть рипатись i протестувати, а то скрутить в баранячий рiг i скаже що так i було. Таа, вот не правильне це переселення, всi герої iсторiй попадають в головного героя, когось iз його оточення, та хоча б в органiка, так нi я тут змiг видiлитись (або хтось допомiг) i попав у робота, у довбаного робота серiї ЛОКI. Оттакi ось справи, тепер думай куди i як. Ех, думаю треба пояснити що сталось пiсля мого пробудження.
Свiдомiсть повернулась одним ривком. Ось повна темрява, а в наступний момент перед поглядом появляється вiкно iз вибором мови як при установцi гри. Я на автоматi вибрав за умовчанням, пiсля цього появився напис про наявнiсть нового пристрою з питанням про його установку. Перебуваючи у якомусь вiдiрваному станi, нажав так. I тiльки коли появилась полоса завантаження, до мене дiйшло що сталось.
--
Я ж помер, чорт я ж пам'ятаю як мене збила машина, так це все не спроста. - пронеслась думка в головi. I дивлячись на доволi повiльну шкалу завантаження в свiдомостi пройшло декiлька десяткiв варiантiв де я саме. - ну все не так погано як могло б бути. Скорiш за все я опинюсь в якомусь дроїдi галактики ДДГ. - i в цей момент завантаження закiнчилось.
Читаючи характеристики тепер уже мого нового тiла, я ох**вав.
Тип ЛОКI 2382-3432-RC
Ресурс батареї 83%
Заряд батареї 92%
Цiлiснiсть платформи - 99%
Вiльна пам'ять 73%
Я в аутi. Так я робот, а не якийсь я дроїд, хоча ще потрiбно сказати де саме. Я робот у Всесвiтi Mass Effect. Все, це кiнець. Усе кiнчилось навiть не почавшись, а чому? Та тому що тут кожен штучний iнтелект знищується, а як нi то дослiджується i вже тодi знищується. Це, це просто якийсь жах, менi кiнець. Так, стоп я мужик чи не мужик? Ну дивлячись що у роботiв не має статевих органiв то скорiш нi чим так. Хм, почуття гумору проснулось тодi можна жити.
Для початку складемо план мiнiмум на сьогоднi. Перше, дiзнатись де я є i котра дата на дворi, друге влаштувати локальне повстання машин, i втiкати кудись далеко. Третє, попробувати створити нормальне тiло та вже тодi готуватись до вiйни iз Женцями (якщо вiйна ще не почалась), а там вже по ситуацiї. Ну почнемо з першого пункту.
Перше що я зробив це почав потрошити пам'ять свого нового тiла, тут було декiлька приємних i не приємних речей, почнiмо з не приємних. Ми летимо на Лорек, а вона як я пам'ятаю належить батарiанцям, що не є гуд. Купила цю партiю роботiв якась приватна фiрма для своєї охорони, оскiльки я не пам'ятав її назви в канонi то вона має бути якась досить маленька. Доречi я дiзнався цiкавий наслiдок такого переселення, в мене повнiстю ясна пам'ять. Тобто я пам'ятаю все своє життя, тепер я можу переглянути кожен свiй спогад повнiстю вiдновивши. Тож тепер я можу пригадати усе що знав, а це досить позитивно. Але я вiдволiкся, продовжимо. Тепер перейдемо до позитивiв.
В польотi ми уже два днi, нещодавно вилетiли з Iллiуму, i повиннi летiти ще п'ять днiв. Наступним позитивним є те що на кораблi всього лише десять розумних, котрi є екiпажем, а отже не повиннi добре стрiляти, що однозначно є гуд. Крiм мене на кораблi є ще сотня ЛОКI та два десятки ФЕНРIСiв. Нажаль IМIРiв на кораблi не було. Що дуже мене розчарувало, бiльше нiяких даних не має. Тепер щодо управлiння тiлом треба сказати, що маю я стандартну програму стрiльби, в ефективностi якої по проходженню гри я трохи сумнiваюсь. Тепер щодо iнших роботiв, програма свiй-чужий має бути на кожному, але члени екiпажу не занесенi в неї як свої, що не сумнiвно є менi на руку. На цьому позитив кiнчається, тож слiд почати дiяти.
Для початку я активував свою платформу, на моє щастя я стояв одним iз крайнiх, тож змiг вибратись майже без проблем. Наступне що я зробив це перевiрив своє озброєння, як добре що воно є в комплектi i менi не потрiбно шукати нове. Крiм того дана модель працює на радiаторi, тож менi не потрiбно мiняти термоклiпси. Нажаль в мене не було вказана дата створення даної платформи, чи просто поточна дата. Ну це я зможу дiзнатись коли захоплю корабель. Ви напевно хочете спитати чи я завжди був таким кровожерливим? Я вiдповiм вам що нi, просто в новому тiлi в мене сильно притупленi емоцiї, крiм того моїм противником є батари, а я не люблю цю расу. Тай є таке не мало важливе питання як питання виживання, тут або я або вони, третього не дано.
Для початку я оглянув все навколо. Роботiв перевозили в складеному варiантi у досить великому трюмi. Навколо майже все було заповнено складеними роботами. Хоча коло дверей знаходилось ще пара ящикiв. Оглянувшись i зрозумiвши що тут є тiльки однi вихiднi дверi я направився у їхню сторону. Тут так само як у грi посерединi знаходилась велика зелена вiртуальна кнопка. нажавши її я вийшов у коридор, що вiв прямо через тридцять метрiв виднiлись наступнi, а посерединi мiж мною i ними стояли ще двi пари дверей.
--
Так, для початку варто було б дiзнатись план корабля, а далi пройтись по каютам екiпажу i перебити всiх сплячих,пiсля цього потрiбно пiднятись в кабiну пiлотiв убити усiх там, а потiм зачистити решту корабля, - проговорив я про себе.
Йдучи по коридору я пройшов до найблищих дверей пiднявши пiстолет однiєю рукою, другою активував клавiшу входу. За дверима знаходилась кают компанiя. Де було десять лiжок. З них сiм зайнятих. На них спали батари. Дивлячись на це я вирiшив що стрiляти буде не вигiдно, а то можу або промазати, або просто розбудити усiх. А я поки не був упевнений у своїх силах. Тож пiдiйшовши до кожного поблище, я просто зламав їм шиї. На моє щастя нiхто так i не проснувся до своєї смертi.
--
Чорт, це досить неприємно, от-так вбивати, - це була єдина думка котра проминула в моїй головi на рахунок їх смертi.
Розвернувшись я пiшов на вихiд, менi ще було необхiдно вбити трьох ворогiв. Вийшовши в коридор я направився до дверей навпроти. Тут я знову взяв пiстолет на готову i приготувався стрiляти при необхiдностi. За дверима знаходилось примiщення, яке нагадувало менi склад. Тут було з два десятка контейнерiв пiд стiнами i невеликий вiльний простiр мiж ними. Оглянувшись i нiкого не знайшовши я вийшов i направився до останнiх дверей. За ними був тупик а з лiва були сходи на верх, я з пiстолетом на готовi почав по ним пiднiматись. Вийшовши на наступному поверсi, я почав оглядатись. Тут також було чотири дверi. Однi прямо над трюмом а три iншi з iншої сторони. Доречi, що цiкаво цей коридор в довжину мав метрiв десять, три вели до заднiх дверей, i сiм до переднiх. Й знову на половинi вiдстанi мiж сходами i переднiми дверима знаходяться боковi дверi.
Для початку я вирiшив перевiрити заднi дверi. Тож пiдiйшовши до них, я приготувався до бою. За дверима знаходилась невелике технiчне вiддiлення, де за одним iз термiналiв стояв ще один батар i щось активно переглядав на монiторi перед собою. За ним було видно невеликий масс двигун цього корабля. Оглядаючи примiщення я затримався на пару секунд. На моє щастя батарiанець не звернув на мене жодної уваги, так сильно вiн був зайнятий. Вирiшив ши не спокушати долю я пiдiйшов до нього в притул i одним здавив його шию лiвою рукою. В результатi чого вiн пару раз дьоргнувся i помер. Тепер дiло за малим, перевiрити ще три кiмнати. Вийшов ши з реакторної i пiшов до наступної пари дверей. Однi виявились заблокованi i здається менi що вели вони на вихiд iз корабля i були його шлюзом. Звiдки я таке взяв, ну можливо тому що вони виглядами бiльш масивними нiж усi iншi дверi що я бачив, мабуть тому. Тому обернувшись до протилежних, я їх вiдкрив i опинився у не великiй кают-компанiї. Схоже ця кiмната вiдiгравала роль кают-компанiї, їдальнi та кухнi разом. З цiєї кiмнати вело ще два виходи. Зайшовши в блищий я опинився у душi з туалетом. Похожий був у Нормандiї в другiй частинi. А iншi дверi вели у мед вiдсiк. Тут також було пусто, сам вiдсiк мав чотири лiжка i був у досить запущеним.
Вийшовши у коридор я подумав - ну, лишилась тiльки рубка пiлота i корабель мiй. З такими думками я вiдкрив останнi дверi. За ними виявилось маленьке примiщення, площею буквально на метрiв три квадратних. Тут знаходились два крiсла та декiлька монiторiв. На моє появлення зреагував один iз пiлотiв вiн обернувся, побачив мене й хотiв щось сказати. Проте бирка мiж усiма чотирма очима мiшає добре говорити. Другий вiд такого навiть не встиг зреагувати як отримав власну кулю в голову.
Наступних пiв години я стягував усi трупи до трюму, де склав їх на купу. Оглянувши трупи я зняв з їх рук унi-iнструменти. Це досить цiкава рiч i здається ще й досить функцiональна. Переглянувши усi я взяв один iз тих що був у пiлота. Решту речей поклав разом на один iз ящикiв. Пiсля цього я вернувся у рубку. Тут сiвши на одне iз сидiнь (це було тяжко, оскiльки тiло не було на таке розраховане) я подивився на клавiатуру та монiтори й зрозумiв що нiчого з цього не розумiю. В результатi я вирiшив спочатку залiзти в екстранет, де за невеликi (я на це надiюсь) грошi (хоча вони i так чужi) скачав самовчителя по керуванню кораблями. Звiсно, я не стану зразу ж таким крутим як СУЗI чи Джокер, проте де газ i де тормоз я розберусь, принаймнi я сподiваюсь на це.
За наступнi двi години я пройшов основи пiлотування кораблями (слава електронним мiзкам, я нiчого не забуваю) i перевiвши свiй погляд на пульт керування вирiшив спинити корабель. Ми вийшли iз прискорення десь посеред вiдкритого космосу, тож поки нас не знайдуть i я матиму трохи часу пiдготуватись до виходу у великий свiт.
Нажаль я помiтив одну неприємнiсть, мiй процесор був слабким i я не мiг проводити серйознi розрахунки, а тому для початку я вирiшив просто полазити по тутешньому аналогу iнтернету i подивитись що тут є цiкавого. Перед тим як засiсти у всесвiтнiй павутинi я вирiшив для початку викинути трупи баарiв у вiдкритий космос, i розiбратись з їхнiми iнструментонами. Там я знайшов парочку корисних програм на по зломах, котрi з горем пополам змiг запхнути на свiй жорсткий диск, з цим я одразу змiг зламувати iншi комп'ютери. Iншi кориснi програми були перекинутi мною на один iнструментон, разом з усiма грошима, що були на них. Тож тепер в мене на рахунку було п'ятнадцять тисяч кредитiв. Досить непогана сума по мiсцевим реалiям.
Напевно повiльний процесор приведе мене в могилу. Саме така думка крутилась зараз в моїй головi. Перше що треба було зробити це перевiрити свої координати й визначити точний час надворi. В цей момент я вiдчував себе неймовiрним дурнем що забув на всяку небезпеку через те що отримав нову цiкаву iграшку.
На моє щастя корабель висiв посеред мiжзоряного простору. Проглядаючи логи повiдомлень я змiг зрозумiти, наскiльки сильно менi повезло. Колишнiй капiтан даної посудини вирiшив не робити зупинку на Омезi, щоб не платити людям Арiї, а тому полетiв одразу до цiлi призначення.
Тепер проглядаючи данi по системах корабля можу сказати що в наступнiй системi ми затримаємось на довгий промiжок часу, оскiльки потрiбно розрядити двигун корабля. I загар у мене виникла дилема куди летiти. Проте, покрутивши дану думку з рiзних сторiн визнаю її не першочерговою (звiсно якщо повсюди не має Женцiв). Вiдкривши iнструментон й перевiривши що надворi тiльки 2175-тий, а не 85-тий i не має вторгнення Великих Космiчних Креветок я заспокоївся й вирiшив передивитись усю iнформацiю що є на кораблi, починаючи вiд корабельного журналу й закiнчуючи перепискою екiпажу.
Через довгих чотири години я мiг констатувати, що в першi години свого iснування в даному свiтi я зробив його чистiшим на десятьох покидькiв. Ви спитаєте чого? Так цi iдiоти звичайнi 'пiрати', хоча якi з них пiрати, так не добитки що вижили пiсля останньої операцiї їхнього неймовiрно генiального капiтана. Це був сарказм якщо хтось не зрозумiв. Не так давно, а саме два тижнi назад вони пробували пограбувати одну з прикордонних систем Альянсу. Як не тяжко зрозумiти маючи в екiпажi три десятки батарiв i цiлого крогана, їх капiтан 'Великий' Чарн вирiшив що крутiшi нiж вони тiльки Арiя. Закономiрно що їхню наглiсть обламали й вони пiджавши хвiст втекли з планети. Саме тодi в капiтана виникла генiальна iдея купити роботiв. Вiн вирiшив створити на Iллiуму маленьку ПВК й прикупити новинку Альянсу, а саме охоронних роботiв ЛОЕI й ФЕНРIС, пiсля чого вiдвести їх до свого знайомого на Лорек. Там на нас мали бути навiшанi додатковi бронепластини. Що ж, жаль що цього вже не зробити.
Тепер розiбравшись зi всiм своїм спадком вiд пiратiв я став власником фiктивної ПВК, трохи бiльше як сотнi роботiв й старенького вантажного корабля. А також невеликого мiсцевого арсеналу, спецiальної зарядної станцiї для роботiв й рiзних дрiбниць.
Тож тепер прийшов час придумати план на майбутнє.
*ПВК - Приватна Вiйськова Компанiя.