Копыл Виталий: другие произведения.

Цей незайманий Світ

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Конкурс "Мир боевых искусств. Wuxia" Переводы на Amazon!
Конкурсы романов на Author.Today
Конкурс Наследница на ПродаМан

Устали от серых будней?
[Создай аудиокнигу за 15 минут]
Диктор озвучит книги за 42 рубля
Peклaмa
  • Аннотация:
    "Этот девственный Мир" - перевод на украинский.

  Копил Віталій Iлліч
  
  

Цей незайманий Світ.

  
  Я вивів корабель на орбиту в точно визначений час і зробив пару витків, щоб оглянутися.
  Патруля не було. Почасти це радувало. Минулого разу мені явно пощастило - реакція патрульного була трохи гірше від моєï, і я встигнув вискочити в гіперпростір. 1накше й одного пострілу з його квазіeнтропійного прискорювача було б досить, щоб я досяг нірвани в Великої Пустоти, дякуй Будде.
  З другого боку відсутність патруля наводила на думку про відсутність об"єкта пiд охороною, що безумовно ускладнило б моє завдання. Я глянув на оглядовий екран. Два подiлених океаном континента виглядали цілком мирно, що підтверджувалося й звітом бортового нейрокомпутера: ефір чистий (тільки білий шум та розряди), ніяких слідів цивілізації в атмосфері, океані, на поверхни та під нею. Планета певне починала мені подобатися, і я зважився посадити корабель.
  Свойому II я довіряю безмірно. Але ж він все ж таки машина, він має право помилятися, а я ні. Риск для мене передусім є нездатнiсть облічити вплив всiх факторів. Ви здатнi облічити всі факторі? От і я не здатний, тому завжди виходжу з гіршого...
  Я вибрав траєкторію входу в атмосферу максимально наближеною до метеоричної - мені чомусь здавалося, що крупнi метеориті тут є звичайне явище,- я почав сідати. Точку посадки я вибрав в океанi. Певна річ, це була звичайна перестраховка: зенітні лазері не змогли б пробити моє силове поле, а присутність генераторів антиматерії мій II засік би ще на орбиті з субелементарного фону. Але безпека - передусім.
  Компенсаторі перевантаження робили бездоганно, я навіть не відчув, як корабель ударився об воду. Намагаючися держатися рельєфу дна, я направився до північного континенту. Ефект псевдотертя води об силове поле захисту притяг увагу безлічі морськіх насельників. Навкруг мене закружляли шалені вихорі - багатотонні махині виясняли відносини, пробуючи підкрастися ближче до корабля.
  Недалеко вiд узбережжя, коли глибина та нескінчені коралові рифі позбавили мене можливості рухатися далі, я відпустив корабель на дно, щоб прямувати далi гравітаком. Сформованим з силового поля тунелєм я вилетів над поверхню океану й на невеликої височині, подолавши звуковий бар"єр, помчав вглиб континенту. Через якусь годину я прибув на місце.
  

***

  
  Люк за плечима з тихiм шипінням зачинiвся. Я стояв на невеликої височині. Мрячив дощ. На хмарному небі майоріли невиразні тіні. Повітря було повне звуків: дзижчання, шелест, потріскування. Сотні метеликів та бабок, не звертаючи уваги на погоду, кружили в чудному танці. В болоті якись величезні звері ловили своїх менш удачливих дрібних собратiв. З-за лісу доносилося страшенне виття. Ліс навіть здалеку вражав розмірамі дерев. Мені здалося, що я бачу кипариси, але легка імла заважала розглядіти їх трохи краще.
  Коли я вірно розрахував координати, шукання не мало зайняти багато часу. Години двi, максимум три. Я перевірив набії обох бластерів, зробив прив"язку системи навігації до корабля й до гравітака, установив хронометр на зворотний відлік і рушив в дорогу. Піша прогулянка трохи вибивалася з моєï системи безпеки, але тепер мені хотілося романтики, хотілося відчути себе первісним мисливцем чи навіть розвідником. Зрештою нейрошолом передавав відбиток з моєï сітчатки до II, і я завжди мог сподіватися вогньової підтримки гравітака.
   На жаль, шолом дуже звужав кут огляду, а мембранний респiратор перешкоджав диханню, тому я пiзно зауважив спiкiровавше звiдкись збоку на величезних шкiрястих крилах птахообразне чудовисько. Сильний удар по плечу збив мене на землю. Я встигнув згрупироватися й вже через секунду пiсля падiння з лiвоï руки зняв одним пострiлом цього демона. Потiм, в думках попросивши вибачення перед кармой та заразом перед "романтикой", включив панорамний вiдеосенсор, що передає вiдбиток безпосередньо до мого зорового центру, та пiйшов далi до лiсу. Десь за лiсом була рiчка. Глибока древня рiчка, яка широкими петлями спускалася до океану, але не впадала в нього, -- величезнi болоти повнiстю вбирали ïï, до останньоï краплi.
   Я добрався до рiчки без пригод, тiльки один раз в лiсi менi довелося дати дорогу чомусь подiбному до жаби розмiром з гiпопотама. Не повiрiте, але в лiсi справдi росло кiлька кипарисiв, ну, майже кипарисiв. Досягнувши рiчки, я пiйшов по березi проти течiï. Зрозумiло, я не побачив нiякого промислового устаткування, нiяких труб, нiяких насосних станцiй. Власне, я знав, що нiчого цього тут не буде, просто менi хотiлося нарештi сiсти на цю планету. Мабуть, десь в глибинi своєï пiдсвiдомостi менi хотiлося прогулятися по березi цей рiчки та обдумати своï вчинки надалi...
  

***

   Я побачив ïï на пiщанiй обмелi. Вона лежала на блакитнуватим пiску жовто-оранжевим пузом догори, що само по собi було сiмволiчно. Я повiльно, ще не повiрiвши в удачу, пiдiйшов до неï та пiдняв. Не дивлячись на численнi м"ятини та дряпини, текст можна було розрiзнити. Ось "О", "В", ще "О". Далi, якщо придивитися, прогладувала "L"...
   Я подивився на рiчку. Мiлiони тонн чистоï свiжоï води. Без домiшок та радiоактивного мулу. Мiлiони тонн. Так, Вони завжди говорили правду. Вони не затаювали. Вони кричали про це - Ïх нiхто не чув. Вони писали на кожнiй банцi, що беруть воду з Юрського обрiю. I Вони вже триста рокiв беруть воду з Юрського обрiю. Є тiльки один нюанс: Вони беруть воду прямо з Юрського обрiю, безпосередньо в Юрському перiодi. Просто Ïхнi труби проткнули не землю, а час.
   Я сунув порожню банку з-пiд "Оболонь - премiум" в кишеню та визвав свiй хронокорабель. Шукати в часi точку безпосереднього забора води не було нiякоï потреби. Був час повертатися в свою просторiнь i в свiй час.
   Я кинув останнiй погляд на Лiс, жалкуючи, що в моєму сучасному немає таких великих папоротiв. На потiшного, якщо держати дистанцiю, бронтозвiра - бронтозавра, на рiчку, в якоï певно приховалася пара крокодилiв, на зграю фантастичних метеликiв, на мiй молодий свiт.
  

***

  
  Вже коли я сидiв в кабiнi корабля, я ще раз розлянув банку. Мою увагу притягнули грифони. Що вони тримають в лапах... Що це за герб на щитi? Нi, не герб, це якийсь символ. Так, символ єднiстi води, хмiлю та солоду... Грифони здається, ïх ще називали собаками Зєвса. Грифони... Я вiдкинувся на бильце крiсла та беззвучно засмiявся. Здається, я здогадався, де Вони беруть хмiль...
  

Популярное на LitNet.com Ю.Резник "Семь"(Антиутопия) А.Верт "Нет сигнала"(Научная фантастика) Н.Александр "Контакт"(Научная фантастика) А.Кочеровский "Утопия 808"(Научная фантастика) А.Минаева "Академия Алой короны-2. Приручение"(Боевое фэнтези) В.Старский ""Темный Мир" Трансформация 2"(Боевая фантастика) Д.Кейн "Дэйхан"(Уся (Wuxia)) В.Пылаев "Пятый посланник"(ЛитРПГ) К.Демина "На краю одиночества"(Любовное фэнтези) Л.Лэй "Пустая Земля"(Научная фантастика)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Время.Ветер.Вода" А.Кейн, И.Саган "Дотянуться до престола" Э.Бланк "Атрионка.Сердце хамелеона" Д.Гельфер "Серые будни богов.Синтетические миры"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"