Аннотация: Правда i неправда про вiдносини мiж двома людинками:)
Дуже страшно, коли з твого життя раптом зникає кохання. Та нi, не раптом... Просто найдорожча, найрiднiша для тебе людина чомусь стає не такою близькою, як ранiше. I ти дивуєшся, чому? Може зi мною щось не так, настрiй поганий, а може це втома. Одного дня чiтко розумiєш, що той, хто був для тебе цiлим свiтом, стає уже прожитою частинокою твого життя. I здається, що ти брешеш, коли говориш такi звичнi i бажанi колись слова... я тебе кохаю... Коли цiлуєш, обнiмаєш... Коли дивишся в такi прекраснi очi. В них ранiше бачив половинку своє§ душi. I так шкода... Неймовiрно хочеться повернути почуття, що пов"язували двох зовсiм рiзних людей. Знову вiдчувати тепло, i нiжнiсть. I бажання дбати, пiклуватися, жити задля однiє§ людини на землi. Хтозна чому люди закохуються. I невiдомо як приходить кохання. Це нiби вибух, нiби локальний землетрус, який перевертає життя одного або двох надовго. Ти тiльки привикаєш до цього вихру емоцiй, пробуєш втиснути це нове у своє старе звичне iснування... А потiм... Нiхто не вiдповiсть, чому твоє серце покидає високе, оспiване поетами, дане у подарунок тобi - кохання. Та що залишається? Тiльки вдячнiсть. За дружбу, за щирiсть, за розумiння, за пiдтримку, за щастя, за радiсть, смiх, сльози, теплоту... за все. А головне - за любов. Але любов не проходить ось так раптом, в один день. Любов - мiцнi узи. I якщо раптом зникає кохання, то нiколи не зникне любов. Якщо проходить закоханiсть, то нема причин дивуватись, коли знаходиш любов. I чому боятись вiдкрити для себе цю любов з усiма §§ гранями. Бо любов - це що? Дружба. Довiра. Вiдвертiсть. Повага. Близькiсть. Кохання... Коли зникає кохання, але залишається любов, то я не буду сумувати. Адже пройде трiшки часу i я закохаюся у свою половинку знову. Моє кохання розквiтне, знову закрутить мене у шаленому вихрi, затопить моє серце нiжнiстю, наповнить мо§ очi сяйвом, вiдкриє мо§ уста сказати найдорожчiй, найрiднiшiй коханiй людинi - я тебе люблю!!!