Що таке писати вiршi? 
Коли кращi, коли гiршi. 
Чи потрiбно тут натхнення,
Особливе вдохновення? 
Тихий розум, певний стан?.. 
В вiршах правда чи обман? 
Скаже хтось, що ти поет.
Чи у тебе є секрет, 
Щоби рiвними рядками 
Писати, граючи словами.
Щоб звучало все до рими,
I слова були тво§ми... 
Як знайти для вiрша такт? 
Писати вигадку чи факт? 
Як в вiршованi рядки 
Переплавити думки? 
Як дiлитись почуттями, 
Нечiткими вiдчуттями, 
Описать переживання, 
Також мрi§, сподiвання... 
Може, все це не важливо, 
Й несуттєво теж, можливо. 
Лиш дозволити собi 
Бути наче увi снi. 
Тiльки все це вiдпустити, 
Наче просто вiдпочити,
Нiби пишеш i не ти. 
Лише дать вiршу прийти. 
Та нiчого не чекати, 
В митi цiй перебувати.
Не судити що i як.
Це твоє, хай буде так. 
Посередником є слово, 
Абсолютно тож типово. 
Що замало в мовi слiв, 
Щоб сказати, що хотiв. 
Передати стан душi 
До кiнця не може слово, нi. 
Так народжується диво, 
Безперечно, це важливо. 
Диво в тiм, що iнший хтось. 
Кому вiрш читать прийшлось, 
Прийме так тво§ слова. 
Як велить ЙОГО душа. 
I нiколи ти не знаєш, 
Якi струни зачiпаєш. 
Дозволяй ти цьому бути. 
Хоч усього не збагнути. 
I тебе хай не турбує 
Iнший як усе вiдчує. 
Не у цiм твоя мета, 
Та чи знайдеш ти, яка?..