Україна
Де напоєні росою маки,
Де вмиті сонечком гаї,
Позолочене колосся злаків,
И пісні умільців солов"їв.
Відізвались в серденьку моєму
І почули відгук у душі.
Почуття знайшли свою взаємність
І радіють світу та красі...
Я горнусь до сонця и до неба
Наче в чарах бачу я себе.
І нічого більш мені не треба
Я не хочу ранити тебе.
Ти безкрайня, мила Україно,
І не буде краще більш ні де.
І ніколи я тебе не кину,
І народ, де я знайшла себе.
Де калина і вербові стани,
Колискова мамина сумна,
Де козацькі браві отамани,
І де мальв насіяла війна.
Де сорочка, вишита матусею,
І ще пахне свій, домашній хліб,
Де все тихо розкажу бабусі,
А вона тихенько дасть совіт...