Неосвiтлена дорога в темнотi...
Немає нi вiдблиску свiтла...
Iду тихенько нею в самотi, 
I з кожним кроком меншає тепла.
Холодна  i колюча пустка в серцi
Штовхає iти прямо, навпростець.
Та не дає лишатися на мiсцi
Ще ледь вiдчутний, теплий вiтерець.
Це легкий подих всiх тих мрiй,
Якi не хочуть серце покидати назащо,
Якi живуть ще сповненi надiй
I не дають робити казна-що.