Адже сходинки можуть вести як вгору, так i вниз... Вони є єдиним цiлим i, якщо хоч одна з
А коли сходяться люди?

коли сходяться, зливаються людськi почуття.

ЛЮБОВ

яка не завжди переходить у справжню...

ЗАКОХАНIСТЬ

I четвертою сходинкою стала

Чи то вiдверте побажання щастя, чи то звичайна заздрiсть...

ЇВ? така красива пара...

одного, до них пiдйшла незнайома жiнка.

Новий рiк був зустрiнутий разом. А потiм... Якось на вулицi, коли вони йшли поруч одне

ДОВIРА ДОВIРА

I третьою сходинкою була

- Так.

- Холоднiшає. Пiдемо?

"Їй потрiбен чоловiк, який буде обожнювати її: i важку роботу, i жiночi слабкостi..."

- Все нормально... Просто...

- Ну, ну. Не треба. Якби знав, то не поставив би...

чоловiка, i свою самотнiсть... Сильна жiнка дiйсно, на мить, стала слабкою...

Музика сколихнула почуття. Жiнка якось несподiвано до самої себе гостро сприйняла i цього
- Давайте...

- Хочете послухати музику?

- А так хочеться бути слабкою...

- У мене враження, що зустрiв сильну жiнку...

- Можна...

- Трошки посидимо?

вiдрiзнялось. Прогулянка привела обох до парку.

Наступне побачення за зовнiшнiми умовами майже нагадувало перше, але за суттю
ПОРОЗУМIННЯ ПОРОЗУМIННЯ

I другою сходинкою було

Чоловiк помiтив, що холод вечора кудись зник.

- Тодi завтра подзвониш обовязково...

Ї прямо зараз може бути незручно: у неї свої справи...

"Бач, розкомандувалась... Але якось в неї все це виходить органiчно i лагiдно..."

- I не "добре, подзвоню", а негайно...

- Добре, подзвоню...

"Несподiваний, але дуже органiчний перехiд на "ти": вона, здається, справдi схвильована..."

- Ти повинен подзвонити своїй дочцi.

Розмова перейшла на причини розлучення, ставлення до своїх дiтей.

ЦIКАВIСТЬ ЦIКАВIСТЬ

I першою сходинкою була

враження заповнювали душi, якi переходили на вищу ступiнь сходинок вiдчуттiв.

Крiзь сiрий туман перших, невизначених вiдносин почав пробиватись якiйсь промiнець... Новi
людини...

компьютер, виходжу на сайт i бачу, що приходить незвичне повiдомлення вiд зовсiм незнайомої
- А я здивувалась одразу. Справа в тому, що Свiта чомусь мене не попередила... Вмикаю
Свiтлана пожартувала, що мiсто наше маленьке i ми, мабуть, вже зустрiчались... От я i написав...

Ї досить незвично: мешкаємо в одному мiстi, а познайомились через далеку Калiфорнiю...
вiдчуватись деяка самотнiсть, а велика частина життя ще попереду...

металургiйному пiдприємствi; дiти дорослi, живуть вже своїм особистим життям, тому вже починає
заповнювались - зясувалось, що жiнка працює лiкарем-гiнекологом, а чоловiк ? iнженером на
Знайомство продовжувалось: сторiнки особистих справ, неначе у вiддiлi кадрiв, поступово
"I чого оце штовхатись?"

Зiштовхнулись.

Чоловiк та жiнка йшли разом по головнiй вулицi мiста.

- То ми з дiвчатами обiдали... А, взагалi, я за фахом доктор...

веселi жiночi голоси...

- Мннi здалося, коли дзвонив сьогоднi вдень, що попав до театральної гримувальнi: я чув
- Безперечно.

- Виявляється, що маю хоч якусь перевагу...

- А от менi, щодо зовнiшньостi, не подобаються маленькi та товстi...

формулювання в роздiлi "шукаю дiвчину"..."

сайт бiльше задля цiкавостi та пошуку партнерiв для обмiну, так би мовити, думками. Звiдси i таке
- Власне, не можу сказати, що наполегливо шукаю... Взагалi вийшов на цей iнтернетiвський

- Прочитала, що на сайтi знайомств шукаєте форму, яка б вiдповiдала змiсту...

- Давайте.

"Симпатична. Активна... Перехоплює iнiцiативу... Але це нiчого... Подивимось."

- Ну що ж... Давайте знайомитись?

який тiльки-но виник.

Якось одразу, певною мiрою несподiвано для обох, виникло бажання продовжувати контакт,
"Але значно краще було б десь зiгритись..."

- Згода.

"Високий. Це добре. На перший погляд симпатичний..."

пiдемо просто вниз.

- А давайте просто прогуляємось. Не часто доводиться ось так гуляти по вулицi. Давайте
- Може пiдемо до кафе?

- А я, знаєте, майже завжди всюди спiзнююсь. Але не набагато...

- Здається, що нi.

- Я не запiзнилась?

- Побачив вже.

Поворот голови зафiксував одну-єдину жiнку, що наближалась.

- А я вже близько, пiдходжу...

- Зрозумiло...

- Ви ще чекаєте?

- Алло.

Але мобiлцi не пощастило швидко заховатись - пролунав сигнал виклику.

то майже одразу запропоную посидiти десь у теплому, затишному кафе..."

"Прохолоднувато... Подивлюсь - скiльки ще чекати... Ще цiлих пять хвилин... Якщо прийде,
вже звичним маршрутом: вiд входу кiнотеатру до кута вулицi та назад.

Мобiлка повернулась назад на своє тепле мiсце, а її хазяїн почав знову неквапливо крокувати за
Час пiшов. Якщо за десять хвилин не прийде, тодi зi спокiйною совiстю поїду додому."

кiнотеатру, дiстав з внутрiшньої кишенi куртки мобiльний телефон i подивився на екран: "Так.
Чоловiк, рокiв пiд пятдесят на вигляд, який, вочевидь, чекав на когось бiля мiсцевого
збiльшились в розмiрах у намаганнi пробити оточення мiрiадiв водяних крапельок.

Вечiр був прохолодний, сирий, туманний. Здавалося, що лампочки звичайних вуличних лiхтарiв

До кiнця осенi залишалось рiвно сiм годин.

Володя - Маринi

Сходження чуттiв.