Кузнецова Юлия Анатольевна: другие произведения.

Ринок

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Создай свою аудиокнигу за 3 000 р и заработай на ней
📕 Книги и стихи Surgebook на Android
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Немного фантастики на украинском языке.


Ринок

   Коли у нашому Місті відкрився цей ринок, невеликий та гамівний, мешканці були неймовірно задоволені. А то ж бо: "У Столиці вже давно такий діє, у Сусідньому Місті - теж, навіть - у Містечку Неподалеку Звідси, а в нас - все ніяк не організують!".
   Організували, нарешті. Радійте, люди, купуйте радість на розпродажі.
   Люди, вони такі - зраділи і ну тягти на ринок всілякий мотлох, бо продавати, купувати, вимінювати любить кожен, це невід'ємна людська якість. Це ж як спорт і відпочинок одночасно з психологічною розрядкою. І з жодним магазинчиком наш ринок не порівняти, стільки товару цікавого - аж страх!
   Ну, а куди всі, туди й нам, хоч одним оком глянути не завадить, тож ми якось призвичаїлись у вихідний день ходити поміж прилавками. Товару - багато і різного, важко втриматись, щоб нічого не купити, правда?
   От Васько-Васяка, наприклад, зовсім за безцінь придбав собі щиросердя. Воно було м'яке і пухнасте, проте його затягали, перевіряючи якість, зважуючи та відкладаючи знову ("Важкувате, нажаль!"). Так воно майже зовсім втратило товарний вигляд і потрапило до купи знецінених речей. А Васько його там знайшов, вдома відчистив від бруду і тепер ніколи з ним не розлучається. Бо звик до його пухнастих обіймів.
   Іринка-смішинка на ринку виміняла безвір'я на вірність. "Шило на мило", скажете? Нащо вона їй здалася, запитаєте, прискіпливо оцінюючи? А Іринка носиться з цією гарно розписаною торбою по усіх усюдах і дуже задоволена. Собою і торбою вірності - не цукор звісно, проте так як цукор швидко не закінчується.
   А наша Леся нещодавно за великі гроші і одну життєво важливу послугу продала кохання. Тобто думала, що продала. Та воно полежало трохи на поличці у чужому секретері і втекло. Під шафу закотилося чи під ліжко, а може й зовсім - шусть за поріг і покотилося, як колобок. Де його тепер знайдеш? Де нове дістанеш? Лесечці дуже його бракує нині, та більше за все вона боїться, що воно таки знайдеться, але в зовсім іншої, чужої людини, і Лесечка не встигне його викупити.
   Як це все трапилось, ми одразу ж гуртом пішли на ринок і купили собі співчуття до Лесиних проблем. І все б нічого, та мені дісталося браковане - здається, що співчуваю, а у самої в голові так і крутиться: "А чим ти думала, коли покупців на ринку закликала?". Це все через мою дурну економність. Теж, до речі, браковану.
  -- Вибачте, дівчинко, у Вас совість є? - гладкий чоловічок загородив собою шлях далі.
  -- Була десь, - знизую плечима. "На ногу я йому наступила, чи що?"
  -- А може Ви її мені продасте? Скільки Ви за неї хочете?
   Овва! Яка принадна пропозиція!
  -- Вибачте, - кажу, - не продам. Самій потрібна. В когось іншого спитайте.
  -- Ніхто не продає, всім потрібна, - ледь не плаче безсовісний чоловічок. - А як же я... і без совісті?
  -- Так, бачу, який в Вас важкий випадок, - це я так співчуваю. - Але ж Ви гляньте: он скільки совісті покинутої обабіч дороги росте! Зірвали б собі серед них одну, яка більше сподобається...
   Чоловічок аж побагровів від образи.
  -- Ви, що! - кричить на мене. - Це ж дика совість! В неї голки, як в дикобраза! Вона ж мене замучить!
   Тут з-за плеча зиркнула на нього моя гордість, зашипіла, пазурі випустила - дуже вона не любить, коли на мене кричать. Чоловічок замовк і пішов собі - образу плекати. І ми пішли.
   Моя гордість приблудилася до мене сама. Пам'ятаючи історію про васякине щиросердя, я її нагодувала, вимила із шампунем, приголубила і привчила ходити до лотка. Відтоді моя гордість завжди зі мною - ховається під ввічливістю і псує мені відносини з людьми.
   Зараз вже, звичайно ж, нема такого ажіотажу на ринку, як раніше. Люди стають розважливішими, шукають найякіснішого. В ціні - працьовитість і нахабність, а жага романтики і вайлуватість вкриваються пилом на полицях. Проте зустрічається серед товарів і корисне, і бридке, і смішне - кому що до вподоби. Ось, бачте, один старий кожного дня приходить на ринок, щоб продати свою алкогольну залежність. Вже три роки поспіль приходить - і три роки поспіль її не купляють. А йому викинути шкода...
   А ось якась жіночка продає істину. Істина у неї красива. Різнобарвна.
  -- І скільки ж боків у Вашої істини? - питаю, вдаючи з себе експерта.
  -- Як водиться, - сміється вона. - Скільки вгледиш - всі твої.
   Мені дуже кортить придбати істину. Проте ціна в неї така, що моя економність зомліває, і я змушена іти далі. Не можу ж я торгуватись, не порадившись з економністю!
   Біля великої палатки з розумними думками я зупинилась. О, тут я можу стирчати цілу вічність, бо це ж так приємно - блукати серед них, обираючи, а потім купити пару томів і ввечері смакувати зі свіжим чаєм перед сном.
   Тоді я його й зустріла. Він носив із собою уважність (колекційний екземпляр - у мене такий навіть не прижився!), торбу снобізму, трохи незграбну ввічливість і почуття гумору. І блакитні очі, що вміли бачити світ трохи інакше, ніж всі інші шість мільярдів пар очей.
   А почуття гумору в нього було з тієї ж серії, що й у мене...
   Ми обмінялися кількома словами, потім - кількома думками, потім - пішли блукати серед людського натовпу, раптом гостро зажадавши тиші на двох. Ми знайшли маленький острівець спокою і зручно на ньому вмостилися. І звідти спостерігали за тим як вирують над ринком не впіймані людські почуття.
   Я розповіла йому про лесечціну біду. Він сказав:
   - Не переймайся. То було несправжнє кохання.
   - Чому ти так вважаєш?
   - Тому що справжнє кохання не можна ні купити, ні продати. Його можна тільки подарувати. А іноді - знайти. Але що легко дістається, то майже не цінується... - він посміхнувся, і ми ще довго обговорювали, як необхідно цінувати кохання і що за нього просити.
   І чи маємо ми право щось просити за своє кохання.
   А ринок оминає нас і несе на своїх хвилях безліч складових людських судьб. Ринку все одно, бо він - не жива істота.
   Він те, що ми створили самі.

 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com М.Атаманов "Искажающие Реальность-7"(ЛитРПГ) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Куст "Поварёшка"(Боевик) Г.Крис "Дочь барона"(Любовное фэнтези) Е.Вострова "Канцелярия счастья: Академия Ненависти и Интриг"(Антиутопия) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга вторая"(Уся (Wuxia)) Н.Любимка "Черный феникс. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) А.Завгородняя "Невеста Напрокат"(Любовное фэнтези) А.Найт, "Капкан для Ректора"(Любовное фэнтези) Т.Рем "Искушение карателя"(Любовное фэнтези)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Колечко для наследницы", Т.Пикулина, С.Пикулина "Семь миров.Импульс", С.Лысак "Наследник Барбароссы"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"