- Це така фіговина, яка відкриває портал у вказану точку будь-якого виміру, - дала відповідь Кірано.
- А час, вона може переміщати у часі? - з надією запитала Санокс.
- Може. Але для цього потрібне дуже сильнее заклинання, яке можуть прочитати тільки великі чарівники.
- Е-е-е-е, Кірано, а нащо тобі Сфера Баку? - запитав я. - Що ти збираєшся з нею робити?
- А ти як думаєш? - питанням на питання відповіла Кірано. - Ми зараз з тобою переміщаємось назад, додому. І ніяких відмазок!
- Слухай, я не хочу нікуди...
Бля, вона все ж таки зробила це. Летячи по порталі, я встиг три рази обматюкати того дауна, який створив цю сферу. Пипець!
Картина Рєпіна "Приплили". Перед очима були знайоме озеро, знайомий ліс і знайома картина дружнього мордобиття між знайомими персонами. Для підтримання фізичної форми, да і так, від нефіг робити. Все, я в своєму рідному селищі. Тіки б мене ніхто не замітив...
- Подивіться, кого я вам привела!!!! - прямо над вухом прокричала Кірано. Куча мала зупинилась, і кілька десятків фізій повернулися в ту сторону, де стояв я.
- Хаул повернувся, буде весілля!!! - І вся арава з радісними мармизами повалила на мене.
- Ой, бля... - встиг лише вимовити я.
* * *
Я відкрив очі. Ее-е, щось не так... Де я, і чого прив"язаний до ліжка? Тут я побачив... ой, мля, я згадав, що женюсь, точніше мене женять... Переді мною стояла Тайоко.
- Е-е-е, привіт, Тайоко... А я той... ну... розумієш...
- ЦИТЬ! - перебила мене дівчина. - Тепер ти вже нікуда не втічеш і будеш моїм чоловіком. Ми для тебе і костюм знайшли.
Тільки тепер я помітив, що на мені смокінг.
- Я в смокінгу... Мдя... Може, ви мені ще бантик рожевий і віночок почіпите? - пробурчав я.
- Можливо, - посміхнулась Тайоко і вийшла з кімнати.
"Влип по саме нікуди", - подумав я.
В кімнаті зявився брат Тайоко Корден.
- Бля, як вони тебе знайшли? - заверищав він.
- А де вони взяли Сферу Баку? - прошипів я. - Розв"яжи мене!
Після того, як я був звільниний від якірних цепур, якими був привязаний до ліжка, ми сконцентровано почали думати, як мені звідси змитися.
- Значить, план такий... - почав Корден.
* * *
- Та тихіше ти, слон педальний!
- Сам ти слон!
- Цс-с-с-с-с!
Скрип, скрип.
- Стій! хто іде?
Звук удара
- Ги, а охорона не спить.
- Вже спить, і то надовго.
- Цс-с-с-с!
- Не шипи на мене.
- Корден, в тебе рот закривається?
- А як же, коли їм!
- О, ще охорона.
- Стій! Хто...
Звук удара.
- Ще один в сон пішов.
- Ги, а мені сподобалося! Давно я таких великих рож не бив.
- І я хочу! Наступний мій.
- Стій! Х....
Звук удару.
- О, Тіро! А від коли це він в охороні?
- З того самого дня, як ти смився...
Скрип, скрип.
- Та тихіше ти! Чо скрипиш.
- То не я! Воно сааме...
- Стій! Ваза-а...
Звук розбиваючогося скла.
- І це теж саме?
- Ну-у-у...
-Цить!
- Все-все, мовчу.
- Слон.
- Сам такий!
Коли ми проходили повз головну залу, я відчув знайомий енергетичний потік. Я його відчуваю... Невже?.. Не може бути! Він тут!
- Ти куди? - прошипів Корден, та було вже пізно: я ввалився в головну залу.
Це він!! Я онімів - переді мною красувався МОЛОТ ТОРА.
Ги, а біля нього сфера Баку.
- Все, Корден, дякую за допомогу. Я далі сам. Іди, щоб тебе не бачили, - загеройствував я.
- А ти? - здивувався той.
- А я ще маю дещо зробити, - з садистською посмішкою сказав я.
- Все удачі тобі. - Корден зник в одному з коридорів.
Так-с, треба звести рахунки. Як же мені щастить: і сестра, і Тайоко живуть в одній кімнаті. Прив"язавши двох паскуд до ліжка їхніми ж патлами, я взяв відро з водою... Зараз щось буде... Перша від водних процедур запищала Тайоко, а слідом за нею і сестричка.
- Шо? Хто? Де? - верещали мокрі дівчата.
Я кинив злосний погляд спочатку на сестричку, тоді на Тайоко.
- Більше ви мене не знайдете, - посміхнувся я.
В наступний момент я вже стояв у головній залі. У поспіху я забув зняти смокінг... Але в руках вже були сфера і молот.
* * *
В залі сиділи всі, хто був при мому зникненні, але вже з квадратними очима.
- Ви ще тут... - флегматично видав я.
- В смислі "ще"? - здивовано запитала вампірша. - Ти зник дві секунди тому.
- Ага, і зразу ж з"явився, але вже в смокінгу і з трофеєм, - кивнула Ерідан.
- Ну, і де ти був? І на кому це ти мав женитись? - запитала Рaся.
- Е-е-е... ну-у... короче, сідайте. Історія буде довгою...