Власова Олена: другие произведения.

Поет став аграрієм

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
 Ваша оценка:

Лимаренко Володимир []
  ПОЕТ СТАВ АГРАРІЄМ.
  
  Поет та психолог Володимир Лимаренко з міста Амвросіївка на Донеччині через конфлікт на Сході покинув своє житло, втратив зв"язок із рідною матір"ю та перетворився на біженця. Чоловік узяв свої речі, сів на потяг та поїхав шукати долі деінде, подалі від снарядів та окопів. Однак згодом йому пощастило переконатися у народній мудрості - світ не без добрих людей. Вже місяць мандрівник мешкає у селі Велика Омеляна поблизу Рівного, де його прихистила у себе фермерська родина Леонтія та Лесі Логінів. Отак донеччанин із поета став аграрієм і тепер вправно орудує вилами та вчиться керувати трактором.
  
  -Життя має багато сюрпризів, але їх не варто боятися. Мені довелося покинути рідне місто через загрозу насильства. Коли в нас на Донеччині почали викрадати людей, я зрозумів, що треба тікати, - розповідає Володимир. - Поговорив з мамою, але вона виявилася палкою прихильницею Росії. Взяла та й поїхала по той бік кордону до родичів! Я не став її відмовляти, бо вона людина доросла і має право на свою думку. А я їздив до Києва на Майдан і читав там свої вірші, познайомився з багатьма людьми із Західної України. Звісно, сепаратистів я підтримувати не хочу.
  
  Лимаренко вправно говорить українською, хоча іноді, за старою звичкою, ще збивається на російську. Він щойно вийшов з будинку, щоб допомогти господині винести з її автомобіля велику діжку з-під молока.
  
  -Тримаємо півтора десятка корів, от і їжджу до Рівного продавати свіже домашнє молоко навіть по неділях, - усміхається Леся Миколаївна. - А наш гість мені завжди торочить, що жінка не повинна так тяжко працювати. Тому залюбки допомагає мені по господарству - годує худобу, носить воду до теплички та навіть вчиться керувати трактором.
  
  -А я сам так вирішив. Не можу ж спокійно сидіти осторонь, доки господарі працюють, - відказує поет, мружачи очі на яскравому сонці. - Тільки не незвично, що люди тут встають о 5-тій ранку, снідають і йдуть на поле.
  
  -Перші дні він сам дивувався своїй витривалості. Якось глянув на свої руки і каже до мене: "Лесю, та я в житті ніколи мозолів на долонях не мав!". А я сміюся, що тепер Володя став справжнім чоловіком! - додає Леся Логін. - Ми маємо 30 гектарів поля, сіємо зернові, кукурудзу та цукровий буряк - є, де розвернутися.
  
  Логіни розповідають, що ідея прихистити у себе біженця у них обох виникла одночасно. Спершу подружжя по черзі їздило на Майдан до столиці, потім почали передавати харчі для військових та мирного населення на Сході.
  
  -Ми подумали, що на цьому спинятися не варто. А що, якби ми отак змушені були через війну покинути дім і нас би ніхто не взяв до себе? - каже Леонтій Микитович. - Тому ми залишили свої контакти в обласному департаменті соцзахисту населення. А згодом нам зателефонували і повідомили, що до Рівного приїхав поет-патріот з Донбасу, який полишив свою домівку. Ми того ж дня поїхали до департаменту забирати його.
  
  -Зустріч була цікава. Леонтій на мене подивився і питає, чи не боюся я бандерівців? А я розсміявся і відповів, що в казки про злих западенців у нас навіть діти не вірять, - згадує Лимаренко. - Отак я і опинився на Рівненщині у вимушеній творчій відпустці. Під час роботи читаю господарям свої вірші.
  
  Поет прямує до загорожі, де тримають корів. Рукою підманює до себе бичка, який вже став його улюбленцем, і гладить його по голові.
  
  -Я ж у себе на Донеччині ніколи худобою не займався, то мені тут все нове і цікаве, - сміється чоловік та береться за вила, щоб накидати бичку сіна на обід.
  
  -У мене трапилася схожа особиста трагедія з близькою людиною, як і в нашого гостя. Мій батько живе у анексованому Криму, став прихильником Росії, - зізнається господиня. - Ми завжди були з татом у добрих стосунках, він часто приїжджав. А оце телефонує до мене після того скандального референдуму і каже:"привітай мене, ми вже в Росії! Їдьте до нас, бо у вас там бандерівці!". Я була настільки цим шокована, що ми мало не посварилися. Поставила умову, щоб більше не говорив про політику, бо перестанемо спілкуватися взагалі. Мабуть, на тата сильно вплинула тамтешня пропаганда.
  
  Окрім подружжя та гостя зі Сходу у великому будинку також мешкають інші родичі Логінів та робітники ферми. Просто у дворі стирчить вишка мобільного зв"язку, яку поставили на цьому місці ще кілька років тому. Господарі навчилися не звертати на неї уваги, однак користуватися телефонами намагаються якомога рідше.
  
  -Маю таке правило, щоб менше шкодити здоров"ю: задзвонив телефон, то спокійно порахуй до трьох, а потім лише бери трубку. Так само чини, коли комусь телефонуєш - не притуляй слухавку одразу до вуха, щоб менше опромінювати голову. Таку пораду мені дали фахівці, які цю вишку монтували, - зауважує Леонтій Микитович. - Природа на усе штучне реагує одразу, таргани у нас давно зникли. Ми вдома навіть мікрохвильової печі не тримаємо, а готуємо їжу на газу або на електричній плитці.
  
  На першому поверсі Володимир Лимаренко тим часом гортає аркуші із надрукованими віршами, хоче прочитати наостанок кілька рядків. Частина його віршів політичні, а інші присвячені прекрасній половині людства.
  
  -Нашій господині вірша теж присвятив, королеві з очами кольору льоду, - галантно вклоняється хазяйці. - На щастя, господар до митця не ревнує.
  
  -Однак дубинку про всяк випадок тримаю, - сміється фермер. - Насправді, ми з Володимиром дуже зійшлися характерами. А його допомога по господарству стала для нас приємною несподіванкою.
  
  Все ж, остаточно пов"язати своє подальше життя із фермерською діяльністю поет не наважується. Каже, що тільки тепер оцінив усі складнощі важкої фізичної праці.
  
  -Я не знаю, що чекає на мене у майбутньому і коли я нарешті зможу повернутися додому на Донеччину. Однак я дуже вдячний цим людям, які прийняли мене тут, як рідного, - додає Володимир Лимаренко.
  
  На прощання господарі пригощають теплим домашнім молоком. Кажуть, що готові прихистити у себе ще одну родину біженців зі Сходу, які потребують житла.
  
  -Будинок у нас великий, місця всім вистачить, - запевняють Логіни. - Для нас головне, щоб в країні швидше настав мир.
   Олена Власова
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"