Любашенко Игорь Леонидович : другие произведения.

Про небезпечно

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Книга "Про небезпечно" використовує новий пiдхiд у психологiј та вихованнi людини Даний пiдхiд зачiпає два напрямки: 1. Розвиток психiки, психологiчна пiдготовка. Людина, яка вихована на казках зi щасливим кiнцем, найчастiше виявляється психологiчно не готовою до реалiй життя, схильна до пiдвищеного ризику отримати серйозний посттравматичний стресовий розлад пiсля екстремального впливу цих реалiй. Книгу "Про небезпечно" можна порiвняти зi своєрiдним щепленням для нервовој системи вiд серйозних психiчних захворювань у майбутньому, як дiтей, так i батькiв. 2. Iдентифiкацiя небезпеки i попередження небезпечних наслiдкiв. Людина схильна недооцiнювати небезпеку, наслiдки якој не були зафiксованi в його свiдомостi. Казки зi щасливим кiнцем формують безтурботне ставлення до небезпек (i так знаємо, що все скiнчиться добре), ця безпечнiсть закладається в пiдсвiдомiсть i супроводжує протягом усього життя. Нажаль, життя - не казка. I якщо ти впав з даху - не сподiвайся, що зупинишся за метр до землi, прокинешся, i кiнець буде щасливим.
  Iгор Любашенко
  ПРО НЕБЕЗПЕЧНО
  Оповiдання
  2012
  
  Мета книги - залишити дiтей живими
  
  Дiти зазвичай гинуть в випадках, якi можна уникнути. Тому:
  - Засудження розповiдей дiтям про наслiдки небезпечних ситуацiй пiд приводом боротьби за мораль - небезпечне лицемiрство.
  - Дiти мають знати, пам"ятати, не боятись говорити про смерть, щоб уникати §§.
  
  Головнi життєвi правила:
  - Якщо ситуацiя незрозумiла - тiкати.
  - Якщо небезпека наслiдує - тiкати з усiх сил та голосно волати.
  
  Рекомендацi§ по читанню книги:
  - Дiтям читати не бiльше однiє§ iсторi§ на добу.
  - Перечитувати книгу, поки iсторi§ не будуть сприймались спокiйно, без зайвих емоцiй.
  
  Iгор Любашенко
  Про небезпечно
  Оповiдання
  
  Текст љ Iгор Любашенко, 2012.
  Iлюстрацi§ љ Максим Любашенко, 2012.
  
  ISBN 978-617-7021-01-7
  
  
  ПЕРЕДМОВА АВТОРА
  
  Книга "Про небезпечно" використовує новий пiдхiд у психологi§ та вихованнi людини
  
  Даний пiдхiд зачiпає два напрямки:
  
  1. Розвиток психiки, психологiчна пiдготовка.
  Людина, яка вихована на казках зi щасливим кiнцем, найчастiше виявляється психологiчно не готовою до реалiй життя, схильна до пiдвищеного ризику отримати серйозний посттравматичний стресовий розлад пiсля екстремального впливу цих реалiй.
  Книгу "Про небезпечно" можна порiвняти зi своєрiдним щепленням для нервово§ системи вiд серйозних психiчних захворювань у майбутньому, як дiтей, так i батькiв.
  
  2. Iдентифiкацiя небезпеки i попередження небезпечних наслiдкiв.
  
  Людина схильна недооцiнювати небезпеку, наслiдки яко§ не були зафiксованi в його свiдомостi. Казки зi щасливим кiнцем формують безтурботне ставлення до небезпек (i так знаємо, що все скiнчиться добре), ця безпечнiсть закладається в пiдсвiдомiсть i супроводжує протягом усього життя.
  Нажаль, життя - не казка. I якщо ти впав з даху - не сподiвайся, що зупинишся за метр до землi, прокинешся, i кiнець буде щасливим.
  -----
  
  
  СЕРIЯ "ВПАВ"
  ЯК ХЛОПЧИК ВПАВ З ДАХУ
  
  Один хлопчик гуляв у дворi. Друзi пороз"§жджались на лiто по бабусях та таборах. Вiн присiв у пiсочнику i сумно колупав паличкою пiсок. Аж ось на iншiй сторонi двору з"явились хлопцi зi старших класiв. Хлопчик завжди хотiв бути в §хнiй командi. Старшокласники проходили повз майданчик, обговорюючи сво§ справи, а хлопчик в усi очi стежив за кожним §хнiм кроком.
  Пiдлiтки зупинились - один щось розповiдав, другий дивився кудись вгору, а третiй помiтив хлопчика. Хлопчик пiдбiг до них: "Можна з вами?". Хлопцi переглянулись: "Ми йдемо на дах". Вiд несподiванки в горлi пересохло, i вiн не мiг видавити з себе анi слова. Тiльки стояв i клiпав очима. Старшi хлопцi вже ледь стримували смiх. Хтось не втримався, пирснув, i всi заходились реготом. Реготати довго та голосно, б"ючи себе по колiнах, показуючи пальцем, закриваючи роти та тримаючись за животи.
  "Я не злякався, я пiду з вами". Парубки миттєво замовкли, переглянулись, повагались... та треба було квапитись: "Iди, якщо не бо§шся".
  Хлопчик не вiрив в те, що вiдбувається - його взяли в свою компанiю дорослi хлопцi! Та вiн готовий був на будь-якi подвиги, щоб тiльки вони не прогнали його.
  На даху вiдкрився новий, небачений свiт - мiсто з висоти пташиного польоту. Дорослi хлопцi пiдходили до краю даху, плювали вниз та посмiхались зi своє§ витiвки. Один з них пiдiйшов до хлопчика - "А ти чого сто§ш? Нехтуєш колектив? Чи бо§шся?". "Я нiчого не боюсь" - вiдповiв хлопчик та попрямував до краю даху. Перед очима раптом розкрилась повiтряна сонячна безодня з маленьких вулиць, крихiтних людей та незвично маленьких машин. Хлопчик хитався i не розумiв, як втримати рiвновагу. Зеленi дерева внизу стали розпливатися, свiдомiсть запаморочилась i хлопчик полетiв до низу. В польотi його серце не витримало, i до землi вiн долетiв вже не живим.
  
  ЯК ХЛОПЧИК ВПАВ З ПОЖЕЖНОЇ ДРАБИНИ
  
  Хлопцi гуляли у дворi. Їм було нудно - на мiсцi дитячого майданчика вирили яму i й не думали засипати. Грати було нiде.
  До гурту приєднався ще один хлопець i запропонував полазити по пожежнiй драбинi. Всi плутано запитували: "Але ж вона починається не вiд само§ землi. Як ми дiстанемо до не§?". Хлопець нiби чекав на це питання: "З землi до драбини вздовж стiни тягнеться громовiдвiд. Якщо ногу просунути мiж ним та стiною можна закрiпитись i так долiзти до драбини".
  Згодом вже вся команда пiднiмалась по пожежнiй драбинi 9-ти поверхового будинку. Хлопець показав ще одну дуже корисну рiч - лiзти треба мiж драбиною та стiною дома, обпираючись об стiну.
  Хлопчик пiднiмався в центрi гурту. Драбина була дуже холодною. Спочатку було навiть боляче вiд холоду, а згодом руки так занiмiли, що перестали вiдчувати драбину. Пальцi задубiли i погано слухались. Десь на 7-му поверсi хлопчик зрозумiв, що задубiлими руками навряд чи може втриматись на драбинi. Коли руки вже геть не слухались рятувала стiна - об не§ можна було опиратись i не падати, але не довго - знизу квапили товаришi. Чомусь став пригадувати своє життя. Неначе гортав сторiнки фотоальбому.
  Хлопчик отямився, тiльки коли дiстався останнього, 9-го поверху. З даху нависав козирок, i це виявилось повною несподiванкою. Для того, щоб потрапити на дах треба було перелiзти на зовнiшню сторону драбини! Знизу напирають друзi, а дах - на вiдстанi простягнуто§ руки. Хлопцi попереду вже вилiзли на дах. Хлопчик почав перелазити на зовнiшню сторону драбини. Руки i ноги не слухались, сили остаточно покинули хлопчика. Пальцi не втримали щабля i хлопчик шкереберть мовчки полетiв до низу. Вiн впав в яму, вириту на мiсцi дитячого майданчика й помер.
  
  ЯК ХЛОПЧИК ВПАВ В ЛЮК
  
  Один хлопчик гуляв у дворi. На iншому кiнцi двору вiн побачив стовп пари, що пiдiймався прямо з-пiд землi. Йому закортiло дослiдити це цiкаве явище. Через хвилину хлопчик вже зазирав у вiдкритий каналiзацiйний люк. Ззаду за руку його взяла маленька дiвчинка: "Не наближайся - можна впасти". Хлопчик сiпнувся вiд несподiванки, та, оговтавшись, змiряв §§ поглядом з голови до п"ят, посмiхнувся, мiркуючи, як краще вiдповiсти... Та раптом з-пiд землi щось булькнуло. Хлопчик враз втратив цiкавiсть до дiвчинки i знову повернувся до люка. Внизу, на самому днi, дiйсно щось огидно булькало. Хлопчик нахилився, почав придивлятись, та несподiвано дебеле впав у люк.
  Вiд побаченого крихка дiвчинка несамовито заволала. Пiдбiгли водi§ машин зi стоянки. В руках одного був помаранчевий буксирувальний фал. Одним кiнцем обв"язали найхоробрiшого водiя, за iнший мiцно взялись руками. Посмикали i почали повiльно опускати в отвiр, наостанок давши настанову: "Коли витягувати - гукнеш".
  От спускають вони його, спускають, i фал вже скiнчився, а внизу - тиша. А нi звука. I тут всi, як по командi, вхопились за фал i швидко-швидко витягли назовнi. Чоловiк був непритомним.
  Швиденько положивши його на землю i, зробивши штучне дихання, повернули до тями.
  Водiй розповiв: "Я зрозумiв, як все вiдбулось. В колодязi знаходиться отруйний газ, i хлопчик, нахилившись надто низько, наковтався газу. Його свiдомiсть затьмарилась, ноги пiдкосились, i вiн, вже непритомний, впав на дно колодязя. Давайте зараз швиденько опустiть мене донизу, та пiднiмiть, а я не буду дихати".
  Так i вчинили. За пiвхвилини встигли i опустити смiливця, i пiдняти нагору. Натовп затих. Чоловiк обвiв очами громаду i почав свою доповiдь: "Я не буду докладно розповiдати, побачене - не для слабонервних. Можу сказати одне - допомагати вже нема кому".
  
  ЯК ХЛОПЧИК ВПАВ З ВIКНА
  
  Якось хлопчик залишився вдома один. Вiн тинявся з кута в куток i нiяк не мiг придумати заняття.
  Раптом з вiдкритого вiкна спальнi донеслось голосне: "Няв! Няв! Няв!". Хлопчик пiдiйшов до вiкна - звуки доносились з вулицi, десь з-пiд самого дому.
  Вiн принiс з кухнi табуретку, став на не§ ногами. Та подивитись вниз заважала антимоскiтна сiтка. Хлопчик носом та лобом вперся в сiтку i опустив очi. Краєм ока вiн помiтив кота, що сидiв на гiлцi дерева i не мiг злiзти. Хлопцi з землi намагались збити його.
  Хлопчик подумав: "Сiтка на вiкнi, це навiть добре. З нею не так страшно дивитись вниз", i став спочатку одним, а потiм i другим колiном на пiдвiконня. Видно стало краще, лишалось тiльки трiшки-трiшки продавити сiтку - тодi можна все ретельно роздивитись.
  Хлопчик руками надавив на сiтку, подивився вниз... I тут неначе увi снi все ожило - сiтка почала рухатись, стiна будинку, дерево i кiт почали повертатись до нього. Зверху вiдкрилось небо, i блиснуло сонце. В головi падаючого хлопчика промайнуло: "Не зрозумiв!".
  В польотi вiн збив кота i гучно вдарився об землю. Врятувати хлопчика не вдалось.
  
  СЕРIЯ "ЗАБЛУКАВ"
  ЯК ХЛОПЧИК ЗАБЛУКАВ В ПIДВАЛI
  
  Один хлопчик гуляв у дворi. Продираючись крiзь густi кущi, зненацька натрапив на маленькi залiзнi дверцята, що закривали вхiд до пiдвалу. А раптом вони не зачиненi? Хлопчик потягнув за клямку i дверцята вiдчинились. Вгамувавши подих, повiльно нахилився i просунув голову в отвiр. В обличчя дмухнуло теплом i вологою пiдземелля. Маленький дослiдник полiз вперед, взявся руками за гарячу пiдвальну трубу, потiм руками дiстався пiдлоги, пiдiбрав ноги i, весь в пилу, крейдi та павутиннi гепнувся всередину.
  Очi призвича§лись до смутного сутiнку. Пiд ногами був пiсок, крива стеля знаходилась на висотi витягнуто§ руки.
  Хлопчик намацав в кишенi сiрники, чиркнув... Стiни та стеля пiдвалу освiтились тремтячим жовтим свiтлом, навкруги заплигали кривi тiнi. Серед розкиданого на пiдлозi смiття хлопчик знайшов для себе вельми кориснi речi - старi газети та недогарок свiчки. В уявi постали романтичнi пригоди шукачiв центру землi.
  Вiн запалив свiчку i на стелi прокоптив своє iм"я. Окресливши кiптявою для краси напис в чорну рамку, рушив вперед.
  Свiчка горiла слабенько i часто гасла. Хлопчик пiдпалив газету i помандрував вузькими проходами пiдвалу. Спаливши всi газети, вiн не тiльки не знайшов кiнця пiдвалу, а й загубив мiсце, з якого починав подорож.
  Хлопчик запалив сiрник - навкруги все було сiрим вiд диму. В горлi дерло, очi сльозились вiд диму, дихати ставало все важче. Хлопчик побiг вперед, чиркаючи сiрниками, аж поки не опинився в глухому кутi. В руцi згас останнiй сiрник i наступила суцiльна темрява. Свiтло з отвору, через який вiн потрапив у пiдвал, за весь час блукань хлопчик так i не побачив.
  Тим часом на вулицi два двiрника щiльно закрили дверi до пiдвалу i повiсили навiсний замок. Пiдлеглий невпевнено запитав: "А якщо там хтось є?". "Та хто там може бути? Iндiєць Джо? - начальник по-батькiвськи посмiхнувся. - Ти що, Марка Твена начитався? Iди працюй, Том Сойер!".
  Хлопчика, вже померлого, знайшли лише через три мiсяцi, коли знову вiдчинили пiдвал.
  
  ЯК ХЛОПЧИК ЗАБЛУКАВ В ЛIСI
  
  Один хлопчик пiшов з батьками у лiс збирати гриби. Рiдня довго ходила по лiсу, батьки дещо назбирали, а хлопчик нiяк не мiг збагнути, як же шукати тi гриби. Сутенiло. Аж раптом просто перед хлопчиком зненацька виник величезний гриб. Вiн неначе вискочив з-пiд землi. Хлопчик кинувся на нього, як мiнер на снаряд. I тут побачив ще гриб. Хлопчик зрiзав один гриб i не зводив очей з другого, щоб той, бодай, не зник. Тiльки-но вiн пiдбiгав до другого, як помiчав третього, четвертого, п"ятого...
  Коли хлопчик пiдвiвся, зрозумiв, що не знає, де його батьки, не знає, в яку сторону йти. Хлопчик покинув кульок з грибами i побiг свiт за очi, волаючи "Ау-ау-ау! Я заблукав!". Здавалось ось-ось скiнчаться дерева i вiн побачить сво§х батькiв. Спотикаючись i падаючи вiн загубив нiж, картуз, розпанахав ногу та вдарився головою. Проте дерева все не скiнчились, не скiнчились, а на землю спускалась темрява. Хлопчик бiг до тих пiр, поки не зрозумiв, що заблукав остаточно.
  Тим часом батьки пiшли шукати свого сина. Iдучи по слiдам зрiзаних грибiв вони натрапили на кинутий кульок. Хлопчика не було. Мати схопила чоловiка за комiр i заголосила:
  - Чому ти не вчив свого сина, що не можна сходити з мiсця, якщо заблукав i не знаєш куди йти!
  Батьки блукали лiсом, голосно звали. Потiм телефонували в полiцiю, службу порятунку, знайомим.
  За годину розпочались пошуки. Прочiсували все навкруги, в темрявi засвiтили лiхтарi, та сильний дощ перебив пошуки. Вирiшили чекати свiтанку.
  У хлопчика з собою не було а нi тепло§ одежi, а нi туристичного взуття, а нi сiрникiв, а нi мобiлки, а нi лiхтарика.
  На ранок був туман з морозцем, вдень почав iти сильний снiг. Пошуки тривали ще 5 днiв та скiнчились нiчим.
  Лише навеснi, коли зiйшов снiг, його знайшли за 10 кiлометрiв вiд того мiсця, де вiн загубився. Мабуть, зайве казати малятам, що вiн був не живий.
  
  СЕРIЯ "ПОТОНУВ"
  ЯК ХЛОПЧИК ПОТОНУВ В РIЧЦI
  
  Один хлопчик вiдпочивав на базi вiдпочинку, що поблизу мальовничо§ рiчки. Одного разу повз будиночок з галасом, пiдсвистуванням, пiднiмаючи ногами стовпи пилу пробiгала зграя пiдлiткiв. Один з них гукнув: "Гайда з нами на рiчку!"
  Як прибiгли на берег рiчки, почали гасати по пiску та бризкатися водою. Пiдлiток, що гукнув хлопчика, пiдiйшов, поклав руку на плече, i серйозно сказав: "Я привiв тебе в нашу команду. Ти ж вмiєш плавати? Попливеш з нами на той берег?". Хлопчик вже плавав сам, але тiльки на мiлкому, на глибину заходити батьки не дозволяли. Хлопчик не змiг сказати: "Нi, хоча я i вмiю плавати, але тiльки на мiлкому" - його б засмiяв гурт i бiльше нiколи не взяли б з собою. I хлопчик видавив "Так".
  Пiдлiток голосно вигукнув: "Пацан пливе з нами. Всi на той берег!". I хлопцi, пiдскакуючи, спотикаючись, пiднiмаючи бризки побiгли по пiску в воду.
  Хлопчик зайшов по пояс в воду i дивився на юних плавцiв. Наважившись, неквапно поплив слiдом. Ноги перестали доставати до дна. На серединi рiчки з"явились новi, незнанi доти вiдчуття - течiя, холодна чорна вода, хвилi, вiтер, бризки... Та головне - незважаючи на всi зусилля, берег все не наближався. Хлопчик зупинився i подивився назад "Може повернутись?". Iнший берег був так само далеко, i хлопчик продовжив заплив.
  Хвилi ставали все злiшi, бризки все болючiшi, а клятий берег нi на йоту не наблизився. Сили спливали - §х вже не вистачало не те, щоб плисти, а просто пiднiматись над хвилями, щоб вдихнути повiтря. Вода все частiше попадала в рот та нiс. Перед очами були однi суцiльнi хвилi i чорна вода. Хлопчик грiб руками все повiльнiше i повiльнiше, поки не захлинувся, втратив свiдомiсть i потонув.
  
  ЯК ХЛОПЧИК ПОТОНУВ В МОРI
  
  Один хлопчик по§хав з батьками на море. Йому дуже кортiло перший раз в життi побачити море, великi хвилi, побачити, що не видно iншого берега...
  I ось наступного для подружня пара з хлопчиком попрямувала на пляж. У чоловiка в руках були пляшки пива "Веселий гусак", у дружини - журнал "Свiт гламуру". Хлопчик стрибав та весело вигукував: "У-у...А-а...О-о!" - та розмахував рiзкою. Засмаглi вiдпочиваючi байдуже розглядали при§жджих.
  I ось, нарештi, дiсталися пляжу. Батько зупинився, покивав головою i з виглядом знавця, вдивляючись в далечiнь замiтив: "Сьогоднi на морi хвилювання". Нашвидкуруч розстеливши пiдстилку, розклавши речi i перевдягнувшись, всi одразу зайнялись довгоочiкуваними справами. Чоловiк, примруживши очi, голосно ковтав з пляшки, дружина з щасливим обличчям занурилась у глянцевий свiт журналу.
  Хлопчик обережно зайшов в море. Хвилi лагiдно омивали його тiло - вiд колiн, коли вода вiдходила, до ши§, коли хвиля набiгала. Хлопчик в такт хвилям почав пiдплигувати. Хвилi його пiдтримували, i вiн вiдчував себе космонавтом на незнайомiй планетi.
  З часом хлопчик призвича§вся i зайшов досить глибоко. Вiн тепер торкався дна лише кiнчиками пальцiв. Та раптом в одну мить дно зникло i хлопчик пiшов пiд воду. Дна вiн так i не дiстався. Навкруги лише бульки, хвилi i море води. Хлопчик з переляку незграбно замахав руками, хотiв голосно крикнути, та зненацька захлинувся, перестав пручатися i зник пiд водою. Все вiдбулось так швидко i тихо, що нi вiдпочиваючi, на рятувальники нiчого незвичайного не помiтили.
  Спливав час. Не вiдриваючись вiд журналу, дружина запитала:
  - А коли ти будеш вчити його плавати?
  - Ну чому, як тiльки я сяду вiдпочити, ти чiпляєшся - скипiв чоловiк, поправляючи на землi три пустi пляшки з-пiд пива.
  - Ти давно обiцяв його навчити плавати. Хоча б подивись, де вiн - не вгамовувалась дружина.
  - Та що на тебе найшло? Пiди й подивись.
  - Я хочу спокiйно дочитати, не хочу нiкуди бiгти.
  - I я не буду зараз нiкуди бiгти.
  Тим часом шторм вiдносив непритомного хлопчика все далi i далi вiд берега, i хлопчик потонув, так i не навчившись плавати.
  
  СЕРIЯ "ЗГОРIВ"
  ЯК ХЛОПЧИК ЗАГИНУВ НА ПОЖЕЖI
  
  Один хлопчик залишився сам вдома. Вiн вiдчув себе хазя§ном! - ходив по квартирi i пильно оглядав кожну рiч. Погляд зупинився на коробцi з сiрниками. Губи хлопчика скривила зухвала усмiшка - нiхто не бачить, лаяти нiхто не буде... I ось уже хлопчик сто§ть з сiрниками - однiєю рукою мiцно тримає коробку, iншою незграбно нашкрябує сiрники. Щоб нiчого ненароком не пiдпалити в кiмнатi, все ж взяв себе в руки i перейшов на кухню, щоб чиркати над раковиною, а горiлi сiрники кидати в смiттєве вiдро. Пiсля декiлькох спроб сiрники запалювались вже з першого разу! Один сiрник так спалахнув, що обпалив пальцi. Хлопчик злякався, вiд несподiванки вiдсмикнув руку i кинув сiрник в вiдро. Вiн забув про сiрники i не зводив очей з обпеченого пальця.
  Втративши цiкавiсть до сiрникiв, хлопчик вирiшив дивитись мультики. Вiн зачинив дверi на кухню, щоб в кiмнатi не пахло сiрниками, i зручно вмостився на диванi перед телевiзором.
  Пройшло декiлька годин. Вiдiрвавшись вiд телевiзора хлопчик вiдчув запах диму i вiдразу побiг на кухню. Взявся за ручку кухонно§ дверi i оторопiв - ручка була гарячою. Хлопчик з переляку, з усiє§ сили натиснув ручку, дверi вiдкрились i, як з печi, на хлопчика дмухнув жар. Кухня була в диму, деiнде виднiлись язики полум"я. Вiд жаху за скоєне у хлопця почалася панiка. Вiн бiгав по кухнi, i не знав, за що хапатись. Їдкий дим вiд пластмаси затьмарювалась свiдомiсть...
  Сусiди почули неладне i довго стукали в зачиненi дверi. Їм нiхто не вiдкрив. Коли ж потрапили до квартири бiля дверей, в кiмнатах, на балконi нiкого не було. I лише тодi, коли вiдчинили дверi на кухню, виявили на полу померлого вiд задухи хлопчика.
  
  СЕРIЯ "З'ЇЛИ"
  ЯК ХЛОПЧИКА З"ЇВ СОБАКА
  
  Один хлопчик по§хав з батьками на дачу. Коли батьки зникли в льоху, на подвiр"§ з"явився величезний собака. Хлопчик злякався, прижав руки до тулуба та завмер. Вiн хотiв проявити смiливiсть, проте не мiг поворухнутись, не мiг вгамувати тремтiння в ногах. Вiн неначе скам"янiв, i через це ненавидiв собаку. Пес дивився в вiчi хлопчику i ледь чутно гарчав.
  По дорозi повз дачну дiлянку проходила старенька бабуся. Вона, посмiхаючись, пiдiйшла до паркану i гукнула хлопчика: "Малюк! Не бiйся його! Цей пес живе тут, його всi годують. Вiн необразливий. Погладь його!". "Вiн же гарчить!", "То вiн так §сти просить! Кинь йому кусень хлiба".
  Хлопчик перестав тремтiти, протягнув руку до пса, помацав скуйовджену шерсть i скрiзь зуби прошипiв: "Ах ти, собака... Так ти погрожував менi? I що ти хотiв менi вчинити?". Хлопчик мстився за власний страх.
  Аж тут пiдiйшов батько: "Це пес з наших дач, його тут всi знають. Можеш гратись з ним, щоб не заважати нам поратись в льоху". Хлопцю цi слова остаточно повернули смiливiсть.
  Вiн зайшов за рiг i покликав пса: "Ня! Ня! Ня!". Пес тривожно дивився на хлопчика. "Не зрозумiв? До ноги, сказав!". Собака насторожено пiдiйшов. Хлопчик присiв перед псом i, глядячи йому прямо в вiчi, повiльно пiднiмаючи руку, крiзь зуби процiдив: "Я тобi поясню, хто тут хазя§н. Це моя територiя!" Собака попереджувально тихо загарчав, шерсть мiсцями стала пiднiматися. "Що? Ти мене лякати здумав?" Хлопчик наблизив свого носа до носа пса, скривив страшну гримасу, несподiвано розкрив рота, i, з криком "А-а-а!" висунув язика. У собаки шерсть миттєво стала дибом, вiн смикнувся вперед i з ревом схватив хлопчика зубами за язик. Хлопчик не мiг видати а нi звука.
  Пройшло багато часу, та батьки все порались в льоху, забувши про час i про хлопчика. Та раптом в льоху потемнiло - в освiтленому отворi з"явилась кремезна постать сусiда по дачi. Вiн був напiдпитку, в руцi тримав дебелий дрючок. Хитаючись, чоловiк поклiпав очима, призвича§вся до темряви, помiтив батькiв, i, процокавши, язиком i промовив: "Кiнчайте роботу та зачиняйте льох. Вашого хлопця загриз пес".
  
  ЯК ХЛОПЧИКА РОЗIРВАВ ТИГР
  
  Один хлопчик пiшов з батьками в зоопарк. Довго вiн ходив з батьками мiж клiток з пiджарими тваринами, та нi рись, нi лань, нi тi орли його не приваблювали. I пiшов хлопчик свiт за очi самостiйно мандрувати довгими та звивистими дорiжками зоосаду. Так, блукаючи, вiн потрапив в частину зоопарку з клiтками хижакiв.
  "Так тут же може бути тигр!" - сяйнула думка. Хлопчик зрадiв i побiг повз клiтки, шукаючи очами темнi полоси на жовтому тiлi, дiстаючи свiй новенький фотоапарат. Раптом хлопчик зупинився i завмер - такого красеня вiн i не думав побачити пiсля тих чахлих тварин в першiй частинi зоопарку. Що ж вiн §сть, що так гарно виглядає?
  Хлопчик пiдняв фотоапарат та повiльно, крок за кроком наближався до тигра. "Нi, ще рано, можна пiдiйти ближче, ще трохи..." пошепки повторював хлопчик. Наблизившись, хлопчик навiв фотоапарат на мирно вiдпочиваючого тигра, та знiмок зробити не судилося - в кадр попали прути решiтки. Єдиний вихiд - просунути фотоапарат за грати, в середину клiтки.
  Тигр спокiйно лежав i лiнькувато ворушив хвостом. Хлопчик озирнувся - навкруги нiкого не було, дув теплий вiтерець, птахи притихли. Набравшись смiливостi, хлопчик зата§в подих i просунув руку з фотоапаратом в клiтку. Тигр нiяк не вiдреагував - здавалось, все це йому давно набридло. Тодi хлопчик просунув другу руку з iншо§ сторони прута i мiцно взяв фотоапарат двома руками. Тепер можна було фотографувати. Навiв фотоапарат на тигра, зата§в подих, повiльно натиснув на кнопку. Клiтку осяяв фотоспалах, на мить ослiпивши i хлопчика. В цю ж мить тигр одним стрибком опинився бiля хлопчика i схватив зубами за руки. Хлопчик опинився в пастцi, а тигр кiгтями та зубами спритно затягнув його в дальнiй куток клiтки i з"§в пiдлiтка-фотоаматора.
  
  СЕРIЯ "ВКРАЛИ"
  ЯК ХЛОПЧИКА ВКРАЛА БАБУСЯ
  
  Один хлопчик гуляв у своєму дворi. Стояла золота осiнь, i в тишi двору старенька бабуся мiтлою неквапно замiтала опале листя. Коли бабуся зрiвнялась з хлопчиком, поставила мiтлу i мовила баб"ячим голосом: "Який ловкий хлопчик! Я тебе вкраду!". Хлопчик усмiхнувся "Дiтей не крадуть!". Бабуся пирснула, простягла до нього кострубатi руки та затупотiла кривими нiжками. "Ну добре. Тодi у-у-у-у-у! Я - Баба-Яга! Я тебе з"§м!". Тепер хлопчик вже ледь стримував смiх - прикольна старушенцiя. "От невдача - Баб-Йог теж не буває!" - хлопчик заходився смiхом. Бабуся погладила його по голiвцi i пiдступно каже: "Ти смiливий хлопчик, нiчого не бо§шся, зовсiм вже дорослий. Допоможи менi, коли твоя ласка, донести мiтлу до хатинки." "А де твоя хатинка?" "Он до вона повернута до лiсу, на обкурених стовпчиках - продовжувала бабуся. - Менi важко пристосуватись до мiського життя, надi мною насмiхаються... Ось взялась двори пiдмiтати".
  Хлопчик i бабуся вiддалялись, поки не зникли на подвiр"§ хатинки за парканом з бiлих кривих стовпчикiв.
  В хатинцi затопили пiч, з труби високо пiднiмався дим та простирався далеко-далеко.
  Хлопчик додому не повернувся нi в цей вечiр, нi в наступнi.
  Батьки так i не встигли прочитати йому давно подаровану книжку про Бабу-Ягу, яка садить дiтей на лопату, засмажує в печi та, голосно чавкаючи, пожадливо з"§дає §х.
  
  ЯК ХЛОПЧИКА ВКРАЛА ТЬОТЯ
  
  Один хлопчик гуляв навколо свого будинку. Коли вiн проходив повз паркан вузькою стежкою, до нього тихенько пiдiйшла незнайома жiнка. "Хлопчику, де тво§ батьки?" - мовила вона лагiдним голосом i поклала руку на плече. "Вони пiшли в кiно, скоро повернуться". Тодi тьотя обiйшла хлопчика i присiла перед ним, взяла його долонi в сво§ i сказала: "Тобi сумно, та не ображайся на них. Нехай побудуть самi. Щоб не сумувати, поки чекатимеш §х, хочеш теж подивитись кiно?". Хлопчик вiдповiв, що йому суворо наказали не виходити за межi двора. Тьотя закивала головою "так-так" та ще бiльш лагiдним голосом сказала: "Батькiв треба слухатись, i лишати двiр ти не будеш. Телевiзор є в мо§й машинi - ось вона сто§ть. Як в "Форсажi", з тонованими стеклами. Подивишся мультик, i час пройде непомiтно". Хлопчик вагався. Тьотя вiдкрила заднi дверi, i в салонi авто на монiторi хлопчик зразу впiзнав мультфiльм "Ну, постривай!". "Я всi серi§ бачив, а цю - не бачив!" - вигукнув хлопчик. "Але не сiдатиму, буду так дивитись, бiля машини. Менi видно". Хлопчик нахилився в салон i в усi очi став дивитись мультфiльм. Тьотя пiдiйшла ззаду, легенько та нiжно пiдняла його та посадила на край сидiння. "Так то воно краще", сказала вона, криво всмiхнулась i тихенько причинила дверi. В ту ж мить машина рушила i зникла за рогом. Нiхто в дворi нiчого не бачив - у всiх є сво§ дiти. Нi хлопчика, нi машину, нi пiдступну тьотю так i не знайшли.
  
  СЕРIЯ "ДТП"
  ЯК ХЛОПЧИКА ЗБИЛА МАШИНА
  
  Один хлопчик вийшов погуляти на вулицю та почав шукати сво§х друзiв. У дворi нiкого з однолiткiв не було. Вiд самотностi хлопчик посмутнiв та пiшов собi свiт за очi. Аж раптом почув: "Давай скорiше до нас!". На iншiй сторонi дороги стояли три товариша i махали йому. Хлопчик пiдбiг до пiшохiдного переходу. Машин не було, та для пiшоходiв горiло червоне свiтло. Хлопчик подумав - машин не видно, перейду на червоне свiтло. Однак все ж зупинився, натиснув на кнопку i з нетерпiнням почав чекати. Зеленого свiтла все не було, та не було. Друзi тим часом перестали чекати i почали грати в квача, вiддаляючись вiд дороги.
  Та ось, нарештi, загорiлось зелене свiтло! Хлопчик хутко скочив на про§зну частину та мерщiй побiг через дорогу. В ту ж мить почувся виск гальм i його на величезнiй швидкостi збила машина. Пiдбiгли перехожi, та допомога була вже не потрiбна - хлопчик був мертвим.
  
  ЯК ХЛОПЧИКА ЗАДАВИЛА МАШИНА
  
  Один хлопчик гуляв коло свого будинку. Друзiв у дворi не було, хлопчик нудьгував.
  Плентаючись та блукаючи вийшов на стоянку машин. Вiн побачив велику вантажну машину, у яко§ працював двигун. Хлопчик пiдiйшов ближче i раптом побачив пiд машиною дитячий смугастий м"ячик. Машина по§де i роздавить його! Хлопчик захотiв дiстати м"яч. I ось уявляє, як вiн залiз пiд машину, посидiв там, взяв м"ячик, не квапно вилiз, вiдiйшов в сторону... А машина все сто§ть, нiкуди не §де.
  Тодi хлопчик знов уявив, як вiн залiз пiд машину, полазив там, взяв м"ячик, посидiв ще з ним, розглянув його строкатi боки, вилiз назовнi... А машина як стояла, так i сто§ть, нiкуди не §де...
  Хлопчик подумав - вже два рази можна було м"ячик дiстати. Машина за цей час не думала рухатись. Я швиденько зараз дiстану м"ячик - тiльки туди i сюди. Квапитись не буду.
  Хлопчик пiдiйшов ближче до машини. Машина сто§ть, як i ранiше. Хлопчик швиденько залiз пiд не§, схопив м"ячик... В цю ж мить машина раптом рушила i задавила нещасливого хлопчика.
  
  ЯК ХЛОПЧИК ЗАГИНУВ В ДТП
  
  Один хлопчик зi сво§м батьком повертався додому на машинi. Хлопчик, як завжди, за для безпеки знаходився на задньому сидiннi. Всю дорогу батько повторював:
  - Не стiй мiж сидiннями, стояти небезпечно! Сядь на своє мiсце! Не змушуй мене повертатись до тебе! - сичав батько.
  - Я не хочу сидiти, менi цiкаво дивитись вперед, - кривився син.
  Тодi батько пальцем означає коло на лобовому склi.
  - Це - Мiсце Для Удару Головою. Ти ж не хочеш це перевiрити?
  - Добре, добре. Постою хвилинку i сяду.
  Перед в"§здом до мiста машини вже йшли щiльним потоком. Щойно батько озирнувся на хлопчика, щоб гаркнуть "Хвилина вже пройшла!", як назустрiч переднiм машинам на величезнiй швидкостi вискочив скутер з двома пiдлiтками в шлемах. Розумiючи, що зараз буде шалений удар, скутерист повернув кермо, зачепив землю надто нахиленим скутером i... скутер i скутеристи полетiли шкереберть. Передня машина миттєво загальмувала, за нею вiдразу рiзко загальмували iншi. Скутер i скутеристи пролетiли мимо i приземлились аж в придорожнiх кущах.
  Батько не дивився в цю мить на дорогу i зловив гаву. Вiн не встиг навiть торкнутись педалi гальм. Його машина на великiй швидкостi вдарилась в передню машину, та - в iншу... Намалювалася куча-мала.
  До масштабного ДТП збiгались люди. Випадково про§жджаюча "Швидка допомога" виявилася дуже доречною, i лiкарi вже допомагали постраждалим. Дивно, але всi вiдбулися лише подряпинами i синцями. Навiть скутеристи, знявши шлеми, розмахували руками i доводили свою правоту. Водi§ погрожували скутеристам, що зараз зроблять §х калiками. Лiкарi усмiхались.
  Лише з задньо§ машини нiхто не вийшов. Якраз в тому мiсцi, де батько окреслив коло, скло було вщент розбито, а в салонi, на передньому правому сидiннi лежав щойно загиблий в ДТП хлопчик.
  -----
  
  Небагато книг про безпеку дiтей такi дохiдливi, дiєвi i по сутi
  Автор: Любашенко Iгор Леонiдович - невiдомий дитячий письменник Укра§ни.
  
  Книга "Про небезпечно"
  - Примусить думати, давати оцiнку дiям в небезпечних ситуацiях.
  - Зафiксує подi§ та §х можливi наслiдки в свiдомостi дiтей.
  - Розкриє очi на небезпеку.
  - Вiдверне вiд шаблонiв мислення.
  - Передасть досвiд, попередить, озбро§ть знанням.
  - Розвине стiйкiсть до стресiв, пiдготує до реального життя.
  - Навчить батькiв i дiтей бути морально готовим до життєвих ситуацiй та §х наслiдкiв.
  - Навчить розпiзнавати небезпечнi ситуацi§, не бути безтурботним.
  
  Мета книги - залишити дiтей живими
  
  Електронна версiя та контакти для вiдгукiв: www.POLIS.ua/pro
  
  При копiюваннi будь якi змiни в текстi книги забороненi. Всi права захищенi.
  Посилання на джерело www.POLIS.ua/pro та вказання авторства обов'язкове.
  ISBN 978-617-7021-01-7
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"