-	Привiт. Як справи? Як ти там?
-	Привiт, як завжди - знову сам.
-	Ти знаєш, за вiкном туман...
-	А в мене сонце... знов оман...
-	А може, й нi, де ти, де я.
     У когось осiнь, десь весна...
-   У тебе нiч, спiва луна,
     лукавлять зорi.. ти сама?
-	Не знаю, начебто i нi.
      Немає звiсток вже три днi.
-	До тишi все звикав. I звик...
     мабуть, блукає помiж книг.
-	...був завжди поруч, в мить - нема,
     змiнився простiр, знов стiна...
-	наскiльки довга є вона?
-	Там нi початку, нi кiнця.
-	А дверi є?
-	Дверей нема.
-	А перелiзти ти б змогла?
-	Навряд чи, адже я сама.
-	Хiба? Тримай - моя рука.

-	привiт. Як справи? Як ти там?
-	Привiт. Як бачиш - вже не сам...